Ухвала суду № 29063555, 30.01.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Липа В.А.

Суддя-доповідач:Жизневська А.В.

УХВАЛА

іменем України

"30" січня 2013 р. Справа № 0670/5983/12

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Жизневської А.В.

суддів: Котік Т.С.

Малахової Н.М.,

при секретарі Грищенко І.В. ,

за участю представників сторін,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обеженою відповідальністю "Візаж" на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "11" грудня 2012 р. у справі за позовом товариства з обеженою відповідальністю "Візаж" до Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Візаж" (далі-Товариство) звернулося до адміністративного суду з позовною заявою, в якій просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби (далі-ДПІ) від 23.08.2012 року № 0000119222, яким Товариству визначено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата за землю в сумі 37753,83 грн. (31903,80 грн. - основний платіж та 5850,03 грн. - штрафні (фінансові) санкції). В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення став акт виїзної перевірки ТОВ "Візаж" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року, валютного законодавства та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року від 13.08.2012 року № 2598/22-2/22063389/0110. Так, в акті перевірки зафіксовано порушення з боку Товариства вимог пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено орендну плату за землю у сумі 31903,80, в т.ч. на 25523,04 грн. за квітень-грудень 2011 року та 6380,76 грн. за січень-березень 2012 року.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2012 р. відмовлено у задоволені позову.

Апелянт в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану постанову та прийняти нову про задоволення позову.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами планової виїзної перевірки ДПІ питань дотримання Товариством вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.03.2012 року та на підставі акту перевірки від 13.08.2012 року за № 2598/22-2/22063389/0110 прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.08.2012 року № 0000119222, яким Товариству визначено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата за землю в сумі 37753,83 грн. (31903,80 грн. - основний платіж та 5850,03 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Згідно акту перевірки Товариство порушило вимоги пп.288.5.1 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено орендну плату за землю у сумі 31903,80, в т.ч. на 25523,04 грн. за квітень-грудень 2011 року та 6380,76 грн. за січень-березень 2012 року.

У відповідності до ст.206 Земельного Кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. При цьому, згідно частини 2 вказаної статті плата за землю справляється відповідно до закону, а з 01 січня 2011 року будь - які питання щодо оподаткування регулюються Податковим кодексом України, і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до Податкового кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

При розгляді справи з'ясовано, що 25 квітня 2007 року між Товариством (Орендар) та Житомирською міською радою (Орендодавець) було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого ТОВ "Візаж" отримало в оренду земельну ділянку площею 2,1082 га за адресою: м. Житомир, вулиця Промислова, 1/154, строком на 5 років. За п.5 договору - орендна плата на рік становить 20351,24 грн.

Пунктом 8 договору передбачено, що розмір орендної плати щорічно переглядається у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини Орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

За приписами ст.5 Закону України «Про плату за землю» №2536-ХІІ від 03.07.1992 року, який був чинним на момент укладення договору оренди між Товариством та Житомирською міською радою, суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар. Тобто, контролювати відповідність розміру орендної плати за землю було покладено на обидві сторони договору. Вказаний закон втратив чинність з 1 січня 2011 року (згідно з Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року №2755-УІ).

Підпунктом 4.1.1. п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України закріплено принцип "загальність оподаткування", тобто, кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені Податковим кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями Податкового кодексу.

Відповідно до ст. 6 Податкового кодексу України, податком є обов'язковий безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податків відповідно до Податкового кодексу.

Податковим кодексом на території України встановлено загальнодержавні та місцеві податки та збори.

У відповідності до приписів пп.288.5.1 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України річна сума платежу з орендної плати не може бути меншою для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

В положенні п. 8.2 статті 8 Податкового кодексу України зазначено, що до загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 9 Податкового кодексу України, плату за землю віднесено до загальнодержавних податків і зборів.

У відповідності до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків (п. 36.3 ст. 36 Податкового кодексу України).

Порядок оподаткування землі в Україні, починаючи з 01 січня 2011 року, визначено розділом ХІІІ "Плата за землю" Податкового кодексу України.

Суд вірно зазначив, що плата за землю є загальнодержавним податком та обов'язковим до сплати, умови та підстави для зменшення розміру податку повинні бути визначені на законодавчому рівні, а саме в Податковому кодексі України. Повноваження щодо встановлення ставок загальнодержавних податків і зборів та інших обов'язкових елементів цих платежів, у відповідності до підпункту 12.1.3 пункту 12.1 статті 12 Податкового кодексу України, належить виключно Верховній Раді України.

До повноважень органів місцевого самоврядування базового рівня (сільських, селищних та міських рад, в тому числі Сумської міської ради) не належить зміна розмірів ставок загальнодержавних податків і зборів, до якого належить, зокрема, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності.

До їх повноважень, у відповідності до пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, належить прийняття рішень про встановлення місцевих податків і зборів у порядку, визначеному Податковим кодексом, а саме: об'єктів оподаткування, платників податків і зборів, розмірів ставок, податкових періодів та інших обов'язкових елементів, визначених статтею 7 та з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ "Місцеві податки і збори" Податкового кодексу України для відповідного місцевого податку чи збору.

Враховуючи норми Податкового кодексу України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, суд зробив вірний висновок, що річна сума платежу, яка підлягає перерахуванню до бюджету суб'єктами господарювання, які орендують земельні ділянки державної та комунальної власності, визначається відповідно до умов договору, але з урахуванням вимог пп. 285.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України.

Пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об'єктом оподаткування - земельна ділянка, надана в оренду (пункти 288.2, 288.3 статті 288 Податкового кодексу України).

Статтею 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом ХІІІ Податкового кодексу України, а у разі, якщо нормативну грошову оцінку не проведено - площа земельних ділянок.

Згідно із пп. 14.1.125 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, нормативна грошова оцінка земельних ділянок для розділу ХІІІ Податкового кодексу України - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Правові засади проведення оцінки земель в Україні визначені Законом України "Про оцінку земель" від 11.12.2003 p. № 1378-ГУ.

Проте, за п. 5.2 ст. 5 Податкового кодексу України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд дійшов вірного висновку, що з січня 2011 року мінімальний розмір щомісячної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності та грошову оцінку їх встановлено, складає трикратний розмір земельного податку. Відтак, ДПІ правильно зазначив про заниження ТОВ "Візаж" суми орендної плати за землю за квітень-грудень 2011 року та січень-березень 2012 року.

Постанову судом прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обеженою відповідальністю "Візаж" залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "11" грудня 2012 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.В. Жизневська

судді: Т.С. Котік Н.М. Малахова

А.В. Жизневська

Повний текст cудового рішення виготовлено "04" лютого 2013 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обеженою відповідальністю "Візаж" вул.Промислова,17,м.Житомир,10023

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Житомирі Житомирської області м-н Перемоги, 2,м.Житомир,10014