Ухвала суду № 29053757, 28.01.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Загацька Т.В.

Суддя-доповідач - Ханова Р.Ф.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2013 року справа №2а/0570/12089/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів: Гайдара А.В.

Яковенко М.М.

при секретарі судового

засідання: Левченко Г.О.

за участю представників:

від позивача: Протопопова М.С.- за дов. від 6 вересня 2012 року

Воронов М.В. - за дов. від 6 вересня 2012 року

від відповідача: Кирязієв С.О.- за дов. від 14 серпня 2012 року № 47

Єремєєнко Л.А. - за дов. від 7 листопада 2012 року № 58

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі

м. Донецька Донецької області Державної податкової служби

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 4 грудня 2012 року (повний текст складений та підписаний 7

грудня 2012 року)

по адміністративній справі № 2а/0570/12089/2012 (суддя Загацька Т.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОСТТОРГ-Т»

до Державної податкової інспекції у Київському районі

м. Донецька Донецької області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень № 4226/10/22-

2/0000522202 від 24 травня 2012 року, № 4228/10/22-2/0000532202

від 24 травня 2012 року, № 0000532340 3007/10/23-313 від 27

лютого 2012 року, № 0000542340 3009/10/23-213 від 27 лютого

2012 року, -

ВСТАНОВИВ :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 4 грудня 2012 року повністю задоволений вищезазначений позов внаслідок чого скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби (надалі податковий орган, відповідач у справі) № 4226/10/22-2/0000522202 від 24 травня 2012 року, № 4228/10/22-2/0000532202 від 24 травня 2012 року, № 0000532340 3007/10/23-313 від 27 лютого 2012 року, № 0000542340 3009/10/23-213 від 27 лютого 2012 року, якими товариству з обмеженою відповідальністю «Востторг-Т» (надалі товариство, платник податків, позивач у справі) збільшені грошові зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток та засновані штрафні (фінансові) санкції, з мотивів протиправності, безпідставності їх прийняття (том 6 арк. справи 7-14).

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апелянт доводить ненадання позивачем під час проведення перевірки дорожніх листів та товарно - транспортних накладних, безпідставне в порушення пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, прийняття судом під час судового розгляду справи актів приймання - передачі, сертифікатів, товарно - транспортних накладних, ненадання належної оцінки фактам виконання договору комісії з ОСОБА_8 та договору доручення з товариством з обмеженою відповідальністю «Миркус», відсутність інформації про фактичний обсяг виконаних послуг, а саме: актів приймання - передачі товару, товарно-транспортних накладних з відмітками про передачу товарів, сертифікатів якості, доводить відсутність факту здійснення господарської операції з придбання товарів між позивачем та товариствами з обмеженою відповідальністю «Стилькомтранс», «Главпотребсоюз», «Шильда», СК «Ново-Строй», «Миркус», виявлення розбіжностей між даними податкових декларацій та даними бухгалтерського обліку встановлених актом перевірки за відповідні періоди. Крім того, апелянт посилається на наявну в інших регіонах України судову практику та порушення судом першої інстанції норм процесуального права (том 6 арк. справи 16-18).

Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВОСТТОРГ-Т» (далі товариство, платник податків, позивач) зареєстроване як юридична особа 1 липня 2008 року виконавчим комітетом Київського району м. Донецька, включене до ЄДРПОУ за номером 36011703, перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби з 3 липня 2008 року.

У період з 17 січня 2012 року по 6 лютого 2012 року відповідачем здійснено планову виїзну перевірку позивача, на підставі якої складено акт № 493/23-2/36011703 від 13 лютого 2012 року з питань зокрема дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 жовтня 2008 року по 30 вересня 2011 року (надалі акт перевірки, том 1, арк. справи 34-90).

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення - рішення, якими збільшені податкові зобов'язання та застосовані штрафні (фінансові) санкції (том 1, арк. справи 30-33).

Дослідження спірних податкових повідомлень рішень під час апеляційного провадження здійснюється в послідовності встановленій колегією суддів за пропозицією апелянта.

