Постанова № 29061413, 30.01.2013, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2013 р. Справа № 2а-5023/12/2170 Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бездрабка О.І.,

при секретарі - Рефлер Ю.В.,

за участю:

представника позивача - Довбиш Г.В.,

представника відповідача - Імшеницького А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Віжес" до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

Приватне підприємство "Віжес" (далі - позивач, ПП "Віжес") звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у м.Херсоні), в якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.08.2012 р. № 0006062200 в частині донарахування податку на додану вартість на суму 458690,22 грн., № 0006052200 в частині донарахування податку на прибуток підприємств на суму 572756,33 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що підставою для збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 458690,22 грн. та з податку на прибуток підприємств на суму 572756,33 грн. стало визнання відповідачем недійсними правочинів, укладених з ПП "Прем'єрпродукт-Миколаїв". ДПІ у м.Херсоні обґрунтовує такі висновки тим, що одним із постачальників ПП "Прем'єрпродукт-Миколаїв" було ПП "СТК "Молоко", у якого відсутні необхідні матеріальні та трудові ресурси для здійснення господарських операцій. Також відповідач зазначає, що одним із постачальників ПП "СТК "Молоко" є ВАТ "Пищепром", проти якого порушено кримінальну справу. Іншим постачальником ПП "Прем'єрпродукт-Миколаїв" було ТОВ "Молочник", яке в свою чергу отримало продукцію від ПП "ГАМА ТРЕЙД", яке не має необхідних трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів. Виходячи з цього, відповідач робить висновки про нереальність операцій та нікчемність правочинів. Між тим, взаємовідносини між позивачем та ПП "Прем'єрпродукт-Миколаїв" під сумнів не ставляться. Зазначає, що відповідачем не заперечується наявність у ПП "Віжес" товару та подальша його реалізація. Правомірність формування податкового кредиту та валових витрат по відносинах з ПП "Прем'єрпродукт-Миколаїв" підтверджена видатковими, податковими, товарно-транспортними накладними. Господарські операції виконані повністю, товар отримано і сплачено кошти у повному обсязі. Вказує на те, що правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином, законом не визнано нікчемним, такий правочин є оспорюваним і його недійсність може бути встановлена лише судом. Рішення суду про визнання недійсним правочинів із ПП "Прем'єрпродукт-Миколаїв" відсутнє.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити, вказавши на те, що позивачем оскаржуються податкові повідомлення-рішення від 14.08.2012 р. тільки в частині донарахування податку на додану вартість у сумі 458690,22 грн. та податку на прибуток підприємств на суму 572756,33 грн., у зв'язку з визнанням недійсними правочинів з ПП "Прем'єрпродукт-Миколаїв". Вважає, що податковий орган перебільшив надані йому законодавством України повноваження, визнавши нікчемними правочини, укладені з постачальником ПП "Прем'єрпродукт-Миколаїв", оскільки для цього потрібно рішення суду. На думку представника позивача, відповідно до податкового законодавства підставою для віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту є підтвердження придбання товарів (послуг) належним чином складеними податковими накладними та використання цих товарів (послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Позивачем під час перевірки надавалися всі первинні документи щодо підтвердження господарських відносин з цим контрагентом, а тому ПП "Віжес" правомірно сформовано податковий кредит та валові витрати по відносинам з ПП "Прем'єрпродукт-Миколаїв".

Представник відповідача проти позову заперечував, так як позивач для формування податкового кредиту та валових витрат використав безтоварні операції з поставки товарів від ПП "Прем'єрпродукт-Миколаїв". Підставою для висновків акта перевірки ПП "Віжес" став акт від 30.03.2011 р. № 1122/23-200/36622082, складений ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва, контрагента позивача - ПП "Прем'єрпродукт-Миколаїв", яким встановлено відсутність поставок товарів від контрагентів-постачальників товару на адресу контрагентів-покупців, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Вказаним актом встановлено, що одними із постачальників ПП "Прем'єрпродукт-Миколаїв" були ПП "СТК "Молоко" та ТОВ "Молочник", а постачальниками цих підприємств - ВАТ "ПП "Пищепром", проти якого порушено кримінальну справу, та ПП "ГАМА ТРЕЙД", яке не має основних фондів, трудових ресурсів, транспортних засобів, складських приміщень для здійснення господарської діяльності. Таким чином, документально не підтверджено проходження товару по ланцюгу постачання до ПП "Віжес". Просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідачем в період з 22.06.2012 р. по 23.07.2012 р. проведено планову виїзну перевірку ПП "Віжес" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 р. по 31.03.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 р. по 31.03.2012 р., за результатами якої складено акт перевірки від 31.07.2012 р. № 1508/22-1/32808995.

