Постанова № 29051509, 24.10.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2012 р. Справа № 2а-1670/2349/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калитки О. М.

Суддів: Бенедик А.П. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Дерев'янко А.О.

представника позивача Бєлєнкіна А.П.

представника відповідача Скабук Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві, Полтавської митниці на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.07.2012р. по справі № 2а-1670/2349/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВО "Кременчуцький автоскладальний завод"

до Полтавської митниці , Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві

про визнання нечинним та скасування рішення та стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВО "Кременчуцький автоскладальний завод" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання нечинними та скасування рішення від 02 квітня 2012 року № КТ-806-0156-2012 про визначення коду товару, картки відмови від 09 квітня 2012 року № 806010000/2/40016, стягнення надмірно сплаченого ввізного мита на суму 106818,18 грн. та податку на додану вартість на суму 448638,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що висновок митниці щодо неправильного кодування позивачем металевої тари, яка використовується для ввезення складових частин до легкових автомобілів, є необ'єктивним, не відповідає фактичним обставинам та є таким, що суперечить нормам чинного законодавства.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12 липня 2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВО "Кременчуцький автоскладальний завод" задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано рішення від 02 квітня 2012 року № КТ-806-0156-2012 про визначення коду товару.

Визнано протиправними та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 09 квітня 2012 року № 806010000/2/40016.

Стягнуто з рахунку Головного управління Державного казначейської служби України у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВО "Кременчуцький автоскладальний завод" (39612, вул. Салганна, 14-а, м. Кременчук, Полтавська область, ЄДРПОУ 36410382, р/р 26006060307656 "Кременчуцька філія" ПГРУ ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 331401):

- надмірно сплачене ввізне мито на суму 1181 (одна тисяча сто вісімдесят одна) грн. 95 коп.

- надмірно сплачений податок на додану вартість в розмірі 4964 (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят чотири) грн. 08 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВО "Кременчуцький автоскладальний завод" (39612, вул. Салганна, 14-а, м. Кременчук, Полтавська область, ЄДРПОУ 36410382, р/р 26006060307656 "Кременчуцька філія" ПГРУ ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 331401) витрати зі сплати судового збору в розмірі 24 (двадцять чотири) грн. 21 коп.

Відповідачі, не погодившись із судовим рішенням, подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.07.2012р. та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційних скарг, відповідачі посилаються на прийняття оскаржуваної постанови при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційних скаргах.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник Полтавської митниці, в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Відповідач, Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, надав клопотання про розгляд справи без його участі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача та позивача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ "ВО "Кременчуцький автоскладальний завод" зареєстроване як юридична особа 20 березня 2009 року виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області (ідентифікаційний номер 36410382), згідно свідоцтва про реєстрацію платника податків від 27 березня 2009 року № 100218860, та перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ.

Відповідно до укладеного між позивачем (покупець) та компанією "Manford Enterprises Limited", Велика Британія (Продавець) зовнішньоекономічного контракту від 20 березня 2009 року № 1/09-ВО, позивач здійснив імпорт на митну територію України складових частин до легкових автомобілів "Сorando" моделі CKSA4, CKSM4 (а.с. 15-20) на умовах поставки СFR - порт Іллічівськ або Одеса Україна.

02 квітня 2012 року позивач подав до Полтавської митниці ВМД № 806010000/2012/100690 для оформлення у вільний обіг складових частин до легкових автомобілів "Сorando" моделі CKSA4, CKSM4, а саме: двигуни внутрішнього згорання поршневі з компресійним запалюванням (дизельні) у складеному вигляді з генератором, стартером, ЗКПП, з підрамником та рульовим управлінням, нові, для промислового складання моторних транспортних засобів товарна позиція 8703, для доріг загального використання. В графі 33 ВМД визначено код товару по УКТЗЕД 8408201000.

В ході митного оформлення товару між позивачем та митним органом виникло протиріччя щодо класифікації металевих підставок (каркасів), на яких розміщено двигуни.

З метою врегулювання вищевказаного спірного питання на запит митниці від 02 квітня 2012 року № 17 до Державної митної служби України надійшло рішення про визначення коду товару від 02 квітня 2012 року № КТ-806-0156-2012 (а.с. 24-27), згідно якого ввезений позивачем на митну територію України товар належить класифікувати за кодом 8408201000 (безпосередньо товар), а за кодом 7326904000 слід класифікувати металеві зварні каркаси, що виконують функцію тари при транспортуванні такого товару.

