Ухвала суду № 29053741, 29.01.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Островська О.П.

Суддя-доповідач - Шишов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2013 року справа №2а/1270/8041/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Шишова О.О., Сіваченко І.В., Шальєвої В.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інпекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року у справі № 2а/1270/8041/2012 за позовом приватного підприємства «Виробничо-комерційна форма «Оферта» до Державної податкової інпекції у Жовтневому районі м.Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду задоволені позовні вимоги приватного підприємства «Виробничо-комерційна форма «Оферта» до Державної податкової інпекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 001762310.

Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Луганська Луганської області Державної податкової служби України № 0001762310 від 8.10.2012 року, яким ПП "Виробничо-комерційна фірма "Оферта" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 16195 грн.00 коп., в тому числі за основним платежем - 12956 грн. 00 коп. та штрафні санкції - 3239 грн. 00 коп.

З рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та звернулись з апеляційною скаргою у якій вказали, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначили про наявність встановлених в ході перевірки порушень щодо формування податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентом ПП «Валдай-Луганськ». Просили скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Тому у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статус державної податкової служби України, її функції та правові основи діяльності регулюються нормами Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим Кодексом України.

Державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної нормиКонституції України та аналогічним вимогам Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Відповідно до статті 1 зазначеного вище закону, до системи органів державної податкової служби віднесено Державну податкову адміністрацію України, державні податкові адміністрації в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому порядку, перебуває на податковому обліку у відповідача.

Посадовими особами Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Луганська Луганської області Державної податкової служби України з 05.09.2012 року по 18.09.2012 року була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Валдай-Луганськ» за період з 01.02.2012 по 30.04.2012 року, за результатами якої було складено акт № 1451/22-119/33846806 від 25.09.2012 року (а.с.8-19).

Зазначена перевірка була проведена на підставі п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем було отримано акт перевірки контрагента ПП "Виробничо-комерційна фірма "Оферта", а саме ПП «Валдай-Луганськ».

У зв'язку з отриманням матеріалів перевірки контрагенту із яким перебувало у господарських відносинах ПП "Виробничо-комерційна фірма "Оферта" відповідачем було направлено позивачу запит від 23.07.2012 р. № 7944/22 щодо надання пояснень та документального підтвердження.

01.08.2012 року позивачем була надана відповідь на зазначений запит. Документи, які б підтверджували реальне здійснення операцій з контрагентом ПП «Валдай-Луганськ», до перевірки на думку відповідача позивачем були надані не в повному обсязі.

05.09.2012 року відповідачем було видано наказ № 870 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Виробничо-комерційна фірма "Оферта" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Валдай-Луганськ» за період з 01.02.2012 по 30.04.2012 (а.с. 122-127).

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України у зв'язку з чим ПП "Виробничо-комерційна фірма "Оферта" занижено податок на додану вартість на загальну суму 12956 грн., а саме:

-за лютий 2012 року на суму ПДВ 7025 грн.;

-за березень 2012 року на суму ПДВ 3931 грн.;

-за квітень 2012 року на суму ПДВ 2000 грн.

Відповідачем на підставі акту перевірки № 1451/22-119/33846806 від 25.09.2012 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0001762310 від 8.10.2012 року (а.с.32).

Податковим повідомленням-рішенням від 8.10.2012 року №0001762310 визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) ПП "Виробничо-комерційна фірма "Оферта" в загальному розмірі 16195 грн., в т.ч. за основним платежем - 12956 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями - 3239 грн.

За висновками, викладеними відповідачем в згаданому Акті, зазначено, що перевіркою не підтверджується поставка товарів (робіт, послуг) від постачальника ПП «Валдай-Луганськ» позивачу за лютий 2012 року на суму ПДВ 7025 грн., за березень 2012 року на суму ПДВ 3931 грн., за квітень 2012 року на суму ПДВ 2000 грн. В результаті встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 12956 грн. Перевіркою не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ПП "Виробничо-комерційна фірма "Оферта» за лютий-квітень 2012 року. Встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні товарів (послуг), які підпадають під визначення ст.22, ст.185 Податкового Кодексу України.

