Постанова № 29060313, 29.01.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2013 р. Справа № 5011-11/8452-2012 Доповідач: суддя Плюшко І. А.

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Кочерової Н.О.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Фірми "КРАС" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13 листопада 2012 року

у справі № 5011-11/8452-2012

господарського суду міста Києва

за позовом: Міністерства охорони здоров'я України

до Фірма "КРАС" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні

відповідача Державне українське об'єднання "Політехмед" Міністерства охорони здоров'я України

про стягнення 27350082,00 грн.

за участю представників

позивача - Дяк Ю.М.

відповідача - Галабан М.В.

третьої особи - Хаметов Т.Х.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2012 року Міністерство охорони здоров'я України звернулось до господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Фірми "КРАС" у формі товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення штрафних санкцій у сумі 27350082, 00 грн. за невиконання зобов'язань за договором про закупівлю за державні кошти №132Т/363/21-24 від 29.11.2011р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26 вересня 2012 року (суддя Смирнова Ю.М.) у справі №5011-11/8452-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13 листопада 2012 року (судді: Дідиченко М.А., Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.) позовні вимоги Міністерства охорони здоров'я задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Фірми "КРАС" у формі товариства з обмеженою відповідальністю штрафні санкції (пеню) за невиконання зобов'язання за договором про закупівлю за державні кошти у сумі 27350082, 00 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, Фірма "КРАС" у формі товариства з обмеженою відповідальністю звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2012р. та рішення господарського суду міста Києва від 26.09.2012р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

В обгрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.11.2011р. між Міністерством охорони здоров'я України (замовник) та Фірмою "Крас" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (постачальник) укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти № 132/Т/363/21-24, відповідно до п.1.1. якого (у редакції додаткової угоди № 1, укладеної сторонами 23.12.2011 р.) замовник зобов'язується здійснити 100 % попередню оплату за товар, зазначений в специфікації (додаток 1), а постачальник - поставити замовнику такий товар на умовах визначених договором. Закупівля товару здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету за бюджетною програмою КПКВ 2301380 "Розвиток служби екстреної медичної допомоги (придбання медичного автотранспорту) у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та м. Києві".

З матеріалів справи вбачається, що постачальник зобов'язався поставити замовнику автомобілі для екстреної швидкої медичної допомоги типу В (автомобіль швидкої медичної допомоги PEUGEOT Boxer, тип В), виробник - Фірма "КРАС" у формі ТОВ, у кількості 216 одиниць на загальну суму 140356800,00 грн.

Відповідно до п. 1.1. договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 23.12.2011 року) товар постачається уповноваженому підприємству замовника - Державному українському об'єднанню "Політехмед" (уповноважене підприємство) з метою подальшої його поставки до закладів охорони здоров'я.

Згідно з п.2.1. договору постачальник гарантує якість Товару, що поставляється, який повинен відповідати рівню, нормам і стандартам, законодавчо встановленим на території України, а також вимогам документації конкурсних торгів.

При цьому, відповідно до п.2.3. договору автомобіль екстреної швидкої медичної допомоги Тип В повинен відповідати національному стандарту України "Автомобілі швидкої медичної допомоги та їхнє устаткування, технічні вимоги та методи випробування (EN 1789:2007, MOD) ДСТУ 7032:2009.

Тобто, товар, який постачальник зобов'язався поставити покупцю повинен відповідати не лише документації конкурсних торгів, а й обов'язковому на території України стандарту ДСТУ 7032:2009.

У пунктах 4.1. - 4.3. договору сторони погодили, що розрахунки за товар здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника, наведений в реквізитах постачальника на підставі рахунку на попередню оплату товару.

Згідно з п. 5.1. договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 23.12.2011 року) постачальник протягом 90 календарних днів з дня надходження коштів як попередньої оплати забезпечує поставку товару, на умовах поставки DDP - с. Петропавлівська - Борщагівка, (у значенні міжнародних правил Інкотермс-2000) на склад уповноваженого підприємства за адресою: 08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул Оксамитова, 9, аптечний склад №1, у відповідності до узгодженого Графіку поставки (Додаток 2).

Судами встановлено, що на виконання умов договору, 26.12.2011 р. позивачем перераховано на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 140356800,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1638 від 26.12.2011 р., наявним у матеріалах справи, в зв'язку з чим, відповідач зобов'язаний був здійснити поставку товару у строк до 28.03.2012 р. Невиконання відповідачем зазначеного обов'язку і стало підставою для виникнення спору у даній справі.

