Постанова № 29061146, 01.02.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2013 року Справа № 5019/477/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Василишин А.Р. , суддя Крейбух О.Г.

при секретарі Мулявка М.П.

за участю представників сторін:

позивача: представник Піхоцький А.Л.

відповідача: представник Троцька Л.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Фізичної особи-підприємця Ковалевич Матрони Миколаївни на рішення господарського суду Рівненської області від 11.06.12р. у справі № 5019/477/12 (суддя Павленко Є.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "АЕС Рівнеобленерго"

до відповідача Фізичної особи-підприємця Ковалевич Матрони Миколаївни

про стягнення в сумі 11 376 грн. 92 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області у справі №5019/477/12 від 11.06.12р. позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця Ковалевич Матрони Миколаївни на користь публічного акціонерного товариства "АЕС Рівнеобленерго" 10712грн.07 коп. заборгованості за спожиту електроенергію, а також 1 515грн.44коп. судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що у зв'язку з неоплатою підприємцем вартості електроенергії, спожитої останньою згідно показників електричного лічильника №2484850 станом на 05.01.12р., розмір заборгованості складає 10712грн.07коп. Дана сума боргу підтверджена доказами, наявними у матеріалах справи, і на момент прийняття рішення відповідач не надав документів, що свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем. Поряд з тим відповідачем не спростовано у встановленому порядку помилковість виникнення такої суми боргу внаслідок непрацездатності електричного лічильника. Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та законними, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, фізична особа-підприємець Ковалевич Матрона Миколаївна звернулася до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 11.06.12р. у справі 5019/477/12 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити та покласти судові витрати на позивача.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими. Адже після виявлення такої значної кількості спожитої електричної енергії 05.01.12р. позивачем був електричний лічильник демонтований та переданий на експертне дослідження до комісії у складі, у тому числі, представника ДП "Рівнестандартметрологія". Комісія у своєму акті від 24.01.12р. лічильник за номером 2484850 визнала непридатним для користування. Окрім того непрацездатність лічильника підтверджено ТОВ "Енергомера Україна" у листі від 28.05.12р. та заводом вимірювальних приладів "Енергомера" (ЗИП "Энергомера") у листі від 02.04.12р.

У судовому засіданні представники відповідача доводи апеляційної скарги підтримали.

Позивач не скористався правом подачі письмового відзиву на апеляційну скаргу, що у відповідності ч.2 ст.96 ГПК України не перешкоджає перегляду судового акту.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 11.06.12р. у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу скаржника - без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 26 серпня 2008 року між підприємцем та закритим акціонерним товариством "Ей-І-Ес Рівнеенерго" (правонаступник - публічне акціонерне товариство "АЕС Рівнеобленерго"), був укладений договір № 183 про постачання електричної енергії, за умовами якого останнє взяло на себе обов'язок постачати електричну енергію на об'єкти відповідача в передбачених цією угодою обсягах, а підприємець, в свою чергу - оплачувати вартість використаної (купленої) електричної енергії, а також здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору (а.с. 10-21).

Додатком № 3 до цього договору, підписаним відповідачем 19 вересня 2008 року (а.с. 22), закріплено перелік об'єктів і точок обліку Підприємця, на які здійснюється постачання електроенергії за вищезазначеною угодою, серед яких також визначено магазин в селі Ясне Гощанського району Рівненської області. Зі змісту вказаного додатку також вбачається, що облік електроенергії, спожитої відповідачем на вказаному об'єкті, здійснюється на підставі показників електролічильника № 2484850 типу Ф68700В.

Із наявних у матеріалах даної справи доказів, зокрема, копії акту №37 від 24 січня 2012 року (а.с. 35), листа заводу вимірювальних приладів "Энергомера" від 23 квітня 2012 року № 152/50 (а.с. 79), а також копії листа Товариства від 5 березня 2012 року №10281 (а.с.46), прослідковується, що вищезазначений прилад обліку електроенергії №2484850 є лічильником типу ЦЭ6807Б.

Вказана обставина не заперечується представниками сторін.

Відповідно до пункту 2.3.3 договору на відповідача покладений обов'язок оплачувати постачальнику (позивачу) вартість електричної енергії згідно з умовами додатку №4 до договору "Про зняття показів засобів обліку електричної енергії та розрахунків", підписаного споживачем 19 вересня 2008 року (а.с. 23).

За пунктом 8.1 договору оплата електричної енергії та інших платежів здійснюється споживачем самостійно шляхом перерахування коштів на відповідні розрахункові рахунки постачальника в терміни, визначені додатком №4 "Про порядок зняття показників засобів обліку електричної енергії та розрахунків".