У висновках акту перевірки зазначено, що встановлено порушення:

1. п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, у сумі 623226,92 грн., у тому числі: за 2010 рік в сумі 29215,46 грн.; за І квартал 2011 року в сумі 573384,95 грн.; за ІІ-ІV квартали 2011 року в сумі 206626,51 грн.;

2. пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 477859,24 грн., у тому числі по періодах: за квітень 2010 року у сумі 517,24 грн., за травень 2010 року у сумі 459,75 грн., за червень 2010 року у сумі 441,73 грн., за липень 2010 року у сумі 5159,52 грн., за серпень 2010 року у сумі 679,89 грн., за жовтень 2010 року у сумі 80 грн., за січень 2011 року у сумі 216670,11 грн., за лютий 2011 року у сумі 242043,68 грн., за травень 2011 року у сумі 838,75 грн., за червень 2011 року у сумі 1045 грн., за липень 2011 року у сумі 2324,71 грн., за серпень 2011 року у сумі 1987,93 грн., за вересень 2011 року у сумі 2194,83 грн., за жовтень 2011 року у сумі 1081 грн., за листопад 2011 року у сумі 1235,04 грн., за грудень 2011 року у сумі 1100,06 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у м.Херсоні прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.08.2012 р.:

- № 0006052200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 630531,79 грн., з яких за основним платежем на 623226,92 грн., за штрафними санкціями на 7304,87 грн.;

- № 0006062200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 482175,67 грн., з яких за основним платежем на 477859,24 грн., за штрафними санкціями на 4316,43 грн.

Позивач оскаржує вказані податкові повідомлення-рішення лише в частині зменшення валових витрат та податкового кредиту по господарських операціях з ПП "Прем'єрпродукт-Миколаїв", а саме: податкове повідомлення-рішення від 14.08.2012 р. № 0006052200 в частині донарахування податку на прибуток підприємств на суму 572756,33 грн. за основним платежем та податкове повідомлення-рішення від 14.08.2012 р. № 0006062200 в частині донарахування податку на додану вартість на суму 458690,22 грн. за основним платежем.

Щодо збільшення решти грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість та застосованих штрафних санкцій, які нараховані за результатами планової виїзної перевірки та викладених в ньому висновків щодо порушення вимог податкового законодавства, ПП "Віжес" погодилося і в цій частині податкові повідомлення-рішення не оскаржує.

Під час перевірки відповідачем використано акт ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва від 30.03.2011 р. № 1122/23-200/36622082 "Про результати невиїзної документальної перевірки ПП "Прем'єрпродукт-Миколаїв" щодо правомірності формування податкового кредиту за грудень 2010 року - січень 2011 року".

За змістом акта ДПІ у м.Херсоні його висновки ґрунтуються саме на вказаному акті перевірки ПП "Прем'єрпродукт-Миколаїв", яке було контрагентом-постачальником позивача в січні, лютому 2011 року.

За даними контролюючого органу в ході проведення перевірок встановлено, що основним із постачальників ПП "Прем'єрпродукт-Миколаїв" було ПП "СТК "Молоко", стосовно посадових осіб якого проводяться заходи по встановленню фактичного їх місцезнаходження. ПП "СТК "Молоко" не має можливостей для здійснення господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, відсутність трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, внаслідок чого зроблено висновок про порушення ч.ч.1, 5 ст.203, ч.ч.1, 2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП "СТК "Молоко" з постачальниками та покупцями. Крім того, одними із постачальників ПП "СТК "Молоко" були ВАТ "ПП "Пищепром" (ВАТ "Молочник"), проти якого порушено кримінальну справу, та ПП "ГАМА ТРЕЙД", згідно висновків почеркознавчої експертизи підписи у звітних документах в графі "керівник" ОСОБА_3 виконані різними особами.

