Рішення № 29067203, 10.01.2013, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 1407/4943/2012

РІШЕННЯ

іменем України

"10" січня 2013 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого судді Вуїва О.В., при секретарях Кашарайло А.А., Некрасовій А.О.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»(далі ПАТ КБ «ПриватБанк») до ОСОБА_2 про передачу предмета застави в заклад та звернення стягнення на предмет застави,

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2012 року ПАТ КБ «ПриватБанк»звернувся до суду з таким позовом в якому вказував, що 20 грудня 2007 року між ним та відповідачем був укладений кредитний договір № DN81AR12530188, відповідно до якого банк надав позичальнику на придбання автомобіля, внесення страхових платежів та на інші супутні витрати кредитні кошти (відкрив невідновлювальну кредитну лінію) в загальному розмірі 74 343,76 грн. на строк до 19 грудня 2014 року (включно), а останній зобовязався вчасно повернути суму кредиту шляхом щомісячного повернення частини коштів, а також сплачувати проценти за користування ним в розмірі 0,80 % на місяць та комісію в розмірі 0,50 % на місяць від суми виданого кредиту, а всього вносити кошти в розмірі не менше, ніж 1 191,71 грн. щомісячно.

Наслідками порушення умов кредитного договору в частині своєчасного виконання зобовязань позичальником є право позивача вимагати від нього сплату неустойки (пені) в розмірі 0,15 % від простроченої суми, але не менше 1 грн. за кожен день прострочення та дострокового повернення всієї суми кредиту.

В порядку забезпечення виконання умов кредитного договору 20 грудня 2007 між сторонами було укладено договір застави за яким відповідач передав позивачу в заставу придбаний ним за кредитні кошти автомобіль LY MR7151A», 2007 року випуску, реєстр. номер НОМЕР_1.

Оскільки позичальник умови договору в частині вчасного повернення кредиту, сплати процентів та комісії виконував не належним чином, а тому станом на 11 жовтня 2012 року виникла заборгованість по кредитному договору в загальному розмірі 31 805,92 грн., в тому числі залишок невиплаченого кредиту та заборгованість по кредиту в розмірі 29 344,56 грн., заборгованість по процентам 1 614,67 грн., заборгованість по комісії 555,22 грн., нарахована пеня за порушення умов договору 291,47 грн.

Враховуючи вказані обставини, позивач просив в рахунок стягнення заборгованості за кредитом звернути стягнення на предмет застави, надавши банку право продажу майна будь-якій особі, в тому числі можливість здійснювати будь-які дії, необхідні для здійснення продажу та зняття автомобіля з обліку.

Також, посилаючись на узгодження сторонами вказаної дії в договорі застави, вказуючи на наявність труднощів в реалізації автомобіля, що знаходиться у володінні та користуванні заставодавця, а тому ПАТ КБ «ПриватБанк»просив вилучити предмет застави в ОСОБА_2 та передати його разом усіма приналежностями такої речі (комплектом ключів, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу) в заклад банку.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним в позові.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав.

Свої заперечення обґрунтовував нарахуванням йому банком сум, що не передбачені умовами кредитного договору, зокрема не погоджених ним підвищених відсотків та невиконанням банком судових рішень, ухвалених на його користь по іншим спорам.

Також останній відмовився від пропозиції представника позивача та суду щодо вирішення питання про реструктуризацію боргу та від добровільного погашення простроченої частини заборгованості.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема судом встановлено, що 20 грудня 2007 року ЗАТ КБ «ПриватБанк»(правонаступником прав та обовязків якого є ПАТ КБ «ПриватБанк») уклав з ОСОБА_2 в письмовій формі кредитний договір в якому сторони узгодили всі його умови.

