Постанова № 29056064, 10.10.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

Іменем України

м. Київ

10 жовтня 2012 року 16:23 год. №2а-9409/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А.,

за участю секре таря судового засідання Палійчук Л.Д.,

представників: позивача - Приходько Л.В., відповідача - Малинської А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Укртранс" (далі - ПАТ "Укртранс") до Державної податкової інс пекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідом лення-рішення від 16.02.2012р. №0000162220,

в с т а н о в и в:

ПАТ "Укртранс" просить визнати протиправним та скасувати податкове повідом лення-рішення ДПІ від 16.02.2012р. №0000162220 про нарахування пені за порушення термінів розрахунків в сфері зовнішньоеко номічної діяльно сті (далі - ЗЕД) у сумі 67909,74 грн.

Під час розгляду справи представники позивача підтримали позов з наведених у позов ній заяві підстав. Представники відповідача не визнали позов, надали письмові заперечення.

Позов обґрунтовано відсутністю підстав для нарахування пені згідно із Законом України від 23.09.1994р. №185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (далі - Закон №185/94) у зв'язку з відсутністю порушень вказаного Закону і своєчасним провед енням розрахунків в іноземній валюті з нерезидентом. Позивач зазначає про необ'єктивність і необґрунтованість висновків перевірки та недостовірність зазначених в акті перевірки фактів щодо наявності заборгованості за зовнішньоекономічними контрактами на початок перевірки, які суперечать наданим до перевірки документам.

Відповідач заперечує поти по зову з під став правомірності оскаржуваного подат кового повідомлення-рішення, прийнятого за результатами перевірки, якою встановлено порушення ст.ст. 1, 2 Закону №185/94 та несвоєчасне проведення розрахунків в іноземній валюті. Відповідач зазначає, що заборгованість на початок перевірки встановлена за результатами попередньої перевірки, заперечень проти чого позивач не подавав.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дій шов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з такого.

Судом встановлено, що відповідачем проведено документальну планову перевірку позивача з пи тань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 30.09.2011р., оформлену актом від 31.01.2012р. №40/1-23-60-22890514.

В акті зазначено про порушення позивачем ст. 1 Закону №185/94 та несвоєчасне надходження валютної коштів у сумі 700 Євро (7170,40 грн.) та не надходження валютних коштів у сумі 740 Євро (8089,64 грн.) від Компанії "CombiTrans Aktiebolag" (Швеція) за контрактом від 01.01.2008р. №6-І/F-D. Також в акті зазначено про порушення ст. 2 Закону №185/94, а саме не отримання послуг на суму 6185 Євро (59654,07 грн.) за контрактом від 01.10.2002р. №16-Э з Фірмою "YTRANS AB" (Швеція).

Позивачем подано письмові заперечення на акт перевірки, однак його висновки залишено відповідачем без змін, про що позивачу надана письмова відповідь від 13.02.2012р. №1423/10/23-6011.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.02.2012р. №0000162220, яким згідно з пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК, ст. 4 Закону №185/94 позивачу нараховано грошове зобов'язання з пені за порушення термінів розрахунку в сфері ЗЕД у сумі 67909,74 грн. за порушення ст.ст. 1, 2 Закону №185/94.

За наслідками адміністративного оскарження дане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Спірні правовідносини виникли у сфері здійснення розрахунків в іноземній валюті за зовнішньоекономічним контрактом та стосуються правомірності рішення відповідача про нарахування позивачу пені за порушення строків розрахунків в іноземній валюті.

Згідно із ст. 1 Закону №185/94 (тут і надалі, в редакції, чинній на момент укла дення та виконання контрактів) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Згідно із ст. 2 Закону №185/94 імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь поста чальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики (ч. 1). При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений ч. 1 цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента (ч. 2).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону №185/94 порушення резидентами строків, передбачених ст.ст. 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у роз мірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Отже, для резидентів строк завершення експортно-імпортних операцій за зовнішньо економічними договорами (контрактами) не може перевищувати 180 календар них днів, у інакшому випадку слід отримати висновок про продовження строків розрахунку за зовніш- ньоекономічними операціями. У разі експорту робіт (послуг) відлік 180-денного строку розпочинається з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт (надання послуг), а у разі імпорту робіт (послуг) - з моменту здійснення резидентом авансового платежу або виставлення векселя на користь нерезидента.

