Рішення № 29064316, 18.12.2012, Сколівський районний суд Львівської області

Сколівський районний суд Львівської області

Справа № 1320/5/2012

№ провадження 2-п/1320/8/12

РІШЕННЯ

іменем України

18.12.2012 року м. Сколе

Сколівський районний суд Львівської області

у складі: головуючого - судді Брони А.Л.,

при секретарі Павкевич Н.Я.,

з участю представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

його представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертрансгруп»до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 56 884,72 гривні,

встановив:

ТОВ «Інтертрансгруп»звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 56 884,72 гривні. У обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що 12.08.2010 року відповідач був прийнятий на посаду водія. При цьому, одночасно з наказом про його прийом на роботу, з відповідачем був укладений договір про повну матеріальну відповідальність від 12.08.2010 року. 08.12.2011 року відповідач, здійснюючи міжнародні вантажні перевезення за маршрутом Роттердам-Одеса, на території ОСОБА_4, не дотримався правил дорожнього руху, не вибрав безпечної швидкості руху для даної ділянки дороги, не врахував дорожньої обстановки і погодних умов, внаслідок чого втратив керування автопоїздом і допустив його перекидання, що спричинило пошкодження транспортного засобу та вантажу. Витрати на ремонт транспортного засобу відшкодовуватимуться за рахунок страхової компанії, витрати, пов`язані з підняттям та евакуацією автопоїзда з місця пригоди, а також розвантаження та завантаження товару було оплачено відповідачем готівкою, перерахованою йому позивачем на особову картку, у розмірі 22 908,75 польських злотих, що в гривневому еквіваленті становить 56 884,72 гривні. 06.02.2012 року відповідача було звільнено за власним бажанням. Оскільки на день звільнення відповідачем не відшкодовано матеріальну шкоду, пов`язану з додатковими витратами на підняттям та евакуацією транспортного засобу з місця пригоди, а також розвантаження та завантаження товару, просить суд стягнути вказану матеріальну шкоду у розмірі 56 884,72 гривні.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач та його представник у судовому засіданні проти позовних вимог заперечили та пояснили, що відповідач був прийнятий на роботу водієм, з яким підприємство не мало права укладати договір про повну матеріальну відповідальність, оскільки посада водія не входить до діючого переліку посад і робіт, що заміщуються чи виконуються працівниками, з якими підприємством можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність. Зазначили, що відповідач не може нести відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського риску та не пов`язана із збереженням матеріальних цінностей, оскільки вантаж не був пошкоджений. З огляду на ці обставини просили суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та його представника, свідків, з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Згідно копії наказу № 101/ос від 12.08.2010 року відповідач, на підставі поданої ним заяви, був прийнятий водієм автотранспортного засобу у ТОВ «Інтертрансгруп».

08.12.2011 року о 14 годині 15 хвилин, під час здійснення перевезень вантажу у м. Жерарду, Республіка Польща, відповідач не дотримався правил дорожнього руху, не вибрав безпечної швидкості руху для даної ділянки дороги, не врахував дорожньої обстановки і погодних умов, внаслідок чого втратив керування автопоїздом і допустив його перекидання, що спричинило пошкодження транспортного засобу, що підтверджується копією інформаційної записки про дорожню пригоду.

З копії рахунку-фактури ПДВ № 202/PD/11, наданого дорожньою службою «HOL-MAX»вартість послуг, пов`язаних з підняттям та евакуацією транспортного засобу з місця пригоди, а також розвантаження та завантаження товару становить 22 908,75 польських злотих, що за курсом НБУ на час подання позову становить 56 884,72 гривні.

Заявляючи вимоги про стягнення з відповідача матеріальної шкоди у розмірі 56 884,72 гривень позивач посилається на норми ст.ст. 130, 134, 136 Кодексу законів про працю України, вважаючи, що відповідач повинен нести повну матеріальну відповідальність за заподіяні підприємству збитки на підставі договору про повну матеріальну відповідальність, укладеного 12.08.2010 року між позивачем та відповідачем.

Відповідно до ст. 135-1 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Із змісту, затвердженого постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з праці та соціальних питань за погодженням з ВЦРПС, Переліку посад і робіт, що заміщуються чи виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм на збереження, обробку, продаж (відпуск), перевезення або застосування в процесі виробництва від 28 грудня 1977 р. № 447/24, який діє на території України відповідно до постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 р. № 1545-XII «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР», вбачається, що посада водія, на яку був прийнятий відповідач, не передбачена у вищевказаному Переліку осіб, з якими підприємства можуть укладати договори про повну матеріальну відповідальність.

Отже, укладаючи з відповідачем договір про повну матеріальну відповідальність, позивач діяв всупереч вимогам чинного трудового законодавства, а тому твердження представника позивача про те, що відповідач зобов`язаний відшкодувати матеріальну шкоду на підставі вказаного договору судом до уваги не беруться.

Суд також не бере до уваги наказ № 22 від 27.08.2010 року, на який посилається позивач, як на підставу та обґрунтування своїх позовних вимог, згідно якого на водіїв транспортних засобів ТОВ «Інтертрансгруп»було покладено виконання функцій водія-експедитора вантажних перевезень, оскільки даний наказ був виданий 27.08.2010 року після того, як вже був укладений договір про повну матеріальну відповідальність з відповідачем як водієм. Окрім цього, відповідно до положень Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників і службовців підприємств, установ, організацій,затверджених постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань за погодженням з ВЦРПС від 20.07.1984 року № 213 працівник має бути ознайомлений з наказом про суміщення професій під розписку. При цьому він повинен зробити такий запис: «З наказом ознайомлений», поставити свій підпис і дату ознайомлення. Однак, з наявної в матеріалах справи копії наказу № 22 в ід 27.08.2010 року «Про виконання водіями автогосподарства функцій водія-експедитора вантажних перевезень»підпис та дата відповідача відсутні, що свідчить про те, що відповідач особисто не був ознайомлений з даним наказом, що також підтвердив свідок ОСОБА_5, котрий у судовому засіданні ствердив про те, що з вищезазначеним наказом водії ТОВ «Інтертрансгруп», в тому числі і відповідач, персонально не ознайомлювалися.

З копії наказу № 26/ос від 06.02.2012 року видно, що відповідача згідно ст. 38 Кодексу законів про працю України було звільнено за власним бажанням на підставі поданої ним заяви з посади водія, а не водія-експедитора, що також свідчить про те, що відповідач перебував з позивачем у трудових відносинах як водій автотранспортного засобу .

Оскільки, відповідач був прийнятий у ТОВ «Інтертрансгруп»на посаду водія автотранспортних засобів, яка не передбачена у діючому Переліку осіб, з якими підприємства можуть укладати договори про повну матеріальну відповідальність, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем позовних вимог про стягнення з відповідача матеріальної шкоди у розмірі 56 884 гривень 72 коп. на підставі укладеного між ними договору про повну матеріальну відповідальність, а відтак у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 60, 209, 212, 213, 215 ЦПК України, ст. ст. 134, 135-1, 138 КЗпП України, суд

вирішив:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертрансгруп»до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 56 884 гривень 72 коп. відмовити за недоведеністю позовних вимог.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через місцевий суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя