Постанова № 29062345, 28.01.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"28" січня 2013 р. Справа № 5019/1370/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Мельник О.В. ,

суддя Савченко Г.І.

секретар судового засідання Яковлєв Д.В.,

за участі представників сторін:

від позивача 1 - не з'явився;

від позивача 2 - не з'явився;

від відповідача 1 - не з'явився;

від відповідача 2 - не з'явився;

від третьої особи - Мартинчук К.Ю. (довіреність №17-25-07/730 від 31.01.2012р.);

Никитюк Л.С. (довіреність №17-25-07/6471 від 06.09.2012р.);

від органу прокуратури - Панчелюга К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача-Державного

підприємства "Рівнеторф" на рішення господарського суду Рівненської області від

06.11.2012 р. у справі № 5019/1370/12

за позовом Заступника прокурора м.Рівне в інтересах держави, в особі -

Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та

Державного концерну "Укрторф"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача: Державна фінансова інспекція у Рівненській області

до 1. Державного підприємства "Рівнеторф"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче

підприємство "Гранат плюс"

про визнання недійсними та скасування рішень, результатів процедур держзакупівель,

визнання недійсними договорів та зобов'язання вчинити певні дії,-

До початку розгляду справи, розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 25.12.2012р. у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Саврія В.А. здійcнено заміну складу колегії суддів, окрім заміни головуючого у справі №5019/1370/12. Визначено склад колегії: головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Мельник О.В., суддя Савченко Г.І.(т.3, арк.справи 32).

Рішенням господарського суду Рівненської області від 06.11.2012р. у справі №5019/1370/ 12 (суддя Павленко Є.В.) задоволено позовні вимоги заступника прокурора м.Рівне в інтересах держави, в особі - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (надалі - Міністерство) та Державного концерну «Укрторф» (надалі - ДК «Укрторф») до Державного підприємства «Рівнеторф» (далі - ДП «Рівнеторф») та Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Гранат плюс» (надалі - Товариство), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача - Державної фінансової інспекції у Рівненській області (надалі - Інспекція) про визнання недійсними та скасування рішень, результатів процедур держзакупівель, визнання недійсними договорів та зобов'язання вчинити певні дії.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Договір від 19.12.2011р. №7 про закупівлю товарів за державні кошти, укладений між Відповідачами у справі, предметом якого була поставка машин та обладнання для добувної промисловості обладнання для фасування торфу (дозатор та запаювальник мішків), містить суттєві недоліки. Так, у самому Договорі вказані лише родові ознаки предмету закупівлі без зазначення його технічних характеристик та індивідуальних ознак. Їх не містить ні платіжне доручення №7 від 28.12.2011р., яким ДП «Рівнеторф» перераховувало грошові кошти на закупівлю даного товару, ні рахунки-фактури, ні оголошення про результати проведення процедури закупівлі. Оскільки оспорювані Договори підлягають визнанню недійсними, а наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт виконання Відповідачами у справі даних угод (передача Товариством для ДП «Рівнеторф» обладнання, яке було предметом закупівель, а також сплата ДП «Рівнеторф» на рахунок Товариства 543 600 грн. грошових коштів), місцевий суд на підставі вищезазначеної норми ст.216 ЦК України дійшов висновку про необхідність застосування двосторонньої реституції та повернення Товариству обладнання для фасування фрезерного торфу (дозатор торфу та запаювальник мішків), переданого ДП «Рівнеторф» за Договором №7 від 19.12.2011р., а також повернення Товариством на користь ДП «Рівнеторф» грошових коштів у сумі 144 400 грн., сплачених за вказане обладнання; повернення термотунелів з пневматичним запайщиком ТТ-15-ПАП у кількості 2 одиниць, переданих ДП «Рівнеторф» за Договором №6 від 19.12.2011р., а також повернення Товариством на користь ДП «Рівнеторф» грошових коштів у сумі 199 600 грн., сплачених за вказане обладнання; повернення Товариству палетопакувальників Siat PAKLET F1-H-15-M у кількості 2 одиниць, переданих ДП «Рівнеторф» за Договором №5 від 19.12.2011р., а також повернення Товариством на користь ДП «Рівнеторф» 199 600 грн. грошових коштів, перерахованих за вказане обладнання.(т.2, арк.справи 170-175).

