Ухвала суду № 29050509, 23.01.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2013 р. Справа № 9104/61454/11

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Пліша М.А., Судової-Хомюк Н.М.,

за участі секретаря судового засідання: Баранкевич А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Обіг ДТ» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22 червня 2011 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Обіг ДТ» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

У травні 2011 року позивач ТзОВ «Обіг ДТ» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Луцької ОДПІ Волинської області (на даний час Луцька ОДПІ Волинської області ДПС), в якому просив визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000162301/1 від 24.01.2011 р., № 0002272301/1 від 24.01.2011 р., № 0002262301/1 від 24.01.2011 р., № 0000341701/1 від 25.01.2011 р..

Відповідач Луцька ОДПІ позову не визнав, у суді першої інстанції подав заперечення, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 22.06.2011 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

З цією постановою суду не погодився позивач ТзОВ «Обіг ДТ» і оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що постанова суду першої інстанції прийнята при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що оскаржені податкові повідомлення-рішення були прийняті на підставі необґрунтованих висновків податкового органу за результатами планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 02.03.2009 р. по 31.03.2010 р.. Суд першої інстанції безпідставно не врахував доводів позивача про те, що укладені позивачем із ПП «Сфайрат» договір № В-63П від 15.05.2009 р., із ТзОВ «Курсор Ком» договори № 254/07-09 від 15.07.2009 р. і № 322/11-09 від 06.12.2009 р. про надання інформаційно-консультативних послуг мали реальний характер і підтверджуються первинними документами. Отримані за цими договорами послуги були використані позивачем у власній господарській діяльності. Тому, відповідно до ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» витрати позивача за цими договорами були правомірно включені до складу валових витрат.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції від 22.06.2011 р. та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задоволити.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що таку апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що ТзОВ «Обіг ДТ» (попередня назва ТзОВ «Торговий дім «Волиньпродукт») зареєстровано юридичною особою 02.03.2009 року, свідоцтво про державну реєстрацію замінено 14.12.2010 року (а.с. 73-74, 130-143).

В період із 21.06.2010 р. по 09.08.2010 р. відповідачем Луцькою ОДПІ було проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Торговий дім «Волиньпродукт» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 02.03.2009 р. по 31.03.2010 р., результати якої оформлені актом перевірки № 9282/23-00/36394937 від 10.12.2010 року (а.с. 11-61).

У вказаному Акті перевірки зазначено, що товариством порушено вимоги п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за 2009 рік в сумі 502500 грн., в тому числі за 2 квартал 2009 року в сумі 197917 грн., за 3 квартал 2009 року в сумі 281250 грн., за 4 квартал 2009 року в сумі 23333 грн., який підлягає сплаті до Державного бюджету. Також вказано, що товариством порушено вимоги п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та Порядок заповлення податкової накладної, затвердженої Наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165, в результаті чого занижено ПДВ за 2009 рік на загальну суму 402000 грн., в тому числі за червень 2009 р. в сумі 158333 грн., за вересень 2009 р. в сумі 225000 грн., за грудень 2009 р. в сумі 18667 грн., який підлягає сплаті до Державного бюджету. Також вказано, що товариством порушено вимоги п.п.6.1.1 п.6.1 ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб за березень 2010 р. в сумі 205,79 грн.. Також вказано, що товариством порушено вимоги п.п.4.2.9 п.4.2, п.4.3 ст.4, п.1.15 ст.1, п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.п.«а» п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб в сумі 144 грн., а саме : за квітень 2009 р. - 18 грн., за серпень 2009 р. - 27 грн., за вересень 2009 р. - 31,50 грн., за січень 2010 р. - 31,50 грн., за лютий 2010 р. - 36 грн..

На підставі вищевказаного Акта перевірки від 10.12.2010 року та відповідно до рішення Луцької ОДПІ № 1147/10/25-006 від 21.01.2011 р. про розгляд первинної скарги на податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 20.12.2010 року, відповідачем Луцькою ОДПІ винесено відносно позивача ТзОВ «Обіг ДТ» податкові повідомлення-рішення : №0000162301/1 від 24.01.2011 р. про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 2333,3 грн., в тому числі за основним платежем 0 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 2333,3 грн.; № 0002272301/1 від 24.01.2011 р. про визначення суми податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 603000 грн., в тому числі за основним платежем 402000 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 201000 грн.; № 0002262301/1 від 24.01.2011 р. про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 751416,7 грн., в тому числі за основним платежем 502000 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 248916,7 грн.; № 0000341701/1 від 25.01.2011 р. про визначення суми податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в розмірі 1049,37 грн., в тому числі за основним платежем 349,79 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 699,58 грн. (а.с. 62-65).