Позивач не згоден з вказаним податковим повідомленням-рішенням.

Справа розглядається у межах виниклого спору та заявлених позовних вимог.

Суд першої інстанції вважав, що у даному випадку у відповідача не було підстав для прийняття зазначеного податкового повідомлення - рішення.

При цьому, враховуючи спірний період, суд першої інстанції вважав необхідним при вирішенні спору керуватися Податковим Кодексом України.

У відповідності до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (який набрав чинності з 1.01.2011 року) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У відповідності до п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу. Разом з тим, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документа не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів, що передбачені для певного виду документа чинним законодавством.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

При цьому, господарські операції (поставка, продаж тощо) є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань.

Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з легітимними рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податку.

Аналіз реальності господарських операцій може здійснюватися на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин, в тому числі реального економічного змісту господарських операцій та підтвердження їх первинними документами (товарно-транспортними накладними та ін.).

Відповідно до п. 2, 5, 16 Наказу Державної податкової адміністрації України 21.12.2010 969 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення": податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (п. 2 Порядку заповнення податкової накладної), податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку (п.5 Порядку заповнення податкової накладної), всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою (п.16 Порядку заповнення податкової накладної).

Отже підставою для формування податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна, зокрема, наведені в ній відомості повинні відповідати дійсності.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ сум за такими накладними за умови реального вчинення дій по виконанню господарської операції.

Судом першої інстанції встановлено, що між ПП "Виробничо-комерційна фірма "Оферта" та ПП «Валдай-Луганськ» було укладено договір купівлі продажу від 17.01.2012 року (а.с.33), згідно якого ПП «Валдай-Луганськ» поставило ПП "Виробничо-комерційна фірма "Оферта" товари згідно видаткових накладних, які є невід`ємними частинами договору.

Вказаний договір підписаний директорами підприємств, які на той час мали всі повноваження на укладення угод, їх підписи завірені відповідними печатками підприємств.

На виконання цього договору вказаним контрагентом було реалізовано позивачеві продукції на суму 6766,58 грн., на що було оформлено цим контрагентом та видано позивачеві податкову накладну № 129 від 17.01.2012 р.(а.с.87).

Крім того, виконання договору підтверджуються належним чином оформленими первинними документами (рахунком фактурою № 17/01/12-6 від 17.01.2012 р., видатковою накладною № 17/01/12 від 17.01.2012 р., копією платіжного доручення № 577494 від 12.03.2012 р. на суму 6 766, 58 грн.), що свідчить про сплату коштів позивачем ПП «Валдай-Луганськ» вартості отриманого товару.

Придбаний товар (перегородка з алюмінію) була встановлена відповідно до Договору підряду №ДП -03/01/12 від 03.01.2012р. та Акту виконаних робіт (Укрінбанк), що свідчить про подальше використання товару отриманого позивачем від ПП «Валдай-Луганськ».

Судом першої інстанції також встановлено, що між ПП "Виробничо-комерційна фірма "Оферта" та ПП «Валдай-Луганськ» було укладено договір купівлі-продажу від 02.02.2012 року (а.с.34-36), згідно якого ПП «Валдай-Луганськ» поставило ПП "Виробничо-комерційна фірма "Оферта" товари згідно видаткових накладних, які є невід`ємними частинами договору.

Вказаний договір підписаний директорами підприємств, які на той час мали всі повноваження на укладення угод, їх підписи завірені відповідними печатками підприємств.

На виконання цього договору вказаним контрагентом було реалізовано позивачеві продукції на суму 9871,10 грн, на що було оформлено цим контрагентом та видано позивачеві податкову накладну № 27 від 02.02.2012 р.(а.с.90).

Крім того, виконання договору підтверджуються належним чином оформленими первинними документами (рахунком фактурою № 02/02/12-6 від 02.02.2012, видатковою накладною № 02/02/12 від 02.02.2012 р., копією платіжного доручення № 336098 від 17.02.2012 р. на суму 9871,10 грн.), що свідчить про сплату коштів позивачем ПП «Валдай-Луганськ» вартості отриманого товару.

Придбаний товар (обладнання для встановлення вузла обліку теплової енергії) був встановлений відповідно до Договору підряду М 22/12 від 20.12.2011 р. з ТОВ «ПП Інтерстройсервіс» та Акту виконаних робіт, що свідчить про подальше використання товару отриманого позивачем від ПП «Валдай-Луганськ».

Судом першої інстанції також встановлено, що між ПП "Виробничо-комерційна фірма "Оферта" та ПП «Валдай-Луганськ» було укладено договір купівлі-продажу від 21.02.2012 року (а.с.37-39), згідно якого ПП «Валдай-Луганськ» поставило ПП "Виробничо-комерційна фірма "Оферта" товари згідно видаткових накладних, які є невід`ємними частинами договору.

Вказаний договір підписаний директорами підприємств, які на той час мали всі повноваження на укладення угод, їх підписи завірені відповідними печатками підприємств.

На виконання цього договору вказаним контрагентом було реалізовано позивачеві продукції на суму 25513,73 грн, на що було оформлено цим контрагентом та видано позивачеві податкову накладну № 177 від 21.02.2012 р.(а.с.95).

Крім того, виконання договору підтверджуються належним чином оформленими первинними документами (рахунком фактурою № 21/02/12-6 від 21.02.2012, видатковою накладною № 21/02/12 від 21.02.2012 р., копією платіжного доручення № 667199 від 27.03.2012 р. на суму 16 000,00 грн. та копію платіжного доручення № 29 від 04.05.2012 р. на суму 9513,72 грн.), що свідчить про сплату коштів позивачем ПП «Валдай-Луганськ» вартості отриманого товару.

Вказаний товар придбався ПП «ВКФ «Оферта» для проведення ремонтних робіт в приміщенні яке належить ПП «ВКФ «Оферта» розташованого за адресою: м. Луганськ, вул. 30р. Перемоги, 23а.

Судом першої інстанції також встановлено, що між ПП "Виробничо-комерційна фірма "Оферта" та ПП «Валдай-Луганськ» було укладено договір купівлі-продажу від 26.03.2012 року (а.с.41), згідно якого ПП «Валдай-Луганськ» поставило ПП "Виробничо-комерційна фірма "Оферта" товари згідно видаткових накладних, які є невід`ємними частинами договору.

Вказаний договір підписаний директорами підприємств, які на той час мали всі повноваження на укладення угод, їх підписи завірені відповідними печатками підприємств.

На виконання цього договору вказаним контрагентом було реалізовано позивачеві продукції на суму 23583,24 грн, на що було оформлено цим контрагентом та видано позивачеві податкову накладну № 190 від 26.03.2012 р.(а.с.101).

Крім того, виконання договору підтверджуються належним чином оформленими первинними документами (рахунком фактурою № 26/03/12-6 від 26.03.2012, видатковою накладною № 26/03/12 від 26.03.2012 р., копією платіжного доручення від 04.05.2012р. на суму 23583,24 грн.), що свідчить про сплату коштів позивачем ПП «Валдай-Луганськ» вартості отриманого товару

Придбаний товар було використано для встановлення вузла обліку теплової енергії відповідно до договору від 22.03.2012 р. № ДП-22/03/12 з ТОВ «Монолітспецстрой» та акту виконаних робіт, що свідчить про подальше використання товару отриманого позивачем від ПП «Валдай-Луганськ».

Судом першої інстанції також встановлено, що між ПП "Виробничо-комерційна фірма "Оферта" та ПП «Валдай-Луганськ» було укладено договір купівлі продажу від 24.04.2012 року (а.с.40), згідно якого ПП «Валдай-Луганськ» поставило ПП "Виробничо-комерційна фірма "Оферта" товари згідно видаткових накладних, які є невід`ємними частинами договору.

Вказаний договір підписаний директорами підприємств, які на той час мали всі повноваження на укладення угод, їх підписи завірені відповідними печатками підприємств.

На виконання цього договору вказаним контрагентом було реалізовано позивачеві продукції на суму 36876 грн, на що було оформлено цим контрагентом та видано позивачеві податкову накладну № 268 від 24.04.2012 р.(а.с.106).

Крім того, виконання договору підтверджуються належним чином оформленими первинними документами (рахунком фактурою № 24/04/12-5 від 24.04.2012 р, видатковою накладною № 24/04/12 від 24.04.2012 р., копією платіжного доручення від № 026 від 17.05.2012 р. сума 6876,13 грн. та копією платіжного доручення № 1135989 від 21.05.2012р.), що свідчить про сплату коштів позивачем ПП «Валдай-Луганськ» вартості отриманого товару.

Придбаний товар було використано на ремонт шиферної покрівлі відповідно до договору з УКГ ЛМР від 11.05.2012 та акту виконаних робіт, що свідчить про подальше використання товару отриманого позивачем від ПП «Валдай-Луганськ».

Оцінивши приєднані до справи копії первинних документів, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що оглянуті документи не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу положень Податкового кодексу України, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №8 8, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи,держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідач не зазначив у акті перевірки та не надав суду доказів, які б з огляду на приведені вище положення ЦК України та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України свідчили про нікчемність правочину - договорів, укладених позивачем із ПП «Валдай-Луганськ». Також вказані правочини не визнавалися недійсними у судовому порядку.

Суд першої інстанції вважав, що можлива відсутність ПП «Валдай-Луганськ» за своїм місцезнаходженням та можлива відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності у ПП «Валдай-Луганськ» не може бути підставою для висновку про нікчемність укладених із ними договорів на підставі ст.ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України. Зазначені норми законодавства не пов'язують нікчемність правочину із відсутністю умов для здійснення господарської діяльності.

Суд першої інстанції не прийняв посилання представника відповідача в обґрунтування відсутності факту реального здійснення господарських операцій між ПП ВКФ «Оферта» та ПП «Валдай-Луганськ» за лютий-квітень 2012 року на те, що позивач не підтвердив фактичне виконання договору відповідними первинними та бухгалтерськими документами, оскільки це спростовано дослідженими судом матеріалами справи, про що було зазначено судом вище.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції вважав, що відповідач не довів обставин, які б свідчили про відсутність факту реального здійснення господарських операцій між ПП ВКФ «Оферта» та ПП «Валдай-Луганськ» за лютий-квітень 2012 року.

Натомість, позивачем надано достатній об'єм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про зв'язок витрат по придбанню продукції за вказаним договором із його господарською діяльністю та фактичне використання отриманої продукції у його власній господарській діяльності.

Крім того, спростувати презумпцію правомірності правочину можливо лише у випадку, коли недійсність правочину передбачена прямою нормою закону, так само як застосувати наслідки такого правочину можливо лише за санкціями встановленими законом, проте у спірних правовідносинах податковий орган всупереч вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не довів ні факту нікчемності правочинів, на відсутності факту реального здійснення господарських операцій між ПП ВКФ «Оферта» та ПП «Валдай-Луганськ» за лютий-квітень 2012 року, ні підстав для застосування санкції до відповідача у вигляді для визначення, стягнення з позивача суми податкового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій.