Аналіз наведених вище положень ст.ст. 1, 2 та ч. 1 ст. 4 Закону №189/94 дає підстави для висновку про те, що необхідною умовою застосування строків розрахунків в іноземній валюті за зовнішньоекономічними контрактами та нарахування пені за порушення таких строків є фактична наявність зобов'язання нерезидента з оплати придбаних товарів, робіт послуг чи поставки товарів на користь резидента, тобто кошти чи товар (роботи, послуги) повинні надійти на територію України.

Завершення експортно-імпортних операцій можливе у т.ч. шляхом зарахування зус- трічних однорідних вимог.

Пунктом 1.10. Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортни- ми операціями, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999р. №136, експортна, імпортна операції можуть бути зняті з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов'язань за цими операціями зарахуванням, якщо:

вимоги випливають із взаємних зобов'язань між резидентом і нерезидентом, які є контр агентами за цими операціями;

вимоги однорідні;

строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги;

між сторонами не було спору щодо характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.

Перевіркою встановлено, не заперечується сторонами і підтвер джується матеріалами справи, що в період, який перевірявся, позивачем укладено та здійснювалися розрахунки за зовнішньоекономічними експорт ними та імпортними контрактами щодо надання транспорт-них послуг при перевезенні вантажів в міжнародному автомобільному сполученні.

1. В п. 3.6.1 акта зазначено, що згідно акту попередньої перевірки від 17.06.2010р. №651/1-23-30-22890514 станом на 31.12.2009р. у позивача встановлено дебіторську заборгованість, зокрема за експортним контрактом від 01.01.2008р. №6-I/F-D з Компанією "CombiTrans Aktiebolag" (Швеція) у розмірі 2300 Євро, граничний термін надходження валютної виручки - 05.05.2010р. У період з 01.01.2010р. по 30.09.2011р. позивачем надано Компанії "CombiTrans Aktiebolag" (Швеція) послуги на суму 7490 Євро, валютна виручка надійшла на суму 9050 Євро, з яких 700 Євро з порушенням законодавчо встановлених термінів, наведених у додатку №1 до довідки.

Також в акті зазначено, що висновків Міністерства економіки України на подовження термінів розрахунків за контрактом від 01.01.2008р. з Компанією "CombiTrans Aktiebolag" (Швеція) до ДПІ не надано.

За цих обставин, відповідач стверджує про порушення позивачем ст. 1 Закону №189/94 та несвоєчасне надходження валютної виручки у розмірі 700 Євро та ненадходження валютної виручки у розмірі 740 Євро.

Суд не погоджується з обґрунтованістю даного висновку та вважає його таким, що суперечить вимогам ст.ст. 1, 4 Закону №189/94 і фактичним обставинам справи.

Як вбачається з наведених вище положень акта перевірки та заперечень відповідача, стверджуючи про порушення відповідач виходив з того, що у позивача станом на 31.12.2009р. існувала дебіторська заборгованість у розмірі 2300 Євро, у підтвердження чого відповідач послався на акт попередньої перевірки від 17.06.2010р. №651/1-23-30-22890514. При цьому в ході судового розгляду справи представники відповідача зазначали, що зазначений в цьому акті факт існування дебіторської заборгованості не заперечувався позивачем в ході попередньої перевірки, тому є визнаним. Теж саме відповідач зазначив у письмовій відповіді від 13.02.2012р. №1423/10/23-6011 (абз 4, т.2 а.с. 43) на заперечення позивача. У зв'язку з цим відповідачем зараховано отриману позивачем валютну виручку наступних періодів у сумі 9050 Євро на зменшення та погашення вказаної дебіторської заборгованості, з яких 700 Євро зараховано після 05.05.2010р., що дало підстави для висновку про прострочення розрахунків. Оскільки після такого зарахування залишок валютної виручки у розмірі 6750 Євро не погашав вартість наданих послуг у розмірі 7490 Євро, відповідач дійшов висновку про ненадходження валютної виручки в сумі 740 Євро.

