Ухвала суду № 29060180, 17.01.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

17 січня 2013 р. № 5011-18/1958-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Плюшка І.А.,суддів:Демидової А.М., Заріцької А.О., Мирошниченка С.В., Шевчук С.Р.,розглянувши заяву Всеукраїнської громадської організації - Туристична асоціація Українипро перегляд Верховним Судом УкраїнипостановиВищого господарського суду України від 16.10.2012у справі№5011-18/1958-2012 за позовом Всеукраїнської громадської організації - Туристична асоціація Українидо1. Київського апеляційного адміністративного суду 2. Державної судової адміністрації України 3. Державної казначейської служби Українипростягнення компенсації, надмірно сплачених коштів, моральної шкоди та витребування майна із чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

Всеукраїнська громадська організація - Туристична асоціація України звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Київського апеляційного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України, Державної казначейської служби України про визнання неправомірними дій відповідача-1 і відповідача-2 при захопленні орендованого позивачем приміщення та майна; зобов'язання відповідача-1 і відповідача-2 повернути в натурі усе майно за актом інвентаризації від 12.12.2008 та документами позивача, забезпечивши їх належний стан; про стягнення з відповідача-1 і відповідача-2 компенсації витрат позивача на ремонт офісного приміщення, захопленого відповідачем-1 на суму 37 182,02 грн. та моральної (немайнової) шкоди у розмірі 100 000,00 грн.; зобов'язання відповідача-3 перерахувати на рахунок позивача зазначені кошти у сумі 137 182,02 грн.; зобов'язання відповідача-3 повернути позивачеві кошти, надмірно сплачені за договором оренди №3147 від 24.05.2006 до Державного бюджету України після захоплення офісного приміщення позивача, тобто з 27.02.2009 по 22.07.2010, у сумі 7 787,31 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.04.2012 у справі №5011-18/1958-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2012, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.10.2012 у справі №5011-18/1958-2012 рішення та постанову судів попередніх інстанцій залишено без змін.

Всеукраїнська громадська організація - Туристична асоціація України звернулась із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 16.10.2012 у справі №5011-18/1958-2012, в якій просить скасувати зазначену постанову суду касаційної інстанції та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заяву, з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 15.04.2009 у справі № 36/375 та постанову Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 04.02.2002, мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України пункту 1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про впорядкування використання адміністративних будинків і нежилих приміщень, що перебувають у державній власності" від 11.01.1993 №5-93, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана, з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстави позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Зі змісту постанови у справі від 16.10.2012 №5011-18/1958-2012 вбачається, що суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позовних вимог: про визнання неправомірними дій відповідача-1 та відповідача-2 при захопленні орендованого позивачем приміщення та майна; про зобов'язання відповідача-1 та відповідача-2 повернути в натурі усе майно (яке знаходились в орендованому приміщенні, захопленому відповідачем-1) за актом інвентаризації від 12.12.2008 та документами позивача, забезпечивши їх належний стан; про стягнення з відповідача-1 і відповідача-2 компенсації витрат позивача на ремонт офісного приміщення, захопленого відповідачем-1; про стягнення моральної шкоди; про зобов'язання відповідача-3 перерахувати на рахунок позивача зазначені кошти; про зобов'язання відповідача-3 повернути позивачеві кошти, надмірно сплачені за відповідним договором оренди до Державного бюджету України після захоплення офісного приміщення, орендованого позивачем. Залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у позові про визнання неправомірними відповідних дій відповідача-1 та відповідача-2, суд касаційної інстанції, враховуючи положення пункту 1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про впорядкування використання адміністративних будинків і нежилих приміщень, що перебувають у державній власності" та встановлені судами обставини справи про ненадання доказів скасування розпорядження Кабінету Міністрів України "Про розміщення Київського апеляційного адміністративного суду" від 16.10.2008 №1338-р, погодився з висновками місцевого та апеляційного господарський судів про те, що договір оренди, укладений з позивачем (орендарем), вважається розірваним з моменту прийняття вказаного розпорядження, з огляду на що, відсутні підстави для визнання відповідних дій відповідачів 1 та 2 неправомірними.

Залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у поверненні майна позивача, що знаходилось в орендованому ним приміщенні, суд касаційної інстанції виходив із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що докази звернення позивача до відповідача-1 про повернення майна відсутні, договору зберігання майна між сторонами укладено не було, з огляду на що відповідач-1 не був зобов'язаний зберігати майно позивача.

Погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови у позові до Державної казначейської служби України про повернення коштів, надмірно сплачених позивачем до Державного бюджету України за відповідним договором оренди, суд касаційної інстанції виходив з того, що Державна казначейська служба України не має права самостійно встановлювати бюджетні призначення та змінювати їх цільове призначення; контролюючим органом надходжень до бюджету орендної плати за користування державним майном є Фонд державного майна України.

Залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій в частині вимог про стягнення витрат за ремонт спірних приміщень, Вищий господарський суд України зазначив, що відповідачі не є сторонами договору оренди спірних приміщень, з огляду на що відсутні підстав для задоволення позову у вказаній частині.

Погоджуючись з висновками місцевого та апеляційного господарських судів в частині відмови у стягненні з відповідача-1 моральної шкоди, суд касаційної інстанції виходив із встановлених судами обставин справи про те, що відповідач-1 діяв у відповідності із розпорядженням Кабінету Міністрів України "Про розміщення Київського апеляційного адміністративного суду" від 16.10.2008 №1338-р та не порушував прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Водночас при прийнятті постанови від 15.04.2009 у справі № 36/375 Вищий господарський суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови в задоволенні позовних вимог про визнання договору оренди недійсним та повернення майна. При цьому Вищий господарський суд України виходив із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про відсутність підстав для визнання спірного договору оренди недійсним та повернення майна, оскільки: відповідач - Регіональне відділення Фонду державного майна по м. Києву до укладення оспорюваного договору отримав від позивача - Національного космічного агентства України позитивні висновки, а саме: що об'єкт оренди, нежитлове приміщення, не підпадає під заборону згідно зі статтею 5 Закону України "Про приватизацію державного майна"; позивач - Національне космічне агентство України погодило проект договору оренди і не заперечувало проти його укладення з другим відповідачем; не заперечувала проти укладення оспорюваного договору і третя особа -Державне підприємство завод "Арсенал", що відповідає приписам статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" щодо порядку укладення договору оренди; об'єкт оренди за оспорюваним договором не відноситься до майна, яке не може бути об'єктом оренди згідно приписів частини другої статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"; відповідно до Додатку 1 до Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" затверджено Перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, яким за номером 14310520 визначено, що не підлягає приватизації Спеціальне виробництво державного підприємства "Завод "Арсенал", однак об'єкт оренди за оспорюваним договором не відноситься до спеціального виробництва державного підприємства "Завод "Арсенал"; відсутні докази того, що оренда відповідного об'єкту за спірним договором знизила ефективність використання державного майна, що закріплено на праві повного господарського відання за третьою особою - Державним підприємством завод "Арсенал" та нанесла даному державному підприємству та державі збитки. Зважаючи на вказані обставини, суд касаційної інстанції зазначив, що лише та обставина, на яку посилається позивач обґрунтовуючи свої вимоги, що третя особа - Державне підприємство завод "Арсенал" передано до сфери управління позивача - Національного космічного агентства України не є підставою для висновку, що весь майновий комплекс даної особи не підлягає приватизації в порядку, передбаченому чинним законодавством, а отже і передачі в оренду.

Проаналізувавши зміст наведених постанов, колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення в цих справах прийнято і відповідно застосовано норми матеріального права залежно від встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, що не дає підстав стверджувати про наявність у наведених постановах неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що до судових рішень, на які в заяві може бути посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України, не належать судові рішення Верховного Суду України в господарських та адміністративних справах, оскільки згідно з пунктом 1 рішення Конституційного суду України від 11.03.2010 року №8-рп/2010 у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення термінів "найвищий судовий орган", "вищий судовий орган", "касаційне оскарження", які містяться у статтях 125, 129 Конституції України, визначення у частині другій статті 125 Конституції України Верховного Суду України як найвищого судового органу в системі судів загальної юрисдикції означає, що конституційний статус Верховного Суду України не передбачає наділення його законодавцем повноваженнями суду касаційної інстанції щодо рішень вищих спеціалізованих судів, які реалізують повноваження касаційної інстанції". Тому не може братися до уваги посилання заявника на постанову Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 04.02.2002.

Керуючись статтями 86, 11116, 11121 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Всеукраїнській громадській організації - Туристична асоціація України у допуску справи № №5011-18/1958-2012 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяІ. ПлюшкоСудді:А. Демидова А. Заріцька С. Мирошниченко С. Шевчук

KAСАЦІЯ до ВСУ (08.04 - розгляд)