Рішення № 29049992, 31.01.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" січня 2013 р. Справа № 26/161-12

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс», м. Київдо 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп», Київська обл., с. Мархалівка 2) Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Новосеменівське», Херсонська обл., с. Новосеменівкапро стягнення 46 160,11 грн., за участю представників:

позивача:Грищенко О.М., довіреність № б/н від 26.07.2012 року;відповідачів:не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-тайс» (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (відповідач-1) та Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Новосеменівське» (відповідач-2) про стягнення 2 751,10 грн. курсової різниці, 14 475,01 грн. 30% річних, 9 364,00 грн. пені, 5 570,00 грн. інфляційної складової боргу, 14 000,00 грн. штрафу, а загалом 46 160,11 грн. боргу, а також понесені судові витрати: судовий збір в сумі 1 609, 50 грн. та послуги адвоката в сумі 4 500,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за угодою № 23/07-12 від 02.07.2012 року про зміну кредитора у зобов'язанні до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-тайс» перейшло право вимоги до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Новосеменівське» щодо сплати заборгованості у сумі 46 160,11 грн., що виникла в результаті неналежного виконання останнім умов договору купівлі-продажу товару на умовах вдстрочення платежу № МТ01/02-04-2009 від 07.04.2009 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» та Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Новосеменівське».

При цьому, позивач зазначає, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за угодою № 23/07-12 від 02.07.2012 року про зміну кредитора у зобов'язанні між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» було укладено договір поруки № 21-08-2012-4 від 21.08.2012 року, відповідно до умов якого відповідач-1 поручається перед позивачем за виконання зобов'язань відповідачем-2 в розмірі 2 751,10 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.12.2012 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 17.01.2013 року.

17.01.2013 року через канцелярію суду відповідча-1 подав відзив на позовну заяву, в якому визнав позов в повному обсязі, та просив суд розглядати справу без участі його представника.

Представник відповідача в судове засідання 31.01.2013 року не з'явився, відзив на позов не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд обмежений строками вирішення спору, а тому вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

07.04.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» (продавець) та Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Новосеменівське» (покупець) був укладений договір № МТ 01/02-04-2009 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу, відповідно до умов якого предметом договору є товар, який належить на продавцю на момент укладення договору або буде набутий продавцем у майбутньому.

Згідно п. 2.1 договору купівлі-продажу, асортимент товару, його кількість, ціна визначається у додатках до даного договору, які є його невід'ємною частиною.

Пунктами 5.1 -5.2 договору визначено, що покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною в додатках, що є невід'ємною частиною цього договору. Відповідно до ч. 2 ст. 524 ЦК України сторони дійшли згоди, що ціна на товар та загальна сума договору зазначені у додатках і визначені у національній валюті України, в сумі еквівалентній доларам США за офіційним курсом НБУ на день оплати. Товар оплачується на розрахунковий рахунок продавця в національній валюті.

Відповідно до п. 5.3 договору, оплата товару проводиться наступним чином: 30% від вартості товару оплачується покупцем протягом трьох робочих днів з моменту підписання даного договору; 70% від вартості товару оплачується покупцем в строк до 30.09.2009 року.

Згідно п. 6.1 договору, покупець зобов'язаний, зокрема, провести оплату товару в строк і на умовах, вказаних в ст. 5 цього договору.

Договір діє з моменту його підписання обома сторонами до повного виконання сторонами обов'язків по договору (п. 11.1 договору).

На виконання умов договору № МТ 01/02-04-2009 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 07.04.2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» поставило Сільськогосподарському виробничому кооперативу «Новосеменівське» товар на загальну суму 376 453,19 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-МТ00003 від 13.04.2009 року на суму 304 721,20 грн., № РН-МТ00022 від 05.09.2009 року на суму 71 731,99 грн., копії яких містяться в матеріалах справи.

Вказаний товар був отриманий уповноваженим представником відповідача-2, повноваження якого на отримання матеріальних цінностей підтверджується наявними в матеріалах справи копіями довіреностей № 992230 від 09.04.2009 року та № 992247 від 05.05.2009 року.

Проте, відповідач-2 отриманий на суму 376 453,19 грн. товар в строк до 30.09.2009 року оплатив частково в сумі 189 135,55 грн., що підтверджується виписками банку, а частину товару на суму 117 317,64 грн. повернув позивачу, що підтверджується накладною № 840 від 23.09.2009 року, і мав заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» у сумі 70 000,00 грн.

