Рішення № 29044253, 28.01.2013, Кам'янобрідський районний суд м. Луганська

справа № 2-54/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2013 року Камянобрідський районний суд м. Луганська у складі:

головуючого судді Пташкіної А.О.

при секретарі Шезденко Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Камянобрідського районного суду м. Луганська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДП «Донецька залізниця» в особі Вагонного депо Луганськ «ДП «Донецька залізниця» про відшкодування шкоди у звязку з ушкодженням здоровя ,-

ВСТАНОВИВ:

Камянобрідським районним судом м. Луганська розглядалася цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Луганської виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань та ДП «Донецька залізниця» в особі Вагонного депо Луганськ «ДП «Донецька залізниця» про відшкодування шкоди у звязку з ушкодженням здоровя.

17.08.2006 року ухвалою Камянобрідського районного суду м. Луганська провадження за вищевказаною цивільною справою було закрито в частині вимог до Луганської виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (т.1 а.с.198).

25.04.2012 року представник позивача ОСОБА_2 ОСОБА_3, що діє на підставі довіреності від 23.02.2012 року, посвідченої приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_4, зареєстрованої в реєстрі № 65, звернувся до суду з уточненим позовом до ДП «Донецька залізниця» в особі Вагонного депо Луганськ «ДП «Донецька залізниця» про відшкодування шкоди у звязку з ушкодженням здоровя, в обґрунтування якого зазначив, що ОСОБА_1 працював вантажником МТС Луганського пивоварного заводу і був направлений у відрядження в м. Джанкой для отримання щіток. 21.06.1994 року ОСОБА_1 виїхав з м. Луганськ поїздом № 666 сполученням Луганськ-Сімферополь, де отримав травму ноги. Вважає, що травму ноги ОСОБА_1 отримав з вини відповідача, у звязку із чим вважає, що ОСОБА_2 було спричинено шкоду його здоровю. Рішеннями Камянобрідського районного суду з відповідача на користь ОСОБА_1 були стягнуті суми одноразових та щомісячних виплат з 01.07.1994 року. Стягнення шкоди проводилося до 31.01.1999 року. Ухвалами Камянобрідськогго районного суду з 1999 року у відношенні ОСОБА_1 декілька разів призначалися судово-медичні експертизи. Відповідно до зазначеного висновку № 13 від 29.01.1999 року ОСОБА_2 була визначена втрата здоровя на 30% строком на два роки, відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи № 54 від 02.03.2001 року йому була визначена втрата здоровя на 15% строком на два роки, останнім висновком комісійної судово-медичної експертизи № 367/547 від 13.09.2004 року з 31.01.2003 року йому встановлена втрата здоровя на 20% безстроково. У звязку із тим, що з 31.01.1999 року по теперішній час відповідач не зробив жодної виплати в рахунок відшкодування шкоди, просив суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування шкоди: за період з 31.01.1999 року по 31.01.2001 року в сумі 6930 гривень; за період з 01.02.2001 року по 31.01.2003 року в сумі 3464,88 гривень; за період з 01.02.2003 року по 31.12.2003 рік в сумі 2447,50 гривень; за період з 01.01.2004 року по 01.04.2012 рік в сумі 29847 гривень, а всього в розмірі 42 359,38 гривень, моральну шкоду щомісячно по 547 гривень з урахуванням перерахунку при збільшенні мінімальної заробітної плати, починаючи з 01.04.2012 року безстроково, а також витрати на юридичну допомогу в розмірі 4 235,93 гривень.

Позивач ОСОБА_1 до суду не зявився, причини неявки не повідомив, про день та час слухання справи був повідомлений належним чином. Заяви про розгляд справи без його участі до суду не надходило. Суд, вважає можливим вирішити справу без участі позивача, оскільки відповідно до ст. 44 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти ця особа.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 ОСОБА_3, що діє на підставі довіреності від 23.02.2012 року, посвідченої приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_4, зареєстрованої в реєстрі № 65, уточнені позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ДП «Донецька залізниця» в особі Вагонного депо Луганськ «ДП «Донецька залізниця» ОСОБА_5, що діє на підставі довіреності від 05.12.2012 року № Н-01/3547 виданої Державним підприємством «Донецька залізниця» в особі начальника залізниці ОСОБА_6, позовні вимоги визнала частково, пояснила, що станом на час отримання позивачем травми діяли норми ЦК УРСР 1963 року та представником позивача неправильно застосовані норми прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який набрав чинності з 01.01.2004 року. Вважає, що належним відповідачем по справі повинно бути Луганська виконавча дирекція фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, оскільки позивач не працював на ДП «Донецька залізниця», у трудових відносинах з ДП «Донецька залізниця» в особі Вагонного депо Луганськ «ДП «Донецька залізниця» не перебував, страхові внески підприємство за нього не сплачувало. Позивачу необхідно було надавати довідки про його заробітну плату з підприємства, де він працював на кожен момент підвищення заробітної плати або ж про середню заробітну плату за його професією, якщо він не працює. Вважає, що позивачем та його представником неправильно розрахована у позові сума, яка, на їх думку, повинна бути сплачена відповідачем. Крім того зауважила, що вимоги щодо сплати витрат на юридичну допомогу є безпідставними, оскільки не підтверджуються.