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Рівненської області від 06.11.2012р. у даній справі, ДП «Рівнеторф» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Скаржник вважає, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, тому рішення прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. На думку Скаржника, суд першої інстанції виходив з того, що своїми діями Відповідач порушив приписи 3, 4, 35 Закону України «Про здійснення державних закупівель». Проте, вирішуючи спір суд застосував приписи закону, який не підлягав застосуванню, що призвело до винесення помилкового рішення, оскільки до ч.1 ст. 2 вищевказаного Закону в редакції, що діяла на момент вчинення зазначених договорів, цей Закон застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт і послуг, які повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість предмета закупівлі товару, послуг дорівнює або перевищує 100 тис.грн., а робіт - 300 тис.грн. Крім того, вирішуючи спір, суд виходив з приписів ч.2 ст.4 Закону, якою передбачено, що замовник не має права ділити предмет закупівлі на частини з метою уникнення проведення процедури відкритих торгів або застосування цього Закону, а також приписів п.2.1 Порядку визначення предмета закупівлі, затвердженого наказом Міністерства економіки України від 26.07.2010р. №921. Виходячи з того, що все придбане Відповідачем обладнання віднесено до одного і того ж коду, суд дійшов висновку, що це обладнання мало складати єдиний предмет закупівлі, тому Відповідач незаконно розділив предмет закупівлі на частини. При цьому, на думку Скаржника, судом не було враховано, що п.1.2 Порядку встановлено, що терміни «замовник», «підприємства», «державні кошти», «учасник процедури закупівлі», «товари», «роботи», «послуги», «частина предмета закупівлі» - застосовуються у значеннях, визначених Законом і за таких обставин, висновок суду про поділ предмета закупівлі на частини є хибним і таким, що суперечить положенням ст.ст. 179, 187 ЦК України.(т.3, арк.справи 5-6).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у даній справі від 03.12.2012р. апеляційну скаргу Відповідача прийнято до провадження, справу призначено до слухання.(т.3, арк.справи 2).

Представник прокуратури та третьої особи надіслали відзиви на апеляційну скаргу, в яких заперечують проти доводів Скаржника, та просили рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.(т.3, арк.справи 28-31, 33-35).

Представники прокуратури та третьої особи у судових засіданнях 25.12.2012р. та 28.01. 2013р. заперечили проти доводів апеляційної скарги, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

В судове засідання суду апеляційної інстанції 28.01.2013р. представники сторін не з'явились, хоч про час та місце розгляду скарги сторони були повідомлені у встановленому порядку. При цьому, від ДК «Укрторф» надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги без його участі.(т.3, арк.справи 42-46).

Оскільки, ухвалами Рівненського апеляційного господарського суду у даній справі від 03 та 25 грудня 2012р. явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу по суті.(т.3, арк.справи 2, 40).

Під час апеляційного провадження Позивач-ДК «Укрторф» та Відповідач-ДП «Рівнеторф» надали клопотання про призначення судової експертизи, вважаючи, що обставини справи свідчать про суперечливість даних щодо визначення правильного коду предметів, що були закуплені ДП «Рівнеторф», крім того, з'ясування питання правильності визначення коду товару, на думку заявників, потребує спеціальних знань, пов'язаних з технічною обізнаністю в області придбаного об-ладнання.(т.3, арк.справи 19-20, 25-27).

Колегія суддів відхилила обидва клопотання через відсутність потреби у проведенні запропонованої сторонами судової експертизи, вбачаючи необґрунтованість клопотань, зокрема, у відсутності такої потреби у ДП «Рівнеторф» під час застосування процедур запиту цінових пропозицій із закупівлі спірного обладнання у серпні-листопаді 2011 року.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням комітету з конкурсних торгів ДП «Рівнеторф», оформленим протоколом засідання комітету від 31.08.2011р. №2 був затверджений «Річний план закупівель товарів, робіт і послуг» підприємства на 2011 рік (зі змінами від 10.11.2011р. та від 17.11.2011р.), згідно якого передбачалося придбання запайщика ТТ 15-ПАП в кількості 2 одиниць очікуваною вартістю 199 600 грн., пакувальної машини PAKLET в кількості 2 одиниць очікуваною вартістю 199 600 грн., а також обладнання для фасування торфу очікуваною вартістю 144 400 грн.

18.11.2011р. на засіданні комітету з конкурсних торгів ДП «Рівнеторф» було прийнято рішення про застосування процедур запиту цінових пропозицій по закупівлі зазначеного обладнання, яке було оформлене протоколом № 8/2011. Зазначене вище обладнання замовником було віднесене до коду 29.52.1 за ДК 016-97 «Машини та устаткування для добувної промисловості». Загальна сума очікуваної вартості закупівлі пневмозапаювальника ТТ 15-ПАП, пакувальної машини PAKLET та обладнання для фасування торфу склала 543 600 грн.(т.1, арк.справи 23-24).

Матеріалами справи стверджується, що запит цінових пропозицій на закупівлю палетопакувальника Siat PAKLET F1-H15-M, або його еквіваленту від 11.11.2011р. було оприлюднено ДП «Рівнеторф» на офіційному загальнодержавному порталі «Державні закупівлі» та надіслано ТзОВ Науково-виробниче підприємство «Гранат плюс», ТзОВ «Профмедпостач», ТзОВ «Профі АРТ Техніка».(т.1, арк.справи 70-71).

До процедури оцінки було допущено ТзОВ «Профмедпостач» та ТзОВ Науково-виробниче підприємство «Гранат плюс», які у встановленому законом порядку подали свої цінові пропозиції. Згідно пункту 5 протоколу про розкриття запиту цінових пропозицій ціна пропозиції ТзОВ «Профмедпостач» склала 220 900 грн., а ціна пропозиції ТзОВ Науково-виробниче підприємство «Гранат плюс» - 199 600 грн.(т.1, арк.справи 72).

З протоколу оцінки цінових пропозицій вбачається, що оцінка пропозицій конкурсних торгів проводилася за критерієм «ціна». Відтак, згідно вказаного протоколу, переможцем було визнано ТзОВ Науково-виробниче підприємство «Гранат плюс» з ціновою пропозицією 199 600 грн., яке набрало 100 балів та ТзОВ «Профмедпостач» з ціновою пропозицією 220 900 грн. набрало 90,4 бали.(т.1, арк.справи 73).

За результатами оцінки, проведеної ДП «Рівнеторф» - цінову пропозицію Товариства було акцептовано і визнано його переможцем процедури запиту цінових пропозицій на закупівлю палетопакувальника Siat PAKLET F1-H15-M або його еквівалента, у кількості 2 одиниць.

Як вбачається з матеріалів справи, ДП «Рівнеторф»-замовник та Товариство-постачальник уклали 19.12.2011р. Договір №5 закупівлі товарів за державні кошти, за умовами п.1.1 якого, постачальник зобов'язувався у 2011 році поставити замовнику палетопакувальник Siat PAKLET F1-H15-M або його еквівалент у кількості 2 одиниць, а замовник - прийняти і оплатити даний товар.

Розрахунки за Договором №5 здійснюються в національній валюті України у формі попередньої оплати. Протягом 10 днів з дня надходження коштів як попередньої оплати учасник підтверджує їх використання згідно з актом приймання-передачі товарів або проміжним актом-звітом про використання коштів за призначенням. Попередня оплата складає 100% ціни Договору. Датою здійснення продажу товару вважається дата оформлення накладної на продаж продукції.(п.п. 4.1, 4.2, 4.4 Договору №5), а відповідно до п.5.3 Договору №5 - датою поставки товару вважається дата підписання накладної на приймання товару і підписання акта приймання-передачі.