Податковим повідомленням - рішенням №0000532340 3007/10/23-313 від 27 лютого 2012 року, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 760178,00 грн., в тому числі за основним платежем 661846,00 грн., штрафні (фінансові) санкції у розмірі 98332,00 грн.

Правовою підставою збільшення суми грошового зобов'язання податковим органом наведені порушення позивачем, як платником податків норм пункту 1.32 статті 1, підпункту 4..1.1 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1 підпункту 5.2.1, підпункту 5.2.5 пункту 5.2 , підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 статті 5, пункту 6.1 статті 6, підпункту 11.2.1 пункту 11.2, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року, підпунктів 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 135.1 статті 135, пункту 137.1 статті 137, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України.

Податковим повідомленням - рішенням № 0000542340 3009/10/23-213 від 27 лютого 2012 року, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 562407,00 грн., в тому числі за основним платежем 509749,00 грн., штрафні (фінансові) санкції у розмірі 52658,00 грн.

Правовою підставою збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість податковим повідомленням - рішенням зазначені норми пункту 1.7 статті 1, підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про прибуток на додану вартість» від 3 квітня 1997 року, пункт 187.1 статті 187, пункт 185.1 статті 185, пункт 189.4 статті 189, пункт 198.2, пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України.

Штрафні (фінансові) санкції застосовані податковим органом на підставі пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.

Як вбачається з акту перевірки та наданому на вимогу суду апеляційної інстанції розрахунку підставою донарахування збільшення основної суми податку стали, як порушення позивачем формування валових доходів так і витрат в першому кварталі, півріччі, трьох кварталах (дев'ять місяців) та 2009 році, всіх звітних податкових періодах 2010 року та першому, другому, третьому кварталах 2011 року.

Так, позивачем завищені доходи згідно даних бухгалтерського обліку на 2158 грн. у другому кварталі 2009 року, 2258 грн. за три квартали 2009 року, 2130 грн. у четвертому кварталі 2009 року, 1250 грн. за перший квартал 2010 року, 6133 за другий квартал 2010 року, 7231 грн. за три квартали 2010 року, 16045 грн. за четвертий квартал 2010 року, 18776 грн. за третій квартал 2011 року. Зазначене порушення встановлено працівниками податкового органу виключно з огляду на дані бухгалтерського обліку по рахункам 701, 702, 703, 712, 791. Інших доводів які б довили порушення позивачем положень підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не наведено.

Суд першої інстанції прийняв правову позицію позивача у цій частині з огляду на недоведеність податкового правопорушення, обов'язок доведення якого покладений на відповідача як суб'єкта владних повноважень. Висновки суду у цій частині апелянт не спростовує, виходячи з доводів апеляційної скарги, в межах якого здійснюється апеляційний перегляд колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.

За позицію податкового органу позивачем завищені доходи шляхом невірного визначення приросту запасів, згідно даних бухгалтерського обліку по рахункам 20, 281,22, чим порушений пункт 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», на 17353 грн. в четвертому кварталі 2009 року, 65112 грн. в другому кварталі 2010 року, 64197 в третьому кварталі 2010 року, 58890 грн. в четвертому кварталі 2010 році. Доказів завищення доходів на складах податковим органом не надано. Загальна сума завищення доходів складає 261533 грн. Доводів на переконання позиції апеляційною скаргою стосовно цих операцій не доведено, також як і не надано жодного доказу в доведення позиції заниження доходів з двох наведених вище підстав на загальну суму 117910 грн.

Стосовно встановлених податковим органом порушень при формуванні витрат, колегія суддів погоджує висновки суду першої інстанції щодо недоведеності порушень стосовно заниження валових витрат внаслідок не віднесення до їх складу сум витрат на придбання ліцензій в порушення положень підпункту 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Жодного аргументна стосовно даного порушення в апеляційній скарзі не наведено. Не є доводами апеляційної скарги наведені актом порушення щодо завищення витрат, згідно даних бухгалтерського обліку по рахункам. Самого факту на ці посилання не достатньо з огляду на встановлені вимоги до акту перевірки. Сам факт понесення витрат з посиланням на первинні документи актом перевірки не відображений.

