Постанова № 29063735, 29.01.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 січня 2013 року 12:18 № 2а-17075/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., секретаря судового засідання Корніюк А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Классік - Ассістанс»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києвапроскасування податкових повідомлень-рішень від 15.08.2012 р. № 0001542653 та № 0001552653За участю представників сторін:

від позивача: Каплонов Б.С. (довіреність № б/н від 10.12.2012 р.);

Бондар О.О. (довіреність № б/н від 10.12.2012 р.)

від відповідача: Оксененко К.П. (довіреність № 1791/9 від 29.05.2012 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 29.01.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Классік - Ассістанс» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень від 15.08.2012 р. № 0001542653 та № 0001552653.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2012 р. позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Классік - Ассістанс» була залишена без руху з підстав не надання позивачем доказів сплати судового збору в сумі різниці між сумою, встановленою законодавством та фактично сплаченою сумою за подання адміністративного позову майнового характеру в розмірі 29, 19 грн.

Зважаючи на усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.12.2012 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження у справі № 2а-17075/12/2670 та призначено справу до судового розгляду на 29.01.2013 р.

В судовому засіданні 29.01.2013 р. представники позивача позовні вимоги підтримали повністю та в судових дебатах просили суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001542653 від 15.08.2012 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та податкове повідомлення-рішення № 0001552653 від 15.08.2012 р., винесені Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представники позивача зазначили, що при проведенні перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п. 201.1, п. 201.7 ст. 201, п. 198.6, абз. 2 п. 198.3 ст. 198, п.п. «б» п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України, щодо завищення заявленої суми бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2012 року на 26 335,00 грн. внаслідок включення ТОВ «Классік - Ассістанс» до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 26 335,29 грн. на підставі податкової накладної № 1 від 04.04.2012 р., виписаної контрагентом ГБК «Ямський».

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки, є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються допустимими доказами у справі, оскільки позивачем, у повній відповідності до вимог чинного законодавства, було включено до складу податкового кредиту суму сплачених коштів (суму ПДВ) по правовідносинах із контрагентом ГБК «Ямський» в розмірі 26 335,29 грн., що підтверджується відповідними первинними документами, наявними в матеріалах справи, а саме: податковою накладною, виписаною належним чином, оскільки на час здійснення таких правовідносин та складання відповідних первинних документів зазначений контрагент позивача був у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстрований платником податку на додану вартість; установчі документи такого контрагента не були визнані в судовому порядку недійсними; відсутній вирок суду щодо посадових осіб зазначених контрагентів; правовідносини відбувалися на підставі договору, виконання якого є поступовим та включає в себе значну кількість різнопланових замовлених та отриманих послуг (робіт); сплата відповідних коштів за договором підтверджується платіжним дорученням з відміткою банку, а можливість виконання (надання) зазначеним контрагентом відповідних послуг (робіт) контролюючим органом в Акті перевірки не заперечувалася.

Крім того, на обґрунтування заявлених позовних вимог представники позивача наголосили на тому, що в податковій накладній № 1 від 04.04.2012 р. на суму ПДВ 26 335,29 грн., що виписана контрагентом ГБК «Ямський», та на підставі якої ТОВ «Классік - Ассістанс» формувався податковий кредит в травні 2012 р., зазначено номенклатуру товарів/послуг продавця, що постачалися (надавалися), а саме: часткове фінансування будівництва багатоповерхового гаражного комплексу по вул. Старонаводницька, 2-20, а відповідно, посилання відповідача на те, що така господарська операція не відноситься до господарської діяльності позивача, основними видами господарської діяльності якого згідно довідки ЄДРПОУ є зокрема: управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту, організація будівництва будівель, - є безпідставним, не підтверджується наявними матеріалами справи, та відповідно не може бути правомірною основою оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Також, як зазначили представники позивача, відповідачем не було надано суду жодних доказів щодо невизначення контрагентом позивача сум податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем для сплати до Державного бюджету, а відповідно контролюючим органом не було доведено, що за наслідками таких правовідносин позивача із ГБК «Ямський» було завдано шкоди Державному бюджету.

Представник відповідача подав письмові заперечення проти позову та в судовому засіданні 29.01.2013 р. проти позову також заперечив і просив суд у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю.