Договір №5 підписано директорами ДП «Рівнеторф» і Товариства, скріплено відбитками печаток сторін.(т.1, арк.справи 76-77).

Матеріалами справи стверджується повне виконання сторонами умов Договору №5 в частині сплати коштів та поставки товару, що вбачається з копій: рахунку-фактури №1-0000356 від 23.12.2011р., виставленого Товариством для ДП «Рівнеторф», платіжного доручення №5 від 28.12. 2011р., згідно якого ДП «Рівнеторф» перерахувало на рахунок Товариства 199 600 грн. та видаткової накладної №РН-0000284 від 23.12.2011р., згідно якої 2 одиниці палетопакувальників Siat PAKLET F1-H15-M передано замовнику.(т.1, арк.справи 78-80).

Як вбачається з матеріалів справи, запит цінових пропозицій на закупівлю термотунелю з пневмозапаювальником ТТ-15-ПАП або його еквіваленту від 11.11.2011р. було оприлюднено ДП «Рівнеторф» на офіційному загальнодержавному порталі «Державні закупівлі» та надіслано ТзОВ Науково-виробниче підприємство «Гранат плюс», ТзОВ «Профмедпостач», ТзОВ «Профі АРТ Техніка».(т.1, арк.справи 30-33).

До процедури оцінки було допущено ТзОВ «Профмедпостач» та ТзОВ Науково-виробниче підприємство «Гранат плюс», які у встановленому законом порядку подали свої цінові пропозиції. Згідно пункту 5 протоколу про розкриття запиту цінових пропозицій ціна пропозиції ТзОВ «Профмедпостач» склала 214 400 грн., а ціна пропозиції ТзОВ Науково-виробниче підприємство «Гранат плюс» - 199 600 грн.(т.1, арк.справи 34).

З протоколу оцінки цінових пропозицій вбачається, що оцінка пропозицій конкурсних торгів проводилася за критерієм «ціна». Відтак, згідно вказаного протоколу, переможцем було визнано ТзОВ Науково-виробниче підприємство «Гранат плюс» з ціновою пропозицією 199 600 грн., яке набрало 100 балів та ТзОВ «Профмедпостач» з ціновою пропозицією 214 400 грн. набрало 93 бали.(т.1, арк.справи 37-38).

За результатами оцінки, проведеної ДП «Рівнеторф» - цінову пропозицію Товариства було акцептовано і визнано його переможцем процедури запиту цінових пропозицій на закупівлю термотунеля з пневмозапаювальником ТТ-15-ПАП або його еквівалента.

Як вбачається з матеріалів справи, ДП «Рівнеторф»-замовник та Товариство-постачальник уклали 19.12.2011р. Договір №6 закупівлі товарів за державні кошти, за умовами п.1.1 якого постачальник зобов'язався у 2011 році поставити замовнику термотунель з пневмозапаювальником ТТ-15-ПАП або його еквівалент у кількості 2 одиниць, а останній - прийняти і оплатити дане обладнання. Розрахунки за Договором №6 здійснюються в національній валюті України у формі попередньої оплати. Протягом 10 днів з дня надходження коштів як попередньої оплати учасник підтверджує їх використання згідно з актом приймання-передачі товарів або проміжним актомзвітом про використання коштів за призначенням. Попередня оплата складає 100% ціни Договору. Датою здійснення продажу товару вважається дата оформлення накладної на продаж продукції.(п.п. 4.1, 4.2, 4.4 Договору №6), а відповідно до п.5.3 Договору №6 - датою поставки товару вважається дата підписання накладної на приймання товару і підписання акта приймання-передачі.

Договір №6 підписано директорами ДП «Рівнеторф» і Товариства, скріплено відбитками печаток сторін.(т.1, арк.справи 42-45).

