Рішення № 29070830, 24.01.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

24.01.2013

Справа № 22ц/784/312/13 Суддя першої інстанції Разумовська О.Г.

Категорія 27 Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

24 січня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Козаченка В.І.,

суддів: Мурлигіної О.Я., Царюк Л.М.,

при секретарі Устименкові М.В.,

за участю: представника позивача -Михеєнко І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача -ОСОБА_3 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 листопада 2012 року за позовом публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк»(надалі -ПАТ «Кредитпромбанк») до ОСОБА_4, третьої особи без самостійних вимог -ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки ,-

В С Т А Н О В И Л А:

4 січня 2010 року відкрите акціонерне товариство «Кредитпромбанк», правонаступником якого є ПАТ «Кредитпромбанк», звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Свої вимоги обґрунтовувало тим, що 18 травня 2007 року між ВАТ «Кредитпромбанк»та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір, за яким банк надав позичальнику 55800,00 дол. США, зі сплатою за користування кредитними коштами процентів у розмірі 13,5% річних строком до 17 травня 2012 року.

Того ж дня, для забезпечення виконання позичальником зобов'язань за вказаним кредитним договором, між ВАТ «Кредитпромбанк»та ОСОБА_4 був укладений договір іпотеки, за яким відповідач передав в іпотеку банку свою квартиру АДРЕСА_1.

Оскільки позичальник не виконує своїх зобов'язань щодо погашення кредиту і станом на 30 листопада 2011 року заборгованість становить 497016,39 грн., то позивач просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок цієї заборгованості.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 листопада 2012 року позов задоволено частково. Звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 18 травня 2007 року, укладеним між ВАТ «Кредитпромбанк»та ОСОБА_4, а саме на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_4 шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, визначеною незалежним експертом оцінювачем, за рахунок чого задовольнити вимоги ПАТ «Кредитпромбанк»по кредитному договору № 03/1/151/07-Z від 18 травня 2007 року, укладеному з ОСОБА_5, на загальну суму 523713,05 грн. Також стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Кредитпромбанк»1820 грн. і в дохід держави 1399 грн. судових витрат.

В апеляційній скарзі представник відповідача просив рішення суду змінити тільки в частині визначення початкової ціни продажу предмету іпотеки та розміру судового збору, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що між ВАТ «Кредитпромбанк»та ОСОБА_5 18 травня 2007 року було укладено кредитний договір, за яким банк надав позичальнику 55800,00 дол. США, зі сплатою за користування кредитними коштами процентів у розмірі 13,5% річних строком до 17 травня 2012 року.

Того ж дня, для забезпечення виконання позичальником зобов'язань за вказаним кредитним договором, між ВАТ «Кредитпромбанк»та ОСОБА_4 був укладений договір іпотеки, предметом якого стала двокімнатна квартира АДРЕСА_1 заставною вартістю 80000,00 дол. США.

Зобов'язання за вказаним кредитним договором позичальником порушувалися, що призвело до утворення заборгованості, яка була стягнута з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Кредитпромбанк»у розмірі 497 016 грн. 30 коп. за рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 27 листопада 2012 року, ухваленого за результатами перегляду рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 17 серпня 2012 року.

Таким чином, суд першої інстанції, розглянувши спір в межах заявлених позовних вимог, дійшов вірного висновку, що у разі невиконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку»в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішення суду зазначаються: загальний розмір вимог і всі його складові, що підлягають сплаті іпотеко держателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотеко держателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Згідно з роз'ясненнями п. 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як ст. 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої ст. 215 ЦПК України. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатися: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотеко держателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки -шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотеко держателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Суд першої інстанції на підставі наведених положень закону та з урахуванням позиції сторін в резолютивній частині рішення, зазначаючи спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів, обґрунтовано вказав, що його початкова ціна повинна визначатися незалежним експертом-оцінювачем, мотивуючи тим, що це дасть змогу визначити ціну предмету іпотеки за ринковими цінами на момент реалізації майна.

З такими висновками погоджується й колегія суддів.

Доводи апеляційної скарги про те, що початкову ціну предмету іпотеки слід зазначати за розміром заставної вартості майна, яка вказана в договорі іпотеки, є неспроможними, оскільки не містять під собою правового підгрунття.

При цьому, слід зазначити, що ОСОБА_4 відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України не надав доказів щодо визначення початкової ціни предмета іпотеки ні в суді першої інстанції, ні при розгляді справи в апеляційному суді.

Між тим, заслуговують на увагу твердження апеляційної скарги про неправильний розподіл судом судових витрат по справі.

Суд при розподілу судових витрат, виходив з розміру судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, пов'язаних з вирішенням майнового спору, виходячи з загальної суми заборгованості, що підлягала стягненню за кредитним договором.

Проте, суд першої інстанції не врахував роз'яснень п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року, про те, що вимога заставодержателя про звернення стягнення на предмет застави оплачується судовим збором, як вимога немайнового характеру, якщо така вимога пред'явлена після вирішення вимоги про виконання основного зобов'язання (стягнення заборгованості тощо).

Суд не звернув увагу, що до ухвалення рішення по справі судовий збір в максимальних розмірах, передбачених Законом України «Про судовий збір»за подання позовної заяви майнового характеру, вже було стягнуто з боржника за основним зобов'язанням ОСОБА_5 на користь ПАТ «Кредитпромбанк»за рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 27 листопада 2012 року.

За такого, з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Кредитпромбанк»підлягає стягнення судовий збір в розмірі, встановленому зазначеним законом за подання позовної заяви немайнового характеру в розмірі 107 грн. 30 коп. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи, що були сплачені на час звернення до суду у розмірі 37 грн.

З тих же підстав не підлягає стягненню з ОСОБА_4 в дохід держави й 1399 грн. судового збору.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині вирішення питання щодо стягнення судових витрат підлягає скасуванню з постановленням в цій частині нового рішення про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Кредитпромбанк»144 грн. 30 коп. судових витрат.

Надмірно сплачені судові витрати у розмірі 1675 грн. 70 коп. за платіжним дорученням № 32 від 22 грудня 2009 року слід повернути публічному акціонерному товариству «Кредитпромбанк»з державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309,314-315 ЦПК України колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника відповідача -ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 листопада 2012 року в частині стягнення судових витрат скасувати та постановити в цій частині нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк»144 грн. 30 коп. судових витрат.

Повернути частково публічному акціонерному товариству «Кредитпромбанк»з державного бюджету надмірно сплачені судові витрати у розмірі 1675 грн. 70 коп. за платіжним дорученням № 32 від 22 грудня 2009 року на рахунок отримувача 31419537700003, МФО 826013, код 23626096 з призначенням платежу - держмито для звернення в Заводський районний суд з позовною заявою до ОСОБА_4 та ОСОБА_5

В іншій частині вказане рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: