Ухвала суду № 29053726, 29.01.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Давиденко Т.В.

Суддя-доповідач - Шишов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2013 року справа №2а/0570/16581/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шишова О.О.

суддів Сіваченка І.В., Жаботинська С.В.,

секретарі судового засідання Сульженко А.В.

за участю представника відповідача Ковальчук Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Експерес» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 грудня 2012 року у справі № 2а/0570/16581/2012 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Експерес» до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Донецькій області про визнання нечинною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду відмовлено в задоволені позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Експерес» до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Донецькій області про визнання нечинною та скасування постанови від 06.11.2012 року № 147279 про застосування фінансових санкцій в сумі 1700 грн.

З рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та звернулись з апеляційною скаргою у якій вказали, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права. Зазначили, що перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів автомобільним транспортом, на підставі якого винесена постанова, проведена незаконно, з порушенням законодавства та інтересів суб'єкта господарювання, оскільки, як вважає позивач, проведення рейдових перевірок посадовими особами відповідача можливе не частіше ніж раз на три місяці. Просили скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

Представник відповідача судовому заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Представник позивача у судове засідання не прибув, хоча він був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно суд апеляційної інстанції розглянув справу у відсутність особи, яка не з'явилася.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

ТОВ «Авто-Експрес» зареєстроване рішенням виконавчого комітету Донецької міської ради від 14.10.2005 року, внесене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (ЄДРПОУ 33222009), юридична адреса: 83086, Донецька область, м. Донецьк, Ворошилоський район, пл. Комунарів, 4 (а.с. 10).

28.09.2012 року ТУ ГДІ в Донецькій області здійснена перевірка транспортного засобу, який належить ТОВ «Авто-Експрес», за результатами якої складений акт перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів автомобільним транспортом від 28.09.2012 року № 051337.

Під час перевірки встановлене порушення ТОВ «Авто-Експрес» ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» щодо здійснення нерегулярних пасажирських перевезень та незабезпечення наявності у водія квитків номіналом 3,38 та 2,02, які передбачені таблицею вартості проїзду, неоформлення квитково-касового листу та наявності інших документів, перелік яких передбачений зазначеною нормою Закону.

В поясненнях водія про причини порушень зазначено, що відповідні квитки не видані на товаристві.

06.11.2012 року ТУ Головавтотрансінспекція в Донецькій області винесена постанова № 147279 про застосування до ТОВ «Авто - Експрес» фінансових санкцій в сумі 1700 грн., яка направлена на адресу товариства 06.11.2012 року для добровільного виконання (а.с. 6-7).

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції, позивач просив визнати нечинною та скасувати зазначену постанову.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд першої інстанції вважав позовну заяву такою, що задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт».

Згідно ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті здійснює державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів законодавчо регульованої сфери, що визначають організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та державний нагляд за забезпеченням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, безпеки автомобільних перевезень.

Урядовим органом державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті відповідно до п. 1 Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2004 року № 1190, є Головна державна інспекція на автомобільному транспорті (Головавтотрансінспекція), що діє у складі Мінтрансзв'язку і йому підпорядковується.

Згідно п. 4 Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті Головавтотрансінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів, що регулюють організацію перевезення пасажирів і вантажів та державний контроль за дотриманням вимог законодавства про автомобільний транспорт, зокрема за наявністю відповідної ліцензії та ліцензійної картки на транспортний засіб суб'єкта господарювання.

Головавтотрансінспекція має право перевіряти додержання суб'єктами господарювання вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів, що регулюють організацію перевезення пасажирів і вантажів, що передбачено п. 5 Положення.

Відповідно до п. 8 Положення Головавтотрансінспекція для виконання покладених на неї завдань може за погодженням з Міністром транспорту та зв'язку утворювати територіальні органи у межах граничної чисельності працівників Головавтотрансінспекції.

Таким чином, відповідач у справі - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері додержання суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб'єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року № 1567.

Відповідно до п. 20 Порядку за результатами планової або позапланової перевірки за місцезнаходженням суб'єкта господарювання складається акт за формою згідно з додатком 2.

Акт складається у двох примірниках, кожен з яких підписується посадовими особами, що провели перевірку, та посадовою особою суб'єкта господарювання або фізичною особою - суб'єктом господарювання (далі - уповноважена особа суб'єкта господарювання). Один примірник акта передається уповноваженій особі суб'єкта господарювання, щодо якого було проведено перевірку, інший - до органу державного контролю.

Виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Відповідно до п.22 Порядку у разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.

Як вбачається з акту перевірки, він підписаний водієм транспортного засобу.

Згідно п.26 Порядку справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Відповідно до п. 27 Порядку у разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування фінансових санкцій, яка оформляється згідно з додатком 5.

Як зазначалось раніше, під час перевірки відповідачем встановлені порушення позивачем вимог ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Згідно ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для регулярних пасажирських перевезень:

для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України;

для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка).

Як встановлено судом першої інстанції, підтверджено матеріалами справи та не спростовано позивачем, в порушення зазначеної норми Закону він не забезпечив наявності документів, перелік яких передбачений ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Згідно абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Оскільки під час перевірки територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області встановлене порушення законодавства про автомобільний транспорт, суд першої інстанції вважав, що відповідач правомірно, в межах повноважень та у спосіб, визначений Законом, застосував до позивача фінансові санкції на підставі зазначеної норми Закону.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів.

Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду без змін.

Повний текст рішення складений 01 лютого 2013 року.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Експерес» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 грудня 2012 року у справі № 2а/0570/16581/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 грудня 2012 року у справі № 2а/0570/16581/2012 - залишити без змін.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України складення рішення у повному обсязі відкласти на строк - до 5 днів.

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення в повному обсязі.

Головуючий О.О.Шишов

Судді І.В.Сіваченко

С.В.Жаботинська