Абзацом 2 пункту 2 вищезазначеного додатку встановлено, що після зняття показників засобів обліку споживач оформляє звіт про використану електроенергію, який складається у 2-х примірниках, по одному для кожної сторони та надає постачальнику нарочним, не пізніше наступного робочого для після зняття показників і одночасно отримує рахунок за фактично спожиту електроенергію.

Згідно з пунктом 8.5 договору тривалість періоду для оплати отриманого рахунку має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно, і 10 операційних днів з дня отримання рахунку для споживачів, які здійснюють розрахунки через свою територіально-відокремлену головну організацію.

Судом першої інстанції також встановлено, що на виконання умов вказаного договору відповідач щомісячно складав звіти про використану ним електроенергію, копії яких наявні у матеріалах даної справи (а.с. 28-33). Так, згідно звіту Підприємця за липень 2011 року, останнім було вказано наступні показники по лічильнику №2484850: попередній - 18919 (за червень 2011р.), теперішній - 19181 (станом на 15.07.11р.), різниця -262.

Абзацом 1 пункту 3.33 "Правил користування електричною енергією", затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року №28, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі -Правила), передбачено, що електропередавальна організація (постачальник електричної енергії за регульованим тарифом) не рідше одного разу на шість місяців має здійснювати контрольний огляд засобу обліку.

На виконання вищезазначеного пункту Правил 8 липня 2011 року та згідно з завданням на зйом показників № R035332С від 1 липня 2011 року працівниками позивача було проведено огляд вказаного лічильника відповідача, під час якого було зафіксовано наступний показник -019122 (а.с. 36), що фактично відповідає показнику, зазначеному відповідачем у своєму звіті.

Відповідно до поданого Підприємцем звіту про використану в грудні 2011 року електроенергію, лічильник № 2484850 мав наступні показники: попередній -20192 (за листопад 2011р.), теперішній - 20337 (станом на 16.12.11р.), різниця -145 (а.с. 32).

Проте під час наступного огляду цього лічильника, проведеного працівниками енергетичної компанії 5 січня 2012 року на підставі завдання № R035332С від 30 грудня 2011 року, було виявлено показник, що дорівнює 030458 (а.с. 37).

Таким чином різниця між показником за листопад 2011р. та 05.01.12р. становила (30458-20192) 10266 Вт спожитої електричної енергії.

20 січня 2012 року на підставі заяви Підприємця від 10 січня 2012 року позивачем було проведено заміну лічильника № 2484850. У матеріалах даної справи наявна копія наряду на роботу по заміні вказаного лічильника від 18 січня 2012 року, зі змісту якої вбачається, що даний прилад було демонтовано з показником 030525 (а.с. 34).

24 січня 2012 року на вимогу споживача працівниками Товариства за участю представника ДП "Рівнестандартметрологія" та в присутності самого відповідача було проведено експертизу лічильника №2484850, оформлену актом №37 (а.с.35), під час якої було встановлено, що даний прилад непридатний для подальшого використання через прострочений термін держповірки та невідповідність метрологічних характеристик. У той же час, згідно висновку даної експертизи рахівний механізм цього приладу є справним, самохід відсутній.

Не погоджуючись із результатами даної експертизи, відповідач звернувся до Товариства із заявою від 17 лютого 2012 року з вимогою направити лічильник №2484850 типу ЦЭ6807Б для додаткової експертизи на завод-виробник (а.с. 45), у зв'язку з чим позивач листом від 5 березня 2012 року №10281 направив вказаний прилад товариству з обмеженою відповідальністю "Харківський електротехнічний завод "Энергомера".

Водночас, у матеріалах даної справи наявний адресований позивачу лист від 23 квітня 2012 року №152/50 за підписом директора по якості заводу вимірювальних приладів "Энергомера" (а.с. 79), в якому зазначається, що при проведенні випробувань приладу ЦЭ6807Б зав. №2484850 самохід та інші несправності, що впливають на облік спожитої електричної енергії, не виявлено. По метрологічним параметрам лічильник знаходиться в класі точності. Облік спожитої електричної енергії ведеться у відповідності з технічними умовами.

Оскільки, заводом-виробником під час проведення випробувань даного приладу не було виявлено жодних збоїв в роботі рахункового механізму, а також невідповідності у його метрологічних характеристиках, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що вказаним лічильником було правильно обліковано спожиту відповідачем електроенергію.