Положеннями ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України визначено, що договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідносини, у яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Цими ж статтями передбачено також, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.04.2012 р. представниками уповноваженого підприємства було складено акт приймання автомобілів швидкої медичної допомоги ТУ У 34.1-19128010-008:2011 (автомобіль швидкої медичної допомоги PEUGEOT Boxer, тип В), виробник Фірма "Крас" у формі ТОВ (за договором № 132Т/363/21-24 від 29.11.2012 року), відповідно до якого, під час огляду автомобіля швидкої медичної допомоги №SN 10018, дата виготовлення 27.03.2012 р. - 1 од., наданого для приймання за договором встановлено, зокрема, що автомобіль швидкої медичної допомоги, виготовлений згідно з ТУ У 34.1-19128010-008:2011 з урахуванням вимог ДСТУ 7032:2009 (EN 1798:2007) тип В, укомплектований медичним устаткуванням та приладдям, за виключенням наступного: - приймальний пристрій для нош-шасі (пристрій завантажувальний ПЗ-01) не забезпечує переміщення нош у поздовжньому та поперечному напрямках з забезпеченням надійного фіксування положень (пп. 4.4.6.1 ДСТУ 7032:2009); - наявний кардіодефібрилятор-монітор ДКІ-Н-15 СТ БІФАЗІК+ є дефібрилятором, який не поєднує в собі функцій кардіомонітора (не забезпечує безперервний моніторинг життєво важливих функцій пацієнта, відсутня сигналізація про відхилення контрольованих параметрів від заданих тощо) та не є дефібрилятором з ЕКГ монітором та записувачем показників пацієнта, а також кардіомонітор. При цьому функції цих двох апаратів можуть бути поєднані в одному приладі.

Положеннями ст.673 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

У відповідності до п. 5.7 договору постачальник згідно з дефектним актом зобов'язується доукомплектувати товар у 30-денний строк або замінити комплектними виробами у той же строк. У разі, якщо постачальник у встановлений строк не доукомплектує товар або не замінить його комплектним, уповноважене підприємство письмово повідомляє замовника протягом двох робочих днів і має право відмовитися від товару та вимагати повернення сплачених сум.

Листом № 01-47/113 від 26.04.2012р. третя особа повідомила відповідача, що не буде приймати автомобілі швидкої медичної допомоги ТУ У 34.1-19128010-008:2011, які будуть надаватися за договором № 132Т/363/21-24 від 29.11.2011 року, якщо їх комплектація не буде відповідати вимогам ДСТУ 7032:2009.

При цьому, необгрунтованими є твердження заявника касаційної скарги стосовно того, що позивач в односторонньому порядку відмовився від договору, в зв'язку з чим виникло прострочення кредитора, оскільки, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, уповноважене підприємство зазначило, що не будуть прийматися автомобілі неналежної комплектації.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду міста Києва від 12.07.2012р. у справі № 5011-30/5418-2012 за позовом Фірми "Крас" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Державного українського об'єднання "Політехмед" Міністерства охорони здоров'я України та Міністерства охорони здоров'я України про зобов'язання відповідачів прийняти від позивача автомобілі для екстреної швидкої медичної допомоги за договором № 132/Т/363/21-24 від 29.11.2011 року, яке набрало законної сили, встановлено факт порушення позивачем умов договору щодо комплектності поставленого товару та відсутність підстав для зобов'язання позивача прийняти такий товар.

Частиною 2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Тобто преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку (в тому числі в їх мотивувальних частинах), і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Нормами чинного в Україні законодавства не встановлено винятків стосовно преюдиціальності фактів, що не входили у предмет доказування у раніше розглянутій справі.

З урахуванням зазначеного, не знаходять свого підтвердження доводи заявника касаційної скарги стосовно того, що прострочення виконання останнім зобов'язання відбулось з вини позивача, відтак, висновки судів про прострочення поставки відповідачем автомобілів швидкої допомоги за договором № 132/Т/363/21-24 від 29.11.2011 р. є обґрунтованими та здійсненими на підставі норм матеріального та процесуального права.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що положеннями статті 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Натомість, відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскільки це суперечить меті касаційного перегляду справи, що полягає у перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

З огляду на зазначене, необґрунтованим та таким, що спростовується матеріалами справи є твердження заявника касаційної скарги стосовно того, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки наявному у матеріалах справи висновку Київської торгово-промислової палати про настання обставин непереборної сили, які стали наслідком неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором №132/Т/363/21-24 від 29.11.2011р.

Як вірно зазначає суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Положеннями ст.612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У пункті 7.2. договору сторони погодили, що у випадку затримки поставки товару понад термін, встановлений п. 5.1. цього договору, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення поставки товару, а за прострочення понад 30 календарних днів, з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого (неприйнятого) товару, а у разі здійснення і попередньої оплати постачальник, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає замовнику кошти з урахуванням індексу інфляції.

Зважаючи на викладені вище обставини, колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про стягнення з Фірми "КРАС" у формі товариства з обмеженою відповідальністю штрафних санкцій у розмірі 27350082, 00 грн.

Враховуючи те, що доводи заявника касаційної скарги фактично зводиться до переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції з огляду на вимоги ст.ст.1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що під час вирішення спору, судами попередніх інстанцій правильно встановлені усі обставини, що мають значення для справи, їм надана вірна юридична оцінка, норми права застосовані вірно, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

За наведених вище обставин, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На підставі зазначеного вище і керуючись ст.ст. 1115,1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фірми "КРАС" у формі товариства з обмеженою відповідальністю залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13 листопада 2012 року зі справи №5011-11/8452-2012 залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді Н. О. Кочерова

С. С. Самусенко