Постанова № 29044714, 28.01.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.13 Справа № 5015/3805/12

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Зварич О.В.

суддів Гриців В.М.

Якімець Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС Гідроресурс» (надалі ТзОВ «ТКС Гідроресурс») за №3-б від 07.12.2012р. (вх. № 2282 від 11.12.2012р.)

на рішення Господарського суду Львівської області від 19.11.2012р.

у справі № 5015/3805/12

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» (надалі ТзОВ «УніКредит Лізинг»)

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кварталбуд» (надалі ТзОВ «Кварталбуд»)

до відповідача-2: ТзОВ «ТКС Гідроресурс»

про стягнення 333 912,87 грн.,

за участю:

від позивача: Брус О.М. - представник (довіреність б/н від 10.05.2012р.);

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 19.11.2012р. у справі № 5015/3805/12 (суддя Морозюк А.Я.) позов задоволено повністю. Стягнуто солідарно з ТзОВ «Кварталбуд» та ТзОВ «ТКС Гідроресурс» на користь ТзОВ «УніКредит Лізинг» 280 819,70 грн. - основного боргу, 21 574,47 грн. - неустойки (пені) за прострочення сплати лізингових платежів, 4 291,65 грн. - 3% річних, 27 227,05 грн. - неустойки (пені) за прострочення повернення предмету лізингу та 6 678,26 грн. - судового збору. Повернуто ТзОВ «УніКредит Лізинг» 00,74 грн. судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 4048 від 11.09.2012р., як такого, що внесений в більшому розмірі ніж встановлено законом.

При винесенні рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач-1 належним чином не виконав договірних зобов'язань по сплаті лізингових платежів. Заборгованість ТзОВ «Кварталбуд» перед ТзОВ «УніКредит Лізинг» по сплаті лізингових платежів за період з 25.10.2011р. по 05.07.2012р. становить 280 819,70 грн. Позивач реалізував своє право на відмову від договору, однак в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтвердили повернення відповідачем-1 предмета лізингу у встановлений договором строк. Виконання зобов'язань відповідача-1 за договором фінансового лізингу забезпечене порукою, поручителем за якою являється відповідач-2. Тому заборгованість правомірно заявлена до стягнення солідарно з обох відповідачів.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач-2 подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, є необґрунтованим та незаконним. Вважає, що в задоволенні вимог щодо стягнення пені за несвоєчасне повернення предмета лізингу слід відмовити в повному обсязі, враховуючи те, що договір фінансового лізингу є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору та відсутність цього юридичного факту, з яким закон пов'язує настання прав та обов'язків сторін. Вказує, що позивач пропустив строк пред'явлення вимоги до ТзОВ «ТКС Гідроресурс» (поручителя), встановлений законом, що кореспондується з вимогами ч. 1 ст. 631 ЦК України. Звертає увагу суду на те, що позивач не вчинив дій для належного повідомлення відповідача-1 про дострокове припинення договору у спосіб, визначений та погоджений сторонами договору, внаслідок чого договір фінансового лізингу продовжує діяти, а тому у відповідача-1 не виникло обов'язку повернути предмет лізингу на умовах, визначених позивачем. Просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 19.11.2012р. у справі № 5015/3805/12, прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позову.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а доводи апелянта - безпідставними. Наголошує на тому, що повідомлення про відмову від договору фінансового лізингу направлялось на адресу відповідача-1, вказану у договорі, яка й станом на сьогодні є його місцезнаходженням згідно витягу з ЄДРЮОФОП. Вказує про безпідставність тверджень апелянта про припинення поруки в силу ч. 4 ст. 559 ЦК України, оскільки обов'язок поручителя припиняється з наступного дня повного виконання лізингоодержувачем (відповідачем-1) або поручителем (відповідачем-2) своїх обов'язків, передбачених основним зобов'язанням. Просить залишити без змін рішення господарського суду Львівської області від 19.11.2012р. у справі № 5015/3805/12, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач-1 не надав витребуваного судом письмового, документально обґрунтовано відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідачі не забезпечили явки в судове засідання уповноважених представників, про час, дату і місце розгляду апеляційної скарги належно повідомлені, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень від 09.01.2013р.