З договору та інших письмових доказів, що містяться в матеріалах справи вбачається те, що банк надав позичальнику на придбання автомобіля, внесення страхових платежів та на інші супутні витрати кредитні кошти (відкрив невідновлювальну кредитну лінію) в загальному розмірі 74 343,76 грн. на строк до 19 грудня 2014 року (включно), а останній зобовязався вчасно повернути суму кредиту шляхом щомісячного повернення частини коштів, а також сплачувати проценти за користування ним в розмірі 0,80 % на місяць та комісію в розмірі 0,50 % на місяць від суми виданого кредиту, а всього вносити кошти в розмірі не менше, ніж 1 191,71 грн. щомісячно.

Наслідками порушення умов кредитного договору в частині своєчасного виконання зобовязань позичальником є право позивача вимагати від нього сплату неустойки (пені) в розмірі 0,15 % від простроченої суми, але не менше 1 грн. за кожен день прострочення та дострокового повернення всієї суми кредиту.

В порядку забезпечення виконання умов кредитного договору 20 грудня 2007 між сторонами було укладено договір застави за яким відповідач передав позивачу в заставу придбаний ним за кредитні кошти автомобіль LY MR7151A», 2007 року випуску, реєстр. номер НОМЕР_1.

В подальшому банк в звязку зі зміною конюнктури ринку грошових ресурсів в Україні за власною ініціативою в односторонньому порядку збільшив позичальнику розмір процентної ставки за користування кредитними коштами до 21 % річних, про що повідомив останнього листом від 25 грудня 2008 року.

Вказана дія повністю узгоджується з умовами укладеного сторонами кредитного договору (п. 2.3.1), мала під собою економічне обґрунтування та вчинена за узгодженою сторонами в договорі процедурою.

Разом з тим матеріали справи (а.с. 4-6) свідчать про те, що позичальник прийняв нові умови, оскільки протягом значного періоду продовжував сплачувати проценти за новою ставкою.

Оскільки в подальшому позичальник припинив виконувати умови договору в частині вчасного повернення кредиту, сплати процентів та комісії належним чином, а тому станом на 11 жовтня 2012 року виникла заборгованість по кредитному договору в загальному розмірі 31 805,92 грн., в тому числі залишок невиплаченого кредиту та заборгованість по кредиту в розмірі 29 344,56 грн., заборгованість по строковим та простроченим процентам 1 614,67 грн., заборгованість по простроченій комісії 555,22 грн., нарахована пеня за порушення умов договору 291,47 грн.

Як передбачено ст. 589 ЦК України, ст.ст. 19, 20 Закону України «Про заставу»та узгоджено сторонами в договорі застави заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави в разі невиконання зобовязання, забезпеченого заставою.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, інших витрат.

Як вбачається із матеріалів справи, в звязку з порушенням ОСОБА_2 своїх зобовязань, позивачем у вересні 2012 р. направлено позичальнику вимогу про усунення порушення, зокрема про необхідність сплати заборгованості за кредитним договором в тридцятиденний строк і останнього попереджено про можливість примусового стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави.

Однак вимога позивача про усунення порушень основного зобовязання ні у передбачені у ній строки, ні в процесі розгляду судом справи відповідачем виконана не була.

Також у вересні 2012 року ПАТ КБ «ПриватБанк»провів реєстрацію в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобовязання боржника.

Таким чином позивачем в повній мірі виконано всі підготовчі дії, необхідні для вирішення питання про звернення стягнення на предмет застави.

Також суд враховує те, що вартість предмета застави в цілому є співмірною з розміром заборгованості.

При визначенні способу звернення стягнення на майно суд виходить з того, що за змістом статей 590, 591 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, а його реалізація проводиться шляхом продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом.

В той же час положеннями статей 20, 21 Закону України «Про заставу»та статей 25, 26 «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»встановлено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет застави у рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета застави із застосуванням однієї із процедур, перелік яких передбачає і продаж предмета застави заставодержателем шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.

