Ухвала суду № 29060919, 23.01.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2570/1173/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Баргаміна Н.М. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

23 січня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Маслія В.І., Файдюка В.В.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу комунального підприємства «Чернігівське тролейбусне управління» на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.04.2012 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в місті Чернігові до комунального підприємства «Чернігівське тролейбусне управління» про стягнення витрат на виплату і доставку пенсії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до комунального підприємства «Чернігівське тролейбусне управління» Чернігівської міської ради про стягнення сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкового державного пенсійного страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в сумі 284181,60 грн.

Чернігівський окружний адміністративний суд своєю постановою від 17.04.2012 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач - комунальне підприємство «Чернігівське тролейбусне управління» подало апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Судом першої інстанції було встановлено, що комунальне підприємство «Чернігівське тролейбусне управління» Чернігівської міської ради (ідентифікаційний код 03328681) зареєстроване виконавчим комітетом Чернігівської міської ради та перебуває на обліку як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в управлінні Пенсійного фонду України в місті Чернігові з 03.06.1992 року за реєстраційним номером 2505-0071, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 20.03.2012 року та повідомленням про взяття на облік платника єдиного внеску, що наявні в матеріалах справи.

Згідно з пунктом 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих. які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно н. 6.4 6.5 розділу 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 (далі - Інструкція), розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій. Розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.

Згідно п. 6.8 розділу 6 Інструкції, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.). органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин. Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

На виконання вимог чинного законодавства управлінням Пенсійного фонду України в місті Чернігові було надіслано відповідачу розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», які отримані представником відповідача 24.02.2012 року та 20.03.2012 року, про що свідчить підпис представника відповідача на бланку розрахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, вищевказані розрахунки відповідачем не були оскаржені у встановленому законом порядку.

Відповідач фактичні витрати на виплату та доставку пенсій за період з 01.01.2012 року до 25.03.2012 року до теперішнього часу не сплатив, у зв'язку з чим утворилась заборгованість перед Пенсійним фондом України у розмірі 284181,60 грн.

Що стосується доводів апелянта, стосовно того, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, тому що в даних спірних правовідносинах позивач не є суб'єктом владних повноважень, колегія суддів апеляційної інстанції вважає необгрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, що здійснює владні управлінські функ ції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Визначення управлінь ПФУ в районах, містах, районах у містах як органів державної влади, що здійснюють владні управлінські функції, ви пливає з Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління ПФУ від 30 квітня 2002 року № 8-2.

Відповідно до п. 2.1 зазначеного Положення основними завданнями управління є:

1) облік платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та збору на обов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески), збирання й акумулювання в районі (місті) страхових внесків та інших коштів, призначених для пенсійного забезпечення, повного і своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій, допомоги на поховання та інших соціальних виплат, що здійснюються за рахунок коштів Фонду;

2) забезпечення призначення і виплати пенсій, допомоги на поховання та інших соціальних виплат відповідно до чинного законодавства;

3) ефективне використання коштів, призначених для пенсійного забезпечення, здійснення у межах своєї компетенції контрольних функцій;

4) забезпечення функціонування в районі (місті) автоматизованої системи персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до покладених на нього завдань управління контролює надходження страхових внесків та інших платежів до Фонду від підприємств, установ, організацій, громадян, збирає у встановленому порядку відповідну звітність, проводить планові й позапланові перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів, інших документів щодо правильності обчислення та сплати страхових внесків, цільового використання коштів Фонду в організаціях, що здійснюють виплату і доставку пенсій.

Отже, даний спір управління ПФУ і суб'єкта господарювання є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, а саме органу виконавчої влади, що реалізовував у цих відносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції з контролю за надходженням страхових внесків та інших платежів до Фонду, і відповідає вищенаведеному нормативному визначенню адміністративної справи.

Крім того, під перелік публічно-правових справ, на які не поширюється компетенція адміністративних судів, визначений ч. 2 ст. 17 КАС, зазначена справа не підпадає.

Таким чином, спір за участю відповідного управління ПФУ та суб'єкта господарювання про стягнення суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій має вирішуватися в порядку адміністративного судочинства.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205 та 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу комунального підприємства «Чернігівське тролейбусне управління» - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.04.2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Маслій В.І.

Файдюк В.В.