Постанова № 29047728, 28.01.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2013 р. Справа№ 5011-65/4627-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Алданової С.О.

Пашкіної С.А.

при секретарі судового засідання: Камінській Т.О.

за участю представників:

від позивача: Іваненко І.П. - предст. (дов. №91/2012/12/18-1 від 18.12.2012р.)

від відповідача: Дудко О.В. - предст. (дов. №128/00/30 від 26.09.2012р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Рада»

на рішення Господарського суду м. Києва від 16.08.2012 року

у справі №5011-65/4627-2012 (суддя Головіна К.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада»

про стягнення 2 449 122,99 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Рада», у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань по оплаті спожитої теплової енергії за договором № 7560829 від 22.10.2003 року, боргу в сумі 2 278 256,54 грн., інфляційних втрат - 85 221,00 грн., 3% річних в сумі 57 681,02 грн. за період з 01.11.2010 р. по 01.03.2012 р. та пені в сумі 27 964,43 грн. за період з 01.03.2011 р. по 01.09.2011 р., а всього 2 449 122,99 грн.

На підтвердження виконання зобов'язань за вищевказаним договором 03.08.2012 року відповідач подав до Господарського суду м. Києва платіжні доручення, якими підтверджується часткова сплата ним основної заборгованості на суму 1 361 600,00 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 16.08.2012 року провадження у справі №5011-65/4627-2012 в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Рада» на користь публічного акціонерного товариства «Київенерго» заборгованості в сумі 1 391 600,00 грн. припинено на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГРК України та задоволено позов в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Рада» на користь публічного акціонерного товариства «Київенерго» заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 886 656,54 грн., інфляційні втрати в сумі 85 221,00 грн., 3% річних в сумі 57 681,02 грн. за період з 01.11.2010 р. по 01.03.2012 р. та пені в сумі 27 964,43 грн. за період з 01.03.2011 р. по 01.09.2011 р.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити частково, стягнувши на користь позивача основний борг в сумі 790 659,54 грн., інфляційні втрати - 78 529,98 грн., 3% річних - 57 681,02 грн.

Скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення не врахував від'ємного значення індексу інфляції, наслідком чого стало невірне нарахування розміру інфляційної складової боргу; суд не зважив на ту обставину, що порушення зобов'язання не завдало збитків позивачеві та не зменшив розмір пені. З посиланням на статтю 99 та ч.1 статті 101 ГПК України скаржник просив при прийнятті рішення зменшити суму боргу на суму зобов'язання, виконаного ним після прийняття місцевим судом оскаржуваного рішення, надавши суду апеляційної інстанції платіжні доручення № 1 від 23.08.2012р. на суму 6 000,00 грн., № 2 від 16.08.2012р. на суму 30 000,00 грн., № 2 від 21.08.2012р. на суму 30 000,00 грн., № 8 від 20.09.2012р. на суму 10 000,00 грн., № 1 від 25.08.2012р. на суму 20 000,00 грн., № 1 від 15.11.2012р. на суму 42 000,00 грн., № 4 від 16.11.2012р. на суму 51 000,00 грн., № 1 від 19.11.2012р. на суму 51 000,00 грн., № 1 від 21.11.2012р. на суму 51 000,00 грн., № 2 від 10.12.2012р. на суму 6 000,00 грн., № 1 від 13.12.2012р. на суму 30 000,00 грн., № 6 від 08.01.2013р. на суму 45 000,00 грн., № 3 від 11.01.2013р. на суму 48 000,00 грн., № 5 від 14.01.2013р. на суму 30 000,00 грн., № 1 від 15.01.2013р. на суму 48 000,00 грн., які свідчать про часткове погашення відповідачем суми основного боргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2012 року публічному акціонерному товариству «Київенерго» було поновлено строк на подання апеляційної скарги та прийнято апеляційну скаргу до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Пашкіної С.А., Руденко М.А. та призначено до розгляду на 17.12.2012 року.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2012 року у зв'язку з виходом головуючого судді Коршун Н.М. з лікарняного та перебуванням судді Руденко М.А. у відпустці для розгляду апеляційної скарги у справі №5011-65/4627-2012 визначено наступний склад колегії: головуючий суддя Коршун Н.М., судді Алданова С.О., Пашкіна С.А.

В судовому засіданні 17.12.2012 року в порядку ст.77 ГПК України було оголошено перерву до 28.01.2013 року.

25.12.2012р. скаржник подав заяву про повернення судового збору в розмірі 9 268,68 грн., вказуючи, що означена сума була сплачена в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2013 року у зв'язку з перебуванням головуючого судді Коршун Н.М. на лікарняному для розгляду апеляційної скарги у справі № 5011-65/4627-2012 сформовано наступний склад колегії: головуючий суддя Мальченко А.О., судді Алданова С.О., Пашкіна С.А.