З наявних в матеріалах справи банківських виписок з особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» вбачається, що вартість поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» товару була остаточно оплачена відповідач-2 лише 15.10.2010 року.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» виконало взяті на себе зобов'язання з поставки товару за договором, а відповідач-2 не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати отриманого товару, прострочивши строки оплати товару.

Відповідно до ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Згідно Наказу Міністерства фінансів від 10.08.2000 року № 193 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку «Вплив змін валютних курсів», валютний курс - це встановлений Національним банком України курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни. Пунктом 4 цього Наказу встановлено, що курсова різниця - це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.

Так, пунктами 5.1 та 5.2 договору № МТ 01/02-04-2009 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 07.04.2009 року передбачено, що покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною в додатках, що є невід'ємною частиною цього договору. Відповідно до ч. 2 ст. 524 ЦК України сторони дійшли згоди, що ціна на товар та загальна сума договору зазначені у додатках і визначені у національній валюті України, в сумі еквівалентній доларам США за офіційним курсом НБУ на день оплати. Товар оплачується на розрахунковий рахунок продавця в національній валюті.

Відповідно до додатків, на день підписання сторонами договору та додатків до нього курс долара США на міжбанківській валютній біржі становив 7,05 грн./дол.США.

При цьому, приміткою до додатків передбачено, що у випадку, якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара на день підписання договору сторонами, для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовують наступну формулу: S=(A1/А2)*B, де S - ціна на момент оплати, B -ціна на момент підписання, А2 - курс (НБУ) долара США до гривні на день підписання договору, А1? курс (НБУ) долара США до гривні на день перерахування коштів.

Враховуючи викладене та те, що заборгованість відповідачем-2 погашалась частинами, суд зазначає наступне: станом на 25.09.2009 року (дата проведення оплати) курс долара США на міжбанківському валютному ринку України становив 8,01 грн.; станом на 11.11.2009 року (дата проведення оплати) курс долара США на міжбанківському валютному ринку України становив 7,99 грн.; станом на 17.03.2010 року (дата проведення оплати) курс долара США на міжбанківському валютному ринку України становив 7,98 грн.; станом на 15.10.2010 рлку (дата проведення оплати) курс долара США на міжбанківському валютному ринку України становив 7,91 грн.

За таких обставин, господарським судом встановлено, що заборгованість (курсова різниця) відповідача-2 за договором № МТ 01/02-04-2009 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 07.04.2009 року становить 2 751,10 грн.

Виходячи з вищевикладеного, у ТОВ «Тридента Агро» виникло право вимоги до відповідача-2 щодо отримання нарахованого розміру курсової різниці, та стягнення 3% річних, інфляційної складової боргу та неустойки згідно договору № МТ 01/02-04-2009 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 07.04.2009 року.

Жодних доказів на підтвердження оплати суми боргу відповідачем-2 в порядку вимог ст. ст. 33,34 Господарського процесуального кодексу України не надано.

У відповідності до ч. 1 статті 510 Цивільного кодексу України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Пунктом 1 ч. 1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 статті 513 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Приписами статті 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. (стаття 516 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що 26.01.2011 року між ТОВ «Тридента Агро» та ФОП Грищенко О.М. було укладено угоду № К-21-TA про заміну кредитора у зобов'язанні, відповідно до умов якої встановлено, що первісний кредитор (ТОВ «Тридента Агро») відступає новому кредитору (ФОП Грищенко О.М.) право вимоги виконання Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Новосеменівське» зобов'язання щодо сплати розміру курсової різниці, пені, 30% річних, інфляційних втрат, штрафу, набутих первісним кредитором на підставі договору № МТ 01/02-04-2009 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 07.04.2009 року, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору № МТ 01/02-04-2009 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 07.04.2009 року.

На виконання умов даної Угоди (п. 4.1.), ТОВ «Тридента Агро» було передано ФОП Грищенко О.М. перелік документів, що підтверджують право вимоги виконання Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Новосеменівське» обумовленого зобов'язання в розмірі 46 160,11 грн. (п.2.1 угоди).