З урахуванням викладеного податковий орган не підтверджує поставку товару по ланцюгах постачання ПП "ГАМА ТРЕЙД" - ПП "СТК "Молочник" - ПП "Прем'єрпродукт-Миколаїв" - ПП "Віжес" та ВАТ "ПП Пищепром" (ВАТ "Молочник) - ПП "СТК "Молочник" - ПП "Прем'єрпродукт-Миколаїв" - ПП "Віжес".

Відповідач приходить до висновку, що визнання договорів недійсними зумовлює виникнення відповідних податкових наслідків в частині обліку операцій з придбання товару. За правилами ведення податкового обліку не підлягають врахуванню у складі податкового кредиту з ПДВ та валових витрат так звані безтоварні операції, які є підставою для визнання договорів купівлі-продажу таких товарів нікчемними та недійсними. Відтак, податковий кредит та валові витрати ПП "Віжес" за операціями з придбання товарів від ПП "Прем'єрпродукт-Миколаїв" сформовано неправомірно, внаслідок чого позивачу донараховано податок з прибутку підприємств у сумі 572756,33 грн. та податок на додану вартість у сумі 458690,22 грн.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (далі - Закон № 334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснених як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Перелік витрат також визначено п.138.1 ст.138 ПК України.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР) встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України N 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п.198.3).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6).

Згідно з вимогами п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Отже, з точки зору податкового законодавства України головними умовами для віднесення сплаченого при придбанні товару ПДВ до складу податкового кредиту та для формування валових витрат є використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності платника податків у межах оподатковуваних операцій та належне документування сплаченого ПДВ та валових витрат.

Також суд вважає, що для встановлення обґрунтованості декларування податкового кредиту та формування валових витрат необхідно встановити також наступні обставини: реальність здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до податкового кредиту та валових витрат; наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності; віднесення до складу податкового кредиту та валових витрат лише сум, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку.

Фактичне здійснення господарських операцій ПП "Прем'єрпродукт-Миколаїв" з позивачем та, відповідно, правомірність та обґрунтованість формування останнім податкового кредиту з ПДВ та валових витрат, підтверджено первинними бухгалтерськими документами, які надавалися відповідачу під час перевірки, а саме: договором № 06/10-К від 15.12.2009 р., додатковими угодами № 2, 3, 4, 5 до вказаного договору, видатковими накладними № ПН-00004 від 04.01.2011 р., № ПН-00039 від 05.01.2011 р., № ПН-00040 від 05.01.2011 р., № ПН-00129 від 05.01.2011 р., № ПН-00002 від 10.01.2011 р., № ПН-00451 від 12.01.2011 р., № ПН-00452 від 12.01.2011 р., № ПН-00850 від 19.01.2011 р., № ПН-00849 від 19.01.2011 р., № ПН-00006 від 25.01.2011 р., № ПН-01276 від 26.01.2011 р., № ПН-00015 від 27.01.2011 р., № ПН-00016 від 27.01.2011 р., № ПН-00017 від 27.01.2011 р., № ПН-00018 від 27.01.2011 р., № ПН-00019 від 27.01.2011 р., № ПН-00020 від 27.01.2011 р., № ПН-01277 від 27.01.2011 р., № ПН-01286 від 27.01.2011 р., № ПН-01287 від 27.01.2011 р., № ПН-01450 від 28.01.2011 р., № ПН-01744 від 02.02.2011 р., № ПН-01745 від 02.02.2011 р., № ПН-01746 від 02.02.2011 р., № ПН-017447 від 02.02.2011 р., № ПН-02174 від 09.02.2011 р., № ПН-02175 від 09.02.2011 р., № ПН-02176 від 09.02.2011 р., № ПН-02593 від 16.02.2011 р., № ПН-02594 від 16.02.2011 р., № ПН-02595 від 16.02.2011 р., № ПН-03039 від 23.02.2011 р., № ПН-03040 від 23.02.2011 р., № ПН-03041 від 28.02.2011 р., податковими накладними № 00007 від 04.01.2011 р., № 00039 від 05.01.2011 р., № 00040 від 05.01.2011 р., № 00129 від 05.01.2011 р., № 451 від 12.01.2011 р., № 452 від 12.01.2011 р., № 850 від 19.01.2011 р., № 849 від 19.01.2011 р., № 1276 від 26.01.2011 р., № 1277 від 27.01.2011 р., № 1286 від 27.01.2011 р., № 1287 від 27.01.2011 р., № 1450 від 28.01.2011 р., № 136 від 02.02.2011 р., № 137 від 02.02.2011 р., № 138 від 02.02.2011 р., № 139 від 02.02.2011 р., № 546 від 09.02.2011 р., № 547 від 09.02.2011 р., № 548 від 09.02.2011 р., № 950 від 16.02.2011 р., № 949 від 16.02.2011 р., № 880 від 16.02.2011 р., № 1301 від 23.02.2011 р., № 1302 від 23.02.2011 р., № 1616 від 28.02.2011 р.

