Постанова № 29066139, 24.01.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2013 р. Справа №805/182/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12:08

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Галатіної О.О.

при секретарі Зайцевій Я.О.

за участю:

представників позивача - Бодряга В.В.

представників відповідача - Іващенко Д.А., Зайцева Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінтезіс Інжиніринг» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність донарахування податковим органом податкових зобов'язань з податку на додану вартість податковим повідомленням-рішенням № 0001972340 від 12.09.2012 року та податку на прибуток податковим повідомленням-рішенням № 0001982340 від 12.09.2012 року. Вказані рішення прийняті на підставі акту перевірки від 10.08.2012 року № 2851/22-2/33340669. Даний акт складено за результатами документальної позапланової виїзної перевірки з питань дослідження господарських відносин позивача з ТОВ «Строітель-Плюс», ТОВ «Бренд-строй», ПП «Ротонда Торг», ПП «Комманд» за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2012 р.

Перевіркою було встановлено, порушення позивачем: п. 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, а також п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України « Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 475467 грн. у т.ч. за 9 місяців 2009 р. на суму 175753 грн., за 2009 р. на суму 192222 грн., за 1 квартал 2010 року на суму 3625 грн., за І півріччя 2010 року на суму 3625 грн., за три квартали 2010 року на суму 3625 грн., за 2010 рік на суму 76320 грн., за 1 квартал 2011 року на суму 139038 грн., за 2 квартал 2011 року на суму 48325 грн., за 2-3 квартали 2011 року на суму 48325 грн., за 2-4 квартали 2011 року на суму 50442 грн., за 1 квартал 2012 року на суму 17445 грн. та заниження податку на додану вартість 241 740 грн., у т.ч. за період вересень 2009 року на суму 22233 грн., за період листопад 2009 року на суму 12009 грн., за період січень 2010 року на суму 1567 грн., за період вересень 2010 року на суму 2500 грн., за листопад 2010 року 75149 грн. за період грудень 2010 року на суму 18125 грн., за період січень 2011 року на суму 44788 грн., за період березень 2011 року на суму 36431 грн. , за період квітень 2011 року на суму 5049 грн., за період травень 2011 року на суму 17187 грн., за період лютий 2012 року на суму 6702 грн.

Такий висновок податковий орган робить виходячи з наявності ознак нікчемності угод, укладених позивачем з контрагентами ТОВ БВП «Строітель-Плюс», ТОВ «Бренд-строй», ПП «Ротонда Торг», ПП «Комманд».

Позивач не згодний з такими висновками податкового органу, а також з рішеннями прийнятими відповідачем, оскільки всі спірні операції відображені в бухгалтерському обліку позивача з підтвердженням їх здійснення по всіх необхідних рахунках. Окрім цього, позивач посилається на те, що усі витрати по виконанню угод, які відповідач вважає такими, що не спрямована на реальне настання правових наслідків, повністю підтверджуються первинними документами.

Посилаючись на вказані обставини позивач просить суд, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення у повному обсязі.

В судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечували та пояснили, що податкові повідомлення-рішення прийняті у зв'язку з порушенням позивачем вимог податкового законодавства. В ході проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача було встановлено, що у відношенні керівників ТОВ БВП «Строітель-Плюс», ТОВ «Бренд-Строй», ПП «Ротонда Торг» було порушено кримінальну справу за фактом умисного ухилення від сплати податків. По цим підприємствам слідством були встановлені ознаки фіктивності передбачені ст. 55-1 Господарського кодексу України, що свідчить про укладання договорів без мети настання реальних наслідків.

Згідно акту про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Комманд» від 06.04.2012 року № 32/22/37081766, ПП «Комманд» анульовано свідоцтво платника ПДВ 11.04.2012 року.

