Рішення № 29071133, 24.01.2013, Приморський районний суд м. Одеси

24.01.2013 Справа № 1522/18118/12

2/522/669/13

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 cічня 2013 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Бондаря В.Я.

при секретарі Іщик О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення, усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, стягнення моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся позивач з позовом до ОСОБА_2, в якому просив суд вселити його до квартири №56, що знаходиться за адресою: м. Одеса, пр-т Шевченка, б. 12/2; зобовязати відповідача не чинити йому перешкоди у користуванні вищезазначеним майном, а саме, належною квартирою №56, що знаходиться за адресою: м. Одеса, пр-т Шевченка, б. 12/2. При цьому посилається на те, що 15.02.2002 року він уклав шлюб з ОСОБА_2, від шлюбу мають сина - ОСОБА_3, 30 жовтня 2007p.н. Під час шлюбу з відповідачем була придбана двокімнатна квартира №56 за адресою: м. Одеса, пр-т Шевченка, б. 12/2. З жовтня 2011 року в зазначеній квартирі він проживає сам, оскільки сімейні відносини з відповідачем припинились. В березні 2012 року він був змушений відвідати батьків та поїхати до США на декілька тижнів, та після повернення додому виявив, що замки на вхідних дверях змінені, що створює для нього непереборні перешкоди у користуванні вищезазначеною квартирою. В результаті цього він змушений був звернутись до Шевченківського ВМ Приморського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області з вимогою усунути такі перешкоди, де йому було рекомендовано звернутися до суду. Крім того, відповідачем йому завдана моральна шкода яку він оцінює у розмірі 5000 гривень, оскільки він змушений шукати собі інше житло, орендувати собі інше помешкання, через що хід його життя порушився, він постійно знаходиться у напруженні, переживає стрес, у нього порушився сон, піднявся тиск, погіршилось самопочуття.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_4 позов підтримала, просила суд його задовольнити, представник відповідача за довіреністю ОСОБА_5 позов не визнала, в ході судового розгляду справи від відповідача надходили письмові заперечення на позов, в яких вона посилалась на те, що, оскільки позивач не звертався до суду з клопотанням про визнання рішення Вищого суду штату Каліфорнія Округу Лос-Анджелес від 21 листопада 2012 року у справі № BD553382 про розірвання шлюбу, та яким поділене спільне майно та присуджено йому 50% нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, та відповідно не набув право власності на спірну квартиру, тому і підстави для задоволення позову відсутні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15.02.2002 року сторони уклали шлюб, який було зареєстровано відділом реєстрації актів громадянського стану штату Каліфорнія округу Лос-Анджелес, місто Лос-Анджелес, про що свідчить Дозвіл та Свідоцтво про укладення законного шлюбу № XNC000157 від 22.02.2002року, які було легалізовано шляхом проставлення апостилю і засвідчено Міністром закордонних справ штату Каліфорнія 15.11.2011 p., за №91146.

Позивач є громадянином США та знаходиться в Україні на підставі посвідки на постійне проживання дійсної «безстроково», виданої ВГІРФО ОМУ ГУМВСУ в Одеській області 19.05.2011 р. №277591.

Під час шлюбу, а саме, 04.06.2007р., була придбана квартира №56 за адресою: м. Одеса, пр-т Шевченка, б. 12/2, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 04.06.2007р., виданим Виконавчим комітетом Одеської міської ради на імя відповідача ОСОБА_2, серія САВ №311031.

Відповідно до ст. 60, ч. 1 ст. 70 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності і у разі його поділу частки дружини та чоловіка є рівними.

Враховуючи викладене, а також те, що квартира №56 за адресою: м. Одеса, пр-т Шевченка, б. 12/2, придбана ОСОБА_2 під час перебування у шлюбі з позивачем, суд приходить до висновку, що у відповідності до ст. 60, ч. 1 ст. 70 Сімейного Кодексу України, зазначена квартира належить їм обом на праві спільної сумісної власності.

07.04.2012 та 08.04.2012 позивач звертався до Шевченківського ВМ Приморського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області щодо виниклого спірного питання з приводу мешкання у спірній квартирі, що підтверджується відповідними талонами-повідомленнями, та листом в.о. начальника Шевченківського ВМ Приморського РВ ОДУ ГУ МВС України в Одеській області від 11.04.2012 року вих. № 31/22-о/м2204, яким позивач повідомлений про те, що з ОСОБА_6 проведено профілактичну бесіду щодо недопущення порушення чинного законодавства, відібрано письмове зобовязання. З приводу питання з приводу мешкання у спірній квартирі, йому було рекомендовано звернутися до суду.

Згідно до ст.1 Житлового Кодексу України, відповідно до Конституції СРСР і Конституції ОСОБА_7 РСР громадяни ОСОБА_7 РСР мають право на житло.

Відповідно до ч.4 ст.9 Житлового Кодексу України, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечується рівні умови здійснення своїх прав. Однак, я не маю можливості користуватися своїм власним майном, так як відповідач вже тривалий час перешкоджає мені в цьому.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині вселення та усунення перешкод у користуванні житлом підлягають задоволенню, оскільки матеріалами справи підтверджується, що з боку відповідача йому чиняться перешкоди у користуванні квартирою№56 за адресою: м. Одеса, пр-т Шевченка, б. 12/2, що є спільної сумісної власності сторін.

Що стосується позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд виходив з наступного. Згідно Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, зокрема п. 4 вказаної постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Постановою передбачено, що оскільки відшкодування моральної шкоди регулюється законодавчими актами, то необхідно зясувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується спричинення позивачу з боку відповідача моральної шкоди, що виразилась в порушенні його майнових прав, суд вважає, що позовні вимоги стосовно стягнення моральної шкоди можливо задовольнити частково у розмірі 500 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 81, 88, ч.3 ст.209, ст.ст.213-215,218 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вселити ОСОБА_1 до квартири АДРЕСА_2.

Зобовязати ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод у користуванні квартирою №56 по проспекту Шевченка, 12/2 в м.Одесі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 500 (пятсот) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 214 гривень.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, яки брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.Я. Бондар