Зауважила, що позовні вимоги можуть бути задоволенні в частині відшкодування шкоди ОСОБА_7 лише у розмірі 6393, 49 грн. З урахуванням 50% провини позивача та встановленої 20% втрати працездатності щомісячно з 01.04.2012 року в рахунок відшкодування шкоди підлягає до сплати 109, 40 грн.; з 01.07.2012 року 110,20 грн., в іншій частині позовних вимог вважає слід відмовити за необґрунтованістю.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши письмові докази по справі, суд вважає уточнені вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Судом зясовано, що ОСОБА_1 працював вантажником МТС Луганського пивоварного заводу, 21.06.1994 року його було направлено у відрядження в м. Джанкой, по шляху проходження на ст. Ясинувата, де в дорозі, пізно вночі, він відстав від поїзду та сідаючи на нього на ходу, зірвався та отримав травму ноги. Даний факт учасниками процесу визнаний і ніким не оспорюється.

Не підлягає доказуванню і той факт, що ОСОБА_1 були грубо порушені правила поведінки на залізничному транспорті в момент його відрядження. На момент нещасного випадку позивач знаходився в стані алкогольного спяніння. Крім того, рішенням Камянобрідського районного суду м. Луганська від 15.10.1996 року була встановлена груба необережність в поведінці ОСОБА_1 при отриманні ним травми ноги, тому сума щодо відшкодування йому шкоди була знижена на 50%.

У висновку експерта № 26 комісійної судово-медичної експертизи від 17.02.1997 року зазначено, що стійка втрата загальної працездатності ОСОБА_1 за наслідками травми 21.06.1994 року починаючи з 31.01.1997 року складає 20%, а професіональної як вантажника 30% (а.с.33-34).

Відповідно до висновку експерта комісійної судово-медичної експертизи №13 від 29.01.1999 року втрата працездатності у ОСОБА_1 складає 20%, а професіональна як вантажника 30% (а.с.36-37).

Відповідно до висновку експерта комісійної судово-медичної експертизи № 54 від 02.03.2001 року стійка втрата загальної та професіональної працездатності у ОСОБА_1 складає 15% (а.с.38-39).

Висновком експерта комісійної судово-медичної експертизи № 367/547 від 06.10.2004 року ОСОБА_1 з 31.01.2003 року втрату працездатності встановлено безстроково (т.1, а.с.17-19).

Листом ВАТ «Луганський пивоварний завод» № 34 від 17.01.2006 року повідомлено, що ОСОБА_1 за період з 1999 року по 2006 рік у ВАТ «Луганський пивоварний завод» не працював. При цьому в даному листі зазначено, що заробітна плата вантажника оплачується по тарифу 4,99 гривень за одну відпрацьовану годину. Оплата за місць нараховується у відповідності з відпрацьованими годинами (т.1, а.с.137).

Як вбачається з листа ВАТ «Луганський пивоварний завод» № 122 від 19.09.2007 року станом на 2007 рік робочої професії «вантажник відділу збуту» на ВАТ «Луганський пивоварний завод» немає (т.1 а.с.251).

Як вже встановлено, ОСОБА_8 з 01.01.1999 року на підприємстві ВАТ «Луганський пивоварний завод» не працював, однак в матеріалах справи містяться данні щодо вказаної професії: тариф вантажника МТС за період з 01.01.1999 року по 31.08.2000 року 0,99 гривень; з 01.09.2000 року по 31.03.2002 року 1,29 грн.; з 01.04.2002 року по 31.12.2002 року 1,61 грн. Середня заробітна плата вантажника ОМТс: 1999 р. 199 грн., 2000 р. 264 грн., 2001 р. 287 грн., 2002 р. 421 грн. (т.2, а.с.64).