Представники позивача заперечили проти того, що факт існування дебіторської заборгованості ними визнавався, та пояснили суду, що як під час попередньої перевірки так і під час наступної ними надавалися письмові заперечення і докази відсутності вказаної відповідачем заборгованості, однак відповідач заперечень в цій частині не розглядав і відповіді не надав.

Для перевірки зазначених обставин судом витребувано акт перевірки від 17.06.2010р. №651/1-23-30-22890514, письмові заперечення позивача на нього та відповідь відповідача за результатами розгляду заперечень.

Згідно наявної у справі копії акта перевірки від 17.06.2010р. №651/1-23-30-22890514 (т.1 а.с.207-237), в п. 3.6.6 зазначено про існування заборгованості по контракту від 01.01.2008р. №6-I/F-D з Компанією "CombiTrans Aktiebolag" (Швеція) у розмірі 2300 Євро, граничний термін надходження валютної виручки 05.05.2010р. (на момент перевірки не настав) (т.1 а.с.232).

Згідно наявної у справі копії письмових заперечень позивача на акт перевірки від 17.06.2010р. №651/1-23-30-22890514 з відбитком реєстраційного штампу ДПІ про одержання 24.06.2010р. (т.2 а.с.8-11) позивач у п. 5 (по пункту 3.6 акта) цих заперечень висловив свою незгоду і навів відповідне спростування зокрема щодо факту існування дебіторської заборго-ваності у сумі 2300 Євро.

Однак доказів розгляду заперечень позивача з цього питання та надання відповідної відповіді відповідач суду не надав, а його представники в судовому засіданні не пояснили причин неврахування письмових заперечень позивача в цій частині. У зв'язку з цим, доводи відповідача про визнання позивачем факту існування дебіторської заборгованості у розмірі 2300 Євро станом на 31.12.2009р. є безпідставними, оскільки ґрунтуються на недостовірній інформації, а відтак неврахування відповідачем п.п. 1), 2) п. 3. письмових заперечень позивача на акт перевірки від 31.01.2012р. №40/1-23-60-22890514 (т.2 а.с.28-31) і доданих документів визнається судом необґрунтованим.

Слід зазначити, що твердження представників відповідача про те, що результати попе-редньої перевірки не можуть переглядатися в ході наступної, не звіль няють контролюючий орган від необхідності встановлення досто вірних обставин і винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, а також прийняття обґрунтованого рішення з урахуванням наданих плат ником пояснень і документів.

Між тим, надані позивачем до суду докази по контрагенту "CombiTrans Aktiebolag" (Швеція), зокрема оборотно-сальдова відомість по рахунку 362 за 2009р. (т.1 а.с.58), картка рахунку 362 (Євро) за 2009р. (т.1 а.с.59-61) та за період з 31.12.2009р. по 30.06.2010р. (т.1 а.с.21), свідчать про відсутність будь-якої заборгованості станом на 31.12.2009р., а картка рахунку 362 (Євро) за період з 01.01.2010р. по 30.09.2011р. (т.1 а.с.85-86) в свою чергу свід-чить про відсутність будь-якої заборгованості станом на 01.01.2010р.

Також, дослідивши додаток до акта попередньої перевірки (т.2 а.с.27), в якому наведено розрахунки платежів у т.ч. по контракту від 01.01.2008р. №6-I/F-D з Компанією "CombiTrans Aktiebolag" (Швеція), судом встановлено, що відповідачем не зазначено результат розрахунків згідно з інвойсом від 06.11.2009р. №2854 на суму 2300 Євро (т.1 а.с.80), що фактично і привело до відображення заборгованості в сумі 2300 Євро.

