Рішення № 29062246, 05.02.2013, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.02.13 Справа № 5021/1693/12.

Господарський суд Сумської області, у складі судді Левченко П.І., при секретарі судового засідання С.Ю.Чижик, розглянув матеріали справи № 5021/1693/12

за позовом: Державного підприємства «Сумське лісове господарство», м. Суми

до відповідачів :1. Сумської міської ради, м. Суми;

2. Державного підприємства «Центр державного земельного

кадастру» в особі Сумської регіональної філії, м. Суми;

3. Управління Держкомзему у місті Суми;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору , на стороні відповідачів : Державний позашкільний заклад - дитячий заклад санаторного типу «Ровесник» , м. Суми

про визнання протиправним та скасування рішення та про визнання недійсним та скасування державного акту

за участю представників:

від позивача:Пузакова В.І., довіреність від 03.07.2012 року ;

від відповідаів: 1) Парфененка М.С.;

2) Рудики А.В., довірнеісь № 19 від 09.01.2013 року;

3) Усик Н.А., довіреність № 38/01-16 від 29.01.2013 року ;

третьої особи - Єгорової Л.Б., довіреність № 246 від 23.10.2012 року .

В судовому засіданні , розпочатому 29.01.2013 року , оголошувалася перерва до 10 год. 00 хв. 05 лютого 2013 року

Суть спору: позивач у своїй позовній заяві просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Сумської міської ради від 29 листопада 2006 року № 246-МР про надання у постійне користування земельної ділянки площею 5,0036 га в м. Суми по вул. Лісній,10 Дитячого юнацькому оздоровчому закладу «Санаторій-профілакторій «Ровесник» (код 23638219) за рахунок земель Дитячо-юнацького оздоровчого закладу «Санаторій-профілакторій «Ровесник», без вилучення земель із держлісфонду, а також позивач просить визнати недійсним та скасувати державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 929157 від 31 липня 2007 року, виданий Дитячо-юнацькому оздоровчому закладу «Санаторій-профілакторій «Ровесник» на підставі рішення Сумської міської ради від 29 листопада 2006 року.

Сумська міська рада (перший відповідач) заперечує проти позову, посилаючись на те, що пунктом 4 рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року у справі № 1-9/2009 визначено, що ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію. Перший відповідач вважає, що оскільки на підставі оскаржуваного рішення був виданий державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, то вищевказане рішення втратило свою чинність і не може бути предметом оскарження.

Перший відповідач не згоден з твердженням позивача, що земельна ділянка була у нього вилучена без його згоди , оскільки в додатку до рішення № 246-МР від 26 листопада 2006 року зазначено, що земельна ділянка площею 5,0036 га в м. Суми по вул. Лісній ,10 надається без вилучення земель із держлісфонду.

Крім того перший відповідач вважає, що позивач дізнався про спірне надання земельної ділянки 03.08.2006 року, коли своїм висновком від 03.08.2006 року погодив оформлення права користування земельною ділянкою санаторію-профілакторію «Ровесник» , а тому строк позовної давності для позивача сплив 04.08.2009 року .

На підставі вищевикладеного перший відповідач вважає позовну заяву необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

У своїх доповненнях до заперечень від 11.12.2012 року перший відповідач зазначає, що він не може бути відповідачем по позовній вимозі про визнання недійсним та скасування державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 929157 від 31 липня 2007 року, оскільки , згідно ч. 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. На момент видачі спірного державного акту від 31 липня 2007 року діяв пункт 3.2 Інструкції проти порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 року № 43, яким було визначено, що державні акти на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою видаються структурними підрозділами Центру державного земельного кадастру про Держкомземі України. Оскільки Сумською міською радою спірний державний акт не видавався, то Сумська міська рада вважає позовну вимогу про визнання недійсним та скасування державного акта на право постійного користування земельною ділянкою такою, що не підлягає задоволенню оскільки Сумська міська рада не є належним відповідачем по цій вимозі .

Другий відповідач (ДП «Центр державного земельного кадастру» в особі Сумської регіональної філії) у своїх запереченнях проти позову зазначає, що реєстрація і видача правовстановлюючих документів на земельні ділянки здійснювалась структурними підрозділами ДП «Центр державного земельного кадастру» до 1 січня 2011 року на підставі Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Державного комітету по земельних ресурсах № 174 від 02.07.2003 року .

З 1 січня 2013 року набрав чинності Закон України «Про державний земельний кадастр» та одночасно з ним постанова Кабінету Міністрів України № 1051 від 17.10.2012 року, якою затверджено Порядок ведення Державного земельного кадастру. Згідно ст. 6 згаданого Закону, держателем Державного земельного кадастру є центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Статтею 9 Закону передбачено, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей у складі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його територіальних органів здійснюються державними кадастровими реєстраторами.