28.01.2013 року в судовому засіданні колегією суддів було проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 22.10.2003 р. між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство «Київенерго») в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго», як енергопостачальною організацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рада», як абонентом, було укладено договір № 7560829 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Пунктом 1.1 договору визначено, що його предметом є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 2.2.1. договору енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію -в період опалювального сезону; гарячого водопостачання -протягом року; в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору.

Абонент зобов'язується додержуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії (п. 2.3.1 договору).

Умовами договору № 7560829 від 22.10.2003 р. сторони також погодили:

- обсяги постачання теплової енергії (додаток № 1);

- тарифи на теплову енергію (додаток № 2);

- порядок розрахунків за теплову енергію (додаток № 4), згідно якого абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду;

- умови припинення подачі теплової енергії (додаток №7).

Господарським судом встановлено, що в період з 01.10.2010 р. по 01.03.2012 р. позивачем нараховано відповідачу до сплати основного боргу 2 278 256, 54 грн. вартості послуг за спожиту теплову енергію у гарячій воді згідно договору № 7560829 від 22.10.2003 р., що підтверджується обліковими картками фактично спожитої теплової енергії у гарячій воді.

Як передбачено ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 526 ЦК України.

За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач після подачі позову до суду частково сплатив заборгованість у розмірі 1 391 600,00 грн., що підтверджується довідкою Публічного акціонерного товариства «Київенерго» про надходження коштів від відповідача та наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

За приписами п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що сплативши заборгованість у розмірі 1 391 600,00 грн., відповідач припинив у такий спосіб відповідне грошове зобов'язання, у зв'язку з чим провадження в цій частині позовних вимог підлягає припиненню.

Крім того, матеріали справи свідчать, що після ухвалення оскаржуваного рішення у справі № 5011-65/4627-2012 відповідач частково сплатив суму основного боргу в розмірі 498 000,00 грн., що підтверджується:

- платіжним дорученням № 1 від 23.08.2012р. на суму 6 000,00 грн.,

- платіжним дорученням № 2 від 16.08.2012р. на суму 30 000,00 грн.,

- платіжним дорученням № 2 від 21.08.2012р. на суму 30 000,00 грн.,

- платіжним дорученням № 8 від 20.09.2012р. на суму 10 000,00 грн.,

- платіжним дорученням № 1 від 25.08.2012р. на суму 20 000,00 грн.,

- платіжним дорученням № 1 від 15.11.2012р. на суму 42 000,00 грн.,

- платіжним дорученням № 4 від 16.11.2012р. на суму 51 000,00 грн.,

- платіжним дорученням № 1 від 19.11.2012р. на суму 51 000,00 грн.,

- платіжним дорученням № 1 від 21.11.2012р. на суму 51 000,00 грн.,

- платіжним дорученням № 2 від 10.12.2012р. на суму 6 000,00 грн.,

- платіжним дорученням № 1 від 13.12.2012р. на суму 30 000,00 грн.,

- платіжним дорученням № 6 від 08.01.2013р. на суму 45 000,00 грн.,

- платіжним дорученням № 3 від 11.01.2013р. на суму 48 000,00 грн.,

- платіжним дорученням № 5 від 14.01.2013р. на суму 30 000,00 грн.,

- платіжним дорученням № 1 від 15.01.2013р. на суму 48 000,00 грн.

Враховуючи дані обставини, судова колегія у відповідності до положень статей 99, 101 ГПК України вважає, що провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 498 000,00 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, а з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада» на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» має бути стягнута заборгованість по сплаті за спожиту теплову енергію у гарячій воді в розмірі 388 656,54 грн.

З матеріалів справи вбачається, що крім суми основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача інфляційну складову боргу в сумі 85 221,00 грн., 3% річних в сумі 57 681,02 грн. за період з 01.11.2010 р. по 01.03.2012 р. та пеню в сумі 27 964,43 грн. за період з 01.03.2011 р. по 01.09.2011 р.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено позов про стягнення основної суми боргу, а не окремо інфляційних втрат, тобто інфляційні втрати нараховуються на всю суму боргу за кожен місяць прострочення.

В листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» зазначено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості. Якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума інфляційної складової боргу в цьому періоді мала від'ємне значення.

