Рішення № 29048722, 30.01.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" січня 2013 р.

Справа № 5017/3525/2012

За позовом: Приватного підприємства "Кемілайн Агро";

До відповідача: Приватного акціонерного товариства "АГРОФІРМА "РОДИНА"

Про стягнення 86334,44грн.

Суддя Літвінов С.В.

Представники:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: -не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Приватне підприємство "Кемілайн Агро" (далі по тексту –ПП „ Кемілайн Агро”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до приватного акціонерного товариства "АГРОФІРМА "РОДИНА" (далі по тексту –ПАТ „ АГРОФІРМА "РОДИНА ” ) про стягнення заборгованості в загальному розмірі 86334,44грн., яка складається з суми боргу за поставлений товар в розмірі 85200 грн., трьох відсотків річних в сумі 189,07 грн. та нарахованої пені в сумі 945,37 грн.. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов’язань за укладеним між сторонами по справі договором поставки №32 від 03.04.2012р. щодо своєчасної та в повному обсязі оплати придбаного товару.

08.01.2013р. до господарського суду Одеської області надійшло клопотання позивача про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач до суду в судове засідання не з’явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, відзив на позов не надав, справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, оцінивши докази які мають значення для справи, - суд встановив:

03 квітня 2012 року між Приватним підприємством «Кемілайн Агро» (надалі – Постачальник, Позивач) і Приватним акціонерним товариством «Агрофірма «Родина» (надалі – Покупець, Відповідач) було укладено договір поставки товарів № 32.

Згідно Договору Позивач зобов'язався поставити, а Відповідач прийняти та оплатити Товар - Фитал ( надалі – Товар) в загальній кількості 1200,00 кг на суму 115200,00 грн..

29 травня 2012 року по видатковій накладній № РН-0000102 Відповідачу було передано Товар - Фитал в кількості 1200,00 кг на суму 115200,00 грн.. Позивач виконав взяті на себе зобов'язання по поставці повністю, заперечень при отриманні Товару з боку Відповідача по кількості та якості не було.

Згідно п.2.2.1. Договору поставки товарів № 32 від 03.02.2012 р. 30% від суми поставленого Товару Відповідач сплачує до 28.05.2012 року, та решту 70% оплати за Товар Відповідач був зобов'язаний здійснити до 01.10.2012 року. Оплата Товару Відповідачем була проведена частково, грошовими коштами на суму 30000,00 грн.

В результаті неналежного виконання відповідачем умов Договору поставки товарів № 32 від 03.02.2012 р. перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 85200грн..

Отже, сума боргу за договором поставки товарів № 32 від 03.02.2012 р. складає 85200 грн..

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст.629 цього ж Кодексу договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновків про наявність порушень умов договору щодо оплати за поставлений товар з боку відповідача, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки поставки товарів № 32 від 03.02.2012 р. у розмірі 85200грн., суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, згідно ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача, сума 3 % річних складає 189,07грн., яка підлягає стягненню.

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов’язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов’язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 7.2 договору поставки товарів № 32 від 03.02.2012 р. у випадку простроченя розрахунків за поставлені Товари, Покупець сплачує Покупцеві пеню в розмірі 2-х облікових ставок НБЦ за кожний календарний день прострочення, крім цього, збитки від інфляції та 3% річних, відповідно до ст. 625 ЦК України, за увесь прострочений період, у разі затримки оплати більш ніж на 30 днів з моменту закінчення терміну, зазначеного в п. 2.2.

З посиланням на п. 7.2 договору поставки товарів № 32 від 03.02.2012 р. позивачем було додатково нараховано відповідачу до сплати пеню в сумі 945,37 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання. Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення з відповідача даного виду неустойки, проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок, господарський суд дійшов висновок про їх обґрунтованість та відповідність вимогами чинного законодавства, у зв’язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 945,37 грн. підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості ПАТ „ Агрофірма „Родина” перед ПП „Кемілайн Агро”, яка виникла на підставі договору поставки товарів № 32 від 03.02.2012 р., на загальну суму 86334,44грн., яка складається з суми боргу за поставлений товар в розмірі 85200 грн., трьох відсотків річних в сумі 189,07 грн. та нарахованої пені в сумі 945,37 грн, витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Доказів, спростовуючих викладене, в порушення вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, відповідачем суду надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню на загальну суму 86334,44грн., яка складається з суми боргу за поставлений товар в розмірі 85200 грн., трьох відсотків річних в сумі 189,07 грн. та нарахованої пені в сумі 945,37 грн

Витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок відповідача, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства ,,Агрофірма ,,Родина” (68515, Одеська обл., Тарутинський р-н, с. Євгенівка, код ЄДРПОУ 05414686) на користь Приватного підприємства "Кемілайн Агро" (10012, м. Житомир, вул. Гоголівська, 4, офіс 317, код ЄДРПОУ 31052666) суму основного боргу в розмірі 85200 грн., три відсотки річних в сумі 189,07грн., пеню в сумі 945,37грн. та 1726,68грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Літвінов С.В.