Транспортування придбаної у ПП "Прем'єрпродукт-Миколаїв" продукції здійснювалось власним автотранспортом позивача та автотранспортом ТОВ "Укрпродукт Логістикс" згідно товарно-транспортних накладних № ПН-02784 від 04.01.2011 р., № ПН-02540 від 05.01.2011 р., № ПН-02541 від 05.01.2011 р., № ПН-02548, № ПН-02588 від 12.01.2011 р., № ПН-02589 від 12.01.2011 р., № ПН-02830 від 19.01.2011 р., № ПН-02829 від 19.01.2011 р., № ПН-03255 від 26.01.2011 р., № ПН-03256 від 27.01.2011 р., № ПН-03253 від 27.01.2011 р., № ПН-03254 від 27.01.2011 р., № ПН-03415 від 28.01.2011 р., № ПН-03661 від 02.02.2011 р., № ПН-03662 від 02.02.2011 р., № ПН-03663 від 02.02.2011 р., № ПН-03664 від 02.02.2011 р., № ПН-03725 від 09.02.2011 р., № ПН-03726 від 09.02.2011 р., № ПН-03727 від 09.02.2011 р., № ПН-03773 від 16.02.2011 р., № ПН-03774 від 16.02.2011 р., № ПН-03775 від 16.02.2011 р., № ПН-03814 від 23.02.2011 р., № ПН-03815 від 23.02.2011 р., № ПН-03816 від 28.02.2011 р.

Розрахунки між сторонами здійснено у безготівковому порядку на повну суму, що не заперечується відповідачем.

В акті перевірки не спростовується факт того, що суми податку на додану вартість були внесені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних від вказаного контрагента, включені до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, та відповідають даним податкової декларації з податку на додану вартість. А, отже, позивачем до податкового кредиту були віднесені лише витрати по сплаті податку, які підтверджені податковими накладними.

Факт того, що ПП "Прем'єрпродукт-Миколаїв" на момент здійснення господарських операцій з позивачем мало право на виписку податкових накладних і було зареєстроване платником податку на додану вартість встановлено актом перевірки від 30.03.2011 р. № 1122/23-200/36622082.

В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відсутні записи про відсутність ПП "Прем'єрпродукт-Миколаїв" на момент здійснення господарських операцій з позивачем за місцезнаходженням.

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення сплачених сум до податкового кредиту, постачальник був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї. Оскільки, якщо контрагент допустив будь-які порушення, то це тягне відповідальність саме для цієї особи.

ДПІ у м.Херсоні не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливості з'ясувати всі обставини діяльності постачальника - ПП "Прем'єрпродукт-Миколаїв" на момент придбання у нього товарів, з метою виявлення тих обставин, які унеможливлюють віднесення вартості сум ПДВ до податкового кредиту.

Аналіз наданих позивачем податкових та видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, інших первинних та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та валових витрат по операціях з ПП "Прем'єрпродукт-Миколаїв", які були предметом перевірки.