Оскільки, не підтверджено факт реальності здійснення господарських операцій з вищенаведеними контрагентами, фінансово-господарські документи, формально оформлені з використання реквізитів цих підприємств, не можуть вважатися первинними документами для цілей податкового обліку та бути підставою для формування та відображення у податковому обліку валових витрат та податкового кредиту. У зв'язку з вищевикладеним, перерахування ТОВ «Сінтезіс Інжинірінг» грошових коштів без настання правових наслідків реального характеру здійснювалось з метою неправомірного формування податкового кредиту та заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

Посилаючись на вказані обставини, представники відповідача в судовому засіданні просили суд відмовити позивачу у задоволені позову повністю.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сінтез Інжиніринг» є юридичною особою, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби та є платником податку на додану вартість.

10 серпня 2012 року Державною податковою інспекцією у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінтезіс Інжиніринг» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій із ТОВ БВП «Строітель-Плюс», ТОВ «Бренд-строй», ПП «Ротонда Торг», ПП «Комманд» за період з 01.01. 2009 року по 31.03.2012 року про що складено акт № 2851/22-2/33340669.

Перевіркою встановлені наступні порушення:

п. 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними;

п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України « Про оподаткування прибутку підприємств»;

п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 475467 грн. у т.ч. за 9 місяців 2009 р. на суму 175753 грн., за 2009 р. на суму 192222 грн., за 1 квартал 2010 року на суму 3625 грн., за І півріччя 2010 року на суму 3625 грн., за три квартали 2010 року на суму 3625 грн., за 2010 рік на суму 76320 грн., за 1 квартал 2011 року на суму 139038 грн., за 2 квартал 2011 року на суму 48325 грн., за 2-3 квартали 2011 року на суму 48325 грн., за 2-4 квартали 2011 року на суму 50442 грн., за 1 квартал 2012 року на суму 17445 грн. та занижено податку на додану вартість 241 740 грн., у т.ч. за період вересень 2009 року на суму 22233 грн., за період листопад 2009 року на суму 12009 грн., за період січень 2010 року на суму 1567 грн., за період вересень 2010 року на суму 2500 грн., за листопад 2010 року 75149 грн. за період грудень 2010 року на суму 18125 грн., за період січень 2011 року на суму 44788 грн., за період березень 2011 року на суму 36431 грн. , за період квітень 2011 року на суму 5049 грн., за період травень 2011 року на суму 17187 грн., за період лютий 2012 року на суму 6702 грн.

Як вбачається з акту перевірки, відповідач робить такі висновки виходячи з того, що в порушення зазначених вимог закону підприємцем сформовано податковий кредит та валові витрати за операціями по виконанню правочинів, укладених з ТОВ БВП «Строітель-Плюс», ТОВ «Бренд-строй», ПП «Ротонда Торг», ПП «Комманд», які відповідно до ч.1, 5 ст.203, п.1 ст.215, ст.228 ЦК України є нікчемними.

Згідно зі ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Такого висновку відповідач дійшов виходячи з того, що у відношенні керівників контрагентів було порушено кримінальні справи за фактом умисного ухилення від сплати податків. У підприємства ПП «Комманд» анульовано свідоцтво платника ПДВ 11.04.2012 року.

За наслідками перевірки та на підставі акту перевірки податковим органом були прийняті податкове повідомлення-рішення № 0001972340 від 12.09.2012 року, яким позивачу донараховано податок на додану вартість в сумі - 241740 грн., застосовано штраф у розмірі 34574 грн., та № 0001982340 від 12.09.2012 року, яким донараховано податку на прибуток у сумі 475467 грн., застосовано штраф у сумі 71499 грн.

Відповідно до наданих первинних бухгалтерських документів, судом встановлено, що позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ БВП «Строітель-Плюс», ТОВ «Бренд-строй», ПП «Ротонда Торг», ПП «Комманд».

Так, підприємство позивача виступаючи заказником, уклало договори будівельних підрядів № 1393 від 13 вересня 2010 року, № 955 від 13.09.2010 року, № 2300 від 11 листопада 2009 року з ТОВ БВП «Строітель-Плюс», як підрядником.

Відповідно до умов цих договорів підрядник взяв на себе обов'язок по завданню заказника провести будівельні роботи в Еколого-туристичному центрі п. г. т. Парковий півострів Крим на об'єктах: туристичні готелі «Корал», «Надя», «Яночка».