Матеріалами справи стверджується виконання сторонами у повному обсязі умов Договору №6 з сплати коштів та поставки товару, що вбачається з копій: рахунку-фактури №1-0000357 від 23.12.2011р., виставленого Товариством для ДП «Рівнеторф», платіжного доручення №6 від 28.12. 2011р., згідно якого ДП «Рівнеторф» перерахувало на рахунок Товариства 199 600 грн. та видаткової накладної №РН-0000279 від 23.12.2011р., згідно якої 2 одиниці термотунеля з пневмозапаювальником ТТ-15-ПАП передано замовнику.(т.1, арк.справи 46-48).

Як вбачається з матеріалів справи, запит цінових пропозицій на закупівлю обладнання для фасування фрезерного торфу від 11.11.2011р. було оприлюднено ДП «Рівнеторф» на офіційному загальнодержавному порталі «Державні закупівлі» та надіслано ТзОВ Науково-виробниче підприємство «Гранат плюс», ТзОВ «Профмедпостач» та ТзОВ «Профі АРТ Техніка».(т.1, арк.справи 49-52).

Крім того, в Інформаційному бюлетені «Вісник державних закупівель» від 28.11.2011р. № 142 (588) було розміщене оголошення (запит) №214071 про проведення ДП «Рівнеторф» процедури запиту цінових пропозицій на закупівлю обладнання для фасування фрезерного торфу (дозатор торфу та запаювальник мішків).

До процедури оцінки було допущено ТзОВ «Профмедпостач» та ТзОВ Науково-виробниче підприємство «Гранат плюс», які у встановленому законом порядку подали свої цінові пропозиції. Згідно пункту 5 протоколу про розкриття запиту цінових пропозицій ціна пропозиції ТзОВ «Профмедпостач» склала 156 340 грн., а ціна пропозиції ТзОВ Науково-виробниче підприємство «Гранат плюс» - 144 400 грн.(т.1, арк.справи 53-54).

З протоколу оцінки цінових пропозицій вбачається, що оцінка пропозицій конкурсних торгів проводилася за критерієм «ціна». Відтак, згідно вказаного протоколу, переможцем було визнано ТзОВ Науково-виробниче підприємство «Гранат плюс» з ціновою пропозицією 144 400 грн., яке набрало 100 балів. ТзОВ «Профмедпостач» з ціновою пропозицією 156 340 грн. набрало 92,4 бали.(т.1, арк.справи 55-56).

За результатами проведеної оцінки в бюлетені №150 (596) від 16.12.2011р. ДП «Рівнеторф» розмістило повідомлення про акцепт цінової пропозиції ТзОВ Науково-виробниче підприємство «Гранат плюс» №238809.(т.1, арк.справи 57).

Як вбачається з матеріалів справи, ДП «Рівнеторф»-замовник та Товариство-постачальник уклали 19.12.2011р. Договір №7 закупівлі товарів за державні кошти, за умовами п.1.1 якого постачальник зобов'язався у 2011 році поставити замовнику обладнання для фасування торфу - дозатор та запаювальник мішків, а останній - прийняти і оплатити дане обладнання. Розрахунки за Договором №7 здійснюються в національній валюті України у формі попередньої оплати. Протягом 10 днів з дня надходження коштів як попередньої оплати учасник підтверджує їх використання згідно з актом приймання-передачі товарів або проміжним актом-звітом про використання коштів за призначенням. Попередня оплата складає 100% ціни Договору. Датою здійснення продажу товару вважається дата оформлення накладної на продаж продукції.(п.п. 4.1, 4.2, 4.4 Договору №7), а відповідно до п.5.3 Договору №7 - датою поставки товару вважається дата підписання накладної на приймання товару і підписання акта приймання-передачі.

Договір №7 підписано директорами ДП «Рівнеторф» і Товариства, скріплено відбитками печаток сторін.(т.1, арк.справи 62-63).

Як вбачається з матеріалів справи, умови Договору №7 щодо сплати коштів та поставки товару були повністю виконані сторонами, про що свідчать копії: рахунку-фактури №1-0000358 від 26.12.2011р., виставленого Товариством для ДП «Рівне-торф», платіжного доручення №7 від 28.12.2011р., згідно якого ДП «Рівнеторф» перерахувало на рахунок Товариства 144 400 грн. та видаткової накладної №РН-0000285 від 23.12.2011р., згідно якої замовнику передано дозатор та запаювальник мішків.(т.1, арк.справи 64-66).

Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при ухваленні оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга безпідставна і не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Стаття 11 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України) встановлює, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, крім того, й серед підстав цивільні права та обов'язки виникають, зокрема з договорів та інших правочинів.

Предметом спору у даній справі є визнання недійсними рішень, результатів процедур закупівель та договорів.

За змістом ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені у ст.16 ЦК України. Одним з таких способів, як зазначено у п.п. 2, 4 ч.2 вказаної статті, є визнання правочину недійсним та відновлення становища, яке існувало до порушення.

Частина 2 ст.20 Господарського кодексу України (надалі в тексті - ГК України), яка кореспондується з положенням ст.16 ЦК України, встановлює, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання та споживачів захищаються, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів, а також визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Актом державного чи іншого органу є юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні. Індивідуальні акти породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законнодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Акт підлягає визнанню недійсним у разі порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Аналогічна правова позиція міститься у роз'ясненні Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000р. №02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів».

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції правомірно зважив на те, що державне комерційне підприємство, відповідно до ч.1 ст.75 ГК України, зобов'язане приймати та виконувати доведені до нього в установленому законодавством порядку державні замовлення, враховувати їх при формуванні виробничої програми, визначенні перспектив свого економічного і соціального розвитку та виборі контрагентів, а також складати і виконувати річний та з поквартальною розбивкою фінансовий план на кожен наступний рік. Тому є вірним висновок суду, що у своїй господарській діяльності вказані підприємства повинні керуватись положеннями ЦК України, ГК України, а також Законом України «Про здійснення державних закупівель» (надалі в тексті - Закон).

Так, згідно з п.10 ч.1 ст.1 Закону, замовниками є розпорядники державних коштів, які здійснюють закупівлю в порядку, визначеному цим Законом. Предметом закупівлі є товари, роботи чи послуги, які закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі і на які учасникам дозволяється подавати пропозиції конкурсних торгів (кваліфікаційні, цінові пропозиції) або пропозиції на переговорах у разі застосування процедури закупівлі в одного учасника. Предмет закупівлі визначається замовником у порядку, встановленому Уповноваженим органом. Для проведення процедури закупівлі має бути не менше двох пропозицій, крім випадків застосування замовником процедури закупівлі в одного учасника.(п.24 ч.1 вищезазначеної статті у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

Порядок визначення предмета закупівлі, затверджено наказом Міністерства економіки України від 26.07.2010р. №921 (надалі в тексті - Порядок). Пунктом 2.1 Порядку визначено, що предмет закупівлі товарів і послуг визначається замовником згідно з пунктами 23 та 30 ч.1 ст.1 Закону та на основі Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016-97, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 30.12.1997р. №822, за показниками п'ятого знака (класифікаційне угрупування «категорія») із зазначенням у дужках конкретної назви товару чи послуги. При цьому, замовник може визначати окремі частини предмета закупівлі (лоти) за показниками шостого і дев'ятого знака зазначеного Класифікатора, а також за обсягом, номенклатурою та місцем поставки товарів, виконання робіт або надання послуг.

Замовник здійснює закупівлю шляхом застосування процедури запиту цінових пропозицій щодо товарів і послуг, для яких існує постійно діючий ринок, за умови, що їх вартість не перевищує 200 тисяч гривень.(ст.35 Закону).

При цьому, частиною 2 ст.4 Закону передбачено, що замовник не має права ділити предмет закупівлі на частини з метою уникнення проведення процедури відкритих торгів або застосування цього Закону.