Водночас, місцевий господарський суд підставно критично оцінив наданий представником відповідача лист товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомера Україна" від 28 травня 2012 року №0672, а також лист заводу вимірювальних приладів "Энергомера" від 2 квітня 2012 року №152/39, оскільки дані листи містять лише оціночні судження про можливість виходу з ладу приладів обліку електроенергії типу ЦЭ6807Б із зазначенням причин, які можуть спонукати до появи таких несправностей.

У той же час зі змісту листа заводу-виробника від 23 квітня №152/50 чітко вбачається, що збоїв у роботі приладу типу ЦЭ6807Б № 2484850, за яким відбувався облік спожитої відповідачем електричної енергії, вказаним підприємством не було виявлено.

Крім того, слід зазначити, що лист від 2 квітня 2012 року №152/39, на який вказував представник відповідача, а також лист від 23 квітня 2012 року №152/50 підписано однією посадовою особою-директором заводу вимірювальних приладів "Энергомера" по якості Зюліним Р.Ю.

Посилання представника відповідача на невиконання обов'язку постачальника щодо здійснення планових повірок даного лічильника у встановлені законом строки суд першої інстанції також правомірно вважає безпідставними, з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу 1 пункту 3.7 Правил для розрахункового обліку електричної енергії мають використовуватися засоби обліку, які пройшли повірку або державну метрологічну атестацію.

Абзацом 1 пункту 3.24 Правил встановлено, що планова повірка розрахункових засобів обліку має здійснюватись за рахунок власників цих засобів обліку в терміни, встановлені нормативними документами Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики.

Абзацом 2 вказаного пункту встановлено, що електропередавальна організація (постачальник електричної енергії за регульованим тарифом) здійснює контроль за вчасним проведенням повірки розрахункових засобів обліку відповідно до договору.

Суд звертає увагу на те, що згідно з абзацом 3 пункту 3.24 Правил, якщо повірка розрахункових засобів обліку не виконана в передбачені терміни з вини електропередавальної організації, електропередавальна організація не має права на виставлення додаткових рахунків, виставлення яких пов'язане з похибкою показів розрахункових засобів обліку електричної енергії.

Проте, заявлена до відповідача позовна вимога не пов'язана з похибкою показників засобу обліку електроенергії, оскільки ґрунтується на виявленій Товариством невідповідності реальних показників лічильника тим показникам, які були зазначені Підприємцем у своїх звітах.

Крім того, за статтею 26 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) засоби вимірювальної техніки, призначені для серійного виробництва в Україні або для ввезення на територію України партіями, підлягають державним приймальним та контрольним випробуванням метою затвердження типів цих засобів або контролю їх відповідності затвердженим типам і обов'язковим вимогам нормативних документів з метрології.

Затверджені типи засобів вимірювальної техніки заносяться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки у порядку, встановленому нормативним документом з метрології цього органу (частина 2 вищезазначеної статті).

Згідно з даними Державного реєстру засобів вимірювальної техніки міжповірочний інтервал лічильників електричної енергії ЦЭ6807Б (номер за Державним реєстром засобів вимірювальної техніки 13119-06) - не більше 6 років, а не 12 років, як зазначив у рішенні місцевий господарський суд (Показчик 2004 ЗАСОБИ вимірювальної техніки, занесені до Державного реєстру України, розділ 3 позиція у таблиці - 1198 - а.с.158-163).

Водночас, судом встановлено, що лічильник №2484850 типу ЦЭ6807Б проходив держповірку у 2002 році, що підтверджується актом проведення експертизи лічильника №37 від 24 січня 2012 року, нарядом на роботу по заміні вказаного лічильника від 18 січня 2012 року та не заперечується самими представниками сторін.

За таких обставин, посилання представника відповідача на те, що позивачем не було виконано покладений на нього обов'язок щодо здійснення повірки вказаного розрахункового засобу у встановлені терміни, не відповідає фактичним обставинам справи.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

За частиною 7 цієї статті оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Частиною 4 статті 26 Закону України "Про електроенергетику" встановлено, що споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пунктом 5 додатку №4 до договору передбачено, що обсяг фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії, з урахуванням розрахункової величини втрат у відрізку мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності електромереж, визначається відповідно до звіту про використану електроенергію. Обсяги спожитої електричної енергії між датами зняття показів засобів обліку розкладається відповідно до тривалості дії протягом розрахункового періоду кожного з тарифів, після чого величина коштів, які має сплатити споживач, визначається як сума добутків тарифів відповідних класів напруги та тарифних груп на відповідні обсяги електричної енергії.

