Рішення № 29071025, 29.01.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа № 1490/5723/12 29.01.2013 29.01.2013 29.01.2013

Провадження № 22ц/784/178/13 Суддя по 1 інстанції - Черенкова Н.П.

Категорія 46 Доповідач апеляційного суду - Шолох З.Л.

Рішення

Іменем України

29 січня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Шолох З.Л.,

суддів - Локтіонової О.В., Самчишиної Н.В.,

при секретарі судового засідання - Скопенко В.М.,

за участю позивачки ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника третьої особи - органу опіки та піклування - Рублі І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 8 листопада 2012 року у справі за

позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітньої дитини,

та зустрічним позовом

ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: орган опіки та піклування - виконком Миколаївської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні, вихованні дитини та визначення способу його участі у її вихованні,

встановила:

В квітні 2012 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітньої дитини з нею.

В обгрунтування позову вказувала, що перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 23 жовтня 2009 року, від якого мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Шлюбні відносини та спільне проживання між ними припинено у квітня 2010 року, ще до народження дитини, яка постійно проживає з нею.

Посилаючись на викладене, просила про задоволення позову.

У вересні 2012 року відповідач звернувся до неї із зустрічним позовом про усунення перешкод у спілкуванні, вихованні дитини та визначення способу його участі у вихованні дитини.

Не заперечуючи проти проживання малолітньої дитини з матір'ю, відповідач посилався на те, що позивачка з січня 2012 року перешкоджає йому у спілкуванні з дитиною, незважаючи на рішення органу опіки і піклування від 27 квітня 2012 року щодо його участі у вихованні дитини.

Посилаючись на викладене, відповідач просив зобов'язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкод у вільному спілкуванні з дитиною та визначити систематичні побачення з 12 до 18 години кожної середи та неділі без присутності позивачки, а також ІНФОРМАЦІЯ_2 (день народження сина), 31 грудня, у дні його відпустки, надавши можливість змінювати час за їх взаємною згодою.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 8 листопада 2012 року прийнята відмова ОСОБА_2 від позовних вимог про розірвання шлюбу та закрите провадження у справі в частині цих позовних вимог.

Рішенням того ж суду від 8 листопада 2012 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітньої дитини з нею. Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визначено про його участь у вихованні дитини шляхом систематичних побачень у кожну середу та неділю з 12 до 17 години без присутності матері дитини, а також в день народження сина - ІНФОРМАЦІЯ_2 та 31 грудня з 11 до 15 години, з можливістю змінювати час за взаємною згодою.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на незаконність та необгрунтованість рішення суду в частині вирішення зустрічного позову, просила в цій частині рішення скасувати та ухвалити нове, яким визначивши інший час для спілкування дитини з батьком у її присутності, враховуючи малолітній вік дитини та потреби у дієтичному харчуванні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обгрунтованість рішення районного суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як мати, так і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, зокрема право на її виховання, незалежно від того проживають вони з дитиною чи ні (ч.1 ст. 141 СК України).

Питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (ст. 157 СК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 158 СК України, за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.

Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.

Частинами 1 та 2 статті 159 СК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування. Другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного із батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

За змістом ч. 4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів, в тому числі й щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, участь органу опіки та піклування є обов'язковою. Крім того, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, позивач та відповідачка перебували у зареєстрованому шлюбі з 23 жовтня 2009 року, від якого мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який постійно проживає з матір'ю.

Сторони припинили шлюбні відносини у квітні 2010 року і з цього часу проживають окремо. Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 7 листопада 2012 року, яке набрало законної сили 20 листопада 2012 року, шлюб між ними розірвано.

Рішенням органу опіки та піклування, яким є виконком Миколаївської міської ради, від 27 квітня 2012 року № 404 визначена участь батька ОСОБА_3 у вихованні сина шляхом надання йому побачень з ним без участі матері дитини з 14 до 17 години кожної середи та неділі. Батькам надано право змінювати порядок спілкування з дитиною за їх взаємною згодою (а.с. 77).

На підтвердження того, що позивачка продовжувала чинити перешкоди у спілкуванні з дитиною, ОСОБА_3 надав копії його заяв до служби у справах дітей та їх відповіді про проведення профілактичних бесід з ОСОБА_2, та рекомендації звернутися до суду (а.с. 82-87).

Позивачка стверджувала, що не перешкоджала спілкуванню батька з сином, однак з огляду на вік дитини, стан здоров'я, потребу у дієтичному харчуванні, відсутність у батька навичок по догляду за маленькою дитиною, вважала, що такі спілкування мають бути тільки у її присутності.

Встановлено також, що позивачка знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, з власних міркувань обмежувала спілкування дитини з батьком, зокрема наодинці, що позбавляє дитину та батька повноцінного спілкування один з одним.

Кожен з батьків дитини позитивно характеризується, за місцем проживання кожного із них створені належні матеріально - побутові умови для дитини.

Вирішуючи спір, як орган опіки та піклування, так і суд першої інстанції, прийшли до вірного висновку про те, що відповідач має право на спілкування з дитиною без присутності матері дитини, оскільки відсутні підстави вважати, що зазначене може перешкоджати нормальному розвиткові дитини.

Разом з тим, при вирішенні питання щодо часу спілкування дитини з батьком, суд не в повній мірі врахував режим харчування та встановлений розпорядок дня дитини, оскільки встановлено, що дитина спить до 7 години ранку, а також з 13 до 15 години у денний час.

Відповідно до наданих сторонами медичних довідок щодо стану здоров'я дитини, можна зробити висновок, що дитина з приводу хронічних хвороб на обліку в лікарнях не перебуває. Однак, дійсно мала проблеми зі здоров'ям, тому потребує догляду та дієтичного харчування.

За такого, виходячи з інтересів дитини та враховуючи її вік, режим та розпорядок дня, колегія вважає, що необхідно визначити інші часи побачень батька з сином, а саме: кожної середи з 16 до 19 години, а також кожної неділі з 8 до 12 години, без присутності матері, а також можливість відвідування сина за місцем його проживання ІНФОРМАЦІЯ_2 - в день його народження та 31 грудня кожного року, надавши батькам право змінювати порядок та час спілкування з дитиною за їх взаємною згодою.

З врахуванням викладеного, рішення районного суду в зазначеній частині необхідно змінити на підставі п. 1ч. 1 ст. 309 ЦПК України.

В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалося, тому не було предметом апеляційного розгляду.

Керуючись ст. ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 8 листопада 2012 року змінити в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_3.

Визначити участь ОСОБА_3 у вихованні сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом систематичних побачень з сином, без присутності матері дитини, кожної середи з 16 до 19 години, а також кожної неділі з 8 до 12 години, а також можливість відвідування сина за місцем його проживання ІНФОРМАЦІЯ_2 - в день його народження та 31 грудня кожного року, надавши батькам право змінювати порядок та час спілкування з дитиною за їх взаємною згодою.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: