Ухвала суду № 29053156, 21.01.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2013 р.Справа № 2а-10370/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Бондара В.О. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Білоус А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2012р. по справі № 2а-10370/12/2070

за позовом Фірма "АМС" Товариство з обмеженою відповідальністю

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Фірма «АМС» Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкові (далі - відповідач) в якому просило скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача від 07.09.2012 року за № 0000221540;

Зобов'язати відповідача визнати правомірними права фірми «АМС» ТОВ на бюджетне відшкодування суми на розрахунковий рахунок платника у банку у розмірі 4106,00 грн.. та в рахунок майбутніх платежів з ПДВ у розмірі 871,00 гри., а всього на суму 4977,00 грн;

Зобов'язати відповідача протягом п'яти робочих днів з набрання відповідним судовим рішенням законної сили, подати до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, в розмірі 4106,00 грн.. що підлягає відшкодуванню з бюджету на розрахунковий рахунок фірми «АМС»ТОВ за реквізитами: п/р 2600330112575 в ВАТ "РЕАЛ-БАНК" м. Харкова МФО 351588;

Зобов'язати відповідача визнати на особовому обліковому рахунку платників ПДВ суму бюджетного відшкодування в рахунок майбутніх платежів з ПДВ у розмірі 871,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2012 року адміністративний позов задоволено частково.

Скасовано повідомлення-рішення відповідача від 07.09.2012 року за № 0000221540.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідачем було подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції в якій посилаючись на порушення норм матеріального права просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2012 року в частині задоволення позову та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному об'ємі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що згідно наказу відповідача «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки для визначення достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість» від 09.08.2012 року за №711 було проведено документальну перевірку позивача.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем по справі було складено акт за №1514/15-413/24486763 від 20.08.2012 року згідно якого встановлено порушення абз. 2 п. 200.5 ст. 200 ПК України, а саме: обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування.

На підставі вищевказаного акту 07.09.2012 року відповідачем по справі було винесено податкове повідомлення - рішення за № 0000221540.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції виходив з факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно - правових відносин у галузі оподаткування.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожний зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до ст.185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно вимог абз.2 п.200.5 ст. 200 ПК України не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Як вбачається з матеріалів справи позивачем протягом 12 календарних місяців були здійснені оподатковувані операції, на загальну суму 5221, 40 грн., що перевищує заявлену суму бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку у розмірі 4106, 00 грн. та в рахунок майбутніх платежів з ПДВ у розмірі 871, 00 грн. декларації з ПДВ, а всього 4977, 00 грн.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства, а тому він правомірно мав право на отримання заявлених сум бюджетного відшкодування надмірно сплаченого податку на додану вартість.

Стосовно доводів апеляційної скарги про анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог п. 184.9 ст.184 ПК України позивач як платник податку реєстрація якого була анульована та оскаржена до суду першої інстанції мав право на отримання бюджетного відшкодування.

Матеріали справи свідчать про те, що рішення податкового органу від 31.05.2012 року було анульовано реєстрацію позивача як платника податку на додану вартість та згодом постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2012 року було скасовано вищевказане рішення податкового органу та зобов'язано податковий орган вчинити дії щодо видачі свідоцтва платника податку на додану вартість та поновлення у реєстрі платників податку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню, а такому судом першої інстанції було правомірно та обґрунтовано частково задоволено позовні вимоги.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість правомірність, та законність рішення суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову по справі.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає даним критеріям оскільки прийнято та вчинено не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч.1ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що постанову суду першої інстанції скасуванню не підлягає, а апеляційна скарга задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2012р. по справі № 2а-10370/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О.Судді Бондар В.О. Кононенко З.О.

Повний текст ухвали виготовлений 25.01.2013 р.