За пунктом 4 вказаного додатку відповідно до визначеної згідно вищезазначеного пункту величини коштів за фактично спожиту електричну енергію постачальник виписує споживачу рахунок на оплату електричної енергії, який має бути оплачений протягом 5 операційних днів від дня отримання споживачем рахунку.

На виконання умов договору позивачем було виставлено рахунок за активну електроенергію № 9919935420 від 6 лютого 2012 року, згідно якого відповідачу було проведено донарахування вартості спожитої електроенергії у відповідності до фактичних показників у розмірі 11 376 грн. 92 коп.

Оскільки, дана сума не була оплачена відповідачем у встановлений договором строк, позивач просив стягнути дану суму в судовому порядку.

У той же час, місцевий суд правомірно не погодився з вказаним розрахунком позивача з огляду на наступне.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, товариство виходило із того, що у період з липня 2011 року по січень 2012 року підприємцем було додатково спожито 10 333 кВт/год. Крім того, останній має борг в розмірі 512 грн. 39 коп.

Однак, позивачем ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції не було надано жодного доказу того, що у відповідача наявна заборгованість в розмірі 512 грн. 39 коп., а також не було вказано у порушення яких зобов'язань виник даний борг.

Водночас, з наданої позивачем копії виставленого відповідачу рахунку № 9919935420 від 6 лютого 2012 року (а.с. 38), а також додатку до цього рахунку (а.с. 39) вбачається, що вказана сума складається з вартості електроенергії, яка була спожита на декількох об'єктах споживача. Згідно вказаного додатку по лічильнику №2484850 за відповідачем рахується заборгованість в сумі 9 183 грн. 37 коп. (без ПДВ).

Крім того, з наявних у матеріалах справи копій звітів про використану у грудні 2012 року - січні 2012 року електроенергію вбачається, що останній показник, вказаний підприємцем по лічильнику № 2484850 є 20337.

Цей же показник відображений самим позивачем у додатку до рахунку № 9919935420 від 6 лютого 2012 року як попередній.

Поточним показником вказаного лічильника у вищезазначеному додатку вказано 30525, що відповідає даним, внесеним в акт проведення експертизи цього лічильника №37 від 24 січня 2012 року, а також даними, які було занесено в наряд на роботу по його демонтажу з магазину відповідача (а.с. 34-35).

Відтак, обсяг фактично спожитої електроенергії, яка не була врахована відповідачем в його звітах, складає 10188 кВт/год. (30525-20337). Вказаний обсяг також збігається з розрахунками позивача, що містяться у вищезазначеному додатку.

З наданих позивачем письмових пояснень в суді першої інстанції від 7 червня 2012 року № 02/08 (а.с. 89-90), вбачається, що згідно з Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 18 листопада 2011 року №2227 тариф для відповідача за вищезазначеним договором у звітний період складав 87,62 коп./кВт/год. (без ПДВ).

Виходячи із цих висхідних даних, місцевим господарським судом Рівненської області було проведено перерахунок, внаслідок чого сума заборгованості становить 10 712 грн.07 коп. (у тому числі ПДВ), з чим безспірно погоджується і суд апеляційної інстанції.

У зв'язку з вищевикладеним, вартість неоплаченої підприємцем електроенергії, спожитої останнім згідно показників лічильника № 2484850 складає 10 712 грн. 07 коп.

Оскільки дана сума боргу підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і на момент прийняття рішення відповідач не надав документів, що свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та законними, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами частини 2 статті 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи те, що позивач не довів суду у встановленому законом порядку своїх вимог до відповідача щодо стягнення з нього решти нарахованої суми заборгованості, в іншій частині позову судом першої інстанції відмовлено правомірно.

Поряд з тим суд апеляційної інстанції критично відноситься до обґрунтувань представника відповідача щодо непрацездатності приладу обліку взагалі. Адже жодних висновків спеціалізованої, незацікавленої експертної установи суду апеляційної інстанції не надано, як не надано таких висновків і суду першої інстанції. Оскільки, як зазначив представник позивача у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, електричний лічильник повернувся на підприємство товариства від заводу-виготівника, то у даному випадку відповідач не позбавлений провести таку експертизу на предмет працездатності та правильності обліку, у тому числі і з урахуванням можливих одноразових відмов відповідних комірок в ЕЕРRОМ.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд вважає, що доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з урахуванням усіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Рівненської області від 11.06.12 р. у справі №5019/477/12 залишити без змін, апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ковалевич Матрони Миколаївни - без задоволення.

Справу №5019/477/12 повернути господарському суду Рівненської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Крейбух О.Г.