Ухвала суду № 29056533, 31.01.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-5489/12/0170/13

31.01.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дудкіної Т.М.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Іщенко Г.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючий суддя Ольшанська Т.С. ) від 10.08.12 у справі № 2а-5489/12/0170/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім ГУРУ" (вул. Козлова, 45 А, кв.105,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95011)

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім ГУРУ" звернулося до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової служби у м. Сімферополі АРК Державної податкової служби України про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.05.2012 №0014371702.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.08.2012 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім ГУРУ" задоволені. Визнано протиправним та скасованим податкове повідомлення-рішення Державної податкової служби в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби України від 16.05.2012 №0014371702.

Також судом вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.08.2012 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Правом на участь у судовому засіданні сторони не скористались. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомили. Відповідно до пункту 2 частини першої статі 197 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, є підставою для розгляду справи в порядку письмового провадження. Судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність сторін, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням адміністративної процедури, визначеної ч.3 ст. 2 КАС України, зокрема: необґрунтовано та не у спосіб, передбачений законодавством.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Апеляційним розглядом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім «ГУРУ» є господарюючим суб'єктом, перебуває на податковому обліку ДПІ в м. Сімферополі.

З 19.04.2012 по 28.04.2012 Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби проводилась фактична перевірка з питань дотримання вимог податкового та трудового законодавства ТОВ "Видавничий дім ГУРУ" за період з 01.06.2011 по 31.03.2012.

За результатами перевірки відповідачем був складений акт від 28.04.2012 №1537/17-2/37662278 у якому зафіксовані порушення

- пп.164.2.1 п.164.2 ст. 164, пп.168.1.4 п. 168.1 ст. 168, п. 167.1 ст. 167, пп. "а" п. 167.2 ст. 167 Податкового кодексу України, а саме, правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету на суму 48387,83 грн., зокрема, по періодам з 01.06.2011 по 30.06.2011 у сумі 5708,60 грн., та з 01.07.2011 по 31.03.2012 у сумі 42679,23 грн.;

-пп.49.18.2 п. 49.18 ст. 19, п. 51.1 ст. 51, п.п. "б" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, надання податкових розрахунків ф. №1-ДФ за 2 квартал 2011 р., 3 квартал 2011 р. та 4 квартал 2011 р. з недостовірними відомостями про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків та суми утриманого з них податку.

08.05.2012 ТОВ "Видавничий дім ГУРУ" надав ДПІ в м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби заперечення (від 07.05.2012 вих. №162) до акту перевірки від 28.04.2012., в яких просить прийняти їх та розглянути у присутності представника ТОВ "Видавничий дім ГУРУ".

Як встановлено судом першої інстанції, відповідач, при розгляді заперечень позивача на акт перевірки, всупереч приписам п.86.7 ст.86 Податкового Кодексу України, розглянув заперечення до акту у порушення права позивача на участь у їх розгляді, незважаючи на те, що позивач висловив таке бажання.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність дій відповідача щодо прийняття рішення про визначення позивачеві грошового зобов'язання, як таких що вчинені у порушення принципу права особи на участь у процесі прийняття рішення (п.9 ч.3 ст.2 КАС України). Дана обставина відповідачем не спростована.

На підставі акту перевірки, 16.05.2012 ДПІ у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення від №0014371702, відповідно до якого нараховане податкове зобов'язання з податку на доходи найманих працівників в сумі 60257,64 грн., з яких основний платіж - 48387,83 грн., штрафні санкції -11870,81 грн.

Статтею 35 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 №108/95-ВР контроль за додержанням законодавства про оплату праці на підприємствах у межах наданих повноважень здійснюють, зокрема, органи Державної податкової інспекції.

Судом першої інстанції надана правова оцінка висновкам відповідача за наслідками фактичної перевірки, здійсненої щодо позивача, з якою погоджується колегія суддів.

Так, п. 75.1.3 ст. 75 Податкового кодексу України дане визначення фактичної перевірки та зазначені підстави для проведення такої перевірки, зокрема, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками.

У разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету здійснюється фактична перевірка (пп. 80.2.7. ст.80 ПК України)

Відповідно до пункту 80.6 статті 80 ПКУ, під час проведення фактичної перевірки в частині дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), в тому числі тим, яким установлено випробування, перевіряється наявність належного оформлення трудових відносин, з'ясовуються питання щодо ведення обліку роботи, виконаної працівником, обліку витрат на оплату праці, відомості про оплату праці працівника. Для з'ясування факту належного оформлення трудових відносин з працівником, який здійснює трудову діяльність, можуть використовуватися документи, що посвідчують особу, або інші документи, які дають змогу її ідентифікувати (посадове посвідчення, посвідчення водія, санітарна книжка тощо).

Як встановлено перевіркою, позивач використовував працю найманих працівників ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 На підставі пояснень цих працівників, отриманих ДПІ у м. Сімферополі від 24.04.2012, в акті перевірки зафіксовано, що зазначені працівники отримували заробітну плату, у розмірі, що не відповідає зазначеній у податкових розрахунках суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1-ДФ) з червня 2011 по січень 2012 рр.

Статтею 83 ПКУ затверджений перелік матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок, це - документи, визначені цим Кодексом, а саме: податкова інформація, експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Слід зазначити, що Податковим кодексом чітко встановлено перелік документів, необхідний для їх ведення в цілях оподаткування. Так, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Кодексу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що пояснення зазначених вище громадян (працівників позивача), на підставі яких відповідач дійшов висновку про заниження податку з доходів фізичних осіб, - не є первинними документами та не можуть свідчити про допущення порушень податкового законодавства.

Так, заявником апеляційної скарги не враховано, що п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010 визначено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті перевірки чітко об'єктивно та в повній мірі із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Отже, норми діючого законодавства з питань оподаткування, не передбачають права податкового органу на відображення у актах перевірок необґрунтованих та непідтверджених даних, а відтак, і на донарахування податків лише зі слів фізичних осіб, як усних, так і у письмовому вигляді, без підтвердження викладених фактів первинними документами платника податків.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що паперові носії інформації (пояснення громадян ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12) не можна вважати належними і допустимими доказами податкового правопорушення.

Суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на приписи статей 162, 163, 168 ПКУ, встановивши, що у правовідносинах позивача та його працівників, позивач виступає як податковий агент та у виконання вимог п.14.1.180 ст.14 ПКУ нараховував, отримував та сплачував податок з доходів фізичних осіб, зокрема і працівників, які зазначені вище.

Колегія суддів звертає увагу заявника апеляційної скарги на те, що дії стосовно перевірки достовірності формування валових витрат на оплату праці, утримання податку з доходів фізичних осіб, встановлення фактів виплат заробітної плати в «конвертах», виявлення працівників, трудові відносини з якими не оформлені належним чином при перевірці позивача податковим органом не були здійснені у відповідності з приписами Методичних рекомендацій ДПА України від 01.04.2010 № 6584/7/23-4017/199.

Податковий орган обмежився лише співставлення пояснень колишніх працівників з даними первинного обліку платника податків, що не є достатнім для визначення грошового зобов'язання. Жодних додаткових допустимих доказів в обґрунтування тверджень про заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб та виплату заробітної плати в "конвертах", а також нарахування ТОВ " Видавничий дім Гуру" зазначеним особам заробітної плати в іншому розмірі судом не добуто, посадовими особами ДПІ у м. Сімферополь в процесі документальної перевірки не відображено в акті, складеному за результатами її проведення.

З огляду на зазначене суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що правові підстави для оподаткування відповідачем коштів, про які він зазначає в акті перевірки - відсутні, так само як відсутній і обов'язок щодо перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету у розмірі, визначеному податковим органом.

Відповідно до ч.1 статті 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Інших доводів, ніж тих, що викладені в акті перевірки, заявник апеляційної скарги не зазначає.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції повно та правильно з'ясував обставини справи, характер спірних правовідносин, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, а тому, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.08.12 у справі № 2а-5489/12/0170/13 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 05.02.2013

Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.М. Дудкіна