Рішення № 29050011, 24.01.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 15/31/12-32/115/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.13 Справа № 5009/1133/12

За позовом Публічного акціонерного товариства "Завод будівельно-опоряджувальних машин", 71630, Запорізька область, Василівський район, м. Дніпрорудне, вул. Степова, 10

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Металобудсервіс", 71630, Запорізька область, Василівський район, м. Дніпрорудне, вул. Комсомольська, 19/117

про розірвання договору купівлі-продажу № 132 від 02.08.2000р.

Суддя Н.А. Колодій

Представники:

Від позивача: Крамаренко А.А., довіреність № 48 від 02.07.2012 р.

Від відповідача: Башилов П.В., (директор) витяг від 20.09.2001 р.

М'якенький Ю.В., довіреність № 38 від 17.04.2012 р.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 28.05.2012 р. в задоволенні первісного позову про розірвання договору купівлі-продажу № 132 від 02.08.2000 р. та в задоволенні зустрічного позову про усунення перешкод у користуванні майном було відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.08.2012р. рішення господарського суду Запорізької області від 28.05.2012р. у справі № 5009/1133/12 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.10.2012 р. рішення господарського суду Запорізької області від 28.05.2012р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.08.2012р. у справі № 5009/1133/12 скасовано в частині відмови в задоволенні первісного позову Публічного акціонерного товариства "Завод будівельно-опоряджувальних машин", а справу передано в цій частині на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Господарський суд з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 29.10.2012 р. прийняв до розгляду справу в частині первісного позову ПАТ "Завод будівельно-опоряджувальних машин" до відповідача ТОВ "Науково-виробнича фірма "Металобудсервіс" про розірвання договору купівлі-продажу № 132 від 02.08.2000 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.11.2012 р. справу № 5009/1133/12 прийнято до розгляду, присвоєно справі номер провадження 15/31/12-32/115/12, з призначенням судового засідання на 12.12.2012 р.

Ухвала направлялась на адресу сторін в установленому законом порядку. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.12.2012 р. судом на підставі ч. 3 ст. 69 ГПК України за клопотанням позивача процесуальний строк вирішення спору у справі № 5009/1133/12 продовжений на п'ятнадцять діб, розгляд справи відкладено на 16.01.2013 р.

В судовому засіданні 16.01.2013 р. для надання додаткових доказів оголошувалась перерва до 24.01.2013 р.

Представник позивача в судовому засіданні 24.01.2013 р. підтримав позовні вимоги та обґрунтовує їх ст.ст. 387, 651, 653 Цивільного кодексу України. Позовні вимоги за первісним позовом полягають у тому, що позивач просить розірвати договір купівлі-продажу № 132 від 02.08.2000 р., оскільки відповідачем за первісним позовом не виконуються умови договору, а саме: відповідачем не проведена оплата згідно п. 2.1. договору та не виконані роботи з демонтажу об'єкту.

Відповідач за первісним позовом проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві. Вважає, що відповідачем виконано всі умови договору. Крім того, відповідач зазначає, що строк позовної давності по вимогам про розірвання договору сплив у 2003 р., тому у задоволенні позовних вимог суд повинен відмовити.

За клопотанням представників сторін, розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 24.01.2013 р. відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд-

ВСТАНОВИВ:

02.08.2000 р. між Відкритим акціонерним товариством "Завод БОМ" (правонаступником якого є ПАТ "Завод БОМ"), позивач по справі, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Металобудсервіс", відповідач по справі, був укладений Договір купівлі-продажу № 132.

Відповідно до п. 1.1 Договору продавець зобов'язався передати у власність покупця конструкції будівлі колишньої заводської їдальні, раніше списаної з балансу заводу на підставі дозволу Мінмашпрому України № 10/5-1692 від 28.09.1994 р., що підлягають демонтажу, у вигляді матеріалів згідно специфікації, а саме:

- залізобетон б/у - 1495 куб. м., з них гідних 598 (40 %) по 35,00 грн. за одиницю (без ПДВ) на суму 20 930,00 грн.,

- металоконструкції б/у - 13,3 тони, з них гідних 12,0 (90 %) по 1 100,00 грн. за одиницю (без ПДВ) на суму 13 200,00 грн.,

всього на суму 40 956,00 грн., в тому числі ПДВ 6826,00 грн.

Пунктом 4.1 Договору сторони узгодили, що сума Договору становить 40 956,00 грн., в тому числі ПДВ 6 826,00 грн.

Відповідно до п. 3.1 Договору поставка здійснюється шляхом передачі матеріалів, зазначених в п. 1.1 Договору, на підставі акту прийому-передачі протягом 40 днів з моменту підписання договору.

Пунктом 5.2 Договору сторони домовилися, що матеріали, зазначені в п. 1.1 договору, є власністю покупця з моменту їх передачі продавцем покупцю. З цього моменту покупець несе витрати, що припадають на них, та всі ризики, яким вони можуть піддатися.