Судова колегія, перевіривши розрахунок інфляційних втрат, погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 85 221,00 грн., які заявлені позивачем за період з 01.10.2010 р. по 01.03.2012 р., підлягають задоволенню частково, оскільки позивачем при розрахунках інфляційних витрат не були застосовані встановлені індекси інфляції, показник яких був менше 100 %, а саме: в липні 2011 р. - 99,7% та серпні 2011 - 99,6 %, відтак вимога про задоволення інфляційних втрат підлягає до задоволення у розмірі 78 529,98 грн.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у своїх постановах від 02.03.2011 р. у справі № 43/197-10, від 12.04.2011 р. у справі № 23/526, від 05.04.2011 р. у справі № 23/466, від 06.09.2011 р. у справі № 24/94.

Перевіривши розрахунок заявленої позивачем вимоги про стягнення 3% річних в сумі 57 681,02 грн. за період з 01.11.2010 р. по 01.03.2012 р., судова колегія дійшла висновку, що її розмір вирахувано вірно, а отже обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Судова колегія не приймає до уваги твердження апелянта про необхідність зменшення розміру пені нарахованої позивачем, з наступних підстав.

В силу положень п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У відповідності до п. 3.9.2. роз'яснення Вищого господарського суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем проводилась часткова оплата основного боргу після звернення позивача до суду з даним позовом, відтак, колегія дані обставини не вважає винятковими.

Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми пені у розмірі 27 964,43 грн. за період з 01.03.2011 р. по 01.09.2011 р., судова колегія дійшла висновку про те, що вказана вимога у заявленому позивачем розмірі є обґрунтованою, таким чином суд першої інстанції правомірно задовольнив дану вимогу.

Водночас, скаржником суду апеляційної інстанції була подана заява у справі № 5011-65/4627-2012 про повернення судового збору в розмірі 9 268,68 грн., сплаченого ним у більшому розмірі, ніж передбачено законом. За підрахунком останнього судовий збір мав бути сплачений у розмірі 1 305,55 грн., що становить 50% від оспорюваної ним суми.

У відповідності до статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення суду справляється у розмірі 50% ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, відповідачем оспорюється рішення в частині зайво стягнутої суми інфляційних втрат 6691,02 грн. (85 221,00 грн. - 78 529,98 грн.), сума пені 27 964,43 грн. та сума, на яку має бути зменшена сума основного боргу 96 000,00 грн., тобто оспорюванню сумою є 130 655,45 грн.

Оскільки у відповідності до положень ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру з ціною позову у 130 655,45 грн. становить 2 613,11 грн., відповідно при подачі апеляційної скарги на рішення суду від 16.08.2012 року апелянт мав сплатити судовий збір у розмірі 50% ставки судового збору, обчисленої від оспорюваної суми, що складає 1 306,55 грн.

Фактично ж скаржником за подачу апеляційної скарги було сплачено судовий збір в сумі 10 575,23 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5 від 22.08.2012 року на суму 820,00 грн. та платіжним дорученням № 3 від 02.10.2012 року на суму 9 269,22 грн.

Таким чином, заява скаржника про повернення зайво сплаченого судового збору є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з урахуванням вірно оспорюваної відповідачем суми інфляційних втрат в розмірі 6 691,02 грн., відтак судовий збір має бути стягнутий з позивача на користь скаржника в сумі 66,62 грн.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст.34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада» підлягає задоволенню частково, а рішення Господарського суду м. Києва від 16.08.2012 року - зміні.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги слід покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада» на рішення Господарського суду м. Києва від 16.08.2012 року у справі № 5011-65/4627-2012 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 16.08.2012 року у справі № 5011-65/4627-2012 - змінити.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Провадження за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада» заборгованості в сумі 1 889 600,00 грн. припинити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада» (02068, м. Київ, вул. Анни Ахматової, 3, ідентифікаційний код 30300272) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 388 656,54 грн., інфляційну складову боргу в сумі 78 529,98 грн., 3% річних в сумі 57 681,02 грн. за період з 01.11.2010 р. по 01.03.2012 р. та пеню в сумі 27 964,43 грн. за період з 01.03.2011 р. по 01.09.2011 р., 49 524,44 грн. витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви».

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада» (02068, м. Київ, вул. Анни Ахматової, 3, ідентифікаційний код 30300272) 66,62 грн. за розгляд справи в апеляційній інстанції.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Рада» (02068, м. Київ, вул. Анни Ахматової, 3, ідентифікаційний код 30300272) з Державного бюджету України 9269,22 грн. надмірно сплачені кошти за подання апеляційної скарги.

3. Доручити Господарському суду м. Києва видати наказ.

4. Матеріали справи № 5011-65/4627-2012 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Мальченко А.О.

Судді Алданова С.О.

Пашкіна С.А.