Як вбачається із змісту пункту 24 договору застави від 20 грудня 2007 року, звернення стягнення та реалізація предмета застави за вибором заставодержателя здійснюється з дотриманням встановленого чинним законодавством порядку будь-яким способом, в тому числі шляхом продажу банком предмета застави з укладенням договору купівлі-продажу з третьою особою-покупцем або на публічних торгах, в тому числі з правом укладення заставодержателем договору купівлі-продажу предмета застави від імені заставодавця.

За такого суд вважає, що при зверненні у судовому порядку стягнення на предмет застави у позивача виникло право на обрання способу реалізації майна шляхом продажу ним предмета застави з укладенням договору купівлі-продажу з третьою особою-покупцем, а тому в цій частині вимоги підлягають повному задоволенню.

Також підлягають задоволенню вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк»про передачу автомобіля в заклад, оскільки такий обовязок заставодавця при ініціюванні заставодержателем процедури звернення стягнення на предмет застави узгоджений сторонами в договорі застави (п. 17.10).

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 575 ЦК України закладом є застава рухомого майна, що дається у володіння заставодержателя або за його наказом у володіння третій особі, зазначена норма права кореспондує зі ст. 44 Закону України «Про заставу»відповідно до якої заклад - застава рухомого майна, при якій майно, що складає предмет застави, дається заставодавцем у володіння заставодержателя.

Згідно до п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільного права може бути примусове виконання обовязку в натурі.

У звязку з порушенням позичальником зобовязань по поверненню кредиту та зобовязань за договором застави щодо обовязку передати предмет застави в заклад, ПАТ КБ «Приватбанк» обрав передбачений законодавством спосіб захисту, заявивши вимогу про виконання зобовязання в натурі шляхом передачі предмету застави в заклад.

Однак суд вважає зайвою вимогу про окрему констатацію передачі в заклад комплекту ключів до автомобіля та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, оскільки ці речі є приналежністю автомобіля, як предмета застави та підлягають безумовній передачі заставодержателю при переході автомобіля в заклад.

В силу ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача також слід стягнути понесені останнім судові витрати.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»до ОСОБА_2 про передачу предмета застави в заклад задовольнити частково.

Вилучити у ОСОБА_2 та передати в заклад Публічному акціонерному товариству комерційному банку «ПриватБанк»предмет застави за договором застави рухомого майна від 20 грудня 2007 року автомобіль », модель MR7151A, 2007 року випуску, тип транспортного засобу: легковий седан-В, номер кузова/шасі: L6T7524S67N052822, реєстр. номер ВЕ 0052ВР, що належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ВЕС 032185.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави задовольнити повністю.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 20 грудня 2007 року, укладеним між Закритим (після зміни найменування Публічним) акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк»та ОСОБА_2, що утворилася станом на 11 жовтня 2012 року в загальному розмірі 31 805 (тридцять одна тисяча вісімсот пять) гривень 92 копійки, що складається із:

- залишку невиплаченого кредиту та заборгованості по кредиту - 29 344,56 грн.,

- заборгованості по строковим та простроченим процентам 1 614,67 грн.,

- заборгованості по простроченій комісії 555,22 грн.,

- нарахованої пені за порушення умов договору 291,47 грн.,

звернути стягнення на предмет застави за договором застави рухомого майна від 20 грудня 2007 року автомобіль », модель MR7151A, 2007 року випуску, тип транспортного засобу: легковий седан-В, номер кузова/шасі: L6T7524S67N052822, реєстр. номер ВЕ 0052ВР, що належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ВЕС 032185.

Звернення стягнення на майно провести шляхом продажу вказаного автомобіля Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» з правом укладання договору купівлі-продажу з іншою особою - покупцем за початковою ціною, не нижчою ринкової вартості автомобіля, визначеної субєктом оціночної діяльності субєктом господарювання, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»з наданням банку всіх повноважень, необхідних для укладення договору та зняття автомобіля з обліку в органах ДАЇ України.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (р/р 64993919400001, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) 806 (вісімсот шість) гривень 94 копійки судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: О.В. Вуїв