28 січня 2013 року відповідач-2 подав до суду клопотання (вх. № 517 від 28.01.2013р.) про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника.

Колегія суддів, порадившись, вирішила клопотання відхилити з огляду на те, що таке є немотивованим. Як вбачається із вищезазначеного клопотання, відповідачу-2 було відомо про те, що розгляд апеляційної скарги призначено на 28.01.2013р. і він міг забезпечити явку в судове засідання іншого представника, оскільки діюче законодавство не обмежує представництво інтересів в суді певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи.

Крім того, за клопотанням відповідача ухвалою апеляційного господарського суду від 03.01.2013р. розгляд справи було відкладено, явка уповноважених представників згідно даної ухвали обов'язковою не визнавалася.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу та заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування рішення господарського суду господарського суду Львівської області від 19.11.2012р. у справі № 5015/3805/12 з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, 13 серпня 2010 року між ТзОВ «УніКредит Лізинг» (лізингодавець) та ТзОВ «Кварталбуд» (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 1919L10/00, за умовами якого лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність від продавця (відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, передбачених в договорі фінансового лізингу, зокрема, у додатку № 1 до договору фінансового лізингу) та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначених цим договором, з урахуванням того, що продавець був обраний лізингоодержувачем (а.с. 18-39, т.1).

Згідно розділу "Визначення" договір фінансового лізингу означає загальні умови договору фінансового лізингу, спеціальні умови договору фінансового лізингу, додаток №1 до договору фінансового лізингу, додаток № 2 до договору фінансового лізингу та інші додатки, які будуть підписані сторонами.

Спеціальними умовами № 1919L10/01 та додатком № 1 спеціальних умов №1919L10/01 визначено предметом лізингу - самоскид КрАЗ 65032-0000043-02 (1 одиниця) за ціною 563 000,00 грн. (а.с.18-19, 22, т. 1).

Спеціальними умовами №1919L10/02 та додатком №1 спеціальних умов №1919L10/02 визначено предметом лізингу - самоскид КрАЗ 65032-0000043-02 (1 одиниця) за ціною 563 000,00 грн. (а.с.20-21, 23, т. 1).

Відповідно до п. 2.1 договору строк лізингу починається з дати передачі та закінчується в останню дату платежу, зазначену в додатку № 2 до договору фінансового лізингу, якщо інше не передбачено умовами договору фінансового лізингу.

В п. 2.3 договору зазначено, що повне прийняття предмета лізингу лізингоодержувачем має засвідчувати акт приймання-передачі. Предмет лізингу вважається прийнятим лізингоодержувачем повністю і в належному технічному стані після підписання акту приймання-передачі.

Сторони договору фінансового лізингу погодили, що складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів, визначені в графіку лізингових платежів у додатку № 2 до договору фінансового лізингу, який є його невід'ємною частиною (п.7.1 договору).

Згідно графіків лізингових платежів - додатків № 2 до спеціальних умов №1919L10/01 та №1919L10/02 до договору фінансового лізингу (із змінами внесеними додатковою угодою №1 від 07.09.2010р. до договору фінансового лізингу), відповідач-1 зобов'язаний у визначених графіками сумах здійснювати періодичні щомісячні лізингові платежі кожного 25 числа відповідного місяця в період з 25.09.2010р. по 25.09.2013р. (а.с.42, 43, т.1).

Пунктом 8.1 договору передбачено, що у випадку несплати лізингоодержувачем у належний термін будь-якої суми, яка має бути сплачена ним за цим договором, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю неустойку з простроченої суми за період з дати настання терміну платежу до дати фактичної оплати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

У випадку несплати лізингоодержувачем лізингових та інших платежів у встановлений договором фінансового лізингу строк, лізингодавець направляє йому повідомлення про необхідність сплати простроченої заборгованості (п. 8.3 договору).

У відповідності до п. 11.1 невиконання платіжних зобов'язань (лізингоодержувач не сплачує своєчасно будь-яку суму, яку він повинен сплатити за будь-яким з фінансових документів у визначених для сплати місці та валюті, в тому числі суми передбачені п. 8.3 цього договору) вважається випадком невиконання, незалежно від того чи сталася вона внаслідок будь-якої причини поза контролем лізингоодержувача або будь-якої іншої особи.

Пунктом 11.2 договору передбачено, що в будь-який час дії або після настання випадку невиконання лізингодавець на власний розсуд може (разом чи окремо та неодноразово), направивши письмове повідомлення лізингоодержувачу, вимагати усунення порушення протягом строку, визначеного лізингодавцем в такому повідомленні; призупинити або припинити виконання своїх зобов'язань за фінансовими документами; заявити, що всі ще не сплачені за договором фінансового лізингу лізингові платежі та інші платежі належать до сплати, і в такому випадку такі суми є належними до сплати та повинні бути сплачені разом з іншими платежами, передбаченими договором фінансового лізингу, після чого право власності переходить від лізингодавця до лізингоодержувача; негайно вилучити предмет лізингу у лізингоодержувача (у т.ч., але не виключно, тимчасово); розірвати договір фінансового лізингу в порядку, передбаченому діючим законодавством України; використовувати будь-які і всі наявні в таких обставинах засоби захисту лізингодавцем своїх прав, передбачені законодавством, що може бути застосоване.

Відповідно до п. 11.4 договору лізингодавець на свій розсуд має право, зокрема, в односторонньому порядку розірвати цей договір та вимагати повернення предмета лізингу, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж згідно з додатком № 2 до цього договору повністю або частково, і якщо прострочення платежу становить більше одного місяця.

При настанні випадку невиконання та припинення дії договору фінансового лізингу лізингоодержувачем, лізингоодержувач зобов'язаний передати предмет лізингу лізингодавцю у місці, зазначеному лізингодавцем, протягом трьох робочих днів, починаючи з дати відповідної вимоги лізингодавця, якщо про інше сторони не домовляться письмово додатково. У випадку несвоєчасного демонтажу та повернення предмета лізингу з вини лізингоодержувача, останній зобов'язаний сплатити неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нараховану на суму еквівалента ціни предмета лізингу за період такого прострочення (п. 11.5 договору).

Згідно п. 13.4 договору повідомлення та інша інформація за договором фінансового лізингу повинні бути виконані письмово та надіслані в межах можливого поштою, телеграмою або факсом сторонам цього договору на їх відповідні адреси, вказані нижче в розділі 15 цього договору (або інші, повідомлені стороною іншій стороні письмово), при цьому повідомлення лізингоодержувача набувають чинності з моменту їх отримання лізингодавцем. Будь-яке надіслане за допомогою факсимільного зв'язку повідомлення повинне супроводжуватись поштою, але лізингодавець може послатись на таке факсимільне повідомлення як на оригінал.

Цей договір набуває чинності з дати його підписання належним чином сторонами та зберігає силу до повного виконання лізингоодержувачем своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу. Одностороння відмова від цього договору та договору фінансового лізингу повністю або частково будь-якою стороною можлива лише на умовах та в порядку, визначеному цим договором. Лізингодавець має право відмовитись від договору фінансового лізингу шляхом направлення письмового повідомлення лізингоодержувачу, зокрема, у випадку, передбаченому п. 11.4 цього договору (якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж згідно з додатком № 2 до цього договору повністю або частково, і якщо прострочення платежу становить більше одного місяця) (п. 13.8 договору).

7 вересня 2010 року сторони договору підписали додаткову угоду № 1 до договору фінансового лізингу № 1919L10/00, якою, зокрема, змінили ціну предмета лізингу та встановили, що ціна предмета лізингу, що наведена у спеціальних умовах № 1919L10/01 та № 1919L10/02 у розмірі еквівалента 71 322,26 доларів США, у т.ч. ПДВ, що становить 563 000,00 грн. (а.с.41, т.1).