Суд першої інстанції правомірно зауважив, що при складанні річного плану закупівель комітетом з конкурсних торгів ДП «Рівнеторф» вищезазначене обладнання віднесене до одного і того ж коду Класифікатора, а саме до коду 29.52.1 «Машини та устаткування для добувної промисловості» Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016-97, що стверджується відомостями, що містяться у протоколі засідання комітету з конкурсних торгів даного Відповідача.(т. 1, арк.справи 23-24).

Тому, з огляду на зазначені обставини, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що спірне обладнання: палетопакувальники Siat PAKLET F1-H-15-M, дозатор торфу та запаювальник мішків та термотунелі з пневматичним запайщиком ТТ-15-ПАП - відноситься до іншого коду Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016-97, а саме до коду 29.24.2 «Устаткування для сушіння, зважування та розбризкування».

Між тим, все вищезазначене обладнання відноситься до одного коду, а тому повинно було складати єдиний предмет закупівлі, загальна вартість якого становить 543 600 грн. Проте, в порушення вищезазначених приписів чинного законодавства - Відповідач-1 неправомірно поділив на частини єдиний предмет закупівлі, внаслідок чого обрав невірну процедуру здійснення держав-них закупівель, уникнувши проведення встановленої Законом процедури відкритих торгів.

Стаття 3 Закону встановлює, що закупівлі здійснюються за принципом максимальної економії та ефективності.

Натомість, ДП «Рівнеторф» придбало у Товариства палетопакувальники Siat PAKLET F1-H15-M за найвищою ціною, яка була встановлена рішенням засідання комітету з конкурсних торгів і склала 199 600 грн., або 99 800 грн. за одиницю даного товару.

Термотунелі з пневмозапаювальником ТТ-15-ПАП також були придбані у Товариства за найвищою ціною, що склала 199 600 грн., або 99 800 грн. за одиницю товару.

У той же час, в матеріалах даної справи наявні довідки суб'єктів господарювання, що безпосередньо займаються виготовленням та реалізацією аналогічного обладнання, зокрема, Фізичної особи-підприємця Галіновського О.Б. та ТзОВ «Пакувальні технології», з яких вбачається, що на момент виникнення спірних правовідносин - відпускна ціна термотунеля з пневмозапаювальником ТТ 15-ПАП складала 43 500 грн. за одиницю товару, а пакувальної машини Siat PAKLET F1-H15-M станом на 12.03.2012р. - 40 600 грн.(т.1, арк.справи 81-82).

Враховуючи зазначені обставини, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що у зв'язку з вибором Відповідачем-1 незаконної процедури здійснення державних закупівель, спірне обладнання було придбане у ТзОВ Науково-виробниче підприємство «Гранат плюс» за цінами, які більше ніж у двічи перевищували ціни, які діяли на ринку зазначеного обладнання на момент виникнення спірних правовідносин, що є прямим порушенням встановленого ст.3 Закону принципу максимальної економії при здійсненні державних закупівель.

Що стосується результатів процедури закупівель, оформлених протоколом від 13.12.2011 року щодо визнання переможцем ТзОВ Науково-виробниче підприємство «Гранат плюс» із закупівлі обладнання для фасування фрезерного торфу (дозатор торфу та запаювальник мішків) та укладених 19.12.2011р. на їх виконання Договорів №5, №6, №7 про закупівлю товарів за державні кошти, то із зазначеного акту взагалі неможливо встановити реальну ціну придбаного замовником обладнання, оскільки ні в рішенні комітету ДП «Рівнеторф», ні в укладеному правочині, ні в супровідних документах до нього взагалі - не вказано марку та модель обладнання, що було поставлено за результатами проведеної закупівлі.

Тому, враховуючи вищезазначені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що державні закупівлі даного обладнання були здійснені з грубими порушеннями законодавства, у зв'язку з чим рішення комітету ДП «Рівнеторф» щодо процедури запиту цінових пропозицій та оголошення про закупівлю товарів, а також результати даних процедур не можуть залишатися в силі та підлягають визнанню недійсними.

