Постанова № 29061368, 28.01.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2013 р. Справа №805/264/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Дворникова М.С.,

за участі секретаря судового засідання Воловик Ю.В.,

за участю:

представника позивача: Самойленка А.В.,

представника відповідача: Бабіч Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Димитрові про визнання дій неправомірними, стягнення заборгованості у розмірі 24587,90 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області (надалі - позивач, Пенсійний Фонд) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Димитрові Донецької області (далі - відповідач, Фонд соціального страхування) про визнання дій неправомірними, стягнення заборгованості у розмірі 24587,90 грн.

Позовні вимоги Пенсійний Фонд обґрунтував посиланням на положення Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", відповідно до яких органи виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, починаючи з 1 квітня 2001 року, повинні відшкодовувати органам Пенсійного фонду пенсії, сплачені особам, яким призначено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Відповідно до Порядку, затвердженому сумісною Постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4, органи Пенсійного фонду щомісяця проводять з відділенням виконавчої дирекції Фонду звірку витрат по особових справах потерпілих, складають акт щомісячної звірки, в якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідним головним управлінням ПФУ і управлінням виконавчої дирекції Фонду на місцях.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Представник відповідача проти позову заперечував, надав суду письмові заперечення (а.с. 170-173), в яких вказав, що особи, зазначені в позовній заяві, на момент смерті чоловіків не досягли непрацездатного віку, були працездатними, на утриманні померлих не знаходились, а отже, права на страхові виплати у разі смерті потерпілого, в розумінні Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" - не мали. Крім того, відповідач вказав на відсутність у наданих позивачем матеріалах доказів на підтвердження причинного зв'язку смерті годувальника з профзахворюванням (отруєнням), або трудовим каліцтвом, що також позбавляє заявлених в позові осіб права на страхові виплати у разі смерті потерпілого, а позивача, відповідно, на задоволення позовних вимог.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи суд встановив наступні обставини.

На підставі розпоряджень позивача ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39 призначено пенсію у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Годувальники цих осіб отримали ушкодження здоров'я на виробництві в Україні.

Управлінням Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області у період з 01 липня 2012 року по 30 листопада 2012 року вказаним особам була сплачена пенсія у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві в сумі 24587,90 грн.

Відповідачем ця сума не була прийнята до заліку, що підтверджується актами щомісячних звірок та таблицями розбіжностей (а.с. 51-89).

Оскільки відповідач у встановленому порядку не прийняв до відшкодування витрати, понесені УПФУ на виплату пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, то зазначену суму позивач просив стягнути з відповідача у судовому порядку.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Пенсійне забезпечення громадян України відповідно до статті 10 Закону України від 5 листопада 1991 року №1788-ХП "Про пенсійне забезпечення" здійснюється органами Пенсійного фонду України, при цьому стаття 81 вказаного Закону передбачає, що призначення та виплата пенсій, в тому числі пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, здійснюється органами Пенсійного фонду України.

З набранням чинності Законом України від 23 вересня 1999 року №1105-XTV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (надалі - Закон №1105) обов'язок щодо відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема, виплати йому або особам, які перебувають на його утриманні пенсій по інвалідності у зв'язку із втратою годувальника, покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (підпункти "г", "д" пункту 1 статті 21 Закону).

Відповідно до пункту 5 статті 24 Закону №1105-XTV, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований; має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Згідно з частиною 2 статті 7 Закону України від 22 лютого 2001 року №2272-111 "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон №2272-111) Фонд соціального страхування від нещасних випадків сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України.

На виконання Закону №1105-XTV правлінням Пенсійного фонду України та правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України прийнята спільна постанова від 4 березня 2003 року № 5-4/4, якою затверджений "Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання" (надалі - Порядок).

Пунктом 5 Порядку визначено, що органи Пенсійного фонду щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, на підставі списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та списку померлих осіб і осіб, знятих з обліку з інших причин, які отримували пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в районах та містах обласного значення звірку витрат за особовими справами потерпілих, складають акт щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до статті 21 Закону №1105-XIV та Порядку відповідач зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, а саме суму пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, суму пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога на поховання сім'ї померлого, суми витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вказаних пенсій. Наведений перелік відшкодування шкоди при ушкодженні здоров'я являється вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Пунктом 8 статті 36 Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, призначаються відповідно до Закону №1105-XIV.

Статтями 21, 28 Закону №1105-XIV встановлено, що у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку виплатити особам, які мають на це право, зокрема, пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

Статтею 33 Закону №1105-XIV передбачено, що у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання.

Такими непрацездатними особами, зокрема, є жінки, які досягай 55 років, і чоловіки, які досягай 60 років, якщо вони не працюють.

