Рішення № 29067221, 16.11.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-12/11972-2012 16.11.12

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

До Науково-дослідного економічного інституту

Про стягнення 427 924,78 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача Іващенко О.В. - представник (дов. № 93/2012/02/15-5 від 15.02.2012)

Від відповідача не з'явився

Суть спору:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (долі - позивач) звернулася до суду з позовом до Науково-дослідного економічного інституту (далі - відповідач) про стягнення 42 7924,78 грн.

Ухвалою суду від 29.08.2011 за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 5011-12/11972-2012 та призначено розгляд справи на 25.09.2012.

В судове засідання 25.09.2012 представник позивача з'явився, підтримав вимоги, вказані в позовній заяві.

В судове засідання 25.09.2012 представник відповідача не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Ухвалою суду від 25.09.2012 розгляд справи відкладено на 16.11.2012.

В судове засідання 16.11.2012 представник позивача з'явився, надав доказ сплати відповідачем частини основної заборгованості за договором № 520173 від 02.04.2012 Зокрема, надав Довідку про надходження коштів за спожиту від ПАТ "Київенерго" теплоенергію. Згідно даної довідки відповідачем на рахунок ПАТ "Київенерго" перераховані грошові кошти.

Таким чином, сума основної заборгованості станом на день розгляду спору становить 71 396,75 грн.

Представник відповідача в судове засідання 16.11.2012 не з'явився, причини неявки суду не повідомив, вмотивованих заяв та клопотань до суду не надав.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 16.11.2012 було оголошено повний текст рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

07.10.2005 між позивачем та відповідачем був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 520173.

Згідно з пп. 2.2.1. та 2.3.1. Договору позивач зобов'язаний постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року в кількості та обсягах згідно з Додатком 1 до Договору, тоді, як відповідач зобов'язаний дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені в додатку 1, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Відповідно до пояснень позивача, ним належним чином виконувалися зобов'язання за Договором, тоді як відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконав, внаслідок чого за період з 01.01.2012 по 01.08.2012 виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.08.2012 р. становить 405 186,38 грн., що підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії, обліковими картками (табуляграмами) та довідкою про надходження коштів за спожиту відповідачем теплову енергію, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Враховуючи наведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 405 186,38 грн. основного боргу, 280,42 грн. - інфляційної складової боргу, 4 589,92 грн. - 3% річних, 17 868,06 грн. у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 520173 від 07.10.2005 про постачання теплової енергії у гарячій воді.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, але підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( ст. 530 ЦК України).

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що відповідач порушив умови договору стосовно оплати послуг у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 405 186,38 грн.

Однак з матеріалів справи вбачається, що відповідачем частково заборгованість була погашена, а саме на суму 356 528,03 грн. та станом на дату винесення рішення становить 48 658,35 грн., що підтверджується довідкою про надходження коштів за спожиту від АК "Київенерго" теплоенергію станом на серпень 2012 року (копія якої міститься в матеріалах справи).

Враховуючи те, що відповідачем частина заборгованості в сумі 356 528,03 грн. була сплачена, то відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України провадження в цій частині підлягає припиненню.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011, припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові.

Таким чином, станом на день розгляду справи сума основної заборгованості що підлягає до стягнення становить 48 658,35 грн.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено умови Договору, а також вимоги ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 48 658,35грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

В п.7 Додатка 4 до Договору зазначено, що за несвоєчасне виконання його умов передбачено пеню, яка нараховується на суму боргу на початок місяця у розмірі 0,5 % за кожний день прострочення до моменту його повного погашення.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.3 ст. 549 ЦК України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно розрахунку позивача сума пені складає 17 868,06 грн., (розрахунок в матеріалах справи) .

Перевіривши розрахунок позивача відносно нарахування пені суд вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 17 868, 06 грн. підлягають задоволенню

Також позивач просить стягнути з відповідача 280,42 грн. - інфляційної складової боргу, 4 589,92 грн. - 3% річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 520173 від 07.10.2005 р. про постачання теплової енергії у гарячій воді.

Згідно зі ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача збитків від інфляції та 3% річних з простроченої суми, суд вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 280,42 грн. - збитків від інфляції та 4 589,92 грн. - 3% річних, підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України ( 01103, м. Київ, бульвар Дружби Народів, 28, код ЄДРПОУ 02736403) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, буд. 5; код ЄДРПОУ 00131305) 48 658 (сорок вісім тисяч шістсот п'ятдесят вісім) грн.. 35 коп. основної заборгованості, 17 868 (сімнадцять тисяч вісімсот шістдесят вісім) грн.. 06 коп. - пені, 280 (двісті вісімдесят), 42 коп. збитків від інфляції, 4 589 (чотири тисячі п'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 92 коп

8 558 (вісім тисяч п'ятсот п'ятдесят вісім ) грн. 50 коп. судового збору.

3. Припинити провадження у справі № 5011-12/11972-2012 в частині стягнення з відповідача частини основної заборгованості в розмірі 356 528,03грн.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Л.В. Прокопенко