Колегія суддів, виходячи з меж апеляційного перегляду надає оцінку виключно доводам апеляційної скарги. Так, до складу валових витрат другого кварталу 2009 року позивачем віднесена сума 12004,50 грн. та до податкового кредиту квітня 2009 року сума 2400,83 грн. Ці суми являють собою вартість інформаційно-консультаційних послуг та послуг з мерчандайзингу товару, придбаних позивачем у товариства з обмеженою відповідальністю «Миркус» (далі ТОВ «Миркус»), по яким, на думку податкового органу, не доведено зв'язок з фінансово-господарською діяльністю.

Судом встановлено, що 30 квітня 2009 року між позивачем, яке є замовником, та ТОВ «Миркус», який є виконавцем, укладено договір на надання послуг, предметом якого є те, що замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надавати інформаційно - консультаційні послуги та послуги з мерчандайзингу товару.

Під мерчандайзингом сторони мають на увазі консультації по підготовці та упаковці товару до продажу в роздрібній торговельній мережі, що здійснюється в порядку та на умовах, передбачених даним договором, з метою збільшення обсягів продажів цього товару. Товаром за даним договором виступають продовольчі та непродовольчі групи товарів, право власності на які належить. Згідно пункту 4.1 розділу четвертого вищевказаного договору загальна сума за даним договором складає 50000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість (том 1 арк. справи 212-214). На виконання вищевказаного договору позивачем надані акт здачі - прийняття робіт від 30 квітня 2009 року, податкова накладна № 395/102 від 30 квітня 2009 року (том 1 арк. справи 215-216).

Позивачем до складу валових витрат четвертого кварталу 2010 року віднесено вартість послуг по передпродажній підготовці товарів, придбаних у товариства з обмеженою відповідальністю «Діон Плюс» (далі товариство «Діон Плюс»), по яким не доведено зв'язок з фінансово-господарською діяльністю.

Згідно наданих до перевірки документів товариство «Діон Плюс» надало позивачу послуги по передпродажної підготовці товарів на загальну суму 380000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 63333,33 грн., в податковому обліку дані операції віднесені до складу валових витрат четвертого кварталу 2010 року та до складу податкового кредиту за листопад 2010 року - 30000,00 грн., грудень 2010 року - 33333,33 грн.

Як зазначено актом перевірки та підтверджується матеріалами справи 1 листопада 2010 року між позивачем як замовником та товариством «Діон Плюс», який є виконавцем, укладено договір на надання послуг від 1 листопада 2010 року, предметом якого є надання інформаційно - консультаційних послуг та послуг з мерчандайзингу товару. Товаром за даним договором виступають продовольчі та непродовольчі групи товарів, право власності на які належить позивачу (том 1 арк. справи 192-194). Специфікаціями №1 та №2 від 1 листопада 2010 року до цього договору сторони погодили конкретні види послуг, які надаються за зазначеним договором, одиницю виміру, кількість годин та ціну за надання кожного види послуг.

На підтвердження виконання вищевказаного договору позивачем надані наступні документи: акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 30 листопада 2010 року № 5564, акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 31 грудня 2010 року № 6570, податкова накладна № 4051229 від 30 листопада 2010 року, податкова накладна № 40543032 від 31 грудня 2010 року (том 1 арк. справи 197-202).

Зазначене спростовує доводи апелянта щодо неналежного формування валових витрат та податкового кредиту з даними контрагентами.

Посилання відповідача на те, що приведена в актах про надання послуг інформація не відображає використання наданих послуг в господарській діяльності позивача, з інформації неможливо встановити фактичний обсяг виконаних послуг, не приймається колегією суддів з огляду на положення загально правової дії норми права у часі, оскільки відповідно до пункту першого Прикінцевих положень Податкового кодексу України Кодекс набрав чинності з 1 січня 2011 року.

