Рішення № 29070232, 30.01.2013, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 429/13081/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2013 рокуПавлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Юдіної С.Г.

при секретарі - Воротнік В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про стягнення виплати за спричинену моральну шкоду, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» в якому просив суд стягнути з відповідача на його користь на відшкодування моральної шкоди 100 000 грн.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначив, що він на протязі 19 років знаходився у трудових відносинах з підприємствами відповідача з повним робочим днем у шахті. За період роботи на підприємствах відповідача він отримав професійні захворювання. Згідно висновку МСЕК від 05 грудня 2012 року йому було встановлено 60 % втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності. Внаслідок втрати професійної працездатності вважає що у нього наявна моральна шкода, оскільки він втратив професійну працездатність, став інвалідом, тобто перестав бути повноцінною людиною, постійно відчуває фізичний біль,стан його здоровя став незадовільний, він задихається при ходьбі і він не витримує навіть легких фізичних навантажень. Йому дуже важко стояти і навіть сидіти, став дуже погано спати внаслідок сильних нападі кашлю, багато часу він знаходиться на стаціонарному лікуванні у лікарнях. Моральну шкоду оцінює в 100 000 грн.

Позивач в судове засідання не зявився, надав суду письмову заяву про розгляд справи в його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, посилаючись на те, що встановлення факту наявності моральної шкоди належить до компетенції МСЕК, крім того, норми закону, яка передбачає обовязок роботодавця по відшкодуванню шкоди завданої здоровю працівника при виконанні ним трудових обовязків, поряд з Фондом немає. Вважає, що позивачем був пропущений тримісячний строк звернення до суду з позовом. Крім того, зазначила, що важкість, небезпечність та шкідливість технологічного процесу виробництва на підприємстві відповідача не є достатньою та самостійною підставою для відповідальності підприємства у вигляді моральної шкоди по професійному захворюванню чи іншому ушкодженні здоровя працівника при виконанні ним трудових обовязків.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи в їх сукупності, доходить висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на такі підстави.

В судовому засіданні було встановлено, що позивач з 10 травня 1993 року по 17 травня 2012 рік, знаходився у трудових правовідносинах з підприємствами відповідача, працюючи на різних посадах, що підтверджується копією трудової книжки. (а.с. 6-8)

За час роботи на підприємствах відповідача, позивач отримав професійні захворювання. Згідно висновку МСЕК від 05 грудня 2012 року позивачу було встановлено 60 % втрати професійної працездатності первинно, та встановлена 3 група інвалідності. (а.с. 10)

Суд вважає, що внаслідок втрати професійної працездатності у позивача наявна моральна шкода, оскільки: він втратив професійну працездатність; став інвалідом, тобто перестав бути повноцінною людиною, постійно відчуває фізичний біль,стан його здоровя став незадовільний, він задихається при ходьбі і він не витримує навіть легких фізичних навантажень. Йому дуже важко стояти і навіть сидіти, став дуже погано спати внаслідок сильних нападі кашлю, багато часу він знаходиться на стаціонарному лікуванні у лікарнях. Все це викликає почуття неповноцінності і приводить до порушення психічної рівноваги.

Вказані обставини, які наявні у позивача, обумовлюють необхідність пристосовуватися та організовувати своє повсякденне життя по-новому і свідчать про заподіяння позивачу моральної шкоди.

Вирішуючи питання по суті, суд виходив з положень, абзацу 9 пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі № 1-32/2008 року від 08.10.2008 року, яким передбачено що, право застрахованих громадян, які потерпіли від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди, в звязку з внесеними змінами від 23.02.2007 року до Закону України № 1105-ХІV, реалізується відповідно до норм статті 1167 Цивільного кодексу України та статті 237-1 Кодексу законів про працю України, за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Крім того, відповідно до п.1 ч. 2 статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя.

Згідно до ч. 1 статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті, відповідно ж до ч. 2 моральні шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Частиною 1 статті 1168 ЦК України передбачено, що моральна шкода завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя, може бути відшкодована одноразова або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Як передбачено пунктом 1 статті 9 ЦК України, положення Цивільного кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникли у сфері трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

На підставі статті 237-1 КЗпП України, відшкодування власника або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи встановлені судом обставини справи та положення законодавства України суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 6 000 грн.

В іншій частині позову слід відмовити за необґрунтованістю.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди був визначений судом з урахуванням глибини фізичних та душевних страждань позивача, погіршення його здібностей та позбавлення його певних можливостей їх реалізації. Крім того судом був врахований принцип розумності та справедливості.

Керуючись ст.ст.23, 1167, 1163 ЦК України, ст. 237-1 КЗпП України, 10, 11, 60, 131, 137, 212 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про стягнення виплати за спричинену моральну шкоду, задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 6 000 (шість тисяч) гривень.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь держави судовий збір в сумі 107 (сто сім) гривень 30 копійок (р/р 31215206700032, ЄРДПОУ: 37936856, отримувач УДКСУ у місті Павлограді 22030001, код отримувача 24237540, банк ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012).

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Павлоградського

міськрайонного суду ОСОБА_2