Приймаючи рішення про задоволення позовних, суд першої інстанції виходив з того, що рішення від 02 квітня 2012 року № КТ-806-0156-2012 про визначення коду товару та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 09 квітня 2012 року № 806010000/2/40016 є правовими актами індивідуальної дії.

Таким чином, суд першої інстанції вважаючи за необхідне згідно з ч. 2 ст. 11 КАС України вийти за межі позовних вимог, дійшов висновку про визнання протиправними та скасування рішення від 02 квітня 2012 року № КТ-806-0156-2012 про визначення коду товару та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 09 квітня 2012 року № 806010000/2/40016.

Колегія суддів частково не погоджується з висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Як свідчать письмові докази, рішення про визначення коду товару від 02 квітня 2012 року № КТ-806-0156-2012 стало підставою для прийняття митницею картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 806010000/2/40016 (а.с. 28).

Позивач виконав вимоги рішення про визначення коду товару від 02 квітня 2012 року № КТ-806-0156-2012 та усунув недоліки, визначені карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 806010000/2/40016, сплативши при цьому державне мито та податок на додану вартість окремо за товар та окремо за тару, а вищезгадані акти індивідуальної дії оскаржив до суду.

Відповідно до п. 35 ст. 1 Митного кодексу України пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, а митними процедурами, згідно з пунктом 19 цієї статті, є операції, пов'язані із здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Згідно зі ст. 313 Митного кодексу України митні органи класифікують товари, тобто відносять їх до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств і громадян.

Згідно з вимогами Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, що є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України "Про митний тариф України", класифікація товарів для цілей митного оформлення здійснюється з урахуванням Основних правил інтерпретації УКТЗЕД, відповідних приміток до розділів та груп, текстового опису товарних позицій та тих характеристик товару, які є визначальними для класифікації.

У відповідності до правил 5(b) Основних правил інтерпретації УКТЗЕД класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється за такими правилами: відповідно до правила 5(a) тару (упаковку) разом з товарами, які в ній містяться, слід класифікувати разом з цими товарами, якщо вона належить до такого типу тари (упаковки), яка зазвичай використовується для упакування цих товарів. Це положення є необов'язковим, якщо ця тара (упаковка) придатна для повторного використання.

Згідно з п.17 Міждержавного стандарту ГОСТ 17527-2003 (розділ 3. Терміни та загальні визначення) та ГОСТ 18338-73 "Тара виробнича та стелажі. Терміни та визначення. Офіційне видання" виробнича тара: тара, яка призначена для зберігання, переміщення і складування продукції на виробництві (ГОСТ 18338-73).

Також встановлено, що для ввезення двигунів та кузовів рамних позивачем використовувалась каркасна тара (виробнича тара із замкнутими верхніми та нижніми кутовими стійками) та стоїчна тара - стоїчний піддон (виробнича тара, що складається з основи з вертикальними стійками які у верхній частині не замкнуті) (ст.2 ГОСТ 18338-73), що по своєму призначенню є пакуванням, яке забезпечує захист продукції від фізичного пошкодження під час транспортування.

Як встановлено умовами контракту від 20 березня 2009 року № 1/09-ВО, укладеного між позивачем (покупець) та компанією "Manford Enterprises Limited", передбачено поставку товару на умовах СFR за міжнародними правилами Інкотермс-2000.

Поставка на умовах СFR (пункт А.9 Інкотермс-2000) передбачає, що Продавець зобов'язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару, яке він організує (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відвантажувати товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Упаковка повинна містити належне маркування.

Дослідивши зовнішньоекономічний контракт від 20 березня 2009 року № 1/09-ВО (а.с. 15), колегія суддів зазначає, що його положення не містять визначення вартості тари, а отже сторонами правочинну обумовлено, що сама тара/упаковка при придбанні або продажу товару власної вартості не має.

Таким чином, колегія суддів вважає, що у даному випадку суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що пакувальна тара не є окремим товаром, оскільки вона відсутня у специфікаціях та не має визначеної ціни.

Відповідно до п. 2.1 контракту № 1/09-ВО від 20 березня 2009 року, ціна на комплектуючі, поставка яких здійснюється за цим контрактом, включає в себе вартість маркування та пакування, що відповідає умовам транспортування.

Отже, умовами зовнішньоекономічного контракту № 1/09-ВО від 20 березня 2009 року багаторазове використання тари не передбачено та неможливе, оскільки з підстав специфічності її конструкції, яка призначена індивідуально для кожного окремо визначеного виду виробу. Повернення тари постачальнику для повторного використання технологічно та економічно недоцільно.

У відповідності до вимог розділу ІІ наказу Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та Державної митної служби України № 789/414/709 від 30 липня 2009 року "Про затвердження Порядку здійснення митного оформлення імпортних товарів у тарі і пакувальних матеріалах", митне оформлення імпортних товарів у тарі і пакувальних матеріалах здійснюється згідно з вимогами законодавства України, в тому числі цього Порядку.

Згідно з наказом Міністерства економіки України та Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та Державної митної служби України "Про затвердження Порядку здійснення митного оформлення імпортних товарів у тарі і пакувальних матеріалах" передбачено, що підставою для митного оформлення є наявність у лівому нижньому кутку на зворотному боці аркуша з позначенням 1/6 єдиного адміністративного документа форми МД-2 особистої печатки "Ввіз дозволено" державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища територіальних органів та спеціальних підрозділів Міністерства охорони навколишнього природного середовища України.

Особиста печатка держекоінспектора поста екологічного контролю на митній території України "Ввіз дозволено" проставляється після складання відомості про облік та розрахунок тари і пакувальних матеріалів, у яких надходять товари, що підлягають митному оформленню в режимі імпорту (далі - Відомість), за формою, наведеною в додатку 1, згідно з вимогами цього Порядку.

Одержувачу (імпортеру) товарів або особі, яка уповноважена на декларування, необхідно скласти Відомість.

Відомість складається за наявності договору з організації збирання, заготівлі та утилізації тари і пакувальних матеріалів (далі - Договір) з Компанією або за наявності підтверджуючих документів щодо самостійного приймання та утилізації використаних тари і пакувальних матеріалів.

Два примірники Відомості та її електронна копія, які містять дані про реквізити одержувача, назву, вагу тари і пакувальних матеріалів, Договір, оплату послуг тощо, надаються держекоінспектору.

Після перевірки Відомості на відповідність товаросупровідним документам держекоінспектор реєструє її шляхом присвоєння чергового номера та занесення її до журналу обліку відомостей про облік та розрахунок тари і пакувальних матеріалів, у яких надходять товари, що підлягають митному оформленню в режимі імпорту (далі - електронний журнал), що ведеться в електронній формі, зразок якого наведено у додатку 2 до цього Порядку.

На двох примірниках Відомості держекоінспектор проставляє штамп "Занесено до бази даних", зразок якого наведено у додатку 3.

Перший примірник Відомості разом з копією платіжного документа (у разі укладання Договору) про сплату послуг за тарифами, затвердженими пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року N 915 "Про впровадження системи збирання, заготівлі та утилізації відходів як вторинної сировини", відповідно до умов Договору залишається у держекоінспектора, а другий повертається одержувачу (імпортеру) товару або особі, уповноваженій здійснювати декларування.

Після цього держекоінспектор проставляє на зворотному боці МД-2 ВМД особисту печатку "Ввіз дозволено".

Таким чином, як свідчать письмові докази наявні у матеріалах справи, позивачем на виконання вимоги вищеназваного наказу, укладено договір № 32/10-ВО від 21 липня 2010 року з ТОВ "Компанія "Кремвторсировина" (а.с. 245-246) та договір № 18/-322 ІМ від 01 січня 2011 року (а.с.243-244) з Полтавським обласним управлінням Полтаваекокомресурси Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини Укрекокомресурси Кабінету Міністрів України щодо здійснення послуг із збирання, заготівлі та утилізації використаних тари і пакувальних матеріалів.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно відхилено посилання митного органу на те, що висновки правильності класифікації товару (металеві зварні каркаси, на яких розміщуються та закріплюються складові частини до легкових автомобілів) в товарній підкатегорії 7326904000, згідно УКТЗЕД підтверджено листом ДМСУ від 21 квітня 2011 року № 16/2-16.2/22, оскільки даний лист носить рекомендаційний характер, а також висновок про визначення коду товару, який міститься в листі, зроблений в результаті вивчення фотографічних зображень товарів, що були надіслані разом із запитом митного органу, без проведення експертного дослідження.

Однак, при задоволенні позовних вимог, суд першої інстанцій необґрунтовано посилаючись на ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийшов за межі позовних вимог та визнав, що при оформленні ввезеної на митну територію України партії товару за контрактом № 1/09-ВО від 20 березня 2009 року протягом періоду з 02 квітня 2012 року по 10 квітня 2012 року позивачем надмірно сплачено ввізного мита в розмірі 1181,95 грн. та податку на додану вартість в розмірі 4964,08 грн., зважаючи на наступне.

Предметом судового розгляду стало законність рішення Полтавської митниці про визнання коду товару від 02.04.2012 року № КТ-806-0156-2012 та картки відмови в митному оформленні від 09.04.2012 року № 806010000/2/40016.

Вказане рішення та картка відмови митницею прийнято відносно товару заявленого за однією ВМД № 806010000/2012/100690 від 02.04.2012 року.

Сума податків за ВМД № 806010000/2012/100690 визначена самим позивачем у розмірі 111967,99 грн.

Внаслідок прийняття оскаржуваного рішення про визначення коду товару, цей же товар був задекларований за ВМД 806010000/2012/100727 за двома кодами, при цьому загальна сума податків сплачена у розмірі 112721,13.

Тобто, різниця податків становить 753,14 грн., замість 6146,03 грн. обрахованих судом першої інстанції за 22 ВМД, з яких лише одна має відношення до оскаржуваного рішення про визначення коду товару та картки відмови в митному оформленні.

Отже, суд першої інстанції посилаючись на ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України прийшов до висновку про можливість виходу за межі позовних вимог, не надавши обґрунтованих посилань на виключну необхідність повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить.

Таким чином, суд постановою від 12 липня 2012 року, виходячи за межі позовних вимог, допустив процесуальні порушення.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Колегія суддів вважає, що з цих підстав постанова суду першої інстанції від 12 липня 2012 року підлягає скасуванню в частині стягнення з рахунку Головного управління Державного казначейської служби України у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВО "Кременчуцький автоскладальний завод" (39612, вул. Салганна, 14-а, м. Кременчук, Полтавська область, ЄДРПОУ 36410382, р/р 26006060307656 "Кременчуцька філія" ПГРУ ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 331401) надмірно сплачене ввізне мито на суму 1181,95 грн.; надмірно сплачений податок на додану вартість в розмірі 4964,08 грн.

На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що апеляційні скарги відповідачів підлягають частковому задоволенню за зазначених вище підстав.

Таким чином, враховуючи, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, колегія суддів скасовує постанову суду в частині стягнення з рахунку Головного управління Державного казначейської служби України у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВО "Кременчуцький автоскладальний завод" надмірно сплачене ввізне мито на суму 1029,03 грн.; надмірно сплачений податок на додану вартість в розмірі 4363,59 грн, з прийняттям нового рішення, яким відмовляє позивачу у задоволенні цієї частини позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві, Полтавської митниці задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.07.2012р. по справі № 2а-1670/2349/12 скасувати в частині стягнення з рахунку Головного управління Державного казначейської служби України у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВО "Кременчуцький автоскладальний завод" (39612, вул. Салганна, 14-а, м. Кременчук, Полтавська область, ЄДРПОУ 36410382, р/р 26006060307656 "Кременчуцька філія" ПГРУ ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 331401): надмірно сплачене ввізне мито на суму 1181 (одна тисяча сто вісімдесят одна) грн. 95 коп.; надмірно сплачений податок на додану вартість в розмірі 4964 (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят чотири) грн. 08 коп.

Прийняти нову постанову, якою частково задовольнити зазначені позовні вимоги та стягнути з рахунку Головного управління Державного казначейської служби України у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВО "Кременчуцький автоскладальний завод" (39612, вул. Салганна, 14-а, м. Кременчук, Полтавська область, ЄДРПОУ 36410382, р/р 26006060307656 "Кременчуцька філія" ПГРУ ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 331401): надмірно сплачене ввізне мито на суму 152,65 грн.; надмірно сплачений податок на додану вартість в розмірі 600,49 грн.

В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.07.2012р. по справі 1670/2349/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Калитка О. М.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калиновський В.А.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калитка О. М.

Повний текст постанови виготовлений 29.10.2012 р.