Пунктом другим цих положень визнано такими, що втратили чинність з 1 січня 2011 року, зокрема Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість». Відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Таким чином, при прийнятті рішення судом застосовуються норми законів, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з п. 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, що здійснюються як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Підпунктом 5.2.1 цієї статті передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п. 5.3 - 5.7 цієї статті.

Термін «мерчандайзинг» (merchandising) походить від англійського merchandise - мистецтво торгувати; суфікс -ing надає поняттю динамічності, подаючи процес торгівлі як важливий засіб комунікацій. У сьогоднішніх умовах мерчандайзинг - це новий напрямок торгового маркетингу, що являє собою сукупність усіх заходів щодо просування товару, які здійснюються в місцях роздрібного продажу. Пунктом 19 ПБО-16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, встановлено, що витрати на збут включають і, зокрема, витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг).

Як правильно встановлено судом першої інстанції, послуги, передбачені договорами про надання інформаційно-консультаційних та мерчандайзингових послуг, які були укладені між позивачем та його контрагентами, пов'язані з продажем продукції позивача та стосуються продукції (товару), роздрібна торгівля яким є господарською діяльністю позивача, що дає підстави віднести їх вартість до складу валових витрат підприємства.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Цей закон та ні правила ведення податкового обліку, до яких належать Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення № 88), не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, про те, що надані позивачу послуги, товариствами «Діон Плюс» та «Миркус» стосуються товарів, продаж яких є господарською діяльністю позивача. Придбані послуги безпосередньо впливали на результати діяльності позивача з продажу товарів та були направлені на отримання доходу, що доводить їх економічну обґрунтованість.

Податковим органом під час апеляційного провадження не доведено належність послуг до переліку витрат платника податку, що не включається до валових витрат відповідно до пункту 5.3 статті 5 «Про оподаткування прибутку підприємств». Пунктом 5.11 статті 5 цього закону не дозволяє встановлювати додаткові обмеження щодо віднесення до складу валових витрат платника податку, крім тих обмежень, що зазначені в цьому Законі. Натомість підпунктом 5.4.4 цієї ж статті передбачена можливість віднесення до складу валових витрат платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Вимоги податкового органу про зазначення в актах виконаних робіт інформації про фактичний обсяг послуг у розрізі супермаркетів, визначення кількісті, номенклатури, приналежність товарів до конкретної групи, розміщених у замовника,не приведені обсяги збільшення збуту у розрізі супермаркетів не узгоджуються з правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, зокрема, положеннями статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не вимагається підтвердження витрат на проведення інформаційно-консультаційних та мерчандайзингових послуг додатковими документами. Чинне законодавство не передбачає спеціальних вимог щодо обов'язкової наявності певних документів для підтвердження факту надання маркетингових чи мерчандайзингових послуг.

Підпунктом 7.4.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пункту 6.1 статті 6 та статті 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку. Вичерпний перелік операцій, що не є об'єктом оподаткування, визначено в пункту 3.2 статті 3 цього закону. Серед них послуги, які є предметом розгляду за цим позовом, відсутні. Як зазначалося раніше, придбання послуг здійснювалося позивачем з метою збільшення обсягів продажу товарів, тобто для використання у своїй господарській діяльності.

Дата виникнення права платника податків на податковий кредит врегульована підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Право на включення витрат зі сплати податку поставлене в залежність від наявності податкової накладної положеннями підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті.

Позивачем правомірно на підставі отриманих податкових накладних відносилася до складу податкового кредиту відповідна сума податку на додану вартість, сплаченого у зв'язку з придбанням послуг.

Порушення позивачем положень пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» відповідачем не доведена.