За результатами адміністративного оскарження рішенням ДПА України № 7886/6/25-0115 від 26.04.2011 року вказані вище ППР залишено без змін (а.с. 66-72).

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції щодо безпідставності тверджень позивача ТзОВ «Обіг ДТ» про необґрунтованість висновків податкового органу та протиправності оскаржених ППР, щодо доказовості порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», з врахуванням наступного.

Відповідно до п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції на час розглядуваних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 цього ж Закону, не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Судом першої інстанції вірно враховано, що реальність виконання укладених позивачем договорів про надання інформаційно-консультативних послуг, зокрема договору № В-63П від 15.05.2009 р. із ПП «Сфайрат», договорів № 254/07-09 від 15.07.2009 р. і № 322/11-09 від 06.12.2009 р. із ТзОВ «Курсор Ком», факт отримання позивачем таких послуг і їх використання у власній господарській діяльності не підтверджуються належними доказами.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який ностить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Тому, надані позивачем документи на підтвердження господарських операцій щодо надання-отримання інформаційно-консультаційних послуг (а.с. 87-113, 144-168) можуть бути належним первинними документами для цілей ведення податкового обліку лише у разі фактичного здійснення господарських операцій.

Таким чином, є обґрунтованими висновки податкового органу про завищення позивачем валових витрат на вартість інформаційно-консультаційних послуг за вищевказаними договорами, а отже є правомірними оскаржені податкові повідомлення-рішення про визначення позивачу податкових зобов'язань по податку на прибуток приватних підприємств.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції на час розглядуваних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 цього Закону встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту, згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 даного Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема статтею 9, визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати визначені обов'язкові реквізити.

Судом першої інстанції вірно враховано вищевказані вимоги податкового законодавства і обставни справи щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій за вказаними вище договорами між позивачем і ПП «Сфайрат» та ТзОВ «Курсор Ком» про надання інформаційно-консультативних послуг, а тому зроблено вірний висновок про обґрунтованість тверджень податкового органу щодо заниження позивачем ПДВ за 2009 рік на загальну суму 402000 грн. і правомірність оспорюваного ППР від 24.01.2011 року про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 603000 грн..

Щодо правомірності оспорюваного ППР від 25.01.2011 р. про визначення суми податкового зобов'язання по податку з доходів найманих працівників, то судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач при нарахуванні заробітної плати за березень 2010 року надав податкову соціальну пільгу 4 працівникам підприємства, які не подали працедавцю заяву про її застосування з відповідними документами.

Відповідно до п.п.6.1.1 п.6.1 ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює 50 % однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.

Згідно підпункту 6.3.2 пункту 6.3 статті 6 цього Закону, податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платнику податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нарахування (виплати). Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги.

Згідно із пунктом 4 Порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги, затвердженої постановою КМ України від 26.12.2003 р. № 2035, пільга починає застосовуватися працедавцем з податкового місяця, в якому платник податків подав працедавцю заяву про її застосування з відповідними документами, і зупиняється з податкового місяця, в якому платник податку подав заяву про відмову від пільги або припинив трудові відносини з таким працедавцем.

З врахуванням наведеного, суд першої інстанції вірно зазначив, що позивачем не було представлено доказів подання працівниками підприємства заяв про застосування податкової соціальної пільги з відповідними документами, як передбачено законодавством, а тому відповідач правомірно донарахував позивачу податок з доходів фізичних осіб.

Крім цього, судом встановлено, що позивач за період з квітня 2009 року по березень 2010 року по 6 авансових звітах провів оплату витрат на відрядження 5 працівникам у сумі 960,00 грн., в той час як у посвідченнях не зазначені дати перебування працівників у відрядженні. Позивачем не було надано ні податковому органу під час перевірки, ні суду документів, що засвідчували б повернення надміру витрачених коштів працівниками в касу або зарахування на рахунок товариства.

Тому, є вірним висновок суду першої інстанції про правильність донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб.

Суд апеляційної інстанції також враховує, що позивачем в апеляційній скарзі не наведено жодних обґрунтувань щодо незаконності постанови суду першої інстанції в частині оспорюваного податкового повідомлення-рішення № 0000341701/1 від 25.01.2011 р. про визначення суми податкового зобов'язання по податку з доходів найманих працівників в розмірі 1049,37 грн..

З врахування наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, висновки суду відповідають обставинам справи, постанова суду винесена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 41 ч.1, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Обіг ДТ» - залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22 червня 2011 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Обіг ДТ» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: М.А. Пліш

Н.М. Судова-Хомюк