Договір фінансового лізингу № 1919L10/00 від 13.08.2010р. та додаткова угода до нього підписані і скріплені печатками сторін, що свідчить про погодження ними всіх істотних умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.08.2010р. між ТзОВ "УніКредит Лізинг" (лізингодавець), ТзОВ "Кварталбуд»" (лізингоодержувач) та ТзОВ «ТКС Гідроресурс» (поручитель) укладено договір поруки № 1919L10/00/SUR (а.с. 58-59,т. 1).

В пункті 1.1 договору поруки зазначено, що відповідно до умов договору фінансового лізингу № 1919L10/00 від 13.08.2010р. (зі змінами та доповненнями, які можуть вноситись до них, і разом з усіма додатками до них), укладений між лізингодавцем та лізингоодержувачем, поручитель, як солідарний боржник, зобов'язується безвідклично та безумовно сплатити лізингодавцю за його першою вимогою, всі необхідні платежі за договором фінансового лізингу загальною сумою 175 048,46 доларів США, що на день укладення цього договору становить 1 381 132,35 грн., та сплатити всі інші платежі, що належать до сплати лізингоодержувачем відповідно до умов договорів фінансового лізингу, в тій же самій сумі, валюті та в той же самий час (також у випадку дострокових платежів), як це визначено в договорі фінансового лізингу.

Згідно з п. 1.2 договору поруки поручитель зобов'язується сплатити платежі, зазначені в п. 1.1 договору, якщо йому надіслана лізингодавцем письмова вимога (з підтвердженням суми невиконаного зобов'язання), протягом 5 робочих днів з дати такої вимоги без будь-яких заперечень, перевірок або виправдань щодо вимоги, без будь-яких взаємозаліків, вирахувань або утримань. Такі платежі повинні бути сплачені поручителем на рахунки лізингодавця, вказані у вимозі.

Поручитель згоден, що його зобов'язання за цим договором є безумовними та не залежать від можливості примусового стягнення за договором фінансового лізингу, або відсутності будь-якої дії лізингодавця щодо стягнення за договором фінансового лізингу, або відмови лізингодавця від примусового стягнення за будь-яким положенням договору фінансового лізингу, або від отримання будь-якого рішення суду проти лізингоодержувача або будь-якої дії, яка могла б звільнити поручителя від відповідальності за цим договором (п. 1.3 договору поруки).

Пунктом 2.2 договору поруки передбачено, що поручитель зобов'язаний відповідати перед лізингодавцем за виконання зобов'язань лізингоодержувача, що вказані в договорі фінансового лізингу в тому ж обсязі, що й лізингоодержувач, та виконувати будь-які та всі інші умови цього договору.

Згідно п. 3.8 договір поруки вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками всіх трьох сторін та припиняє свою дію тільки після повного виконання лізингоодержувачем своїх зобов'язань по договору фінансового лізингу або поручителем за цим договором.

7 вересня 2010 року лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв предмети лізингу, визначені Спеціальними умовами №1919L10/01 (КрАЗ 65032-0000043-02, номер двигуна 70325229) та Спеціальними умовами №1919L10/02 (КрАЗ 65032-0000043-02 , номер двигуна 70326142) до договору фінансового лізингу, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі, підписаним та скріпленим печатками продавця, лізингодавця та лізингоодержувача без будь-яких застережень чи зауважень (а.с.45-46, т.1).

Як вбачається з розрахунків суми боргу по сплаті лізингових платежів за зобов'язаннями у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем-1 грошових зобов'язань за лізинговими платежами у нього по Спеціальних умовах № 1919L10/01 у період з жовтня 2011р. по липень 2012р. виникла заборгованість в сумі 134 859,85 грн.; по Спеціальних умовах № 1919L10/02 з жовтня 2011 р. по липень 2012 р. - 145 959,85 грн.