На день смерті годувальника зазначеним в акті звірки особам не виповнилося 55 років, зокрема:

ОСОБА_3, 1934р. народження, на момент загибелі чоловіка мала 33 роки;

ОСОБА_4, 1942р. народження, на момент загибелі чоловіка мала 43 роки;

ОСОБА_5, 1942р. народження, на момент загибелі чоловіка мала 43 роки;

ОСОБА_8, 1945р. народження, на момент загибелі чоловіка мала 40 років;

ОСОБА_7, 1963р. народження, на момент загибелі чоловіка мала 35 років;

ОСОБА_9, 1957р. народження, на момент загибелі чоловіка мала 54 років;

ОСОБА_10, 1941р. народження, на момент загибелі чоловіка мала51 рік;

ОСОБА_11, 1950р. народження, на момент загибелі чоловіка мала 42 роки;

ОСОБА_12, 1973р. народження, на момент загибелі чоловіка мала 31 рік;

ОСОБА_13., ІНФОРМАЦІЯ_1, на момент загибелі чоловіка мала 45 років;

ОСОБА_14, 1940р. народження, на момент загибелі чоловіка мала 44 роки;

ОСОБА_15, 1957р. народження, на момент загибелі чоловіка мала 40 років;

ОСОБА_17, 1941р. народження, на момент загибелі чоловіка мала 38 років;

ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_2, на момент загибелі чоловіка мала 49 років;

ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_2, на момент загибелі чоловіка мала 49 років;

ОСОБА_19, ІНФОРМАЦІЯ_3, на момент загибелі чоловіка мала 29 років;

ОСОБА_20, 1936р. народження, на момент загибелі чоловіка мала 32 роки;

ОСОБА_21, 1932р. народження, на момент загибелі чоловіка мала 38 років;

ОСОБА_22, 1949р. народження, на момент загибелі чоловіка мала 36 років;

ОСОБА_23, 1927р. народження, на момент загибелі чоловіка мала 44 роки;

ОСОБА_24, ІНФОРМАЦІЯ_3, на момент загибелі чоловіка мала 43 роки;

ОСОБА_25, 1940р. народження, на момент загибелі чоловіка мала 28 років;

ОСОБА_26, 1952р. народження, на момент загибелі чоловіка мала 46 років;

ОСОБА_27, 1931р. народження, на момент загибелі чоловіка мала 37 років;

ОСОБА_28, 1937р. народження, на момент загибелі чоловіка мала 42 роки;

ОСОБА_29, 1947р. народження, на момент загибелі чоловіка мала 46 років;

ОСОБА_30, ІНФОРМАЦІЯ_4, на момент загибелі чоловіка мала 43 роки;

ОСОБА_31, 1955р. народження, на момент загибелі чоловіка мала 34 роки;

ОСОБА_32, ІНФОРМАЦІЯ_5, на момент загибелі чоловіка мала 37 років;

ОСОБА_33, ІНФОРМАЦІЯ_6, на момент загибелі чоловіка мала 38 років;

ОСОБА_34, 1953р. народження, на момент загибелі чоловіка мала 39 років;

ОСОБА_35, ІНФОРМАЦІЯ_7, на момент загибелі чоловіка мала 41 рік;

ОСОБА_36, 1936р. народження, на момент загибелі чоловіка мала 31 рік;

ОСОБА_37, 1926р. народження, на момент загибелі чоловіка мала 40 років;

ОСОБА_38, 1931р. народження, на момент загибелі чоловіка мала 41 рік;

ОСОБА_39., 1953р. народження, на момент загибелі чоловіка мала 43 роки.

З огляду на зазначене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості з виплати пенсії зазначеним особам за період з 01 липня 2012 року по 30 листопада 2012 року у розмірі 23946,75 грн. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Щодо ОСОБА_6 суд зазначає наступне.

Рішенням Димитровського міського суду Донецької області по справі № 2 "о"-95/2010 встановлено факт перебування ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_8, на утриманні її чоловіка ОСОБА_42, померлого ІНФОРМАЦІЯ_9 (а.с. 97).

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з розрахунком Пенсійного фонду ОСОБА_6 було виплачено основний розмір пенсії за період з 01 липня 2012 року по 30 листопада 2012 року в сумі 641,15 грн.

З огляду на зазначене позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-72, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 121-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Димитрові про визнання дій неправомірними, стягнення заборгованості у розмірі 24587,90 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Димитрові (ЄДРПОУ 25968010, 85323, Донецька область, м. Димитров, вул. Артема 9 "а") на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області (ЄДРПОУ 21963441, 85323, Донецька область, м. Димитров, вул. Артема 13) заборгованості у розмірі 641 (шістсот сорок одна) гривню 15 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 28 січня 2013 року.

Постанова складена у повному обсязі і підписана 01 лютого 2013 року.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дворников М.С.