Постанова № 29068348, 28.01.2013, Харківський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

28 січня 2013 р. Справа № 2-а-13502/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Супрун Ю.О.,

при секретарі судового засідання - Ахвердян Р.А.,

за участю: представника позивача - Андросової Я.В.,

представника відповідача - Яришкіної Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Державного підприємства "Харківський завод транспортного устаткування" до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Харкові Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "Харківський завод транспортного устаткування" (надалі за текстом - ДП "ХЗТУ", позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Харкові Харківської області Державної податкової служби (надалі за текстом - Основ'янська МДПІ у м. Харкові Харківської області ДПС, відповідач), в якому просить суд: скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001710221, прийняте відповідачем 21.11.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податковим органом 07.11.2012 року проведено позапланову виїзну перевірку підприємства, про що складено відповідний акт, на підставі якого 21.11.2012 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0001710221. Дане податкове повідомлення-рішення позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки, при складанні декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року підприємство, згідно розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, керувалось нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а не п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України. А відповідно до п.6.1 ст.6 вказаного Закону, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення. Відтак, позивач вважає, що від'ємне значення об'єкта оподаткування податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року правильно визначено у податковій декларації з урахуванням суми такого від'ємного значення попереднього періоду - І квартал 2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги, наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені в адміністративному позові.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на зміст заперечень, які приєднані до матеріалів справи, зазначивши при цьому, що дії під час винесення спірного повідомлення-рішення податковий орган діяв в межах повноважень та у відповідності до вимог діючого законодавства.

Оскільки судом зібрані докази, що в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, визначене ч. 1 ст. 2 КАС України завдання адміністративного судочинства залишається незмінним при розгляді будь-якої адміністративної справи, в тому числі і справи за позовом до суб'єкта владних повноважень і дотримання вказаного завдання є обов'язковим в силу приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України, суд доходить висновку, що адміністративна справа має бути розглянута та вирішена на підставі наявних в ній доказів.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Статут ДП "ХЗТУ", місцезнаходження: вул. Достоєвського, 3, м. Харків, 61102, ЄДРПОУ 14309764, зареєстрований у виконкомі Харківської міської ради народних депутатів рішенням № 1 480 120 0000 006311 від 04.02.1992 року (нова редакція зареєстрована виконкомом Червонозаводської районної ради м. Харкова 20.10.1993 року). Позивача взято на податковий облік у ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, правонаступником якої є Основ'янська МДПІ у м. Харкові Харківської області ДПС, як платника податків 01.09.2000 року за № 190 (у зв'язку зі зміною директора видано нову довідку № 305 від 26.01.2005 року). Платник ПДВ з 26.01.2004 року, відповідно до свідоцтва № 29885302, виданого ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова.

Фахівцями ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, правонаступником якої є Основ'янська МДПІ у м. Харкові Харківської області ДПС проведено планову виїзну перевірку ДП "ХЗТУ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 р. по 30.06.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 30.06.2012 р., за наслідками якої встановлено порушення:

- п. 135.2 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 150.1 ст. 150, п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень ПК. України, а саме: заниження податку на прибуток за ІІ квартал 2012 р. у сумі 1418,00 грн. та зменшено від'ємне значення об'єкту станом на 31.12.2011 р. всього на суму 1351178 грн.;

- п. 187.1 ст. 187, п. п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 ПК України, а саме: заниження ПДВ на загальну суму 54293,00 грн. - за серпень 2011 р. у сумі 26064,00 грн., за вересень 2011 р. у сумі 28229,00 грн. та зменшення від'ємного значення по р. 24 Декларації за червень 2012 р. на суму 54615,00 грн.;

- п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про податок з фізичних осіб" від 22.05.2003 р. за № 889-ІV зі змінами та доповненнями, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України зі змінами та доповненнями - несвоєчасне перерахування податку з доходів фізичних осіб при виплаті заробітної плати за грудень 2009 рр., січень-лютий 2010 р., жовтень 2010 р., грудень 2010 р., січень 2011 р. - травень 2011 р., липень 2011 р., серпень 2011 р., жовтень-грудень 2011 р., березень 2012 р. у сумі 352709,65 грн.;

- п. 119.2 ст. 119 ПК України зі змінами та доповненнями - не включення до довідок за формою № 1ДФ за І-ІV квартали 2011 р., І-ІІ квартал 2012 р., даних про виплачені доходи фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності. За результатами проведеної перевірки складений акт від 07.11.2012 року № 3818/221/14309764.

На підставі висновків акту податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми "П" № 0001710221 від 21.11.2012 р., відповідно до якого визначено суми завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 2892084,00 грн. (за декларацією за 2011 рік) та в розмірі 1351178,00 грн. (за декларацією за ІІ квартал 2012 р.).