Заказник зобов'язався прийняти закінчені будівельні об'єкти та оплатити вартість робіт за договорами, які визначаються сметами.

Позивачем також було надано до суду контракт підряду № 12/04-08 укладений між ТОВ «Еколого-туристичний центр в Парковом» (заказник) та ТОВ «Сінтез Інжиніринг» (підрядник), відповідно до якого, позивач, як підрядник зобов'язується на свій страх та ризик, виконати роботи по будівництву об'єктів: «Ластівка», «Три сестри», «Деревня», «Чайка», «Корал», «Надя», «Яночка».

На підтвердження виконання умов цих договорів позивач надав до суду такі документи:

Податкові та видаткові накладні, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, смети, довідки про вартість послуг, обороно-сальдові відомості, протоколи узгодження договірних цін по локальним сметам, акти приймання виконаних робіт, платіжні доручення, акти звірок.

Судом встановлено, що між позивачем та ПП «Ротонда Торг» було укладено усну угоду про поставку будівельних матеріалів.

На виконання умов цього договору контрагентом було видано позивачу податкову та видаткову накладну.

На підтвердження виконання умов цього договору позивач суду надав: податкову, видаткову, прибуткову накладні, акт звірки, оборотно-сальдову відомість, платіжне доручення.

Судом було встановлено, що між позивачем та ПП «Комманд» було також укладено усну угоду з надання послуг по ремонту автомобілю.

На підтвердження виконання цього договору позивачем було надано до суду податкові накладні, платіжні доручення та документи, що підтверджують наявність у позивача автотранспортних засобів.

Так, як вбачається з матеріалів справи у власності позивача знаходилися транспортні засоби: Камаз 6520, номер АН 3776 ЕВ, самосвал, 2008 року, та Камаз 53215 КТА 18.01, номер АН 2841 ЕВ, автокран, 2008 року, що підтверджується актом технічного огляду вказаних транспортних засобів та технічними талонами.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статтею 3 ЦК України визначені загальні засади цивільного законодавства, до яких відноситься і свобода договору.

Стаття 205 цього ж Кодексу передбачає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини, зокрема, між юридичними особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

З огляду на наведені норми, суд може зробити висновки про те, що засвідченні в податкових та видаткових накладних дані свідчать про укладення між сторонами договорів поставки та надання послуг у письмовій формі.

Суд зазначає, що періоди, в яких позивач укладав договори з контрагентами ТОВ БВП «Строітель-Плюс», ТОВ «Бренд-строй», ПП «Ротонда Торг», ПП «Комманд» зачіпають 2009-2012 роки.

До 1 січня 2011 року порядок формування податкового кредиту та валових витрат був визначений у Законі України «Про податок на додану вартість» та у Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так, згідно з п. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з приписів п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з нормами п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платник податку відносить до складу валових витрат суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати на придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Водночас у п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" зазначено, що будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку, не належать до складу валових витрат.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, та вказані правовідносини стали регулюватися за нормами, визначеними у Податковому кодексі України.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до приписів п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Стосовно визначення витрат при обчисленні податку на прибуток, відповідно до приписів п.п. 138.1.1. п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі, якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.4 Кодексу).

Таким чином, згідно норм чинного на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства України можливість віднесення платником до податкового кредиту сум податку залежить від їх оплати в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, та одержання належним чином оформленої податкової накладної.

Документальному підтвердженю також підлягають витрати, які приймають участь у розрахунку обєкта оподаткування при визначенні податку на прибуток.

Вартість придбаних товарів (робіт, послуг) відноситься до складу валових витрат виробництва, які також можуть бути підтверджені належним чином оформленими податковим накладними.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі акти, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Виходячи з наведенного, податковий кредит та валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування вказаними податками мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено та відповідачем не заперечується наявність у позивача податкових накладних, що підтверджують його право на формування податкового кредиту та валових витрат за проведеними господарськими операціями з контрагентами ТОВ БВП «Строітель-Плюс», ТОВ «Бренд-строй», ПП «Ротонда Торг», ПП «Комманд».