Згідно ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2012 року позовні вимоги ПП «Валдай-Луганськ» задоволені. Визнані неправомірними дії Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Державної податкової служби щодо проведення перевірки, приватного підприємства «Валдай-Луганськ», оформленої актом № 242/22/34642374 від 17.07.2012 року, визнані неправомірними дії Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Державної податкової служби щодо внесення висновків акту «Про неможливість проведення перевірки приватного підприємства «Валдай-Луганськ» № 242/22/34642374 від 17.07.2012 року до АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» та зобов'язано Державну податкову інспекцію у Жовтневому районі м. Луганська Державної податкової служби поновити дані обліку та особового рахунку платника податків приватного підприємства «Валдай-Луганськ», відображених у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.02.2012 року по 30.04.2012 року та декларації з податку на прибуток за 1-й квартал 2012 року.

Зазначена постанова ухвалою Донецького апеляційного адміністратвиного суду 23 жовтня 2012 року залишена без змін.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач знехтував вимогами закону, а тому прийняття рішення податковим органом за таких умов є неправомірним.

Відповідно до п. 4 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації в Україні 22.12.2010 року за № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 12.01.2011 року за № 34/18772 (далі - Порядок № 984) акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Пункт 5 Порядку №984 встановлює, що за результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

У пункті 6 Порядку №984 передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Стаття 83 ПК України визначає, що для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Таким чином, податковим органом не дотримано умов та порядку проведення позапланової документальної невиїзної перевірки.

Суд першої інстанції вірно не прийняв до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу стосовно не підтвердження між позивачем та його контрагентами господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладених правочинів та відповідно не створюють юридичних наслідків, оскільки зазначені доводи є лише припущеннями відповідача.

Також суд першої інстанції вважав за необхідне зазначити, що вплив допущених контрагентами платника податків порушень податкового законодавства на право платника податків на податковий кредит та включення сум до валових витрат слід оцінювати з урахуванням можливої обізнаності цього платника податків щодо таких порушень.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що саме по собі невиконання контрагентом платника податків своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету ще не є підставою для відмови у праві на податковий кредит з податку на додану вартість.

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про обставини діяльності вищевказаних контрагентів, або мав реальну можливість з`ясувати ті обставини його діяльності, які унеможливлюють віднесення ним сум ПДВ до податкового кредиту, в матеріалах справи відсутні.

Суд першої інстанції також не прийняв до уваги як неспроможні посилання ДПІ на порушення при складанні товарно-транспортних накладних, які були надані позивачем до перевірки та до суду, оскільки згідно з пунктом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, товарно-транспортна накладна -це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

За змістом пункту 11.1 цих Правил товарно-транспортна накладна є основним документом на перевезення вантажів.

Таким чином, товарно-транспортна накладна за встановленою формою є обов'язковою для застосування відправниками та одержувачами вантажів, позаяк є підставою для проведення розрахунків за договором перевезення, а також для списання та оприбуткування товарно-матеріальних цінностей.

Однак у розглядуваному випадку зі змісту договорів не випливає, що замовником поставки виступав покупець (позивач у справі). Тобто ПП ВКФ «Оферта» не брало участі у відносинах з перевезення вантажу, а відтак наявність або відсутність товарно-транспортних накладних як підтверджувальних документів не має юридичного значення. Подання товарно-транспортних накладних за наявності первинних документів на підтвердження фактичного отримання та оплати товару (видаткової накладної, виписки з банківського рахунку тощо) не є обов'язковим у зв'язку з тим, що у даному спорі не оцінюється правомірність формування ПП ВКФ «Оферта» податкового кредиту за операцією з перевезення товарів.

За таких обставин, відповідач не довів правомірність своїх висновків щодо порушень позивачем податкового законодавства, його доводи щодо ненадання належним чином оформлених первинних бухгалтерських та фінансових документів, та щодо нікчемності укладених позивачем угод ґрунтуються на припущеннях та не підтвердженні посиланнями на будь-які первинні документи. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

За таких обставин суд першої інстанції вважав, що є підстави для задоволення позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001762310 від 8.10.2012 року.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів.

Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду без змін.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інпекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року у справі № 2а/1270/8041/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року у справі № 2а/1270/8041/2012 - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий О.О.Шишов

Судді І.В.Сіваченко

С.В.Жаботинська