Постанова № 29046826, 21.12.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 40 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2012 року Справа № 1170/2а-3707/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., за участю секретаря Бондар Я.Г. та представників:

позивача: Слюсар О.В.;

відповідача: Скрипника О.М.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Формула Петрол»доКіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області ДПСпроскасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В:

05 листопада 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Формула Петрол»звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.10.2012 року №0000770224 та №0000780224.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за наслідками проведеної позапланової перевірки в супереч чинного законодавства посадовою особою податкового органу зроблено хибні висновки про нікчемність господарських операцій позивача та ТОВ «Росімпортторг», в зв'язку з чим податковий орган збільшив суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на суму 92553,00 грн. - за основним платежем, 46277,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції та зменшив розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 10768,00 грн.

Позивач не погоджуючись з доводами відповідача, з посиланням на норми Податкового кодексу України, вказує, що право на податковий кредит підтверджується належним чином складеними первинними документами, які дають право на формування податкового кредиту.

Відповідачем подано до суду письмові заперечення, позов не визнається, вказується, що оскаржувані рішення прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені Податковим кодексом України, Законом України "Про державну податкову службу в Україні" у зв'язку з порушення позивачем законодавства під час здійснення господарських операцій без мети настання реальних наслідків, а тому прийняті податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками акта перевірки.

Суд не погоджується з висновками акта перевірки, що стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, виходячи з наступних мотивів.

Судом встановлено, що податковим органом проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Формула Петрол»з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Росімпортторг»за листопад 2011 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 20 вересня 2012 року №138/22-4/23678041 (а.с.10 - 22).

В ході перевірки відповідачем встановлено порушення, в т.ч. п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на суму 85557,00 грн. та занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на суму 17764,00 грн., внаслідок чого, підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 92553,00 грн., а також завищено від'ємне значення з податку на додану вартість на загальну суму 10768,00 грн., у тому числі: за звітний період на суму 9461,00 грн. та залишок від'ємного значення минулих періодів на суму 1307,00 грн.

На підставі вищезазначеного акту відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 03.10.2012р. №0000770224, яким ТОВ «Формула Петрол»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 92553,00 грн. основного платежу, 46277,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с.23) та №0000780224 яким ТОВ «Формула Петрол»зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 10768,00 грн.

Суд зазначає, що в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ «Формула Петрол»та ТОВ «Росімпортторг», обставини використання придбаного товару (робіт, послуг) у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Росімпортторг»(продавець) був укладений договір купівлі-продажу №11/11-11 від 11.11.2011 року (а.с.27-28).

На виконання умов вищезазначеного договору ТОВ «Росімпортторг»передано у власність позивачеві товар, що підтверджується видатковими накладними до договору (а.с.28-29).

Згідно видаткових накладних, копії яких знаходяться в матеріалах справи, ТОВ «Росімпортторг» поставило позивачеві дизельне паливо. Всього поставлено товару на загальну суму 619926,59 грн. в тому числі ПДВ на суму 103321,1 грн.

ТОВ «Росімпортторг»виписано позивачеві податкові накладні, на підставі яких ним до складу податкового кредиту у відповідний період віднесено суми ПДВ сплачені у складі вартості отриманих товарів (а.с.35-36).

В оплату за поставлений товар позивач перерахував на рахунок ТОВ «Росімпортторг»грошові кошти в сумі 619926,59 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та банківською випискою, копії яких знаходяться в матеріалах справи (а.с.37-40).

Згідно договору оренди ємностей від 10.12.2010 року (а.с.64), позивач орендував у МПП «Елегія»ємності для зберігання паливо-мастильних матеріалів в яких і зберігав придбаний товар.

Відповідно до видаткових, податкових та товаротранспортних накладних позивач продав придбаний товар ТОВ «Енерготерра»та ТОВ «Фед-Агро»(а.с.65-76).

Згідно з підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту-Кодекс), податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до статті 198.3 Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу вказаної правової норми та обставин справи суд дійшов висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів та послуг; використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Відповідно до статті 201 Кодексу, підставою для нарахування податкового кредиту, є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом статті 198.2 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Кодексу, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а)порядковий номер податкової накладної; б)дата виписування податкової накладної; в)повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г)податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ)місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д)повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е)опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є)ціна постачання без урахування податку; ж)ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з)загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и)вид цивільно-правового договору; і)код товару згідно з УКТ ЗЕД.

Відповідно до вимог пункту 201.8 статті 201 Кодексу право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 183 Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача ТОВ «Росімпортторг»був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних на кожну поставку товарів; в свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим Податковим кодексом України.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальник був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід враховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Вирішуючи питання про реальність господарських операцій та придбання позивачем товарів з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що одним із видів діяльності ТОВ «Формула Петрол»є роздрібна торгівля пальним

Товарно матеріальні цінності придбані у ТОВ «Росімпортторг»позивачем були в подальшому використані в господарській діяльності.

Таким чином, викладене підтверджує, що господарські операції ТОВ «Формула Петрол»з ТОВ «Росімпортторг»здійснювались в межах господарської діяльності позивача, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та намірам сторін, підтверджені необхідними первинними, розрахунковими, платіжними документами та були використані у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України неодноразово наголошувалося, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття "добросовісний платник податків". Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ТОВ «Формула Петрол»правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, а висновки Акта перевірки про порушення є помилковими, відтак збільшення ТОВ «Формула Петрол» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, накладення штрафу та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість є протиправним.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 03.10.2012 р. №0000770224 та №0000780224 є протиправними та підлягають скасуванню.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 03.10.2012 року №0000770224 та №0000780224.

Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю судові витрати в розмірі 1495,98 грн., зобов'язавши Державне казначейство України в Кіровоградській області стягнути 1495,98 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Кіровоградської об'єднаної держаної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградській окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя

Кіровоградського окружного

адміністративного суду Р.В. Жук