Правове регулювання визнання правочинів недійсними здійснюється на підставі стст. 203, 215 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» передбачено, що судам необхідно враховувати, що згідно із ст.ст. 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (ст.ст. 1, 8 Конституції України).

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст.40 Закону, договір про закупівлю укладається в письмовій формі відповідно до положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законнодавства. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у ст.15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.(ч.ч. 1, 4 ст.180 ГК України).

Статтею 41 Закону передбачено, що істотними умовами договору про закупівлю, зокрема, є предмет договору (найменування, номенклатура, асортимент).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, в порушення вищенаведених приписів законодавства, Договір №7 про закупівлю товарів за державні кошти, укладений Відповідачами у справі, предметом якого була поставка машин та обладнання для добувної промисловості (обладнання для фасування торфу (дозатор та запаювальник мішків), містить суттєві недоліки. Так, у самому договорі вказано лише родові ознаки предмету закупівлі без зазначення його технічних характеристик та індивідуальних ознак. Їх не містить ні платіжне доручення №7 від 28.12.2011р., згідно якого Відповідач сплатив кошти на закупівлю даного товару, ні рахунок-фактура, ні оголошення про результати проведення процедури закупівлі.(т.1, арк.справи 58, 64, 65-66).

Вбачається, що відсутність найменування (номенклатури, асортименту) товару тягне за собою неможливість визначити його ціну, що може бути підставою для висновку про неукладеність договору через відсутність згоди з такої істотної умови як предмет договору.

Разом з тим, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.(ч.1 ст.207 ГК України).

Враховуючи зазначене та приймаючи до уваги, що комітетом з конкурсних торгів ДП «Рівнеторф» було безпідставно віднесено дані товари до невірного коду Державного класифікатора продукції, неправомірно обрано процедуру запиту цінових пропозицій замість процедури відкритих торгів, не дотримано принципу максимальної економії при здійсненні державних закупівель, чим порушено ст.ст. 3, 4, 35 Закону, - колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо обґрунтованості вимоги про визнання недійсними з підстав ч.1 ст.215 ЦК України Договорів №5, №6, та №7 про закупівлю товарів, укладених Відповідачами на виконання незаконних рішень комітету ДП «Рівнеторф».

Визнання недійсним правочину тягне за собою цивільно-правові наслідки. Так, недійсний правочин, в силу ч.ч. 1, 5 ст.216 ЦК України, не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема, тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до позиції, викладеної у листі Верховного Суду України «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 24.11.2008р., реституцію цілком можна вважати окремим способом захисту цивільних прав, які порушуються у зв'язку з недійсністю правочину, оскільки у ст.16 ЦК України не має вичерпного переліку способів захисту цивільних прав. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Оскільки оспорювані договори підлягають визнанню недійсними, а наявними у матеріалах справи доказами стверджуються факти виконання Відповідачами даних угод, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд на підставі ст.216 ЦК України дійшов вірного висновку про можливість застосування двосторонньої реституції, яка передбачає зобов'язання ДП «Рівнеторф повернути Товариству п'ять одиниць спірного обладнання та зобов'язання Товариства повернути ДП «Рівнеторф грошові кошти на загальну суму 543 600 грн.

Апеляційний суд дійшов висновку, що матеріалами справи спростовуються доводи Скаржника про неправомірність висновків суду першої інстанції щодо характеру правовідносин сторін, змісту прав та зобов'язань Відповідачів і вмотивованості висновку про обґрунтованість заявленого позову.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, доводи Скаржника зазначені в апеляційній скарзі, не визнаються апеляційним судом такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, оскільки рішення місцевого господарського суду є таким, що прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Рівнеторф» на рішення господарського суду Рівненської області від 06.11.2012р. у справі №5019/1370/12 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3. Справу №5019/1370/12 повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Савченко Г.І.