Так, на обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що при проведенні перевірки позивача було встановлено порушення останнім вимог п. 201.1, п. 201.7 ст. 201, п. 198.6, абз. 2 п. 198.3 ст. 198, п.п. «б» п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України, щодо завищення заявленої суми бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2012 року на 26 335,00 грн. внаслідок включення ТОВ «Классік - Ассістанс» до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 26 335,29 грн. на підставі податкової накладної № 1 від 04.04.2012 р., виписаної контрагентом ГБК «Ямський», оскільки, на думку відповідача, дана операція не відноситься до господарської діяльності позивача, а відтак зазначена сума податку на додану вартість не підлягає включенню до складу податкового кредиту.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Классік - Ассістанс» з питань достовірності декларування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

За результатами проведення зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт № 1961/15/332-32377407 від 27.07.2012 р.

Згідно висновків Акта перевірки, позивачем порушено вимоги п. 201.1, п. 201.7 ст. 201, п. 198.6, абз. 2 п. 198.3 ст. 198, п.п. «б» п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України, щодо завищення заявленої суми бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2012 року на 26 335,00 грн. внаслідок включення ТОВ «Классік - Ассістанс» до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 26 335,29 грн. на підставі податкової накладної № 1 від 04.04.2012 р., виписаної контрагентом ГБК «Ямський».

За підставі висновків вищевказаного Акта перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001542653 від 15.08.2012 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 26 335 грн., а також податкове повідомлення-рішення № 0001552653 від 15.08.2012 р. про нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6 584 грн.

Однак, не погоджуючись із прийнятим ДПІ у Дніпровському районі м. Києва зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями від 15.08.2012 р. № 0001542653 та № 0001552653, позивач оскаржив їх в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи зокрема на наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, в якості єдиного обґрунтування висновків про порушення позивачем вказаних вимог податкового законодавства (п. 201.1, п. 201.7 ст. 201, п. 198.6, абз. 2 п. 198.3 ст. 198, п.п. «б» п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України), відповідачем в Акті перевірки зазначено про те, що сплачені ТОВ «Классік - Ассістанс» у травні 2012 р. кошти на рахунок контрагента ГБК «Ямський» щодо виконання Додаткової угоди № 6 від 18.08.2006 р. до Договору № 2/2 від 27 липня 2004 р. про дольову участь в будівництві, за наслідками чого було виписано податкову накладну № 1 від 04.04.2012 р. на суму ПДВ 26 335,29 грн., та сформовано позивачем податковий кредит в травні 2012 р., - не відносяться до господарської діяльності позивача, а відтак, на думку відповідача, зазначена сума податку на додану вартість не підлягає включенню до складу податкового кредиту.

Проте, вивчивши наявні матеріали справи та норми законодавства, чинного на момент виникнення спірних відносин, суд не може погодитися із таким висновком контролюючого органу, зважаючи на наступне.

Згідно вимог чинного податкового законодавства, та позиції Вищого адміністративного суду, що викладена в його рішеннях, Акт перевірки не має юридичного характеру, оскільки безпосередньо не стосується прав і обов'язків суб'єктів господарювання, не містить обов'язкового для нього припису, та не є правовим актом індивідуальної дії, а відтак висновки Акта перевірки не можуть апріорі бути доказовою базою при розгляді справи в суді, крім випадків коли факти, встановлені в Акті, підтверджені відповідним судовим рішенням (що набрало законної сили), якого відповідачем в даному випадку надано не було. А факти, встановлені податковим органом під час перевірки та викладені в Акті перевірки повинні доводитися в судовому засіданні.

Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» передбачено, що органи державної податкової служби в Україні у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади з питань оподаткування, виданими в межах їх повноважень.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, в перевіряємому періоді (травень 2012 р.) позивач мав правовідносини з контрагентом ГБК «Ямський».

Так, на виконання Додаткової угоди № 6 від 18.08.2006 р. до Договору № 2/2 від 27 липня 2004 р. про дольову участь в будівництві (укладеного між ГБК «Ямським» та ТОВ «Классік - Ассістанс»), у травні 2012 р. ТОВ «Классік - Ассістанс» отримало від ГБК «Ямський» податкову накладну № 1 від 04.04.2012 р., згідно якої позивачем на адресу зазначеного контрагента були сплачені грошові кошти в сумі 158 011,74 грн., у тому числі ПДВ - 26 335,29 грн.

В зазначеній податковій накладній № 1 від 04.04.2012 р. було вказано номенклатуру товарів/послуг продавця, що постачалися (надавалися) покупцю, а саме: часткове фінансування будівництва багатоповерхового гаражного комплексу по вул. Старонаводницька, 2-20.

Претензій щодо порушення контрагентом позивача порядку складання чи невідповідності реквізитів такої податкової накладної відповідачем в Акті перевірки та в судовому засіданні не зазначалося.

Зазначена додаткова угода виклала вищенаведений Договір у новій редакції, що також діє і на даний час.