За серпень 2007 року середньомісячна заробітна плата штатного працівника у Луганській області за видом діяльності «Виробництво харчових продуктів, напоїв» склала 1045 гривень, за 2010 р. 1724 грн., за 2011 р. 1949 грн., за січень-лютий 2012 р. 1925 грн., що підтверджується листами Головного управління статистики в Луганській області № 08-07/1691 від 29.02.2012 року та 08-09/769 від 04.04.2012 року (т.2, а.с.134; т.2, а.с.141).

Відповідно до довідки Головного управління статистики в Луганській області № 08-09/771 від 04.04.2012 року середньомісячна заробітна плата штатного працівника у Луганській області за видом діяльності «Виробництво харчових продуктів, напоїв» склала: за 1999 р. 204 грн., за 2000 р. 263 грн., за 2001 р. 335 грн., за 2002 р. 368 грн., за 2003 р. 411 грн., за 2004 р. 480 грн., за 2005 р. 618 грн., за 2006 р. 805 грн., за 2007 р. 999 грн., за 2008 р. 1307 грн., за 2009 р. 1381 грн., за січень-березень 2010 р. 1505 грн. (т.2, а.с.142).

В п.4 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України в редакції 2004 року зазначено, що цивільні відносини, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього кодексу застосовується до тих прав і обовязків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Таким чином, оскільки між сторонами цивільні правовідносини виникли до 01.01.2004 року, суд вважає за необхідне застосувати норми права Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963 року.

Статтею 440 ЦК УРСР (в ред. 1963 року) передбачено, що шкода, заподіяна особі або майну громадянина, а також шкода, заподіяна організації, підлягає відшкодуванню особою, яка заподіяла шкоду, у повному обсязі, за винятком випадків, передбачених законодавством Союзу РСР. Той, хто заподіяв шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду заподіяно не з його вини. Шкода, заподіяна неправомірними діями, підлягає відшкодуванню лише у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 450 ЦК УРСР (в ред.1963 р.) організації і громадяни, діяльність яких пов'язана з підвищеною небезпекою для оточення (транспортні організації, промислові підприємства, будови, власники автомобілів та ін.), зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

В п. 5 ст. 1187 ЦК України, зазначено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду.

Відповідно до ст. 1195 ч. 1 ЦК України, юридична особа, що завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя фізичній особі, зобовязана відшкодовувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на застосування норми ст. 1197 ЦК України, оскільки в матеріалах справи є відомості, що ОСОБА_8 з 01.01.1999 року на підприємстві ВАТ «Луганський пивоварний завод» не працював, крім того, у трудових відносинах з відповідачем не перебував, підприємство за нього страхові внески не сплачувало.

Таким чином, суд вважає, що дія статті 1197 ЦК України на позивача не розповсюджується, правовідносини між позивачем та відповідачем з 01.01.2004 року в даному випадку слід застосовувати норми ст. 1195 ч.2 ЦК України, якою передбачено, що у разі каліцтва або іншого ушкодження здоровя фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Статтею 1193 ч.2 ЦК України встановлено, що якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з фактичних обставин справи та доданих до неї належних доказів, суд вважає, що:

- сума втраченого заробітку, з урахуванням встановленої судом 50% вини потерпілого, а також встановленої висновком судово-медичної експертизи № 13 від 29.01.1999 року втрати професійної працездатності на 30% строком на два роки складає: за 1999 рік - 199 грн. х 30% : 2 х 12 = 358,20 грн; за 2000 рік - 264 грн. х 30% : 2 х 12 = 475,20 грн.;

- сума втраченого заробітку, з урахуванням встановленої судом 50% вини потерпілого, а також встановленої висновком судово-медичної експертизи № 54 від 02.03.2001 року втрати професійної працездатності на 15% строком на два роки складає: за 2001 рік - 287 грн. х 15% : 2 х 12 = 258,30 грн.; за 2002 рік - 421 грн. х 15% : 2 х 12 = 378,90 грн.;

- сума втраченого заробітку, з урахуванням встановленої судом 50% вини потерпілого, а також встановленої висновком судово-медичної експертизи № 367/547 від 19.10.2004 року втрати професійної працездатності на 20% безстроково: за 2003 рік - 421 грн. х 20% : 2 х 12 = 505,20 грн.;

- сума втраченого заробітку, з урахуванням встановленої судом 50% вини потерпілого, а також встановленої висновком судово-медичної експертизи № 367/547 від 19.10.2004 року втрати професійної працездатності на 20% безстроково складає: з 01.01.04р. по 01.09.04р. 205,20 грн. х 20% : 2 х 8 = 164,16 грн.; з 01.09.04р. по 01.01.05р. 237,00 грн. х 20% : 2 х 4 = 94,80 грн., всього за 2004 рік - 258,96 гривень;

з 01.01.05р. по 01.04.05р. 262 грн. х 20% : 2 х 3 = 78,60 грн.