Актом перевірки встановлено, що до складу валових витрат за другий квартал 2009 року у сумі 80184,00 грн. та до податкового кредиту за квітень 2009 року у сумі 16036,80 грн. віднесено вартість послуг з пошуку покупця товару (саморятівників ШСС-1 У), придбаних позивачем у товариства з обмеженою відповідальністю «Миркус», по яким, на думку податкового органу, не доведено зв'язок з господарською діяльністю позивача.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, що між позивачем, яке є довірителем, та товариством «Миркус», який є повіреним, укладено договір поруки від 1 квітня 2009 року, згідно якого є наступне довіритель доручає, а повірений зобов'язується від імені та за рахунок довірителя здійснити пошук покупця на товар, а саме саморятувальники ШСС-1 У в кількості 624 шт. за ціною 990,00 грн. за 1 шт. За вчинення дій, визначених у пункту 1.1 цього договору, довіритель зобов'язується виплатити повіреному винагороду у розмірі 96220,80 грн. Згідно пункту 4.1 розділу 4 вищевказаного договору загальна сума за даним договором складає 50000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість (том 1 арк. справи 218-220). На підтвердження виконання вищевказаного договору позивачем надані акт здачі - прийняття робіт від 1 квітня 2009 року, податкова накладна № 366/150 від 1 квітня 2009 року, звіт повіреного від 1 квітня 2009 року (том 1 арк. справи 217, 221-222).

Апелянт доводить, що позивач самостійно уклав з ДП «Об'єднання Артемсіль» договір №12/01/03-91 від 30 березня 2009 року щодо придбання само рятувальників, що доводить недоцільність укладання договір поруки.

Як вбачається зі змісту договору поруки довіритель (позивач) доручає, а повірений (ТОВ «Миркус») зобов'язується від імені і за рахунок довірителя здійснити пошук покупця на само рятувальники ШСС-1 у кількості 624 шт. за ціною 990 грн. за штуку. Виконання доручення підтверджується звітом повіреного від 1 квітня 2009 року, відповідно до якого знайдено покупця на саморятувальники ШСС-1 у кількості 624 шт. за ціною 990 грн., яким виступає ДП «Об'єднання Артемсіль».

Як правильно встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалам справи договір №12/01/03-91 від 30березня 2009 року укладений між ДП «Об'єднання Артемсіль» та відкритим акціонерним товариством «Донецький завод гірничорятувальної апаратури» щодо постачання само рятувальники ШСС-1 у кількості 624 шт. за ціною 825,00 грн., тобто будь-який зв'язок між вищезазначеним договором поруки від 1 квітня 2009 року та договором від 30 березня 2009 року відсутній. Зазначене доводить хибність висновків податкового органу за даною господарською операцією.

Актом перевірки податковий орган дійшов висновку щодо заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 284640 грн., в тому числі в лютому 2011 року - на 250311 грн., в березні 2011 року - на 34329 грн., який виник на підставі договору комісії, який був укладений між позивачем та ОСОБА_8.

Під час проведення перевірки встановлено, що на виконання умов договору внесено до каси підприємства грошові кошти на загальну суму 1423200,00 грн., але у періоді, який перевірявся, доручення комітента по придбанню автотранспорту не виконані. Станом на 30 вересня 2011 року у позивача рахується кредиторська заборгованість по договору комісії від 15 січня 2011 року №01/01-2011 у розмірі 1423200,00 грн. З висновку податкового органу вбачається, що у зв'язку з тим, що позивачем отриману суму передплати за договором комісії до складу податкових зобов'язань не віднесено, має місце заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 284600,00 грн.

15 січня 2011 року між ОСОБА_8, який є комітентом та позивачем як комісіонером укладено договір комісії на придбання майна № 01/01-1 від 15 січня 2011 року, згідно якого комітент доручає, а комісіонер приймає на себе зобов'язання за винагороду від свого ім'я, за дорученням, за рахунок та в інтересах комітента здійснювати правочини щодо придбання автотранспорту, який не був у використанні на відповідних умовах за ціною 1423200,00 грн. у кількості 3 шт.

Відповідно до пункту 5.1 розділу 5 даного договору комісійна винагорода та відшкодування витрат перераховуються комісіонеру комітентом на протязі 10 календарних днів з дня підписання звіту комісіонера та акта виконаних робіт, пунктом 5.2 розділу 5 встановлюється наступна величина комісійної винагороди - 0,5 % від вартості придбаного майна (том перший аркуш справи 171-174).

