Ухвала суду № 29053719, 29.01.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Смагар С.В.

Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2013 року справа №2а/0570/14825/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Казначеєва Е.Г., суддів: Яманко В.Г., Васильєвої І.А., за участі секретаря судового засідання Карабан Т.Н., представника позивача Іванової Ю.Г., за довіреністю, представника відповідача Єрмакової Ю.І., за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2012 р. у справі № 2а/0570/14825/2012 (головуючий І інстанції Смагар С.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Морське постачання та сервіс" до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м.Маріуполя Донецької області Державної податкової служби про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ :

Товариством з обмеженою відповідальністю «Морське постачання та сервіс» заявлено позов до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 26 жовтня 2012 року № 0009342310 в сумі 2600 грн. та від 16 серпня 2012 року № 0000272310 в сумі 7805 грн., від 26 листопада 2012 року № 0000092240 в сумі 4557 грн. 59 коп.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2012 року, роз'єднання позовні вимоги та виділено в окреме провадження позовні вимоги про визнання нечинними податкового повідомлення-рішення від 26 листопада 2012 року № 0000092240 в сумі 4557 грн. 59 коп., предметом розгляду зазначеної справи є вимоги про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 26 жовтня 2012 року № 0009342310 в сумі 2600 грн. та від 16 серпня 2012 року № 0000272310 в сумі 7805 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2012 року позовні вимоги задоволені частково. Суд першої інстанції визнав частково недійсним податкове повідомлення-рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 26 жовтня 2012 року № 0009342310 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2600 грн. за основним платежем, визнав частково недійсним податкове повідомлення-рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 16 серпня 2012 року № 0000272310 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 3251 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 3250 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1 грн. В іншій частині позовних вимог відмовив.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та відмовити в задоволені позову повністю. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що вказана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Окрім того, вважає, що судом першої інстанції не надана належна оцінка доказам, щодо реальності господарських операцій, не враховані обставини, що мають значення для справи, що призвело до ухвалення незакон ної постанови про задоволення позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував та надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, вважає, що постанова суду першої інстанції винесена з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу не обґрунтованою та такою що підлягає залишенню без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, вважає, що постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Морське постачання та сервіс» є юридичною особою, знаходиться на податковому обліку в Жовтневій міжрайонній державній податковій інспекції Донецької області Державної податкової служби, є платником податку на додану вартість(а.с.78,111-118 т.1).

На підставі направлень Жовтневої МДПІ м. Маріуполя від 09.02.2012 року № 341-348, від 10.02.2012 року № 353 відповідачем була проведена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 31 липня 2012 року № 1140/22-2/25577841(а.с.11-19 т.1). Зазначеним актом встановлено, що позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами за 1 квартал 2011 року в сумі 13000 грн. за укладеним нікчемним правочином з Приватним підприємством «Бізнесіндустрія», внаслідок чого занижений податок на прибуток у 1 кварталі 2011 року на 3250 грн. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту відповідачем встановлено його завищення позивачем у лютому 2011 року на 2600 грн. по взаємовідносинам з Приватним підприємством «Бізнесіндустрія».

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 16 серпня 2012 року № 0000272310, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 7805 грн., в тому числі за основним платежем 7804 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1 грн., яке оскаржується позивачем повністю та від 26 жовтня 2012 року № 0009342310, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 784835 грн. 25 коп., в тому числі за основним платежем 698771 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 86064 грн. 25 коп. - оскаржується частково в сумі 2600 грн. за основним платежем.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2012 року визнано частково недійсним податкове повідомлення-рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 26 жовтня 2012 року № 0009342310 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2600 грн. за основним платежем та визнано частково недійсним податкове повідомлення-рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 16 серпня 2012 року № 0000272310 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 3251 грн. В цій частині рішення суду першої інстанції оскаржується податковим органом, а тому в апеляційному порядку здійснюється перегляд справи лише в частині правомірності визнання спірними податковими повідомленнями-рішеннями грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 3251 грн. та податку на додану вартість в сумі 2600 грн. В іншій частині рішення суду не оспорюється.

