Ухвала суду № 29051324, 17.10.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2012 р.Справа № 2а-1670/4218/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калитки О. М.

Суддів: Бенедик А.П. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Дерев'янко А.О.

представника відповідача Даниленко А.Ф.

представника позивача Шмельова М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавської митниці на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.07.2012р. по справі № 2а-1670/4218/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький завод дорожніх машин"

до Полтавської митниці

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Кременчуцький завод дорожніх машин" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської митниці, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.06.2012 року №№ 21, 22, 23, 24.

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що вантажні митні декларації прийняті відповідачем до митного оформлення без будь-яких зауважень, товар допущено до подальшого митного оформлення та використання позивачем на митній території України, у зв'язку із чим вважає висновок відповідача в акті перевірки про порушення вимог з класифікації товару згідно з кодом УКТЗЕД таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, а рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30 липня 2012 року адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький завод дорожніх машин" задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Полтавської митниці від 13 червня 2012 року №№ 21, 22, 23, 24.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький завод дорожніх машин" (ідентифікаційний код 05762565) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 214 грн. 94 коп. (одна тисяча двісті чотирнадцять гривень 94 копійки).

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.07.2012р. та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача та представника позивача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ПАТ "Кременчуцький завод дорожніх машин" (ідентифікаційний код юридичної особи 05762565) є юридичною особою, зареєстроване 13.04.2000 року виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії 01 № 360731.

Згідно облікової картки суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності позивач з 05.07.2000 року перебуває на обліку в Полтавській митниці.

У період з 02.04.2012 року по 27.04.2012 року інспекторами Полтавської митниці проведено невиїзну документальну перевірку дотримання ПАТ "Кременчуцький завод дорожніх машин" вимог законодавства з питань митної справи при декларуванні товару "виконуючий механізм МЭО 40/63-0,25Р-01 та МЭО 205/63-0,25Р-99К" оформленого за ВМД № 806010001/2010/004261 від 22.04.2010 року, № 806010001/2010/011654 від 08.10.2010 року, № 806010001/2011/000198 від 11.01.2011 року, № 806010001/2011/005648 від 27.04.2011 року, № 806010001/2011/015349 від 17.11.2011 року та № 806010000/2012/002219 від 01.03.2012 року.

Результати вказаної перевірки оформлені актом від 26.04.2012 року № Н/0003/12/806000000/0005762565.

За висновками зазначеного акту перевірки встановлено факти невірного кодування "виконуючого механізму МЭО 40/63-0,25Р-01 та МЭО 205/63-0,25Р-99К", що призвело до несплати податкових зобов'язань в сумі 104 395 грн. 79 коп., в т.ч. по сплаті мита - 86 996 грн. 46 коп., ПДВ - 17 399 грн. 30 коп.

13.06.2012 року Полтавською митницею прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 21, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності на територію України в загальному розмірі 30 018 грн. 96 коп., в т.ч. за основним платежем - 30 016 грн. 96 коп., за штрафними санкціями 2 грн.;

- № 22, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності, в загальному розмірі 6 005 грн. 39 коп., в т.ч. за основним платежем - 6 003 грн. 39 коп., за штрафними санкціями 2 грн.;

- № 23 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем: товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності на територію України в загальному розмірі 71 224 грн. 41 коп., в т.ч. за основним платежем - 56 979 грн. 53 коп., за штрафними санкціями 14 244 грн. 88 коп.;

- № 24 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності, в загальному розмірі 14 244 грн. 89 коп., в т.ч. за основним платежем - 11 395 грн. 91 коп., за штрафними санкціями 2 848 грн. 98 коп.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що митний орган, приймаючи вантажні митні декларації, відніс товар до певного коду товарної номенклатури та пропустив товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому він не мав правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки стосовно класифікації товару, за виключенням випадку коли така помилка була наслідком протиправних дій імпортера, зокрема, зазначення у вантажних митних деклараціях недостовірних відомостей.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку про неправомірність дій митного органу з донарахування сум ввізного мита та ПДВ, у зв'язку з чим адміністративний позов був задоволений.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Як свідчать письмові докази, а саме вантажні митні декларації № 806010001/2010/004261 від 22.04.2010 року, № 806010001/2010/011654 від 08.10.2010 року, № 806010001/2011/000198 від 11.01.2011 року, № 806010001/2011/005648 від 27.04.2011 року, № 806010001/2011/015349 від 17.11.2011 року та № 806010000/2012/002219 від 01.03.2012 року, прийняті Полтавською митницею до оформлення зі здійсненням митного контролю, який згідно з пунктом 23 Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.04.2005 року № 314, включає в себе перевірку правильності нарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших платежів (застосування пільг в оподаткуванні, застосування векселів, правильності заповнення граф 47 та B ВМД).

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Податкового кодексу України правила оподаткування товарів або послуг, що переміщуються через митний кордон України, визначаються цим Кодексом, крім оподаткування ввізним (імпортним) митом або вивізним (експортним) митом, які встановлюються Митним кодексом України та іншими законами з питань митної справи.

Згідно з п. 35 ст. 1 Митного кодексу України, пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, пов'язаних відповідно до пункту 19 цієї ж статті зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

У відповідності до ч. 4 ст. 86 Митного кодексу України з моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.

Відповідно до ст. 69 Митного кодексу України незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України зазначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п.п. 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Відповідно до п. 54.5 ст. 54 Податкового кодексу України, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Колегія суддів зазначає, що зауважень під час здійснення митного контролю з боку відповідача, щодо поданих ВМД позивачем не було, оскільки рішення відділу контролю митної вартості та класифікації товарів Полтавської митниці від 25.11.2004 року № КТ-806-429-04 та від 27.11.2008 року № КТб-806-628-08 щодо визначення класифікації "виконуючого механізму МЭО 40/63-0,25Р-01 та МЭО 205/63-0,25Р-99К", митницею протягом здійснення імпортних операцій за довгостроковими зовнішньоекономічними контрактами скасовані не були.

Отже, рішення про класифікацію задекларованого позивачем товару за кодом УКТЗЕД прийнято підрозділом митниці, до компетенції якого належить вирішення питань класифікації товарів.

Таким чином, відповідач, приймаючи вантажні митні декларації, відніс товар до певного коду товарної номенклатури та пропустив товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів).

Враховуючи вищевикладене, митний орган не мав правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки стосовно класифікації товару, оскільки виключенням є помилка яка була наслідком протиправних дій імпортера, зокрема, зазначення у вантажних митних деклараціях недостовірних відомостей, доказів про, що відповідачем не надано ні до суду першої ні до суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів, досліджуючи письмові докази, не виявила порушень в оформленні чи недостовірності відомостей вантажних митних декларацій, таких порушень не виявлено і митним органом.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає, що дії відповідача, пов'язані з прийняттям оскаржуваних повідомлень - рішень від 13.06.2012 року №№ 21, 22, 23, 24 не кореспондуються з вимогами ч.2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, які свідчать про правомірність його дій.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, в порушення вимог ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не довів правомірність своїх заперечень проти адміністративного позову позивача, законність та обґрунтованість прийнятого ним рішення.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 30.07.2012 р. по справі № 2а-1670/4218/12 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з судовим рішенням суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Полтавської митниці залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.07.2012р. по справі № 2а-1670/4218/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Калитка О. М.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калитка О. М.

Повний текст ухвали виготовлений 22.10.2012 р.