Ухвала суду № 29056070, 31.01.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2013 р.Справа № 2-а-4475/11/2170

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача - Косцової І.П.

суддів - Турецької І.О.

- Стас Л.В.

за участю секретаря - Заболотної Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом ПАТ «Херсонський комбінат хлібопродуктів» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ПАТ «Херсонський комбінат хлібопродуктів» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 20.05.2011 року №0001622301, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 65 697,69 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 16 424,42 грн., та № 0001632301, яким зменшено суму бюджетного відшкодування на 5 610 грн. за листопад 2010 року.

В обґрунтування позову зазначено, що висновки податкового органу про безпідставне формування Товариством податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Агромарин-М» є помилковими, адже всі проведені у жовтні-листопаді 2010 року господарські операції з придбання сої у вказаного контрагента носять реальний характер, підтверджені відповідними первинними бухгалтерськими документами і підстави вважати їх нікчемними відсутні.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ДПІ у м. Херсоні, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Обгрунтовуючи свої доводи, апелянт, з посиланням на положення ст.ст. 203, 215, 216, 228,662, 655,656 ЦК України, п.п.7.2.1, 7.2.4, 7.2.6 п. 7.2 та п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», зазначив, що оскільки укладені позивачем з ТОВ «Агормарин-М» угоди є нікчемними, формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних зазначеним контрагентом за цими операціями, є неправомірним.

Відображені у податковій звітності господарські операції з ТОВ «Агромарин-М» не мали реального характеру, адже у контрагентів ТОВ «Агромарин-М» за ланцюгом постачання ТОВ «БК ЮСГ» та ТОВ «ФМП-ЛАК» відсутні наймані працівники та основні засоби (складські приміщення, автотранспорт, земельні ділянки, обладнання тощо), які необхідні для здійснення господарських операцій у задекларованих обсягах, зазначені підприємства відсутні за місцем реєстрації.

Крім цього, громадянин ОСОБА_3, який згідно реєстраційних документів є директором та засновником ТОВ «ФМП-ЛАК», пояснив, що він особисто не має ніякого відношення до ведення фінансово-господарської діяльності Товариства за весь період його існування, ніяких документів бухгалтерського та податкового обліку від імені цього товариства не складав та не підписував, ніяких розрахунків з іншими суб'єктами господарювання не здійснював та нікого на це не уповноважував.

Аналогічні обставини встановлені і щодо ТОВ «БК ЮСГ». Зокрема, згідно висновків експерта, в представлених на дослідження документах підписи від імені ОСОБА_4, який згідно реєстраційних документів є директором цього Товариства, виконані не ОСОБА_4, останній за місцем реєстрації відсутній. За укладеними у серпні - листопаді 2010 року угодами товар не передавався.

На думку апелянта, суд першої інстанції зазначеним обставинам належної правової оцінки не дав та ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції у справі з'ясовано, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення ДПІ прийняті відповідачем за результатами виїзної позапланової перевірки ПАТ "Херсонський КХП" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства під час взаємовідносин з платником податків ТОВ «Агромарин-М» за період з 01.06.10 року по 30.11.10 року, висновки якої відображені в акті перевірки від 10.05.2011 року № 1476/23-3/00952367.

Податковим органом встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4, пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ на 5 610 грн. та занижено податок на додану вартість на суму 65 697,69 грн.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що податкові накладні, які зазначені в акті перевірки, складені у відповідності до вимог Закону України "Про податок на додану вартість", містять всі необхідні реквізити, які дають змогу ідентифікували контрагента позивача. На час здійснення господарських операцій з позивачем безпосередній постачальник комбінату був зареєстрований платником податку на додану вартість і мав право виписувати податкові накладні. Податковий орган не наділений повноваженнями щодо встановлення в актах перевірки факту нікчемності або недійсності правочинів, укладених суб'єктами господарювання. Якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту та має всі документальні підтвердження його розміру, податковий орган не має підстав для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ.

Колегія судів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 7,10,11,70,71 КАС України, з огляду на наступне.

Відповідно до приписів підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом приймання робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 цього ж Закону визначено, що право складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Згідно з підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). А податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.3. пункту 7.2. статті 7 Закону складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що суб'єкт господарювання має право на формування податкового кредиту, якщо у нього є належним чином складені податкові накладні та вони виписані особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку. Матеріалами справи не спростовано факт формування податкового кредиту на підставі належним чином складених та завірених податкових накладних.

Крім того, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що посилання податкового органу на нікчемність укладеного договору як обґрунтування висновку про безпідставність віднесення позивачем до податкового кредиту податку на додану вартість, є необгрунтованим, оскільки доказів, які б свідчили про те, що зазначені договори укладалися з метою мінімізації оподаткування, завдали збитків державі чи порядок та умови виконання оспорюються сторонами договорів немає, як і немає доказів того, що перераховані позивачем кошти на рахунки контрагента, були обліковані ТОВ ««Агромарин-М» з порушенням податкового обліку.

Також, судами встановлено, що на час придбання сої ТОВ ««Агромарин-М» перебувало у Єдиному державному реєстрі та мало статус платника податку на додану вартість.

Посилання податкового органу на пояснення директора та засновника ТОВ «ФМП-ЛАК» та на висновки експерта щодо підписів директора ТОВ «БК ЮСГ» на первинних документах, обґрунтовано не взяті судом першої інстанції до уваги, оскільки не можуть вважатися належним доказом, враховуючи те, що вони не містять інформації щодо предмету доказування, а саме правильності формування позивачем податкового кредиту.

Чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту та на бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту та бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати саме ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Вказана позиція суду першої інстанції узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 р. у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»№ 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, повязаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобовязання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Надані позивачем первинні документи (податкові та видаткові накладні) давали суду першої інстанції достатні підстави для висновку про сплату позивачем сум податку на додану вартість у ціні придбання товару своєму контрагенту, який видав йому податкові накладні, маючи статус платника податку на додану вартість.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1. ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом ПАТ «Херсонський комбінат хлібопродуктів» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про скасування податкових повідомлень - рішень - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Суддя - доповідач: І.П. Косцова

Судді: І.О. Турецька

Л.В.Стас.