Водночас надані позивачем копії повідомлення Commerzbank AG FAAN933856079100 від 04.12.2009р. про здійснення грошового переказу Компанії "CombiTrans Aktiebolag" (Швеція) у сумі 1000 Євро на рахунок позивача в АБ "Київська Русь" та банківської виписки АБ "Київська Русь" за 02.12.2009р. про зарахування коштів (т.1 а.с.82, 83) підтверджують оплату вказаного інвойсу від 06.11.2009р. №2854, номер якого зазначено у графі 70 "Інформація про грошовий переказ" зазначеного повідомлення поряд з іншими інвойсами: F747792, 2698, копії яких наявні у справі (т.1 а.с.79, 81). Згідно виписаних позивачем інвойсів від 04.11.2009р. №2698 на суму 1300 Євро та №2854 на суму 2300 Євро Компанія "CombiTrans Aktiebolag" (Швеція) зобов'язана була сплатити вартість послуг у загальному розмірі 3600 Євро, водночас згідно виписаного Компанією "CombiTrans Aktiebolag" (Швеція) інвойсу від 25.11.2009р. №747792 на суму 2600 Євро, прийнятого позивачем до оплати 03.12.2009р., позивач ніс зобов'язання зі сплати 2600 Євро.

Як вбачається, остаточний грошовий розрахунок у сумі 1000 Євро проведено за ураху-ванням зустрічних грошових зобов'язань в сумі 2600 Євро, однак в ході розгляду справи представники відповідача не пояснили причин неврахування відповідачем вказаного розрахунку при проведенні попередньої перевірки та не спростували допустимість такого взаємозаліку.

Твердження представників відповідача про неможливість врахування такого платежу судом відхиляються, оскільки суд не вбачає достатніх правових підстав для такого висновку. При цьому здійснене зарахування відповідає вимогам п. 10 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999р. №136, оскільки випливають із взаємних зобов'язань між резидентом і нерезидентом, які є контр агентами за цими операціями; вимоги мають однорідний характер; строк виконання настав; відсутній спір між сторонами. Відсутність в контракті умови щодо зарахування зустрічних однорідних вимог не спростовує таку можливість.

Крім цього, на підставі даних вказаної вище довідки (т.2 а.с.26) та пояснень представ-ників позивача, судом встановлено, що платіж у розмірі 1000 Євро враховано як погашення інвойсу від 04.11.2009р. №2698, а різниця у сумі 300 Євро (між сумою інвойсу та зарахованим платежем) не врахована відповідачем як залишок несплаченої готівки, оскільки фактично була погашена за рахунок рівної частки грошового зобов'язання згідно зустрічного інвойсу Компанією "CombiTrans Aktiebolag" (Швеція) від 25.11.2009р. №747792. Також, довідка відображає врахування відповідачем іншого взаємозаліку, зокрема грошовий розрахунок відповідно до інвойсів від 08.10.2009р. №2572 на суму 2300 Євро, від 19.10.2009р. №2573 на суму 2032 Євро, від 21.10.2009р. №2584 на суму 2232 Євро (т.1 а.с. 70-72) проведено Компанією "CombiTrans Aktiebolag" (Швеція) відповідно до інформації про переказ повідомлення Commerzbank AG FAAN933461646700 від 30.11.2009р. (т.1 а.с.73) з урахуванням зустрічних грошових зобов'язань позивача згідно інвойсів від 19.11.2009р. №747056 на суму 550 Євро, №747059 на суму 400 Євро, від 23.11.2009р. №747421 на суму 430 Євро (т.1 а.с. 76-78). При цьому в довідці відповідачем також не врахував різницю у сумі 1380 Євро (між сумою інвойсу від 21.10.2009р. №2584 та зарахованим платежем) як залишок несплаченої готівки, оскільки фактично вона була погашена за рахунок рівної частки грошового зобов'язання згідно зустрічних інвойсів Компанією "CombiTrans Aktiebolag" (Швеція) від 19.11.2009р. №747056 на суму 550 Євро, №747059 на суму 400 Євро, від 23.11.2009р. №747421.