Під час розгляду справи, суд за допомогою належних та допустимих доказів перевірив відповідність змісту господарської операції, що відображена у первинних документах, фактичним обставинам справи та було встановлено, що у позивача наявні у сі необхідні первинні документи, а саме: податкові та видаткові накладні, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, смети, довідки про вартість послуг, обороно-сальдові відомості, протоколи узгодження договірних цін по локальним сметам, акти приймання виконаних робіт, платіжні доручення, акти звірок, які достатні для підтвердження формування сум податкового кредиту та валових витрат по контрагентам ТОВ БВП «Строітель-Плюс», ТОВ «Бренд-строй», ПП «Ротонда Торг», ПП «Комманд».

Ці документи також підтверджують факт реального виконання зазначених угод.

Суд не приймає посилання відповідача ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України, на підставі якої відповідач робить висновок про нікчемність угод.

Так, відповідно приписів цієї частини ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Згідно ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У відповідності до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З аналізу акту перевірки та заперечень відповідача проти позову вбачаються обставини, які на думку відповідача свідчать про нікчемність вказаних договорів.

Так, згідно актів про неможливість проведення перевірок контрагентів ТОВ БВП «Строітель-Плюс», ТОВ «Бренд-строй», ПП «Ротонда Торг», ПП «Комманд» вбачається, що у відношенні їх керівників було порушено кримінальні справи. ПП «Комманд» було анульовано свідоцтва платника ПДВ.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на день розгляду вказаної справи, вирок у відношенні позивача, у відношенні керівників контрагентів ТОВ БВП «Строітель-Плюс», ТОВ «Бренд-строй», ПП «Ротонда Торг», ПП «Комманд» не виносився, а отже не було доведено вину вказаних осіб, щодо ухилення від сплати податків.

Посилання відповідача на недійсність правочину, тобто його укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції, зокрема, права на формування податкового кредиту та формування валових витрат, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Таким чином, відповідачем не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Слід також зазначити, що свідоцтво ПДВ ПП «Комманд» було анульовано у квітні 2012 року, податкові накладні, щодо надання послуг з ремонту автомобілю були видані цим підприємством позивачу у лютому 2012 року.

Суд не приймає посилання відповідача також на те, що жодне підприємство контрагента не знаходиться за податковою адресою, а в базі співставлення даних в розрізі контрагентів встановлено розбіжності між звітністю позивача та контрагентами ТОВ БВП «Строітель-Плюс», ТОВ «Бренд-строй», ПП «Ротонда Торг», ПП «Комманд», оскільки в даному випадку будь-яке порушення спричиняє відповідальність та негативні наслідки лише для особи -порушника. Підприємство не може відповідати за будь-які неправомірні дії своїх контрагентів.

Крім того, позивачем суду були надані судові рішення, які підтверджують введення господарської діяльності контрагентами ТОВ БВП «Строітель-Плюс», ТОВ «Бренд-строй», ПП «Ротонда Торг», ПП «Комманд». З цих підприємств стягувалась заборгованість по господарським операціям, директора притягувалися до адміністративної відповідальності.

Слід також зазначити, що в матеріалах справи наявний акт № 423/23-1/3340669 про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Сінтез Інжинірінг» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.09.2011 року, яким будь-яких порушень податкового законодавства встановлено не було. Крім того, за 2009 рік первинні документи не надавались позивачем, у зв'язку з закінченням строку зберігання цих документів.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задовольняє їх повністю.

На підставі ст. 94 КАС України, суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору, що документально підтверджені.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінтезіс Інжиніринг» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби № 0001972340 від 12.09.2012 року та № 0001982340 від 12.09.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінтезіс Інжиніринг» витрати по сплаті судового збору у сумі 2294 грн.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті 24 січня 2013 року.

Повний текст постанови складено 27 січня 2013 року.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Суддя Галатіна О.О.