15.08.2000 р. позивачем та відповідачем був підписаний Акт прийому-передачі, згідно якого на підставі Договору купівлі-продажу № 132 від 02.08.2000 р. відповідач передав, а позивач прийняв конструкції будівлі колишньої заводської їдальні, раніше списаної з балансу заводу, що підлягають демонтажу, у вигляді матеріалів, а саме:

- залізобетон б/у - 1495 куб. м., з них гідних 598 (40 %) по 35,00 грн. за одиницю (без ПДВ) на суму 20 930,00 грн.,

- металоконструкції б/у - 13,3 тони, з них гідних 12,0 (90 %) по 1 100,00 грн. за одиницю (без ПДВ) на суму 13 200,00 грн.,

всього на суму 40 956,00 грн., в тому числі ПДВ 6 826,00 грн.

З боку продавця Акт прийому-передачі від 15.08.2000р. підписаний Бичевниковим В.Р. та затверджений головою правління Штогаренко В.А., а з боку покупця підписаний та затверджений директором Башиловим П.В. Заперечень або зауважень з боку сторін Акт прийому - передачі від 15.08.2000 р. не містить.

Відкрите акціонерне товариством "Завод БОМ" для оплати переданого товару за договором № 132 від 02.08.2000 р. виставило ТОВ "НВФ "Металобудсервіс" рахунок № 196 від 31.08.2000 р. на суму 40956 грн. Доказів направлення(вручення) покупцю виставленого рахунку суду не надано, однак в судовому засіданні представник відповідача не заперечив факт виставлення та отримання ним рахунку № 196.

Згідно з умовами п. 2.1. договору, покупець розраховується з продавцем на підставі рахунку у строк не пізніше 20 днів з моменту його отримання.

Відповідач, спростовуючи доводи позивача, наполягає на тому, що він повністю розрахувався за отриманий ним товар і в якості доказу розрахунків надав суду Акт звіряння взаєморозрахунків від 15.08.2000 р., підписаний у двосторонньому порядку повноважними представниками сторін у справі ( керівники та головні бухгалтері підприємств)

Позивач вважає що Акт звірки взаєморозрахунків не є належним доказом зарахування коштів за товар по договору ПАТ "Завод БОМ", оскільки такий спосіб проведення розрахунків між позивачем і відповідачем не відповідає способу визначеному розділом 2 договору. А саме пункт 2.2 договору передбачає, що розрахунки за договором проводяться у безготівковій формі на підставі платіжного доручення, при цьому за згодою сторін вид і форма оплати можуть бути змінені.

Посилаючись на норми ст. 654 Цивільного кодексу України, згідно якої зміна або розірвання договору вчиняється в тій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, позивач зазначає, що сторони не укладали будь-яких угод, які б змінювали умови та порядок розрахунків за договором, а відтак будь-який інший спосіб розрахунку, а ніж безготівковий, не може бути прийнятий судом до уваги як належне виконання зобов'язань..

Оцінюючи доводи сторін та вивчивши текст наданого відповідачем в якості доказу розрахунків Акту звіряння взаєморозрахунків між сторонами від 15.08.2000 р. суд приймає до уваги те, що за результатами складання зазначеного акту сторони не тільки підтвердили розрахунки, але і фактично досягли певної домовленості про порядок розрахунків. А саме в Акті сторони зазначили, "що дійшли згоди про взаємозалік зустрічних вимог на суму 54449,95 грн.. По даним заводу "БОМ" на 15.08.2000 р. заборгованість на користь ТОВ НПФ "Металобудсервіс" складає 681,65 грн. У відповідності зі ст. 217 ЦК України ми заявляємо про припинення однорідних зустрічних вимог, заліком 54449,95 грн.»

На думку суду, така угода про зарахування зустрічних однорідних вимог не суперечить положенням чинного законодавства та умовам договору.

Згідно ст. 601 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Суд не приймає до уваги як недоведені зауваження позивача щодо фіктивності Акту звіряння від 15.08.2000р. з тих підстав, що на Акті міститься відбиток печатки ПАТ "Завод БОМ", який не співпадає з відбитком печатки, що міститься на договорі від 02.08.2000 р. №132. Печатки відрізняються одна від одної, зокрема, поштовим індексом -"71630"- " 332226". Позивач зазначає, що з дозволом на виготовлення печатки зразка, який міститься на акті звіряння розрахунків він звернувся до відповідного органу листом від 18.10.2001 р. № 01/1073, тоді як акт звіряння розрахунків датовано 15.08.2000 р.

Акт звіряння розрахунків від 15.08.2000р., який не визнається позивачем, наданий суду в якості доказу розрахунків за спірним договором. На думку суду, у разі посилання позивача на факт підробки документу, останнім повинні бути надані суду належні докази, які відповідно до норм чинного законодавства встановлювали б цей факт. Оскільки підробка документів відповідно до приписів кримінального законодавства є злочином, то такий факт може бути доведено лише вироком суду, який набрав законної сили.