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що розрахунок об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року здійснювався на підставі чинних до 1 квітня 2011 року норм Закону України від 28.12.94 N 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (надалі за текстом - Закон) та надав суду податкові декларації з податку на прибуток підприємства з уточнюючими розрахунками за періоди: півріччя 2010 року, 3 квартали 2010 року, за 2010 рік, ІІ-ІІІ квартали 2011 року, за І та ІІ квартал 2012 року, з яких вбачається наступне.

Відповідно до п. 6.1 ст. 6 Закону, який кореспондується з п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України визначено, що якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році зазначена норма застосовувалась з урахуванням пункту 22.4 статті 22 Закону.

Особливості, встановлені пунктом 22.4 статті 22 Закону, полягали в обмеженні врахування у складі валових витрат у порядку статті 6 Закону сум від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. До складу валових витрат платника податку на прибуток за перший квартал 2010 року підлягало включенню лише 20 відсотків від'ємного значення, що утворилося станом на 1 січня 2010 року.

Як передбачено абзацом другим пункту 22.4 статті 22 Закону, у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом. Отже, у 2011 році встановлені пунктом 22.4 статті 22 Закону обмеження щодо можливості врахування всієї суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток у складі валових витрат не застосовувались. При цьому прямо передбачалось право позивача врахувати у складі валових витрат першого кварталу 2011 року всю суму від'ємного значення об'єкта оподаткування, що виникло у 2010 році.

Таким чином, відповідно до зазначених законодавчих норм до складу валових витрат першого кварталу 2011 року підлягали включенню всі суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток - як ті, що утворилися станом на 1 січня 2010 року, так і ті суми від'ємного значення, що виникли протягом 2010 року.

Отже, розрахунок об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року повинен був здійснюватися з урахуванням у складі валових витрат цього податкового періоду всіх сум від'ємного значення, що утворилися станом на 1 січня 2010 року, а також протягом 2010 року.

Так, керуючись вищезазначеними нормами права, ДП "ХЗТУ" у податковій декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 р. було відображено у складі витрат по ряд. 06.6 від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду від'ємне значення рядка 07 податкової декларації за попередній звітний (податковий) період )" витрати у сумі 2892084,00 грн..

Судом встановлено, що згідно поданої позивачем декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2011 року (основна декларація №9003094707 від 10.05.2011 року, з урахуванням уточнюючій 003160749 від 13.05.2011 року), ним задекларовано від'ємне значення об'єкта оподаткування у розмірі 2892084,00 грн.. Від'ємне значення об'єкта оподаткування податку на прибуток за І квартал 2011 року склалося за рахунок включення до складу витрат по рядку 06.6 ..від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного періоду" суми у розмірі 5309477,00 грн..

Згідно поданої ДП "ХЗТУ" декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2010 року (основна декларація №9001616857 від 11.05.2010 року, з урахуванням уточнюючої .N« 9001952316 від 28.05.2010 року) суд приходить до висновку, що ДП "ХЗТУ" задекларувало від'ємне значення об'єкта оподаткування у розмірі 4046852,00 грн.. Від'ємне значення об'єкта оподаткування податку на прибуток за І квартал 2010 року склалося за рахунок включення до складу витрат по рядку 06.6 ..від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного періоду" суми у розмірі 6636846,00 грн..

Щодо суми від'ємного значення об'єкта оподаткування в розмірі 1351178,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 13.09.2012 р. за № 2019/12/13-12, розділ III Податкового кодексу України набув чинності з 01.04.2011 року, тобто починаючи з другого кварталу 2011 року. Включення від'ємного значення попередніх податкових періодів до складу витрат не першого, а другого кварталу звітного року має місце лише у 2011 році, у зв'язку з чим законодавцем було передбачено відповідні особливості нормативного регулювання цієї ситуації.

Таким чином, до складу валових витрат другого календарного кварталу 2011 р. підлягає включенню сума від'ємного значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 р., яка, у свою чергу, розраховується з урахуванням у складі валових витрат першого календарного кварталу 2011 року сум від'ємного значення, що утворилися станом на 01.01.2010 року, а також тих, що виникли протягом 2010 року.

У подальшому розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого-четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

При цьому тлумачення абзацу третього пункту 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України в системному взаємозв'язку з абзацом другим цього ж пункту дозволяє дійти висновку про те, що наведене в цій нормі поняття "від'ємне значення, отримане в першому кварталі 2011 року" - це від'ємне значення, отримане як розрахунок значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року на підставі норм чинного на час проведення розрахунку законодавства. Відповідний розрахунок передбачав урахування у складі валових витрат першого кварталу 2011 року також і сум від'ємного значення об'єкта оподаткування за попередні податкові періоди.