Другий відповідач вважає, що ним складено, зареєстровано та видано спірний державний акт на право постійного користування земельною ділянкою по вул. Лісна ,10 у м. Суми у порядку передбаченому чинним на той час законодавством України. Зокрема, документація на вказану ділянку за результатами державної землевпорядної експертизи отримала позитивний висновок та містила у своєму складі всі необхідні документи , передбачені законодавством України . Оскільки у другого відповідача були відсутні підстави для відмови у видачі державного акту , то він вважає свої дії правомірними та законними. Трактування відповідності рішення Сумської міської ради № 246-МР від 29.11.2006 року чинному законодавству України до повноважень другого відповідача не входить, оскільки згідно ст. 144 Конституції України, рішення органів місцевого самоврядування, прийняті в межах повноважень, визначених законом, є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Третій відповідач (Управління Держкомзему у місті Суми) у своєму відзиві від 29.01.2013 року № 130/1 на позовну заяву позивача повідомляє суду , що спірний державний акт на право постійного користування земельною ділянкою складався на підставі рішення Сумської міської ради від 29.11.2006 року № 246-МР про надання третій особі у постійне користування земельної ділянки без вилучення земель із держлісфонду.

У своєму висновку від 07.08.2006 року № 3518/01-27 до технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку оздоровчого призначення Санаторію-профілакторію «Ровесник» на території Сумської міської ради , розробленої ПФ «Геоцентр», Сумське міське управління земельних ресурсів погоджує технічну документацію при умові надання земельної ділянки в оренду . Категорія земель: землі лісового фонду. Код використання земельної ділянки згідно УКЦВЗ:1.16. Оздоровчого призначення.

Складовою частиною вищезгаданої документації є позитивний висновок від 03.08.2006 року ДП «Сумський лісгосп» (позивача) та акт про погодження (встановлення) , закріплення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 15.05.2006 року, підписаний представником ДП «Сумський лісгосп» Сорокаліт М.В.

Враховуючи викладене вище, третій відповідач вважає, що земельна ділянка залишилась в категорії земель «землі лісового фонду» .

Позивачем разом з позовною заявою було подано заяву про відновлення строку позовної давності, в якій позивач обґрунтовує поважність причин пропущення позовної давності, посилаючись, зокрема на те, що про наявність оспорюваних ним рішень Сумської міської ради від 29.11.2006 року № 246-МР та державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, тобто про порушення своїх прав постійного користування земельною ділянкою, позивач дізнався лише у 2012 році , коли звернувся до ТОВ «Діната» з проханням надати послуги по виготовленню державних актів на своє право постійного користування земельними ділянками лісового фонду. До заяви позивачем додані докази , які підтверджують викладені в ній обставини .

Третьою особою (державним позашкільним закладом - дитячим закладом санаторного типу «Ровесник», який є правонаступником Дитячо-юнацького оздоровчого закладу «Санаторій-профілакторій «Ровесник» ) надані суду письмові пояснення та клопотання. Третя особа зазначає, що після її звернення листом від 16.08.2006 року № 141 до міського голови м. Суми з проханням надати в користування на умовах оренди земельну ділянку для оздоровчого призначення рішенням Сумської міської ради від 27.09.2006 року № 189-МР закладу була надана в оренду земельна ділянка площею 5,0036 га з орендною платою в розмірі 1,0 % від грошової оцінки землі.

Водночас, у відповідності до п. 3 ст. 12 діючого на той час Закону України «Про плату за землю» , дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України , яким є третя особа , звільнені від земельного податку.

Не погоджуючись з вищезгаданим рішенням Сумської міської ради, з метою врегулювання питання в правовому полі заклад листами від 10.10.2006 року № 185 та від 31.10.2006 № 198 звернувся до міського голови м. Суми про внесення змін до вищевказаного рішення .

Рішенням Сумської міської ради від 29.11.2006 року № 246-МР закладу надана земельна ділянка площею 5,0036 га в постійне користування без вилучення земель із держлісфонду і на підставі цього рішення Сумським міським управлінням земельних ресурсів закладу надано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою.

Третя особа просить суд, у випадку задоволення вимог позивача, зобов'язати першого відповідача (Сумську міську раду) прийняти рішення щодо надання закладу в користування земельної ділянки у відповідності до чинного законодавства .

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін і третьої особи , господарський суд встановив :

Згідно планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування Державного підприємства «Сумське лісове господарство» 1995 року, оригінали яких оглянуті в судовому засіданні у даній справі 13.12.2012 року, а копії відповідної частини матеріалів долучені до матеріалів даної справи ( а.с. 19-35) , акту від 22.08.1997 року, який є складовою частиною проекту організації та розвитку лісового господарства, до загальної площі державного лісового фонду, що знаходиться в постійному користуванні Державного підприємства «Сумське лісове господарство» (далі - позивач), входить земельна лісова ділянка в кварталі 55, виділ 9 за адресою : м. Суми, вул. Лісна, 10, на якій розміщений Державний позашкільний заклад - дитячий заклад санаторного типу «Ровесник» (бувша Державна установа - дитячо-юнацький оздоровчий заклад «Санаторій - профілакторій « Ровесник», далі - третя особа) .

