Постанова № 29062286, 29.01.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2013 р.Справа № 5017/2624/2012 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гладишевої Т.Я.,

суддів Савицького Я.Ф., Лавренюк О.Т.

при секретарі судового засідання Будному О.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 29.01.2013 року:

від позивача: Рудяк О.І., за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Райффайзен ЛІЗИНГ АВАЛЬ"

на рішення господарського суду Одеської області від 07.11.2012 року

по справі № 5017/2624/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Райффайзен ЛІЗИНГ АВАЛЬ"

до відповідача: Державного підприємства „Дослідне господарство „ЮЖНИЙ" інституту сільського господарства Причорномор'я Національної академії аграрних наук України"

про стягнення 335305,36 грн.

В судовому засіданні 29 січня 2013 року згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Райффайзен ЛІЗИНГ АВАЛЬ" (далі - позивач, ТОВ „Райффайзен ЛІЗИНГ АВАЛЬ") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства „Дослідне господарство „ЮЖНИЙ" інституту сільського господарства Причорномор'я Національної академії аграрних наук України" (далі - відповідач, Державне підприємство) про стягнення 335305,36 грн. заборгованості за період з червня по серпень 2012 року, що утворилась внаслідок неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання з лізингових платежів за договором фінансового лізингу № LС6335-03/12, укладеним між сторонами 15.03.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 626, 629 ЦК України, ст. ст. 292, 193 ГК України, ст. ст. 1, 11, 16 Закону України „Про фінансовий лізинг".

Рішенням господарського суду Одеської області від 07.11.2012 року по справі № 5017/2624/2012 (суддя Желєзна С.П.) позов задоволено. Стягнуто з Державного підприємства „Дослідне господарство „ЮЖНИЙ" інституту сільського господарства Причорномор'я Національної академії аграрних наук України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Райффайзен ЛІЗИНГ АВАЛЬ" 335305,36 грн. заборгованості та 6706,11 грн. витрат по сплаті судового збору. Надано відстрочку виконання рішення господарського суду Одеської області від 07.11.2012 року по справі № 5017/2624/2012 строком до 31.08.2013 року.

Рішення суду обґрунтовано умовами договору лізингу № LС6335-03/12 від 15.03.2012 року, ст. 193 ГК України, ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 617, 625, 629 ЦК України, ст. ст. 1-3, 10, 11, 16 Закону України „Про фінансовий лізинг" та мотивовано тим, що відповідачем не спростовано наявності у нього заборгованості з лізингових платежів за договором лізингу № LС6335-03/12 від 15.03.2012 року в сумі 335305,36 грн. Задовольняючи клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду строком до 31.08.2013 року, суд вказав про доведеність Державним підприємством наявності обставин, які можуть ускладнити виконання рішення суду з врахуванням специфіки господарської діяльності відповідача, яка напряму залежить від реалізації вирощеної сільськогосподарської продукції.

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ „Райффайзен ЛІЗИНГ АВАЛЬ" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати частково як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні клопотання про відстрочку виконання Державним підприємством рішення суду.

В апеляційній скарзі скаржник наполягає на тому, що судом в порушення норм чинного законодавства надано відстрочку виконання рішення суду до набрання ним законної сили. Судом не враховані майнові інтереси позивача, ступінь вини відповідача, що свідчить про безпідставність задоволення клопотання відповідача.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, надавши оцінку всім обставинам справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги з огляду на наступне.

Як вище вказувалось, ТОВ „Райффайзен ЛІЗИНГ АВАЛЬ" не погоджується з рішенням суду від 07.11.2012 року в частині задоволення судом клопотання Державного підприємства про відстрочку виконання рішення суду строком до 31.08.2013 року, вказуючи про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права.

Згідно ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Колегія суддів відмічає, що господарське процесуальне законодавство надає суду право відстрочити або розстрочити виконання судового рішення за умов доведеності заявником обставини, що ускладнює виконання такого рішення суду, виходячи з положень ст. 121 ГПК України, а відтак доводи скаржника щодо неправомірного надання судом відстрочки до набрання судовим актом законної сили є безпідставними.

Матеріали справи свідчать, що під час розгляду справи Державним підприємством заявлено суду клопотання про надання відстрочки виконання рішення суду строком до 31.08.2013 року з мотивів скрутного становища підприємства та специфіки ведення останнім господарської діяльності, прибуток якого залежить від реалізації вирощеної ним сільськогосподарської продукції

Колегія суддів апеляційної інстанції відмічає, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Наявні в матеріалах справи копії висновків про форс - мажорні обставини Торгово - промислової палати України від 04.08.2011 року № 1727/05-4, від 20.09.2012 року № 2162/05-4, копії актів на списання сільськогосподарських культур від 06.06.2012 року, від 20.03.2012 року, від 10.07.2012 року, від 07.09.2012 року, від 10.09.2012 року, довідка № 190 від 31.10.2012 року щодо отримання виручки, довідка № 189 від 31.10.2012 року щодо заборгованості по заробітній платі станом на 31.10.2012 року підтверджують обставини, які унеможливлюють своєчасне та у повному обсязі виконання рішення у справі № 5017/2624/2012, що в свою чергу свідчить про обґрунтованість висновку місцевого господарського суду щодо наявності підстав для надання відстрочки виконання рішення.

Колегія суддів враховує також, що Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, тому суд оцінює надані в судовому засіданні докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами, встановленими ст. 43 ГПК України з врахуванням того, що обов'язок доказування певних фактів та обставин справи покладено на кожного учасника процесу конкретної справи у відповідності з вимогами ст. 33 ГПК України.

З матеріалів справи вбачається, що господарський суд першої інстанції під час постановлення рішення суду від 07.11.2012 року дослідив та надав оцінку наданим Державним підприємством на підтвердження певних фактів документальним доказам, тоді як ТОВ „Райффайзен ЛІЗИНГ АВАЛЬ" не доведено доказами обставини значного погіршення його фінансового стану за умов відстрочення виконання рішення суду строком до 31.08.2013 року.

Згідно ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Надана скаржником до суду апеляційної інстанції бухгалтерська довідка № 269-01/13 від 28.01.2013 року колегією суддів не досліджується, оскільки вказаний документ надано без дотримання положень ч. 1 ст. 101 ГПК України.

На підставі вищенаведеного, рішення господарського суду Одеської області від 07.11.2012 року є законним та обґрунтованим, і підстави для його зміни або скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 07.11.2012 року по справі № 5017/2624/2012 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 04.02.2013 року.

Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева

Суддя: Я.Ф. Савицький

Суддя: О.Т. Лавренюк