Ухвала суду № 29052983, 21.01.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2013 р.Справа № 2а-1870/8104/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ПАТ "Сумигосптовари" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 31.10.2012р. по справі № 2а-1870/8104/12

за позовом ПАТ "Сумигосптовари"

до ДПІ у місті Сумах

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року у задоволенні адміністративного позову ПАТ "Сумигосптовари" до ДПІ в м.Суми про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ПАТ "Сумигосптовари" подало апеляційну скаргу та просить постанову Сумського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, постанову суду першої інстанції, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що податковим органом проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПАТ "Сумигосптовари" з питання дотримання вимог податкового законодавства, а саме: повноти та правильності обчислення податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за червень - грудень 2011 року, за результатами якої складено акт від 30.07.2012р №2027/152/01552865.

Перевіркою встановлено, що Сумською міською радою з закритим акціонерним товариством "Сумигосптовари", яке згідно відомості від Державних реєстраторів виконавчого комітету Сумської міської ради 12.07.2011 р. перетворено в публічне акціонерне товариство "Сумигосптовари" (Орендар), укладено договір оренди земельної ділянки площею 20728 кв. м., по вулиці Лінійній, 24, м. Суми, терміном дії до 05.02.2013 року.

Договір оренди земельної ділянки зареєстрований у Сумському міжрайонному реєстраційному відділенні Сумської регіональної філії Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру" при Державному комітеті України по земельних ресурсах, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис 03.12.2007р. за №04076120333. Договір перереєстровано зі змінами 03.12.2007 р. за №040761200334. За інформацією орендодавця земельних ділянок державної та комунальної власності Сумської міської ради, яка була надана до ДПІ в м. Сумах на виконання вимог ст.288 Податкового Кодексу України, станом на 01.01.2012 року вище зазначений договір оренди земельної ділянки є діючим (лист від 07.02.2012р. № 45/10.01-08).

18.02.2011 року позивачем до ДПІ в м. Суми подано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) на 2011 рік (вх. ДПІ в м.Суми № 9000502442 від 18.02.2011 року), якою визначило податкове зобов'язання по орендній платі за землю в розмірі 1,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Перевіркою встановлено порушення п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755 - VI, що призвело до заниження податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності за зазначений період на 98745,08грн.

На підставі акту перевірки керівником ДПІ в м. Суми прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.08.2012 р. № 0005221502/35213, яким збільшено податкове зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за червень-грудень 2011р. в розмірі 141065,40 грн., в т.ч. 98745,08 грн. - основного платежу, 42320,32 грн. - штрафних санкцій.

Позивач не погодився з прийнятим податковим повідомленням-рішенням оскаржив його до Державної податкової служби у Сумській області та ДПС України.

Рішеннями ДПС у Сумській області від 21.08.2012р. та від 21.09.2012 р. залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у м Сумах від 08.08.2012 р. 0005221502/35213,а скарги позивача - без задоволення.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності встановлення податковим органом порушення позивачем пп. 288.5.2 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України та невідповідності визначеного позивачем зобов'язання по орендній платі за землю на поточний рік з урахуванням вимог, встановлених чинним Податковим кодексом України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

У відповідності до статті 206 Земельного Кодексу України від 25.10.2001 р. №2768- III із наступними змінами та доповненнями використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. При цьому, згідно частини 2 вказаної статті плата за землю справляється відповідно до закону, а з 01 січня 2011 року будь - які питання щодо оподаткування регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755 - VI, і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до Податкового кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Підпунктом 4.1.1. п.4.1 ст.4 Податкового кодексу закріплено принцип «загальність оподаткування», тобто, кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені Податковим кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями Податкового кодексу.

Відповідно до ст. 6 Податкового кодексу, податком є обов'язковий безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податків відповідно до Податкового кодексу.

Податковим кодексом на території України встановлено загальнодержавні та місцеві податки та збори.