Відповідно до умов договору комітентом внесено до каси підприємства грошові кошти на загальну суму 1423200,00 грн. згідно прибуткових касових ордерів. Відповідно до умов договору комісії (пункт 2.1.8) у зв'язку з невиконання доручення позивач на підставі видаткових ордерів повернув ОСОБА_8 отримані на виконання цього договору кошти у розмірі 1423200 грн.

Даний факт підтверджений долученими до матеріалів справи видатковими ордерами від 11 квітня 2011 року, від 15 квітня 2011 року, від 22 квітня 2011 року, від 13 травня 2011 року, від 16 травня 2011 року, від 25 травня 2011 року, від 31 травня 2011 року, від 2 червня 2011 року, від 14 червня 2011 року, від 15 червня 2011 року, від 22 червня 2011 року, від 29 червня 2011 року, від 11 липня 2011 року, від 15 липня 2011 року, від 25 липня 2011 року, від 15 серпня 2011 року, від 22 серпня 2011 року (том 1 арк. справи 175-191).

За даними бухгалтерського обліку позивача кредиторської заборгованості по договору від 15 січня 2011 року № 01/01-01 у сумі 1423200,00 грн., на який посилається апелянт не існує. Виходячи з наведеного колегія суддів підтверджує висновок суду про помилковість висновків податкового органу щодо заниження позивачем податкового зобов'язання на суму 284600,00 грн. за спірними господарськими операціями.

Станом на 30 вересня 2011 року заборгованість ОСОБА_8 відповідно до договору безвідсоткової позики від 1 січня 2011 року № 01/01-2011 року є дебіторською і складає 350000 грн., зазначена заборгованість жодного відношення до податкового порушення встановленого актом перевірки не має.

Актом перевірки податковим органом встановлено, що на порушення підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивачем завищені валові витрати на загальну суму 1482858,00 грн., в тому числі перший квартал 2010 року - 201711 грн., другий квартал 2010 року - 799430 грн., третій квартал 2010 року - 261789 грн., четвертий квартал 2010 року - 128780 грн., перший квартал 2011 року - 91148 грн. та завищено податковий кредит на загальну суму 151354 грн., в тому числі березень 2010 року - 42250 грн., червень 2010 року - 15220 грн., вересень 2010 року - 52358 грн., грудень 2010 року - 21164 грн., січень 2011 року - 20362 грн. Податковий орган впродовж розгляду справи у суді першої інстанції та під час апеляційного провадження вважає, що позивачем неправомірно включено до складу валових витрат у періоді, який перевірявся, витрати з придбання товарів при здійсненні нікчемних правочинів, по яких не доведений зв'язок з господарською діяльністю підприємства.

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Главпотребсоюз», який є постачальником та позивачем як покупцем укладено договір поставки № 13 від 8 листопада 2010 року, згідно якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупця товар, визначений у пунктом 1.2 даного договору, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити товар. Загальна сума встановлена на рівні сум усіх видаткових накладних від постачальника до покупця за весь період дії договору (том 1 арк. справи 227-228). На підтвердження виконання вищевказаного договору позивачем надані товарно - транспортні накладні (том 1 арк. справи 231-250, том 2 арк. справи 1-62), видаткові накладні (том 2 арк. справи 63- 145), податкові накладні (том 2 арк. справи 147-215).

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Шильда», який є постачальником та позивачем як покупцем укладено договір купівлі - продажу № 05/03-2010 від 5 березня 2010 року, згідно якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію згідно з виставленими рахунками, накладними та додатками. Відповідно до пункту 2.2 розділу 2 даного договору покупець оплачує продукцію шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (том 2 арк. справи 216). На підтвердження виконання вищевказаного договору позивачем надані податкова накладна № 473 від 31 березня 2010 року, податкова накладна № 465 від 31 березня 2010 року, податкова накладна № 512 від 31 березня 2010 року (том 2 арк. справи 219-238, том 3 арк. справи 1-17), видаткові накладні (том 3 арк. справи 19-75), товарно - транспортні накладні (том 3 арк. справи 77-128).