Відповідно до матеріалів справи в період здійснення правовідносин між позивачем та контрагентом, повинні застосовуватись норми Податкового кодексу України.

Відповідно до положень п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 189.4 статті 189 цього Кодексу, базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів, визначена у порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Дата збільшення податкових зобов'язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187 і 198 цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з : придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи),у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів /послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконаних робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

В пункті 201.1 статті 201 ПК України визначено обов'язок платника податків надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, обов'язкові реквізити, перелік яких вказаний у п.п.а)-і).

Пунктами 200.1-200.3 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 цієї ж статті, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п. 201.8 статті 201 ПК України 201.8 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Морське постачання та сервіс" придбало у Приватного підприємства «Бізнесіндустрія» товар в кількості одна штука - канат.

Сума придбання складає 15600 грн., для сплати вказаної суми Приватним підприємством «Бізнесіндустрія» на адресу позивача був виписаний рахунок №12 від 26.01.2011 року (а.с.25 т.1) Позивачем платіжним дорученням від 17 лютого 2011 року № 1547 оплачена вартість придбаного товару у повному обсязі (а.с.26 т.1)

Зазначений канат отримано позивачем про, що свідчить видаткова накладна № 65 від 26.01.2011 року (а.с.27 т.1) та довіреність № 32 від 26.01.2011 року, яка відображена в книзі обліку довіреностей (а.с.28 т.1) та позивачу Приватним підприємством «Бізнесіндустрія» видано податкову накладу №65 від 26.01.2012 року на загальну суму 15600,00 грн., з яких ПДВ - 2600,00 грн. (а.с.29 т.1)

Відповідно до матеріалів справи сума вартості товару відображена позивачем в складі валових витрат, що відображено в картці рахунку 281 та 631 за 1 квартал 2011 року (а.с.30-31 т.1)

Подальша реалізація придбаного канату не заперечується та не спростовується відповідачем та підтверджується відповідними документами наявними в матеріалах справи (ВМД, специфікацією, рахунком, накладною)

Крім того відповідно до акту перевірки Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси від 7 квітня 2011 року № 518/23-4/37350549, контрагентом позивача були задекларовані податкові зобов'язання по взаємовідносинам з позивачем в сумі 2600 грн. по зазначеній фінансово-господарській операції.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Тобто з матеріалів справи вбачається, що наявні первинні документи, податкові накладні, які є належними доказами правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з його контрагентом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Відповідно до частини 1 статі 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи). Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Колегія суддів не приймає посилання апелянта на відсутність всіх первинних документів, оскільки як зазначалось вище, до первинних документів відносяться документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та складені під час здійснення господарської операції, або безпосередньо після її закінчення. На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем надано достатньо матеріалів в підтвердження реальності здійсненної господарської операції з контрагентом. Крім того, відповідно до акту перевірки, відповідачем під час перевірки були дослідженні первинні документи на відсутність яких посилається відповідач в апеляційній скарзі та податковим органом не було встановлено порушень в їх складені.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Відповідно до даних Єдиного державний реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Приватне підприємство «Бізнесіндустрія» на момент здійснення господарських операцій з січня-лютий 2011 року було зареєстровано у якості платника податку на додану вартість та знаходилось в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до викладеного вказане підприємство під час здійснення господарських операцій та складення первинних документів було зареєстроване як юридична особа, на момент проведення фінансово-господарської операції контрагент був платником ПДВ.

Колегія суддів не приймає посилання відповідача на підставу для висновку відповідача, щодо нікчемності правочину на акт Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси від 7 квітня 2011 року № 518/23-4/37350549 «Про неможливість проведення документальної перевірки ПП «Бізнесіндустрія» з питань правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість за період січень 2011 року» у зв'язку із тим, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою з наступних підстав.

