Рішення № 29069665, 17.01.2013, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Провадження 2/263/118/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М УКРАЇНИ

17 січня 2013 року Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Турченка О.В., при секретарі Лапоног Т.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4, про визнання договорів дарування удаваними правочинами та поділ майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом до відповідачів, в обґрунтування позивних вимог зазначила, що з відповідачем ОСОБА_2 вони перебували у зареєстрованому шлюбі з 09.10.1999 року, 24.06.2010 року шлюб між ними розірвано. 19.12.2003 року між відповідачами ОСОБА_2 (обдаровуваним) та ОСОБА_3 (дарувальником) були укладені договори дарування ? частки квартири АДРЕСА_1, загальною площею 43,4 кв.м, та ? частки квартири АДРЕСА_2, загальною площею 30,2 кв.м. Договори дарування засвідчені нотаріально та зареєстровані в реєстрі за №10790 та №6629 відповідно. Проте фактично між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були укладені угоди купівлі-продажу часток вищезазначених квартир, за які ОСОБА_2 заплатив ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 100000 (сто тисяч) гривень. Вказані гроші були їхньою з ОСОБА_2 спільною сумісною власністю. Вважає, що договори дарування від 19.12.2003 року, укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, укладалися з метою приховати договори купівлі-продажу часток вказаних квартир, тому просить визнати удаваними договори дарування ? частки квартири АДРЕСА_1 та ? частки квартири АДРЕСА_2, укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 19.12.2003 року, та визнати за нею право власності на ? частку квартир №21 та №22 в будинку №82 по пр.Леніна в м.Маріуполі.

У судове засідання позивачка не з'явилася, надала заяву, в якій підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити в повному обсязі, а також розглянути справу без її участі.

Відповідачі у судове засідання не з'явилися, надіслали до суду заяви про розгляд справи за їхньої відсутності, позовні вимоги визнали повністю.

Третя особа ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнав повністю.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 09.10.1999 року (свідоцтво про одруження серії I-НО №074378 від 09.10.1999 року) до 24.06.2010 року (свідоцтво про розірвання шлюбу серії 1-НО №189868 від 24.06.2010 року).

В період шлюбу 19.12.2003 року між відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були укладені договори дарування ? частки квартири АДРЕСА_1 та ? частки квартири АДРЕСА_2, засвідчені приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_5

Згідно розписки від 19.12.2003 року ОСОБА_2 сплатив ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 100000 (сто тисяч) гривень за ? частки квартири АДРЕСА_1, загальною площею 43,4 кв.м, та ? частки квартири АДРЕСА_2, загальною площею 30,2 кв.м.

Відповідно до ст. 717 ЦК України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобовязується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Договір, що встановлює обовязок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або не майнового характеру, не є договором дарування.

А отже, укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 угоди не були безоплатними, оскільки ОСОБА_3 за ? частки квартир №21 та №22 в будинку №82 по пр.Леніна в м.Маріуполі, які він передав у власність ОСОБА_2, отримав від останнього кошти в розмірі 100000 (сто тисяч) гривень.

Відповідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Таким чином, судом встановлено, що сторони, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, домовилися про всі суттєві умови договору купівлі-продажу майна та відбулося повне його виконання, що підтверджується об'єктивною сукупністю матеріалів справи.

Згідно ст. 235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, що визнається сторонами, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Згідно до п. 25 Пленуму Верховного Суду України постанови № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»за удаваним правочином (стаття 235 ЦК ) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені статтею 216 ЦК, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.

Суд, враховуючи обставини справи, які визнані сторонами, вважає, що договори дарування від 19.12.2003 року, згідно яких ОСОБА_3 подарував, а ОСОБА_2 прийняв у дар ? частки квартир №21 та №22 в будинку №82 по пр.Леніна в м.Маріуполі є удаваними, оскільки зовнішнє волевиявлення сторін при укладенні даних договорів дарування не збігається з внутрішньою волею сторін, вони укладалися з метою приховати договори купівлі-продажу часток вказаних квартир.

Згідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч.1 ст.61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно до ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Таким чином, вищезазначене спірне майно придбане сторонами за час шлюбу, а тому є спільною сумісною власністю подружжя і підлягає поділу у рівних частках.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 216, 235, 638, 655, 717 ЦК України, ст.ст.60, 61, 70 СК України, ст.ст. 8, 10, 11, 58-61, 169, 212, 214, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4, про визнання договорів дарування удаваними правочинами та поділ майна подружжя задовольнити.

Визнати удаваним договір дарування ? частки квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 19 грудня 2003 року, та визнати, що фактично між ними був укладений договір купівлі-продажу.

Визнати удаваним договір дарування ? частки квартири АДРЕСА_2, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 19 грудня 2003 року, та визнати, що фактично між ними був укладений договір купівлі-продажу.

Визнати ? частки квартири №21 та ? частки квартири АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Поділити спільне майно подружжя, визнавши за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на ? частки квартири №21 та ? частки квартири АДРЕСА_2 за кожним.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів від дня його проголошення до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя. Особи, яки приймали участі у справі, але не були присутні при проголошені судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів від для отримання копії цього рішення.

Суддя О.В.Турченко