У відповідності до пункту 4.3. Угоди, ТОВ «Тридента Агро» повідомило Сільськогосподарський виробничий кооператив «Новосеменівське» про заміну кредитора у зобов'язані (повідомлення від 27.01.2011року наявне в матеріалах справи).

02.07.2012 року між ФОП Грищенко О.М. та ТОВ «Компанія «Ніко-тайс» було укладено Угоду № 23/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні, з якої вбачається, що первісний кредитор (ФОП Грищенко О.М.) відступає новому кредитору (ТОВ «Компанія «Ніко-тайс») право вимоги виконання Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Новосеменівське» зобов'язання щодо сплати розміру курсової різниці, пені, 30% річних, інфляційних втрат, штрафу , набутих первісним кредитором на підставі договору № МТ 01/02-04-2009 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 07.04.2009 року та згідно угоди № К-21-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні від 26.01.2011 року, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору № МТ 01/02-04-2009 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 07.04.2009 року.

За Угодою № 23/07-12 про заміну кредитора у зобов'язані від 02.07.2012 року, позивач одержує право замість ФОП Грищенко О.М. вимагати від відповідача-2 сплати грошової суми в розмірі 46 16,11 грн., визначеної в п. 2.1 даної угоди.

На виконання умов даної угоди (п. 4.1.), ФОП Грищенко О.М. було передано позивачу за актом перелік документів, що підтверджують право вимоги виконання відповідачем-2 обумовленого зобов'язання.

У відповідності до пункту 4.3. угоди, ФОП Грищенко О.М. належним чином повідомив Сільськогосподарський виробничий кооператив «Новосеменівське» про зазначені вище обставини, про що свідчить повідомлення від 02.07.2012 року.

Таким чином, позивачу передано вищезазначені вимоги у відповідності до норм чинного законодавства України та із дотриманням положень статті 514 ЦК України.

З метою забезпечення виконання зобов'язання за Угодою № 23/07-12 від 02.07.2012, між ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» (кредитор) та ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» (поручитель) було укладено Договір поруки № 21-08-2012-4 від 21.08.2012 року, за умовами якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Новосеменівське» щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру курсової різниці, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу та Угоди передбаченим ст. 2 цього договору (основний договір).

Відповідно до п. 2.1. договору поруки, під основним договором в цьому договорі розуміють угоду № 23/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні від 02.07.2012 року, укладену згідно договору № МТ01/02-04-2009 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 07.04.2009 року.

У розділі 3 договору поруки, поручителем та кредитором погоджено обсяг відповідальності поручителя та розмір поруки, яка обмежується частковою сплатою розміру курсової різниці у сумі 2 751,10 грн.

Пунктом 4.1. договору поруки визначено, що у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основною угодою, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб (ст. 553 ЦК України).

Згідно ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Позивач додатково звернувся до відповідача-1 із вимогою вих. № 17-4/09 від 17.09.2012 року, котра була одержана відповідачем 21.09.2012 року, виконати взяті на себе договором поруки № 21-08-2012-4 від 21.08.2012 року.

У відповідь на вказану вимогу, відповідач-1 повідомив, що виконати зобов'язання за договором поруки н має можливості, у зв'язку із скрутним фінансовим становищем.

Відповідно до змісту ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Враховуючи те, що ані відповідач-2, ані відповідач-1 не сплатили заборгованість, що виникла за Угодою № 23/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні від 02.07.2012 року, укладену на підставі договору № МТ01/02-04-2009 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 07.04.2009 року, вимога позивача про стягнення заборгованості (курсової різниці) у сумі 2 751,10 солідарно з відповідачів є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, а, відтак, такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем-2 грошового зобов'язання за договором № МТ01/02-04-2009 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 07.04.2009 року, позивач також нараховує та просить стягнути з відповідача2 інфляційної складової боргу в розмірі 5 570,00 грн., 14 475,01 грн. 30% річних, 9 364,00 грн. пені, 14 000,00 грн. штрафу, право вимоги на які Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» отримало згідно п. 2.2 угоди про зміну кредитора у зобов'язанні № 23/07-12 від 02.07.2012 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до п. 8.2 договору № МТ01/02-04-2009 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 07.04.2009 року за прострочення виконання зобов'язання покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Сторони відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним договором, здійснюється протягом п'яти років (п. 8.3 договору № МТ01/02-04-2009 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 07.04.2009 року).