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Стилькомтраст», який є постачальником, та позивачем, як покупцем, укладено договір поставки № 45 від 1 липня 2010 року, згідно якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупця товар, визначений у пункті 1.2 даного договору, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити товар. Загальна сума по договору дорівнює сумі усіх видаткових накладних від постачальника до покупця за весь період дії договору (том 3 арк. справи129-130). На підтвердження виконання вищевказаного договору позивачем надані податкова накладна № 1466 від 31 серпня 2010 року, податкова накладна № 5631 від 31 серпня 2010 року, податкова накладна № 3116 від 31 серпня 2010 року, податкова накладна № 4409 від 31 серпня 2010 року (том 3 арк. справи 131-166), видаткові накладні (том 3 арк. справи 167-250, том 4 арк. справи 1-16), товарно - транспортні накладні (том 4 арк. справи 17-115).

Між товариством з обмеженою відповідальністю «СК»НОВО-СТРОЙ», який є постачальником та позивачем як покупцем укладено договір поставки від 1 червня 2010 року, згідно якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупця товар, визначений у пункті 1.2 даного договору, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити товар. Загальна сума по договору дорівнює сумі усіх видаткових накладних від постачальника до покупця за весь період дії договору (том 4 арк. справи 116-117). На підтвердження виконання вищевказаного договору позивачем надані наступні податкові накладні (том 4 арк. справи 118-158), видаткові накладні (том 4 арк. справи 159-250, том 5 арк. справи 140-147), товарно - транспортні накладні (том 5 арк. справи 149-245).

Як правильно встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонам отримані позивачем продовольчі товари за вищезазначеними договорами реалізовані кінцевим споживачам через магазини роздрібної торгівлі, які розташовані за адресою: м. Горлівка, пр. Леніна, 15а; м. Горлівка, вул. Матросова, 136; м. Донецьк, вул. 50-річчя СРСР, 157; м. Донецьк, бул. Шевченко, 129, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами (том 5 арк. справи 10-51).

Всі надані позивачем, досліджені податковим органом та судам первині документи є первинними документами відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-14. Колегія суддів, виходячи з наявності доказів придбання та реалізації товарів вважає безпідставними висновки податного органу щодо їх недійсності або нікчемності.

Податковим повідомленням - рішення № 4226/10/22-2/0000522202 від 24 травня 2012 року, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 583,75 грн., в тому числі за основним платежем 467,00 грн., штрафні (фінансові) санкції у розмірі 116,75 грн. Податковим повідомленням - рішенням № 4228/10/22-2/0000532202 від 24 травня 2012 року, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 15126,00 грн., в тому числі за основним платежем 12101,00 грн., штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3025,25 грн.

Наведені податкові повідомлення - рішення прийняті за результатами апеляційного адміністративного перегляду і пов'язані виключно із станом арифметичного обчислення. Оскільки доводи, щодо підстав збільшення податкових зобов'язань спростована доводами наведеними судовим рішенням підстав для правомірності прийняття податкових-повідомлень рішень 24 травня 2012 року відсутні.

Безпідставність збільшення грошових зобов'язань спростовує доводи податкового органу щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Посилання апелянта на порушення судом першої інстанції положень пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, є безпідставними з огляду на те, що відсутні підстави вважати відсутніми документи на час складання звітності, оскільки документи, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності надані платником податків та добросовісно досліджені працівниками податкового органу під час проведення перевірки.

Щодо врахування судової практики інших судів України, колегія суддів зазначає, що розгляд справи здійснений відповідно до положень статей 5, 9, 244-2 КАС України.

Суд першої інстанції повно встановив обставини справи, зробив висновки які відповідають обставинам у справі, та прийняв постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 5, 9, 24, 89, 94, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 4 грудня 2012 року по справі № 2а/0570/12089/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 4 грудня 2012 року по справі № 2а/0570/12089/2012 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 28 січня 2013 року. Повний текст ухвали складений та підписаний у нарадчій кімнаті 28 січня 2013 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Р.Ф. Ханова

Судді: А.В. Гайдар

М.М. Яковенко