Як зазначено судом вище, згідно з вимогами ст.ст. 1, 4 Закону №189/94 необхідною умовою застосування строків розрахунків в іноземній валюті за зовнішньоекономічними контрактами та нарахування пені за порушення таких строків є фактична наявність зобов'язання нерезидента з надходження валютної виручки на користь резидента, тобто валютна виручка повинна надійти на територію України.

Таким чином, оскільки існування зазначеної відповідачем дебіторської заборгованості у розмірі 2300 Євро не знайшло свого підтвердження належними засобами доказування під час розгляду справи, то зарахування відповідачем частки отриманої позивачем у наступних періо-дах валютної виручки у сумі 9050 Євро на зменшення неіснуючої дебіторської заборгованості є безпідставним, а висновок про порушення ст. 1 Закону №189/94 та несвоєчасне надходження валютної виручки в сумі 700 Євро і не надходження валютної виручки в сумі 740 Євро - необґрунтованим.

Отже, нарахування спірного грошового зобов'язання в частині 1826,73 грн. є неправомірним.

2. В п. 3.6.1 акта зазначено, що згідно акту попередньої перевірки від 17.06.2010р. №651/1-23-30-22890514 станом на 31.12.2009р. у позивача встановлено дебіторську заборго-ваність, зокрема за контрактом від 01.10.2002р. №16-Є з Фірмою "YTRANS AB" (Швеція) у розмірі 6185 Євро, граничний термін отримання послуг - 29.06.2010р. Станом на 24.01.2012р. документального підтвердження щодо надання послуг нерезидентом позивачем не надано, у зв'язку з чим відповідач дійшов висновку про порушення позивачем ст. 2 Закону №189/94.

Суд не погоджується з обґрунтованістю даного висновку та вважає його таким, що суперечить вимогам ст.ст. 2, 4 Закону №189/94 і фактичним обставинам справи, з аналогічних наведеним вище мотивів.

Стверджуване відповідачем визнання позивачем існування дебіторської заборгованості у сумі 6185 Євро суперечить наявній у справі копії письмових заперечень позивача на акт перевірки від 17.06.2010р. №651/1-23-30-22890514 з відбитком реєстраційного штампу ДПІ про одержання 24.06.2010р. (т.2 а.с.8-11), в п. 5 (по пункту 3.6 акта) цих заперечень висловив свою незгоду та зазначив, що дійсний розмір дебіторської заборгованості становить 886 Євро.

Відповідач також не надав доказів розгляду заперечень позивача з цього питання та надання відповідної відповіді, а його представники в судовому засіданні не пояснили причин неврахування письмових заперечень позивача в цій частині, у зв'язку з цим, доводи відповідача про визнання позивачем факту існування дебіторської заборгованості у розмірі 6185 Євро станом на 31.12.2009р. є безпідставними, оскільки ґрунтуються на недостовірній інформації, а відтак неврахування відповідачем п. 3) п. 3. письмових заперечень позивача на акт перевірки від 31.01.2012р. №40/1-23-60-22890514 (т.2 а.с.28-31) і доданих документів визнається судом необґрунтованим.

Слід зазначити, що твердження представників відповідача про те, що результати попе-редньої перевірки не можуть переглядатися в ході наступної, не звільняють контролюючий орган від необхідності встановлення досто вірних обставин і винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником подат ків вимог законодавства, а також прийняття обґрунтованого рішення з урахуванням наданих плат ником пояснень і документів.