Згідно п. 5 розділу VIII « Прикінцеві положення « Лісового кодексу України , до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Статтею 16 Лісового кодексу України визначено, що право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 17 Лісового кодексу України у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення надаються строку спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціальні лісогосподарські підрозділи. Саме таким підприємством є позивач, право постійного користування земельними лісовими ділянками державного лісового фонду, у тому числі земельною лісовою ділянкою державного лісового фонду в кварталі 55, виділ 9 по вул. Лісній,10 у м. Суми, на якій розташована третя особа , згідно планово-картографічних матеріалів належить позивачеві .

Виходячи з вимог статті 17 Лісового кодексу України , третій особі , яка не є державним лісогосподарським підприємством і в якій не створено спеціалізованого лісогосподарського підрозділу, не може бути надано в постійне користування земельна лісова ділянка державного лісового фонду.

Відповідно до ст.18 Лісового кодексу України довгострокове тимчасове користування лісами - засноване на договорі строкове ( терміном від одного до п'ятдесяти років) платне використання лісових ділянок, які виділяються, зокрема, для культурно-оздоровчих, рекреаційних та інших цілей .

Згідно ст. 1 Лісового кодексу України , земельна лісова ділянка - земельна ділянка лісового фонду України з визначеними межами, яка надається або вилучається у землекористувача чи власника земельної ділянки для ведення лісового господарства або інших суспільних потреб відповідно до земельного законодавства.

Сумська міська рада всупереч вимог лісового та земельного законодавства прийняла рішення від 29 листопада 2006 року № 246-МР про надання у постійне користування земельної ділянки площею 5,0036 га по вул. Лісній,10 у місті Суми дитячо-юнацькому оздоровчому закладу « Санаторій-профілакторій «Ровесник» (код 23638219) без вилучення земель із держлісфонду .

Тобто, Сумська міська рада надала земельну лісову ділянку державного лісового фонду, яка знаходиться у постійному користуванні позивача, без її вилучення з постійного користування позивача , третій особі в постійне користування, порушивши ст.ст. 17,57 та п. 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України , ст. ст. 12, 18, 19, 20, 57, ч.5 ст. 116, 123 Земельного кодексу України .

Між тим, згідно ч.2 ст. 119 Конституції України , органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України .

На підставі незаконного рішення Сумської міської ради від 29.11.2006 року № 246-МРв частині надання третій особі у постійне користування земельної ділянки державного лісового фонду площею 5,0036 га по вул. Лісній,10 у м. Суми,був виданий державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 5,0036 га, розташованою по вул. Лісній у м. Суми Сумської області серії ЯЯ № 929157 від 31 липня 2007 року, третій особі .

Заперечуючи проти позову, перший відповідач , зокрема, посилається на сплив позовної давності для захисту свого права позивачем. На думку першого відповідача, позивач дізнався про спірне надання земельної ділянки 03.08.2006 року, коли своїм висновком від 03.08.2006 року погодив оформлення права користування земельною ділянкою санаторію-профілакторію «Ровесник» , а тому строк позовної давності для позивача сплив 04.08.2009 року.

Таке твердження першого відповідача є помилковим .

Висновок позивача від 03.08.2006 року щодо погодження оформлення права користування земельною ділянкою санаторію-профілакторію Ровесник» без вилучення із земель лісового фонду надавався щодо розглянутої позивачем технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку для оздоровчих цілей санаторію-профілакторію «Ровесник» з посиланням на ст. 9 Лісового кодексу України та ст. 57 Земельного кодексу України.У статті 9 Лісового кодексу України йдеться про те, що у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів , крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності. Статтею ж 57 Земельного кодексу України визначено, що земельні ділянки лісового фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, а на умовах оренди - іншим підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи, для ведення лісового господарства, спеціального використання лісових ресурсів і для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт.

Тобто, позивач надавав 03.08.2006 року висновок щодо погодження оформлення права користування земельною лісовою ділянкою державного лісового фонду санаторію - профілакторію «Ровесник» на умовах оренди без вилучення із земель державного лісового фонду. Згідно пояснювальної записки (а.с. 25) до технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) та складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку оздоровчого призначення санаторію-профілакторію «Ровесник» на території Великочернеччинської сільської ради Сумського району Сумської області, виготовленої Приватною фірмою «Геоцентр» за договором № 414 від 08.09.2005 р. на замовлення санаторію-профілакторію «Ровесник», термін надання у користування земельної ділянки буде визначений при укладенні договора оренди земельної ділянки.