Таким чином, загальна сума боргу відповідача-1 по сплаті лізингових платежів за договором фінансового лізингу № 1919L10/00 від 13.08.2010р. складає 280 819,70 грн. (а.с. 17, т.1).

Матеріалами справи підтверджується факт звернення позивача до відповідача-1 з повідомленнями № 1360 та № 1361 від 26.06.2012 р., якими позивач у зв'язку з простроченою відповідачем-1 заборгованістю, яка триває більше 30 днів, повідомив відповідачу-1 про відмову від Спеціальних умов № 1919L10/01 та Спеціальних умов №1919L10/02 до договору фінансового лізингу №1919L10/00 від 13.08.2010р. в односторонньому порядку та припинення дії договору, починаючи з 05.07.2012р. Одночасно, позивач вимагав повернути предмети лізингу (а.с.47-57, т.1).

27.06.2012р. повідомлення надіслані відповідачу-1 на адресу, вказану в договорі фінансового лізингу та спеціальних умовах до нього, що підтверджується завіреними копіями опису вкладення у цінний лист, відомості про відправлення цінної поштової кореспонденції від 27.06.2012р. та фіскального чеку №6821 від 27.06.2012р. (а.с.49-55, т.1).

Вказані повідомлення залишені відповідачем-1 без відповіді.

12 липня 2012 року позивач надіслав поручителю вимогу за № 1458 від 06.07.2012р., якою повідомив про те, що станом на 06.07.2012р. заборгованість лізингоодержувача по договору фінансового лізингу становить 302 155,51 грн., а саме: заборгованість по сплаті лізингових платежів становить 284 619,68 грн. та 17 535,83 грн. - заборгованість по сплаті неустойки; вимагав від поручителя протягом 5 днів з дати отримання даної вимоги сплатити прострочену заборгованість лізингоодержувача по договору фінансового лізингу на рахунок ТзОВ «УніКредит Лізинг» № 26008000000593 в ПАТ «Укрсоцбанк» у м. Києві (а.с. 60, т.1).

17.07.2012р. відповідач-2 отримав вимогу позивача, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0407017941618 (а.с.61, т.1).

Підставою звернення ТзОВ «УніКредит Лізинг» до місцевого господарського суду з даним позовом слугувало невиконання відповідачами вищевказаних вимог позивача.

При винесенні постанови, колегія суддів керувалася наступним:

Згідно п. 2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

В силу положень ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

За змістом ч. 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

У відповідності із ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що 13.08.2010р. між позивачем та відповідачем-1 укладено договір фінансового лізингу № 1919L10/00.

На виконання умов даного договору позивач передав, а відповідач-1 прийняв у користування предмет лізингу (самоскид КрАЗ 65032-0000043-02 - 2 одиниці) вартість якого складає 1 126 000,00 грн.

В порушення умов укладеного договору фінансового лізингу, відповідач-1 належним чином не виконав своїх зобов'язань зі сплати лізингових платежів, в результаті чого станом на липень 2012 року виник борг в сумі 280 819,70 грн., що підтверджено наявним в матеріалах справи розрахунком суми боргу.

За договором поруки № 1919L10/00/SUR від 13.08.2010р. відповідач-2 виступив поручителем перед позивачем за виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу.

Пунктом 1 статті 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

В ст. 554 ЦК України зазначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно п.1.1 договору поруки поручитель, як солідарний боржник, зобов'язується безвідклично та безумовно сплатити лізингодавцю за його першою вимогою, всі необхідні платежі за договором фінансового лізингу.

З урахуванням вищенаведених приписів ЦК України та змісту договору поруки колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано задоволив позовні вимоги позивача щодо солідарного стягнення з відповідачів основного боргу в розмірі 280 819,70 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З поданого позивачем в позовній заяві розрахунку вбачається, що сума 3% річних станом на 07.09.2012р. складає 4 291,65 грн. (а.с.7, т.1).

З огляду на викладене судова колегія вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів 3 % річних в сумі 4 291,65 грн. відповідають фактичним обставинам справи та правомірно задоволені судом першої інстанції.