Між тим, надані позивачем до суду докази по контрагенту "YTRANS AB" (Швеція), зокрема оборотно-сальдова відомість по рахунку 362 за період з 31.12.2009р. по 30.06.2010р. (т.1 а.с.19), оборотно-сальдова відомість по рахунку 362 за 2009р. (т.1 а.с.52) свідчать про наявність дебіторської заборгованості у сумі 885 Євро, а оборотно-сальдова відомість по рахунку 362 за період з 01.01.2010р. по 30.09.2011р. (т.1 а.с.54) в свою чергу підтверджує наявність такої заборгованості станом на 01.01.2010р. Також про існування станом на 31.12.2009р. заборгованості в сумі 885 Євро вказують акти розрахунків за період з 01.01.2009р. по 31.12.2009р. (т.1 а.с.51) та за період з 01.01.2010р. по 30.09.2010р. (т.1 а.с.17), який, як стверджують представники позивача та не спростували представники відповідача, надавався до перевірки, а також акти взаємозаліку від 08.06.2009р. (за період з 01.01.2009р. по 08.06.2009р.), від 22.10.2009р. (за період з 08.06.2009р. по 22.10.2009р.), від 31.12.2009р. (за період з 22.10.2009р. по 31.12.2009р.) (т.2 а.с.48-50).

Судом встановлено, що вказана дебіторська заборгованість погашена за рахунок зуст-річних інвойсів "YTRANS AB" (Швеція) від 08.01.2010р. №107521 на суму 390 Євро, від 14.01.2010р. №107574 на суму 390 Євро, від 15.01.2010р. №107590 на суму 490 Євро (т.1 а.с.14-16).

Як вбачається, грошовий розрахунок проведено за урахуванням зустрічних грошових зобов'язань, однак в ході розгляду справи представники відповідача не пояснили причин неврахування відповідачем вказаного розрахунку при проведенні попередньої перевірки та не спростували допустимість такого взаємозаліку.

Твердження представників відповідача про наявність недоліків щодо правильності відображення у бухгалтерському обліку підприємства експортно-імпортних операцій, судом відхиляються, оскільки, в контексті вимог Закону №189/94, дані обставини не спростовують своєчасність фактичних розрахунків у іноземній валюті і не призводять до затримок, тому не можуть бути підставою для застосування штрафних санкцій (пені).

Суд не вбачає достатніх підстав для висновку про неправомірність здійсненого взаємозаліку. При цьому здійснене зарахування відповідає вимогам п. 10 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999р. №136, оскільки випливає із взаємних зобов'язань між резидентом і нерезидентом, які є контр агентами за цими операціями; вимоги мають однорідний характер; строк виконання настав; відсутній спір між сторонами. Відсутність в контракті умови щодо зарахування зустрічних однорідних вимог не спростовує таку можливість.

Як зазначено судом вище, згідно з вимогами ст.ст. 2, 4 Закону №189/94 необхідною умовою застосування строків розрахунків в іноземній валюті за зовнішньоекономічними контрактами та нарахування пені за порушення таких строків є фактична наявність зобов'язання нерезидента з поставки товарів (робіт, послуг) на користь резидента, тобто товар (роботи, послуги) повинні надійти на територію України.

Таким чином, оскільки існування зазначеної відповідачем дебіторської заборгованості у розмірі 6185 Євро не знайшло свого підтвердження належними засобами доказування під час розгляду справи, а дійсна заборгованість у сумі 885 Євро погашена за рахунок виконання нерезидентом зустрічних зобов'язань, то висновок про порушення ст. 2 Закону №189/94 та несвоєчасне одержання послуг (робіт) на суму 6185 Євро є необґрунтованим, а нарахування спірного грошового зобов'язання в частині 66083,01 грн. - неправомірним.

Отже, враховуючи необґрунтованість висновків перевірки, неврахування відповіда-чем всіх суттєвих для об'єктивного висновку щодо дотримання позивачем вимог Закону №189/94, а також зважаючи на неправомірність здійсненого відповідачем грошового нарахування, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 11, 70, 71, 76, 79, 86, 138, 158- 163, 167 КАС, суд

п о с т а н о в и в:

1. Задовольнити адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Укртранс".

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби від 16.02.2012р. №0000162220.

3. Присудити на користь Публічного акціонерного товариства "Укртранс" судовий збір у розмірі 679,10 грн. з Держав ного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 185-187 КАС. Апеляційна скарга на постанову подається протягом 10 днів з дня отримання копії її повного тексту.

Суддя Д.А. Костенко