Таким чином, позивач погоджував оформлення права користування земельною лісовою ділянкою санаторію-профілакторію «Ровесник» на умовах оренди, а не на праві постійного користування.

Після того погодження Сумською міською радою було прийнято рішення від 27 вересня 2006 року № 189-МР про надання в оренду земельної ділянки площею 5,0036 га по вул. Лісна, 10 на 5 років санаторію-профілакторію «Ровесник» за рахунок земель лісового фонду без вилучення у ДП «Сумський лісгосп» і це рішення позивачем у даній справі не оспорюється.

Однак після прийняття рішення від 27.09.2006 р. № 189-МР про надання в оренду земельної лісової ділянки санаторію - профілакторію «Ровесник» (правонаступником якого є третя особа), Сумська міська рада прийняла рішення від 29.11.2006 р. № 246-МР про надання тієї ж самої земельної ділянки санаторію-профілакторію «Ровесник» в постійне користування без вилучення земель із держлісфонду, про що позивачеві не було відомо. На підставі останнього рішення третій особі був виданий другим відповідачем державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, про який позивачеві також не було відомо.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Перший відповідач не довів суду, посилаючись на висновок від 03.08.2006 року (а.с. 28), що позивач підписуючи згаданий висновок довідався або міг довідатися про прийняття в майбутньому першим відповідачем рішення від 29.11.2006 р. № 246-МР щодо надання у постійне користування третій особі земельної лісової ділянки державного лісового фонду, яка знаходиться в постійному користуванні позивача, та щодо видачі третій особі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 929157 від 31.07.2007 року.

Поданими позивачем доказами (а.с. 39-44) підтверджується, що лише у 2012 році в процесі виконання робіт по виготовленню та узгодженню технічної документації для одержання позивачем в установленому порядку державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками державного лісового фонду, які знаходяться в постійному користуванні позивача згідно планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування (п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України), позивачеві стало відомо про оспорювані ним у даній справі рішення та державний акт.

За таких обставин господарський суд, керуючись ч. 5 ст. 267 ЦК України, визнає поважними причини пропущення позовної давності, а тому порушене право позивача підлягає захисту.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, визначених ч. 2 ст. 16 ЦК України, може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно ч. 1 ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Поряд з цим, у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 у справі 1-9/2009 встановлено, що ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Рішення Сумської міської ради від 29 листопада 2006 року № 246-МР в частині надання у постійне користування третій особі земельної ділянки по вул. Лісній, 10 у м. Суми площею 5,0036 га без вилучення земель із держлісфонду є ненормативним актом, який після надання третій особі земельної ділянки в постійне користування вичерпав свою дію, а тому не потребує скасування, але виходячи з усього вищевикладеного має бути визнано незаконним (протиправним).

У зв'язку з тим, що державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 929157 від 31 липня 2007 року виданий третій особі на підставі незаконного рішення Сумської міської ради від 29 листопада 2006 року № 246-МР, вищезгаданий державний акт має бути визнаний судом недійсним.

Згідно ч.2 ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій першого відповідача, який своїм рішенням № 246-МР незаконно передав третій особі в постійне користування земельну ділянку, яка одночасно знаходиться у постійному користуванні позивача, витрати позивача по сплаті судового збору повністю покладаються на першого відповідача .

На підставі всього вищевикладеного, керуючись ст.ст. 19,144 Конституції України, ст.ст. 3,15,16,21, ч.5 ст. 267 ЦК України , ст.ст. 9,17,18,57, п.5 розділу VIII Лісового кодексу України , ст.ст. 12,18,19,20,57,ч.5 ст. 116, 123 Земельного кодексу України , ст.ст. 33,34,43,49,82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати незаконним рішення Сумської міської ради від 29 листопада 2006 року № 246-МР в частині надання в постійне користування земельної ділянки по вул. Лісній ,10 у місті Суми площею 5,0036 га без вилучення земель із держлісфонду Дитячо-юнацькому оздоровчому закладу «Санаторій-профілакторій «Ровесник» (код 23638219).

3. Визнати недійсним державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 929157 від 31 липня 2007 року.

4. Стягнути з Сумської міської ради (м. Суми, майдан Незалежності, 2, ідентифікаційний код 23823253) на користь Державного підприємства «Сумське лісове господарство» (Сумська область, Сумський район, смт. Низи, Низівське лісництво; ідентифікаційний код 00992964) витрати по судовому збору в сумі 1 609,50 грн.

5. В іншій частині позову відмовити .

Повне рішення складено 05.02.2013 року .

СУДДЯ ( підпис) ЛЕВЧЕНКО П.І.