В частині позову про стягнення з відповідачів неустойки (пені) за прострочення слати лізингоодержувачем лізингових платежів в сумі 21 574,47 грн. за період з 26.10.2011р. по 07.09.2012р., оскаржуване рішення місцевого господарського суду є законним та обґрунтованим, враховуючи наступне:

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. №543/96-ВР з наступними змінами та доповненнями передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, який обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 8.1 договору фінансового лізингу у випадку несплати лізингоодержувачем у належний термін будь-якої суми, яка має бути сплачена ним за цим договором, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю неустойку з простроченої суми за період з дати настання терміну платежу до дати фактичної оплати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Таким чином, сторонами в договорі погоджено період для нарахування пені, що перевищує шестимісячний строк, і це узгоджується із нормою ч.6 ст.232 ГК України.

Крім того, відповідач-1 не підтвердив належними та допустимими доказами виконання свого зобов'язання щодо повернення предмета лізингу у встановлений договором строк.

Пунктом 7 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Пунктом 11.5 договору фінансового лізингу його сторони погодили, що при настанні випадку невиконання та припинення дії договору лізингоодержувачем, лізингоодержувач зобов'язаний передати предмет лізингу лізингодавцю у місці, зазначеному лізингодавцем, протягом 3 (трьох) робочих днів, починаючи з дати відповідної вимоги лізингодавця, якщо про інше сторони не домовляться письмово додатково. Демонтаж та передача предмета лізингу до місця передачі, визначеного лізингодавцем, повинні бути здійснені за рахунок та на ризик лізингоодержувача. У випадку несвоєчасного демонтажу та повернення предмета лізингу з вини лізингоодержувача, останній зобов'язується сплатити неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нараховану на суму еквівалента ціни предмета лізингу за період такого прострочення.

З наявного в позовній заяві розрахунку вбачається, що неустойка за прострочення повернення предмету лізингу становить 27 227,05 грн. за період з 11.07.2012р. по 07.09.2012р.

Отже, задоволення місцевим господарським судом вимоги позивача про стягнення з відповідачів 27 227,05 грн. неустойки (пені) за прострочення повернення предмету лізингу є правомірним.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Всупереч вимог ст.33 ГПК України, відповідачами не було надано суду доказів, які б спростували факти, викладені в позовній заяві.

Колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими твердження апелянта про те, що договір фінансового лізингу не є припиненим, позивач не вчинив дій для належного повідомлення відповідача-1 про припинення договору, з огляду на наступне:

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 7 ЗУ «Про фінансовий лізинг» лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Матеріалами справи підтверджується факт надіслання позивачем повідомлення відповідачу-1 про відмову від договору фінансового лізингу. Дане повідомлення надіслане за адресою, вказаною в договорі.

Колегія суддів констатує, що відповідач-1 мав можливість отримати адресоване йому повідомлення при вчиненні певних дій, яких вчинено не було, натомість позивач діяв у спосіб, передбачений договором фінансового лізингу (надіслав повідомлення).

Крім того, суд апеляційної інстанції відхиляє покликання апелянта про те, що позивач пропустив строк пред'явлення вимоги до поручителя, оскільки:

Згідно п. 3.8 договору поруки договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками всіх трьох сторін та припиняє свою дію тільки після повного виконання лізингоодержувачем своїх зобов'язань по договору фінансового лізингу або поручителем за цим договором.

Отже, строк припинення поруки визначений вказівкою на подію - повне виконання лізингоодержувачем або поручителем своїх обов'язків, передбачених основним зобов'язанням, що виключає підстави для застосування до спірних правовідносин ч. 4 ст.559 ЦК України.

З огляду на вищенаведене, доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, відповідно його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги слід покласти на скаржника згідно вимог ст.49 ГПК України.

Керуючись, ст. ст. 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Рішення господарського суду Львівської області від 19.11.2012р. у справі № 5015/3805/12 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Справу повернути в господарський суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.

Головуючий суддя Зварич О.В.

судді Гриців В.М.

Якімець Г.Г.