Згідно ст. 35 ГПК України, вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Виходячи з наведених норм закону, суд дійшов висновку, що позивач -ПАТ "Завод БОМ" не надав суду належних доказів, які б підтверджували факт фіктивності прийнятого судом в якості доказу розрахунків Акту звірки від 15.08.2000р.

Суд також не приймає до уваги доводи позивача щодо часткової оплати відповідачем отриманого за спірним договором товару в сумі в сумі 300 грн.. На підтвердження цих доводів позивач надав суду засвідчену копію прибуткового касового ордера № 315 від 10.03.2010 р. про зарахування до каси ПАТ "Завод БОМ" 300,00 грн. від ТОВ НВФ "Металобудсервіс".

Представники ТОВ "НВФ "Металобудсервіс" заперечили факт внесення ними будь-яких коштів в касу позивача в рахунок оплати товару за спірним договором. Заявили, що квитанції до цього прибуткового касового ордеру в їх бухгалтерії немає.

Враховуючи положення чинного законодавства, відповідно до яких прибутковий касовий ордер застосовується для оформлення надходження грошей до каси при обробці інформації як з використанням обчислювальної техніки, так і без неї. Виписується в одному примірнику робітником бухгалтерії та підписується головним бухгалтером або особою, яка на те уповноважена. Квитанція видається на руки особі, яка здала гроші, а ордер залишається у касі та реєструється в Журналі реєстрації прибуткових та видаткових касових документів, суд дійшов висновку, що надана позивачем копія прибуткового касового ордеру № 315 від 10.03.2010 не може бути визнана належним доказом, оскільки його складено позивачем в односторонньому порядку, без зазначення фізичної особи яка вносила грошові кошти від імені товариства відповідача.

Крім того, відповідач надав в підтвердження факту оплати ПАТ "Завод БОМ" грошових коштів в сумі 40956 грн. податкову накладну № 507 від 31.08.2000 р. Зазначений доказ, враховуючи положення податкового законодавства, суд оцінює лише як доказ виникнення у відповідача податкового зобов'язання, а не як доказ розрахунків між сторонами.

Відповідно до п. 7.2.3 Закону України „Про податок на додану вартість" (в редакції на момент укладення правочину), податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним податковим органом України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Щодо обґрунтувань позивача щодо невиконання відповідачем умов договору в частині демонтажу металевих конструкцій проданої їдальні суд зазначає наступне.

Пунктом 1.2. договору від 02.08.2000 р. визначено, що договірні ціни на матеріали визначені за взаємною згодою сторін з обліком майбутніх витрат відповідача по їх демонтажу.

15.08.2000 р. позивачем та відповідачем був підписаний Акт прийому-передачі, згідно якого на підставі Договору купівлі-продажу №132 від 02.08.2000 р. відповідач передав, а позивач прийняв конструкції будівлі колишньої заводської їдальні, раніше списаної з балансу заводу, та такі, що підлягають демонтажу.

Матеріали справи та фактичні обставини справи свідчать, що вказані дії позивач протягом більш ніж одинадцяти років з моменту укладення Договору купівлі-продажу № 132 від 02.08.2000 р. та підписання сторонами Акту прийому-передачі від 15.08.2000 р. не здійснив. Доказів демонтажу конструкцій визначених договором № 132 суду не надав.

Крім того, суд дійшов висновку, що договором № 132 сторони не узгодили строк демонтажу конструкцій їдальні. Не встановлено цей строк і відповідно до приписів ст. 530 ГК України.

Так, у зв'язку з тим, що демонтаж металобрухту не здійснено, а також не здійснена оплата за металеві конструкції їдальні, позивач направив відповідачу лист (вих. № 01/420 від 03.07.2009 р.) з вимогою розірвати договір № 132. Вимоги про демонтаж металевих конструкцій згідно ст. 530 ЦК України позивач відповідачу не направляв.

За таких обставин суд вважає, суд вважає, що позивач не надав належних документальних доказів, які б свідчили про несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань по демонтажу металевих конструкцій.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із ст. ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Отже, на думку суду, позивач не довів обставин, на яких ґрунтуються заявлені ним позовні вимоги.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про розірвання договору купівлі-продажу № 132 від 02.08.2000 р. задоволенню не підлягають як недоведені.

Суд залишає без задоволення клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, оскільки при розгляді вимог позивача йому було відмовлено в їх задоволенні по суті.

Згідно зі ст. 49 Господарського кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-84 Господарсько процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Завод будівельно-опоряджувальних машин" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Металобудсервіс" про розірвання договору купівлі-продажу № 132 від 02.08.2000 р. відмовити.

Суддя Н.А. Колодій

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення підписано у повному обсязі 01.02.2013р.