В положенні п. 8.2 статті 8 Податкового кодексу зазначено, що до загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 9 Податкового Кодексу плату за землю віднесено до загальнодержавних податків і зборів.

У відповідності до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків (пункт 36.3 статті 36 Податкового кодексу).

Порядок оподаткування землі в Україні, починаючи з 01 січня 2011 року, визначається розділом XIII «Плата за землю» Податкового кодексу.

Питання орендної плати за землю врегульовані статтею 288 Податковим кодексом України.

Враховуючи те, що плата за землю є загальнодержавним податком та обов'язковим до сплати, умови та підстави для зменшення розміру податку повинні бути визначені на законодавчому рівні, а саме в Податковому кодексі.

Повноваження щодо встановлення ставок загальнодержавних податків і зборів та інших обов'язкових елементів цих платежів, у відповідності до підпункту 12.1.3 пункту 12.1 статті 12 Податкового кодексу, належить виключно Верховній Раді України.

До повноважень органів місцевого самоврядування базового рівня ( сільських, селищних та міських рад, в тому числі Сумської міської ради) не належить зміна розмірів ставок загальнодержавних податків і зборів, до якого належить, зокрема, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності.

До їх повноважень, у відповідності до пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу, належить прийняття рішень про встановлення місцевих податків і зборів у порядку, визначеному Податковим кодексом, а саме: об'єктів оподаткування, платників податків і зборів, розмірів ставок, податкових періодів та інших обов'язкових елементів, визначених статтею 7 та з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII «Місцеві податки і збори» Податкового кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Тобто , враховуючи норми Податкового Кодексу України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, колегія суддів зазначає , що річна сума платежу, що підлягає перерахуванню до бюджету суб'єктами господарювання, які орендують земельні ділянки державної та комунальної власності, визначається відповідно до умов договору, але з урахуванням вимог пп. 285.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового Кодексу України.

Пунктом 288.1 статті 288 ПКУ визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об'єктом оподаткування - земельна ділянка, надана в оренду (пункт 288.2 статті 288 ПКУ).

Пунктом 288.5 статті 288 Податкового кодексу чітко визначено, що мінімальний, річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності для всіх категорій земель, крім сільськогосподарського призначення, не може бути меншим трикратного розміру земельного податку , що встановлюється розділом XIII Кодексу.

Разом з тим, статтею 271 ПКУ визначено, що базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XIII ПКУ, а у разі, якщо нормативну грошову оцінку не проведено - площа земельних ділянок.

Згідно з підпунктом 14.1.125 пункту 14.1 статті 14 ПКУ нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XIII ПКУ - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Правові засади проведення оцінки земель в Україні визначені Законом України від 11.12.2003 р. N 1378-ІУ "Про оцінку земель" .

Відповідно до абзацу 5 статті 5 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Пунктом 9 Типового договору оренди землі встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності вноситься у грошовій формі та зазначається у відсотках нормативної грошової оцінки земельної ділянки або розміру земельного податку.

Розмір орендної плати за землю переглядається у випадках і з моменту: зміни умов господарювання, передбачених договором, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами, в інших випадках, передбачених законом (пункт 13 Типового договору оренди).

Крім того, відповідно до п. 5.2 ст. 5 Податкового кодексу України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що з січня 2011 року мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності та грошову оцінку яких встановлено, складає трикратний розмір земельного податку.

Отже, відповідачем зроблено правильний висновок щодо заниження ПАТ "Сумигосптовари" суми орендної плати за землю за період з червня по грудень 2011року , правомірно прийнято повідомлення-рішення ДПІ м. Суми від 08.08.2012 р. 0005221502/35213 , у зв'язку з чим суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ПАТ "Сумигосптовари" залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 31.10.2012р. по справі № 2а-1870/8104/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.Судді(підпис) (підпис) Мельнікова Л.В. Григоров А.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г. Повний текст ухвали виготовлений 28.01.2013 р.