Відповідно до п. 8.3 договору № МТ01/02-04-2009 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 07.04.2009 року сторони, відповідно до ст. 259 ЦК України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій становить п'ять років з моменту підписання договору.

Пунктом 8.4 договору № МТ01/02-04-2009 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 07.04.2009 року сторони передбачили, що покупець, у випадку порушення умов оплати вартості товару, сплачує на користь продавця штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги періоди нарахування пені, та 3 % річних, що вказані позивачем у розрахунку пені, інфляційних втрат та 3 % річних, арифметично вірний розрахунок пені, штрафу, інфляційних втрат та 3 % річних складає 24 600,99 грн. штрафу, 10 933,16 грн. пені, 8 213,81 грн. інфляційних втрат та 1 389,63 грн. 3 % річних відповідно. Відтак, вимога про стягнення солідарно з відповідачів 1 389,63 грн. та стягнення з відпвідача-2 24 600,99 грн. штрафу, 10 933,16 грн. пені, 8 213,81 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню повністю.

Щодо вимоги позивача про стягнення інфляційної складової боргу в сумі 5 570,00 грн. суд встановив наступне.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права").

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат за період з жовтня 2009 року по вересень 2010 року, господарський суд дійшов висновку, що позивачем при розрахунку інфляційних втрат не враховано дефляційні процеси. Відтак здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат є арифметично невірним.

Провівши власний розрахунок інфляційних втрат за період з жовтня 2009 року по вересень 2010 року , господарський суд встановив, що з відповідача-2 на користь позивача підлягає стягненню 5 070,00 грн. інфляційних втрат. В іншій частині заявленої вимоги, а саме в стягненні 500,00 грн. інфляційних втрат, суд відмовляє.

Крім того, позивач просить покласти на відповідача-2 витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 4 500,00 грн.

На підтвердження своїх вимог в цій частині позивачем надано суду, зокрема, договір про надання адвокатських послуг № 26-07/12-4 від 26.07.2012 року, додаткову угоду № 1 до договору № 26-07/12-4 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 01.10.2012 року, акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 26.07.2012 року, акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 05.12.2012 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3888 від 29.10.2009 року, платіжне доручення № 95 від 26.07.2012 року на суму 4 500,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову -на відповідача.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним (Інформаційний лист Вищого господарського суду України № 01-8/155 від 13.02.2002р.).

Пунктом 12 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 02-05/78 від 04.03.1998р. передбачено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним; за таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

При вирішенні питань, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, слід також враховувати викладене в абзаці третьому пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/973 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права» № 01-8/973 від 14.12.2007р., за яким у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Дослідивши матеріали справи та визначаючи роль адвоката Грищенко О.М. у всебічному, повному та об'єктивному розгляді справи № 26/161-12, суд вважає заявлену суму витрат на послуги адвоката в розмірі 4 500, 00 грн. співрозмірною з ціною позову, обґрунтованою та правомірною.

Судовий збір у розмірі 1 592,12 грн. та витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 4 451,40 відповідно до положень статті 49 ГПК України підлягає стягненню солідарно з відповідачів пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Новосеменівське» (75431, Херсонська обл., с. Новосеменівка, вул. Леніна, 35, код 03784580) та Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (08633, Київська обл., Васильківський район, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, буд. 22, код 38267861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, офіс 23, код 38039872) 2 751 (дві тисячі сімсот п'ятдесят одну) грн. 10 коп. розмір курсової різниці, 1 592 (одну тисячу п'ятсот дев'яносто дві) грн. 12 коп. судового збору, 4 451 (чотири тисячі чотириста п'ятдесят одну) грн. 40 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Новосеменівське» (75431, Херсонська обл., с. Новосеменівка, вул. Леніна, 35, код 03784580) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, офіс 23, код 38039872) 14 475 (чотирнадцять тисяч чотириста сімдесят п'ять) грн. 01. коп. 30% річних, 5 070 (п'ять тисяч сімдесят) грн. 00 коп. інфляційної складової боргу, 9 364 (дев'ять тисяч триста шістдесят чотири) грн. 00 коп. пені, 14 000 (чотирнадцять тисяч) грн. 00 коп. штрафу.

В іншій частині в позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 01.02.2013 р.

Суддя Т.Д. Лилак