Водночас у суду відсутні підстави вважати, що поняття "від'ємне значення, отримане в першому кварталі 2011 року" охоплює лише ті суми від'ємного значення, які утворилися як результат господарської діяльності лише за перший квартал 2011 року. Зазначене пояснюється тим, що значення об'єкта оподаткування розраховувалося в першому кварталі 2011 року з урахуванням усіх сум, що включалися до валових витрат цього податкового періоду, а не лише валових витрат, сформованих за результатами господарських операцій тільки першого кварталу 2011 року. Правомірно сформоване від'ємне значення об'єкта оподаткування за попередні податкові періоди без будь-яких обмежень включалося до валових витрат першого кварталу 2011 року і враховувалося при визначенні об'єкта оподаткування за цей період, значення якого могло бути як позитивним, так і від'ємним.

Зазначені норми законодавства відображені у формах податкової звітності з податку на прибуток, які підлягали використанню платниками цього податку в першому та другому календарному кварталах 2011 року.

Правові наслідки формування від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за перший квартал 2011 року визначено пунктом 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідні положення" Податкового кодексу України. Згідно з указаною нормою Перехідних положень у разі якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Форма податкової декларації з податку на прибуток підприємства, що використовується платниками податку починаючи з другого кварталу 2011 року, затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 28 лютого 2011 року N 114.

У рядку 06.6 цієї Декларації підлягає відображенню, зокрема, від'ємне значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року. Тобто у другому кварталі 2011 року до рядка 06.6 Декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 28.02.2011 року N 114, підлягає перенесенню в повному обсязі від'ємне значення рядка 08 Декларації з податку на прибуток підприємства за перший квартал 2011 року.

Причому ані Законом, ані Податковим кодексом України не передбачено можливості обмежити формування витрат другого кварталу 2011 року лише тими сумами від'ємного значення, які виникли як результат діяльності саме першого кварталу 2011 року, без урахування непогашених наростаючим підсумком сум від'ємного значення попередніх податкових періодів.

Таким чином, до складу витрат другого календарного кварталу 2011 року підлягають включенню від'ємне значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року, причому розрахунок суми від'ємного значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року здійснюється з урахуванням без будь-яких обмежень сум від'ємного значення, що утворилися станом на 1 січня 2010 року, та тих, що виникли протягом 2010 року, та які не були погашені наростаючим підсумком протягом попередніх звітних періодів.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що не може бути підставою для визначення контролюючим органом ДП «ХЗТУ» податкових зобов'язань із податку на прибуток саме собою включення до складу витрат другого кварталу 2011 року сум від'ємного значення, зазначених у попередньому абзаці.

Відповідно до п.56.18. ст 56 Податкового кодексу України, з урахуванням строків давності латник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент еля отримання такого рішення.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що пункт 3 підрозділу 4 Розділу XX "Перехідні положення" Кодексу не містить заборони на врахування у 2011 та 2012 роках збитків, які виникли до 01.01.2011 р., а отже, такі збитки повинні враховуватись у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення.

Відповідач, вказує, що до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за ІІ квартал 2011 року підлягає включенню лише від'ємне значення створене в першому кварталі, в той же час не зазначає куди слід включити від'ємне значення (збитки) минулих періодів, зокрема, 2010 року, що ніяким чином не узгоджується із вище проаналізованими положеннями нормативно-правових актів.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 2 ст. 150 Конституції України офіційне тлумачення Конституції України та законів України належить до повноважень Конституційного Суду України.

Крім того, статтею ст. 13 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 16 жовтня 1996 року 422/96-ВР, із змінами та доповненнями, визначені повноваження Конституційного Суду України. З пункту 4 зазначеної статті 13 вбачається, що офіційне тлумачення законів України належить до компетенції Конституційного Суду України.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

З обставин адміністративної справи вбачається, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного рішення.

Окремо суд наголошує на відсутності податкового законодавства, яке врегульовує податкове відображення від'ємного значення альтернативним шляхом та його врахування у діяльності платника податків зважаючи на позицію податкового органу. Крім того, з боку податкового органу не надано заперечень щодо формування від'ємного значення з боку позивача, та не повідомлено шляхи його подальшого використання, зважаючи на позицію податкового органу щодо його недекларування.

В ході розгляду адміністративної справи представник податкової установи не надав пояснень щодо подальшого відображення від'ємного значення об'єкту оподаткування на прибуток з урахуванням правової позиції Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова.

Як встановлено приписами ст. 19 Конституції України відповідач - суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, судом встановлено та підтверджено матеріалами адміністративної справи, що Основ'янська МДПІ у м. Харкові Харківської області ДПС, приймаючи оскаржуване рішення, діяла не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, відтак воно підлягає скасуванню.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати суд розподіляє на підставі ст. 94 КАС України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державного підприємства "Харківський завод транспортного устаткування" до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Харкові Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Харкові Харківської області Державної податкової служби від 21.11.2012 року № 0001710221.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Харківський завод транспортного устаткування" (61102, м. Харків, вул. Достоєвського, 3, код ЄДРПОУ14309764, р/р 26006013003408 в ПАТ "Дочірній банк сбербанку Росії", АТ "Сбербанк", м. Київ, МФО 320627) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) гривень 00 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 04.02.2013 року.

Суддя Ю.О.Супрун