Ухвала суду № 29072365, 17.01.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦКОЇ ОБЛАСТІ

Категорія: ст. 364 ч. 3 307 ч. 2, Головуючий в суді

311 ч. 2, 368 ч. 3 КК України першої інстанції: Кут*я С.Д.

Доповідач: Кондаков Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

17 січня 2013 р. Судова колегія з кримінальних справ Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Кондакова Г.В.

суддів Калініч Н.І.,

Савкової С.В.,

прокурора Свідлера М.С.

захисника ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляцію захисника ОСОБА_3 на ухвалу Ворошиловського районного суду м. Донецька від 4 січня 2013 р. про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 колегія суддів, -

встановила:

Ухвалою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 4 січня 2013 р. продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 до 2 березня 2013 р.

Органом досудового слідства ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що з 18 червня 2009 р. займав посаду оперуповноваженого сектору БНОН Харцизького МВ ГУМВС України в Донецької області.

Відповідно до посадової інструкції на оперуповноваженого сектору БНОН покладено обов'язки щодо проведення оперативно-розшукових заходів з виявлення осіб, причетних до незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, вжиття необхідних заходів до документування їх злочинної діяльності.

Однак, ОСОБА_4, у вересні 2012 р. за попередньою змовою з начальником сектору БНОН Харцизького МВ ГУМВС ОСОБА_5 і оперуповноваженим сектору БНОН того ж відділу міліції ОСОБА_6 з корисних спонукань використав надану йому владу та службове становище з метою збагачення, шляхом повторного за попередньою змовою групою осіб незаконного збуту наркотичного засобу і прекурсору отримав в декілька прийомів хабара, поєднаного з вимаганням хабара від ОСОБА_7 у період з вересня по 5 листопада 2012 р.

Згідно з представленими матеріалами, справа у відношенні ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 2 листопада 2012 р. слідчим з ОВС прокуратурі Донецької області порушена кримінальна справа за ознаками злочинів, передбачених ст. ст. 364 ч. 3, 307 ч. 2, 311 ч. 2, 368 ч. 3 КК України.

7 листопада 2012 р. ОСОБА_4 пред'явлено обвинувачення у скоєнні ним злочинів, передбачених ст. ст. 364 ч. 3, 307 ч. 2, 311 ч. 2, 368 ч. 3 КК України, а 6 грудня 2012 р. йому повідомлено про підозру у скоєнні даних злочинів.

8 листопада 2012 р. Ворошиловським районним судом м. Донецька у відношенні ОСОБА_4 обрано запобіжний захід - тримання під вартою.

25 грудня 2012 р. заступником прокурора Донецької області строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до 4 (чотирьох) місяців, тобто до 2 березня 2013 р.

У своєму поданні слідчий вказує на те, що двохмісячний термін тримання ОСОБА_4 під вартою спливає 5 січня 2013 р., однак, закінчити розслідування по справі до вказаного строку неможливо у зв'язку з тим, що по справі необхідно провести значний об'єм процесуальних дій, виконання яких можливо при продовженні строку триманні ОСОБА_4 під вартою до чотирьох місяців, тобто до 2 березня 2013 р.

Своє рішення мотивує тим, що такі дії пов'язані з необхідністю отримання доступу до матеріалів ОТЗ, призначення фоноскопічного дослідження матеріалів ОТЗ стосовно всіх підозрюваних, отримання висновків медичної, трасологічної, авто-товарознавчої та товарознавчої експертиз, складання обвинувального акту і таке інще.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, послався на його стан здоров'я, що тяжкими хронічними захворюваннями не страждає, що володіє навичками оперативної діяльності і такими ж зв'язками, що свідчить про наявність ризику здійснення ним спроб вплинути на свідків. Данні обставини продовжують існувати до теперішнього часу і свідчать про те, що обвинувачений може вжити спроби переховатись від слідства і суду, вчинити нове кримінальне правопорушення, що застосування інших запобіжних заходів не зможуть запобігти цим ризикам.

Захисник в апеляції рішення суду першої інстанції просить скасувати, ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні клопотання слідчого про продовження строку тримання від вартою ОСОБА_4.

Обґрунтовуючи свої доводи, посилається на те, що органом слідства не надано даних про те, що ОСОБА_4 спробує вплинути на свідків, що може вчинити інші правопорушення. Тобто у слідчого з'явились нові ризики, які являються безпідставними.

Посилається на те, що процесуальний закон передбачає інші запобіжні заходи, такий як домашній арешт, який унеможливлює спілкування з процесуальними особами по кримінальному провадженню. Крім того, свідки по справі опитані, з ними проведені очні ставки.

Посилання на те, що в автомобілі ОСОБА_4 знайдено наркотичні засоби не може свідчить про його наміри вчинити інші правопорушення. Більшість процесуальних дій проведено в перші три доби після затримання ОСОБА_4, про те останній перебуває під вартою на протязі двох місяців і з останнім процесуальні дії не проводяться.

Стверджує, що той об'єм дій, який необхідно виконати слідству, відповідно до його клопотання, можливо провести без тримання ОСОБА_4 під вартою.

Вказує на те, що судом першої інстанції суттєво порушені права підозрюваного передбачені ст. 193 ч. 2 КПК при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_4, які йому не роз'яснювались.

Порушені судом першої інстанції і вимоги ст. 183 ч. 3 КПК і не визначено розмір застави при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і не покладені на ОСОБА_4 відповідні обов'язки, передбачені ст. 194 КПК.