Так відповідно до акту перевірки, податковим органом не досліджувалися первинні документи фінансово-господарської діяльності ПП «Бізнесіндустрія» по взаємовідносинам з позивачем, а висновок щодо ознак нікчемності з іншими контрагентами (покупцями) здійснений як наслідок незнаходження підприємства за юридичною адресою. Питання віднесення певних сум до податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Колегія суддів зазначає, відсутність контрагента за місцем реєстрації не є свідченням порушення вимог податкового законодавства позивачем, а підставою для прийняття податковими органами заходів щодо розшуку контрагента та притягнення його до відповідальності. Податковий кодекс України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника від інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Крім того податковим органом не було встановлено не звітування ПП «Бізнесіндустрія» за результатами господарської діяльності, зазначена операція знайла своє відображення в податковому обліку цього підприємства.

Щодо відсутності трудових ресурсів та складських приміщень у ПП «Бізнесіндустрія» колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутні приписи які б вимагали від контрагента позивача наявності виробничих потужностей та певних основних засобів, як і те що відповідачем не доведено, що виконання господарських операцій по придбанню товару вимагало наявності певної кількості працівників у штаті контрагента позивача з урахуванням того, що в акті перевірки цього підприємства відображено кількість працюючих у 4 кварталі 2010 року - за цивільно-правовим договором 2 особи. Тобто з вищевикладеного вбачається, що відповідачем не доведено недостатність працівників контрагента для здійснення господарських операцій з позивачем.

Стосовно посилання відповідача на те, що у контрагента позивача відсутні працівники, складські приміщення, устаткування, необхідного для здійснення фінансово-господарської діяльності, про що свідчить податкова звітність контрагента позивача колегія суддів зазначає, що відсутність інформації про основні фонди і орендовані приміщення, отриманої з декларацій не є достатнім свідченням неможливості виконання договорів, оскільки одні лише відомості декларації не є достатнім доказом відсутності чи наявності будь-яких видів майна у суб'єкта господарювання. Крім того, відповідачем фактично не досліджено це питання шляхом здійснення виїзної перевірки.

Крім того аналізуючи у комплексі всі наявні матеріали справи (документи податкового та бухгалтерського обліку) колегія суддів зазначає що відсутність тільки товарно-транспортних накладних не може свідчити про нереальність господарської операції здійснених між позивачем та ПП «Бізнесіндустрія».

Вищевказані обставини та докази спростовують висновки податкового органу щодо відсутності реального характеру у спірній господарській операції при придбанні товару позивачем у його контрагента.

З матеріалів справи, вбачається, що факт здійснення господарських операцій та виконання умов договорів між ТОВ «Морське постачання та сервіс» та його контрагентом ПП «Бізнесіндустрія», підтверджується вищенаведеними, наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими та податковими документами. Як вбачається з акту перевірки, податковим органом не зафіксовано неналежне оформлення позивачем податкових накладних, на підставі яких виник податковий кредит, тобто вони складені відповідно до норм чинного законодавства. Таким чином наявними в справі документами, підтверджується здійснення позивачем розрахунків за договором.

Вищезазначене свідчить про реальність здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем ТОВ «Морське постачання та сервіс» та його контрагентом ПП «Бізнесіндустрія».

Колегія суддів зазначає, що в діях позивача як платника податку не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів. З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у податкового органу були відсутні підстави для визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість та нарахування штрафних (фінансових) санкцій і податкових зобов'язань з податку на прибуток.

Доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи, які містять докази реального здійснення ТОВ «Морське постачання та сервіс» фінансово-господарських операцій з ПП «Бізнесіндустрія».

Твердження відповідача в апеляційній скарзі про нікчемність вчинених позивачем правочинів та той факт що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства не знайшло свого підтвердження доказами та матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що постанова прийнята судом першої інстанції з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з повним дослідженням всіх обставин справи тому апеляційна скарга відповідача залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2012 р. у справі № 2а/0570/14825/2012 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2012 р. у справі № 2а/0570/14825/2012 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого адміністративного суду України, а в разі складення в повному обсязі - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст складено 31 січня 2013 року

Головуючий суддя: Е.Г.Казначеєв

Судді: В.Г.Яманко

І.А.Васильєва