Так, відповідно до п. 1.1 Договору (в редакції Додаткової угоди № 6), сторони на умовах, визначених Договором, домовились взяти дольову участь у будівництві багатоповерхового офісно-гаражного комплексу по вул. Старонаводницька, 2-20 в м. Києві (надалі - Комплекс).

Відповідно до п. 1.7 Договору, позивач самостійно та/або із залученням інших інвесторів здійснює фінансування будівництва 1070 машиномісць, з яких 624 машиномісця розміщені в 494 гаражних боксах, що містять по одному або декілька машиномісць, адміністративних, торгових, допоміжних та інших приміщень (включаючи СТО, кафе тощо) на 4 і 5 поверхах об'єкту з відповідним устаткування; офісних приміщень на 11-14 поверхах Об'єкту загальною площею (з урахуванням терас) 1 4614 м.кв., а також: всіх інших приміщень, не зазначених в п. 1.5.1 та п.п. 1.5.3.-1.5.5. Договору.

Відповідно до п. 5.1.2 Договору, позивач набуває право на оформлення у власність площ та приміщень вказаних у п. 1.7 Договору.

Як також було зазначено представниками позивача в судовому засіданні та не заперечувалося представником відповідачем, вказаний Договір про дольову участь у будівництві є чинним та діє вже декілька років, та до зазначеного спору всі податкові накладні, видані ГБК «Ямський» на користь ТОВ «Классік - Ассістанс» за сумами, перерахованими згідно цього договору, приймалися ДПІ у Дніпровському районі м. Києва без зауважень, а податковий кредит з ПДВ приймався до відшкодування.

Таким чином, відповідачем не було допустимими доказами по справі доведено суду чим саме податковий кредит у травні 2012 року відрізняється від раніше заявлених по додаткового кредиту сум ПДВ, сплачених позивачем контрагенту ГБК «Ямський» на виконання наведених вище договірних відносин щодо дольової участі у будівництві багатоповерхового офісно-гаражного комплексу по вул. Старонаводницька, 2-20 в м. Києві.

Висновки відповідача про те, що сплачені позивачем в травні 2012 р. кошти за Додатковою угодою № 6 від 18.08.2006 р. до Договору № 2/2 від 27 липня 2004 р. про дольову участь в будівництві не відносяться до господарської діяльності позивача, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки предметом зазначеного Договору є саме дольова участь позивача у будівництві багатоповерхового офісно-гаражного комплексу по вул. Старонаводницька, 2-20 в м. Києві, а основними видами господарської діяльності ТОВ «Классік - Ассістанс» згідно довідки ЄДРПОУ є зокрема: управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту, організація будівництва будівель.

Також, в Акті перевірки відповідачем перераховані окремі витрати ГБК «Ямський», що, нібито були покриті за рахунок отриманих від ТОВ «Классік - Ассістанс» коштів, і зазначено, що такі витрати не мають безпосереднього відношення до інвестиційно-будівельної діяльності ТОВ «Классік - Ассістанс».

Зазначене суд також вважає неналежною підставою для висновку про порушення позивачем наведених норм податкового законодавства, оскільки згідно наявних матеріалів справи, ТОВ «Классік - Ассістанс» в травні 2012 р., як і в попередніх періодах, виконувало виключно умови Додаткової угоди № 6 від 18.08.2006 р. до Договору № 2/2 від 27 липня 2004 р. про дольову участь в будівництві, а отже використання таких коштів другим дольовим учасником такого будівництва ГБК «Ямський» для здійснення поточного обслуговування цього ж Об'єкта будівництва (податок за землю на якій розташований Об'єкт, роботи з охорони Об'єкта, заробітна плата таким робітникам, інше) - не є порушенням вимог чинного законодавства, та зазначене не може вважатися використанням таких коштів не в межах Статутної діяльності платника податків.

Так, контрагент позивача ГБК «Ямський» є окремою, самостійною юридичною особою та ТОВ «Классік - Ассістанс» жодним чином не може впливати чи визначати його діяльності, крім випадків, визначених взаємними договірними відносинами. Так само, ТОВ «Классік - Ассістанс» не може нести відповідальності за дії ГБК «Ямський».

Крім того, зазначена в Акті діяльність ГБК «Ямський» жодним чином не визначена як така, що суперечить чинному законодавству, та в Акті також не міститься посилань щодо ухилення ГБК «Ямський» від нарахування та сплати податків.

Відповідачем в судовому засіданні не було заперечено, що ГБК «Ямський» повністю декларує зобов'язання з ПДВ, що виникають внаслідок надходження коштів від ТОВ «Классік - Ассістанс» на фінансування будівництва.