Посилається на те, що ОСОБА_4 позитивно характеризується, має постійне місце проживання, на утриманні малолітню дитину, раніше не судимий. Така сукупність даних про останнього дає можливість для обрання відносно нього іншого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

Заслухавши суддю-доповідача, захисника, підозрюваного ОСОБА_4, які підтримали доводи апеляції, прокурора про законність судового рішення, колегія суддів, дослідивши представлені матеріали та обговоривши доводи скарги вважає, що вони підлягають частковому задоволенню зі скасуванням судового рішення і постанови нового рішення з наступних підстав.

Слідчий суддя, розглядаючи питання про продовження строку тримання під вартою, повинен керуватись вимогами ст. 199 КПК відповідно до правил передбачених для розгляду клопотань про застосування запобіжних заходів.

Відповідно до ст. 193 ч. 2 КПК, слідчий суддя, до якого з'явився, чи доставлен підозрюваний, обвинувачений для участі в розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу повинен роз'яснити його права, передбачені даною нормою.

Між тим, як вбачається із особистих пояснень ОСОБА_4 та його захисника в суді апеляційної інстанції, такі права йому суддею не роз'яснювались. Таким чином, було підтверджено доводи останнього про порушення слідчим суддею вищевказаної процесуальної норми. Колегія вважає, що таке порушення являється суттєвим, таким яке тягне безумовне скасування судового рішення.

Обговорюючи доводи скарги про відсутність нових ризиків, які б унеможливлювали обгрутованість висновку про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_4, колегія звертає увагу на те, що представлені матеріали приводять до висновку про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінальних правопорушень і про те, що він враховуючи тяжкість відповідальності, яка передбачена за їх скоєння, може ухилитися від слідства і суду, вплинути на відповідних процесуальних осіб з метою уникнути відповідальності за свої кримінально-карані дії.

На такі ризики посилається слідчий в своєму клопотанні. Колегія звертає увагу на те, що вони передбачені ст. 177 КПК, що такі ризики не зменшилися. А посилання захисника на те, що по кримінальному провадженню проведено значний об'єм процесуальних дій, що у ОСОБА_4 маються відповідні соціальні зв'язки, не може свідчить про те, що той не зможе впливати на хід кримінального провадження, і що до нього можливо обрати інший запобіжний захід.

Колегія вважає, що така сукупність даних, а також об'єм процесуальних дій, які ще необхідно виконати слідчому, виправдовує подальше тримання ОСОБА_4 під вартою.

Враховуючи, що ухвала слідчого судді відповідно до ст. 407 ч. 3 КПК підлягає скасуванню з постановою нової ухвали, колегія суддів, керуючись ст. 183 ч. 3 КПК находить необхідним продовжити строк його тримання під вартою і з метою встановлення розміру застави, звертає увагу на майновий стан ОСОБА_4, про те, що має дружину, яка знаходиться у відпуску по догляду за малолітньою дитиною, що останній у зв'язку з триманням під вартою не працює, постійного доходу не має, тяжкість скоєних кримінально-караних дій, які відповідно до ст. 12 КК віднесені до категорії тяжких, і в яких він обгрунтовано підозрюється, відповідно до ст. 182 ч. 5 п. 2 КПК і вказаних даних розмір застави повинен бути у розмірі 90000 грн. Колегія вважає, що такий розмір застави достатній для забезпечення обвинуваченим його процесуальних обов'язків.

Крім того, колегія вважає необхідним відповідно до ст. 183 ч. 3 КПК покласти на ОСОБА_4 обов'язки, передбачені ст. 194 цього Кодексу у разі внесення застави на строк не більш ніж два місяці, а саме:

-прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду по першому виклику;

-не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає, чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місяця проживання та/або місця роботи;

-утримуватися від спілкування зі всіма особами по даному кримінальному провадженню;

-здати на зберігання слідчому свої паспорти для виїзду за кордон.

У разі невиконання обов'язків, згідно за ст. 182 ч. 8 КПК, заставодавцем, а також якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого суді, суду без поважних причин, чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного фонду України й використовується у порядку3, встановленому законом для використання коштів судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Ухвалу Ворошиловського районного суду м. Донецька від 4 січня 2013 р. про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 скасувати, ухвалити нову.

Подання слідчого в особливо важних справах слідчого відділу прокуратури Донецької області про продовження строків тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 задовольнити.

Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 продовжити до 4 (чотирьох) місяців, тобто до 2 березня 2013 р.

Відповідно до ст. 182 ч. 2 КПК заставу у відношенні ОСОБА_4 визнати у розмірі - 90000 грн., який перерахувати на р\р 37317005000992 ГУ ДКСУ в Донецькій області МФО 834016 Апеляційний суд Донецької області ОКПО 02891428.

Зідно зі ст. 183 ч. 3 КПК покласти на ОСОБА_4 обов'язки, передбачені ст. 194 цього Кодексу у разі внесення застави, а саме:

-прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду по першому виклику;

-не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає, чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місяця проживання та/або місця роботи;

-утримуватися від спілкування зі всіма особами по даному кримінальному провадженню;

-здати на зберігання слідчому свої паспорти для виїзду за кордон.

Попередити, що у разі невиконання даних обов'язків, згідно зі ст. 182 ч. 8 КПК, заставодавцем, а також якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого суді, суду без поважних причин, чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного фонду України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Судді: