Рішення № 290511, 07.12.2006, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.11.06р.

Справа № 13/283-06

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Созидатель”, м. Дніпропетровськ

до Державного підприємства “Придніпровська залізниця”, м. Дніпропетровськ

про стягнення 9 936 грн. 17 коп.

Суддя Рудь І.А.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача –Кітченков М.О., представник, дов. б/н від 28.03.2006р.

Від відповідача –Шляєв І.В., юрисконсульт, дов. № 218 від 01.01.2006р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Созидатель” просить стягнути з Відповідача - Державного підприємства “Придніпровська залізниця” шкоду від недостачі у розмірі 9 936 грн. 17 коп. на підставі договору № 160/06 від 24.01.2006р.

Представник Позивача позовні вимоги підтримав та просить їх задовольнити.

Відповідач позовні вимоги визнає в повному обсязі. Відзив на позовну заяву не надав.

За згодою представників сторін в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

На виконання умов договору № 160/06 від 24.01.2006р, укладеному між Позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю “Созидатель” та Закритим акціонерним товариством “Макіївський металургійний завод”, на адресу Позивача за залізничною накладною № 48537915 (ст. Яснувата Донецької залізниці –станція Обвідна Придніпровської залізниці) у вагоні № 68655414 надійшов вантаж - прокат чорних металів.

Під час видачі вантажу з перевіркою була встановлена вагова недостача продукції в кількості 3 600 кг.

З урахуванням норми недостачі –0,5 % та перерахунком за сухою вагою відповідальна вагова недостача склала 8 000 кг на суму 9 936 грн. 17 коп.

Недостача продукції документально підтверджена копією акту прийоми продукції (товарів) по кількості № 3 від 03.09.2006р., копією акту про виявлення слідів крадіжки вантажу № 1/0309 від 03.09.2006р., актом № 2/0309 від 03.09.2006р.

Завантаження вантажу відбулося засобами відправника Відповідача.

Рахунок за поставлену продукцію № 901730 від 23.08.2006р. сплачені Позивачем платіжним дорученням № 787 від 29.08.2006р.

На підставі ст. 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає у разі втрати або нестачі вантажу –в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Відповідно до частин 1, 2 статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Частинами 1, 2, 3 статті 909 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу, одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити довіреній їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Згідно зі статтею 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Частинами 1, 2 статті 924 Цивільного кодексу України встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталося внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажів у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти, сталося не з його вини.

Згідно зі статтею 2 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457 Статут залізниць України (далі Статут) визначає обов’язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Статтею 6 Статуту встановлено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов’язковою двосторонньою письмовою формою угодою на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони-одержувача.

Відповідно до частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 105 Статуту залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених Статутом та окремими договорами.

Згідно зі ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення засвідчується комерційними актами або актами загальної форми, які складаються станціями залізниць.

Відповідно до ст. 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Статтею 113 Статуту передбачено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Із матеріалів справи суд встановив, що вагон прибув з ознаками втрати вантажу, в зв’язку з чим відповідальність за нестачу, що утворилася під час перевезення, покладається на перевізника у розмірі фактичної шкоди.

Господарський суд вважає, що доводи Позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Созидатель”, зазначені в позовній заяві, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати слід покласти на Відповідача.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 44, 49, 78, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства “Придніпровська залізниця”, 49600, м. Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, 108 (код ЄДРПОУ 01073828, р/р 26039000002000 в Дніпропетровській філії АБ “ЕкспресБанк” м. Дніпропетровськ, МФО 306964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Созидатель”, 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Братів Трофімових, 40/264 (код ЄДРПОУ 32724128, р/р 26009050204140 в КБ “Приватбанк”, МФО 305299) 9 936 грн. 17 коп. (дев’ять тисяч дев'ятсот тридцять шість гривень сімнадцять копійок) –шкоду від недостачі, 102 грн. 00 коп. (сто дві гривні 00 копійок) - витрат по сплаті державного мита, 118 грн. 00 коп. (сто вісімнадцять гривень 00 копійок) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя І.А.Рудь

Рішення підписано 21.11.2006р.