Також, згідно вказаного Договору про дольову участь у будівництві, на підставі якого ТОВ «Классік - Ассістанс» здійснював платіж в травні 2012 р., саме на ГБК «Ямський» від імені дольовиків покладаються обов'язки, зокрема, із забезпечення охорони об'єкту будівництва, сплати податку на землю, що належить йому на праві власності і передана для дольового будівництва, а також ряд інших функцій з організації спільного будівництва, про належне виконання яких переважно і свідчить наведений в Акті перелік здійснених ГБК «Ямський» платежів.

Так, згідно п. 6.4 Договору, на утримання служби замовника будівництва Комплексу виділяється до 1,5% від вартості будівельно-монтажних робіт. Фактичний розмір такої плати, а також додаткові платежі визначаються за погодженням сторін Договору.

А відповідно до п. 2.6 Договору, відповідальність за виконання будь-яких податкових та інших зобов'язань, що виникають у кожної з сторін Договору внаслідок його виконання, відповідна сторона несе самостійно.

Також, як підтверджується наявними матеріалами справи, та не було допустимими доказами заперечено відповідачем, правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту суми сплачених коштів (суми ПДВ) по правовідносинах із контрагентом ГБК «Ямський» в розмірі 26 335,29 грн. в травні 2012 р. підтверджується відповідними первинними документами, а саме: податковою накладною, виписаною належним чином, оскільки на час здійснення таких правовідносин та складання відповідних первинних документів зазначений контрагент позивача був у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстрований платником податку на додану вартість; установчі документи такого контрагента не були визнані в судовому порядку недійсними; відсутній вирок суду щодо посадових осіб зазначених контрагентів; правовідносини відбувалися на підставі договору, виконання якого є поступовим та включає в себе значну кількість різнопланових замовлених та отриманих послуг (робіт); сплата відповідних коштів за договором підтверджується платіжним дорученням з відміткою банку, а можливість виконання (надання) зазначеним контрагентом відповідних послуг (робіт) контролюючим органом в Акті перевірки не заперечувалася.

Крім того, відповідачем не було надано суду жодних доказів щодо невизначення контрагентом позивача сум податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем для сплати до Державного бюджету, а відповідно контролюючим органом не було доведено, що за наслідками таких правовідносин позивача із ГБК «Ямський» було завдано шкоди Державному бюджету.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно вимог п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Так, позивач під час проведення перевірки надав відповідачу податкову накладну № 1 від 04.04.2012 р., виписану ГБК «Ямський», в якій зазначено суму ПДВ у розмірі 26 335,29 грн., що відповідно була віднесена позивачем до складу податкового кредиту внаслідок здійснення господарської діяльності щодо фінансування спорудження Комплексу (будівництва Об'єкта).

Як було зазначено вище, претензій щодо порушення контрагентом позивача порядку складання чи невідповідності реквізитів такої податкової накладної відповідачем в Акті перевірки та в судовому засіданні не зазначалося.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» № 1112/11/13-10 від 20.07.2010 р., процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1) встановлення факту здійснення господарської операції (що в даному випадку відповідачем на заперечувалося); 2) становлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції (також не заперечувалося контролюючим органом); 3) встановлення зв'язку між: фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку (підтверджується допустимими доказами по справі). При цьому в обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку (така господарська мета чітко прослідковується з аналізу наявних матеріалів справи); 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (в даному випадку також не заперечувалося відповідачем).

Отже, враховуючи вищенаведене в сукупності, наявні в матеріалах справи докази та норми наведеного податкового законодавства, суд приходить до висновку про те, що позивачем було правомірно сформовано податковий кредит в травні 2012 р. за наслідками правовідносин із контрагентом ГБК «Ямський», та відповідачем не було жодними доказами доведено завдання будь-якої шкоди Державному бюджету внаслідок здійснення таких правовідносин позивача із ГБК «Ямський».

Таким чином, суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва від 15.08.2012 р. № 0001542653 та № 0001552653 - є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 15.08.2012 р. № 0001542653 та № 0001552653.

Натомість представники позивача надали суду обґрунтовані пояснення, підтверджені допустимими доказами, щодо протиправності винесення відповідачем податкових повідомлень-рішень від 15.08.2012 р. № 0001542653 та № 0001552653.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В позовній заяві та в судових дебатах позивач не заявляв вимоги щодо відшкодування йому судових витрат із сплати судового збору. Тому суд не вирішував питання, в порядку ст. 94 КАС України, щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва № 0001542653 від 15.08.2012 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та № 0001552653 від 15.08.2012 року про визначення штрафних санкцій.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 05.02.2013 р.