В той же час, контролюючим органом не надано до суду належних доказів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, що інформація, яку містять документи, надані позивачем до суду на обґрунтування своїх вимог, не відповідає дійсності, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів в господарській діяльності, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірних правочинів, про те, що позивач діяв без належної обачності й обережності, про наявність взаємопов'язаності позивача та його контрагента, що позивач отримував податкову вигоду з порушенням приписів податкового законодавства і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент та, що без участі покупця податкова вигода не могла бути одержана.

Суд вважає, що не може бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит порушення податкового законодавства іншими контрагентами по ланцюгу постачання.

За приписами пп.16.1.2-16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Таким чином, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

При здійсненні господарської операції з боку позивача обов'язковому контролю підлягають наявність у постачальника дозвільної документації на складання податкової накладної, відповідність реквізитів податкової накладної фактичним даним на момент вчинення правочину та фактична наявність товару або здійснення роботи чи послуги, отримання (надання) яких документуються сторонами господарської операції.

Законодавством України не передбачено обов'язок суб'єкта господарювання здійснювати контроль за дотриманням закону іншими платниками податків. Такий контроль покладено на органи державної податкової служби.

Суд не бере до уваги доводи відповідача, як на один із доказів безтоварності операцій, на порушення кримінальної справи стосовно посадових осіб ВАТ "ПП "Пищепром" (ВАТ "Молочник") - 3 ланцюг постачання, виходячи з наступного.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Згідно з ч.4 ст.72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

З аналізу даної норми вбачається, що обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили.

Податковим органом вироку суду в кримінальній справі щодо посадових осіб ВАТ "ПП "Пищепром" (ВАТ "Молочник") суду не надано.

Крім того, позивач мав господарські відносини не з ВАТ "ПП "Пищепром" (ВАТ "Молочник"), а з ПП "Прем'єрпродукт-Миколаїв", а тому незрозуміло, яким чином даний факт впливає на правомірність формування податкового кредиту та валових витрат ПП "Віжес".

Суд критично відноситься до тверджень ДПІ у м.Херсоні про те, що водії ТОВ "Укрпродукт-Логістик" не підтвердили транспортування товару, оскільки, по перше, згідно акту перевірки (арк.5) було опитано водіїв ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а для ПП "Віжес" транспортування продукції здійснювали Сенявський, Далькевич, Антонюк, Жидяцький, Прищенко, по-друге, ОСОБА_4, ОСОБА_5 заперечували перевезення товарів не для ПП "Віжес", а для ВАТ "Молочник".

Окремо слід зазначити, що стаття 215 ЦК України, на порушення якої вказує ДПІ у м.Херсоні, розрізняє нікчемні та оспорювані правочини.

Так, згідно цієї статті ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто, нікчемним визнається правочин, якщо його недійсність прямо встановлена законом.

Оскільки недійсність таких правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі, то вони вважаються недійсними з моменту їхнього укладання, незалежно від пред'явлення позову та рішення суду. Тобто, в цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Іншим видом недійсних правочинів є оспорювані правочини, відмінність яких від нікчемних полягає в тому, що оспорювані правочини припускаються дійсними, проте їх дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою особою.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

З цією нормою ЦК України узгоджуються і положення ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, за якою господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведені норми Цивільного та Господарського кодексів України вказують на оспорюваність правочину, укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Отже, викладені в акті перевірки висновки ДПІ у м.Херсоні про нікчемність вчинених позивачем правочинів є передчасними та безпідставними, оскільки відповідні судові рішення щодо цих правочинів відсутні.

Крім того слід зазначити, що умовою для визнання правочину таким, що суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

ДПІ у м.Херсоні не надала суду і не посилалася на наявність таких доказів, які б підтвердили наявність умислу посадових осіб позивача на укладення таких правочинів.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту на загальну суму 458690,22 грн. та валових витрат на суму 572756,33 грн. по господарським відносинам з ПП "Прем'єрпродукт-Миколаїв".

Керуючись ст.ст.8, 9, 12, 19, 71, 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати частково протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 14.08.2012 р. № 0006062200 в частині донарахування податку на додану вартість на суму 458690грн., № 0006052200 в частині донарахування податку на прибуток підприємства на суму 572756,33 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 04 лютого 2013 р.

Суддя Бездрабко О.І.

кат. 8.2.6