з 01.04.05р. по 01.07.05р. 290 грн. х 20% : 2 х 3 = 87,00 грн.

з 01.07.05р. по 01.09.05р. 310 грн. х 20% : 2 х 2 = 62,00 грн.

з 01.09.05р. по 01.01.06р. 332 грн. х 20% : 2 х 4 = 132,80 грн.,

всього за 2005 рік - 360,40 гривень;

з 01.01.06р. по 01.07.06р. 350 грн. х 20% : 2 х 6 = 210,00 грн.

з 01.07.06р. по 01.12.06р. 375 грн. х 20% : 2 х 5 = 187,50 грн.

з 01.12.06р. по 01.01.07р. 400 грн. х 20% : 2 х 1 = 40,00 грн.

всього за 2006 рік - 437,50 гривень;

з 01.01.07р. по 01.04.07р. 400 грн. х 20% : 2 х 3 = 120,00 грн.

з 01.04.07р. по 01.07.07р. 420 грн. х 20% : 2 х 3 = 126,00 грн.

з 01.07.07р. по 01.10.07р. 440 грн. х 20% : 2 х 3 = 132,00 грн.

з 01.10.07р. по 01.01.08р. 460 грн. х 20% : 2 х 3 = 138,00 грн.

всього за 2007 рік - 516,00 гривень;

з 01.01.08р. по 01.04.08р. 515 грн. х 20% : 2 х 3 = 154,00 грн.

з 01.04.08р. по 01.10.08р. 525 грн. х 20% : 2 х 6 = 315,00 грн.

з 01.10.08р. по 01.12.08р. 545 грн. х 20% : 2 х 2 = 109,00 грн.

з 01.12.08р. по 01.01.09р. 605 грн. х 20% : 2 х 1 = 60,50 грн.

всього за 2008 рік - 639,00 гривень;

з 01.01.09р. по 01.04.09р. 605 грн. х 20% : 2 х 3 = 181,50 грн.

з 01.04.09р. по 01.07.09р. 625 грн. х 20% : 2 х 3 = 187,50 грн.

з 01.07.09р. по 01.10.09р. 630 грн. х 20% : 2 х 3 = 189,00 грн.

з 01.10.09р. по 01.12.09р. 650 грн. х 20% : 2 х 2 = 130,00 грн.

з 01.12.09р. по 01.01.10р. 669 грн. х 20% : 2 х 1 = 66,90 грн.

всього за 2009 рік - 754,90 гривень;

з 01.01.10р. по 01.03.10р. 869 грн. х 20% : 2 х 2 = 173,80 грн.

з 01.03.10р. по 30.06.10р. 884 грн. х 20% : 2 х 4 = 353,60 грн.

з 01.07.10р. по 30.09.10р. 907 грн. х 20% : 2 х 3 = 272,10 грн.

з 01.12.10р. по 31.12.10р. 941 грн. х 20% : 2 х 1 = 92,90 грн.

всього за 2010 рік - 892,40 гривень;

з 01.01.11р. по 31.03.11р. 941 грн. х 20% : 2 х 3 = 282,30 грн.

з 01.04.11р. по 30.09.11р. 960 грн. х 20% : 2 х 6 = 576,00 грн.

з 01.10.11р. по 01.12.11р. 985 грн. х 20% : 2 х 2 = 197,00 грн.

з 01.12.11р. по 30.12.11р. 1004 грн. х 20% : 2 х 1 = 100,40 грн.

всього за 2011 рік - 1155,40 гривень;

з 01.01.12р. по 01.04.12р. 1073грн. х 20% : 2 х 3 = 321,90 грн.

з 01.04.12р. по 01.05.12р. 1094 грн. х 20% : 2 х 1 = 109,40 грн.

з 01.05.12р. по 01.07.12р. 1094 грн. х 20% : 2 х 2 = 218,80 грн.

з 01.07.12р. по 01.08.12р. 1102 грн. х 20% : 2 х 1 = 110,20 грн.

всього за 2012 рік - 760,30 гривень

Враховуючи вищевикладені розрахунки, суд прийшов до висновку, що загальна сума втраченого заробітку ОСОБА_8 за період з 01.01.1999 року по 01.08.2012 року складає 7750,66 гривень.

Згідно ст. 71 ЦК УРСР (в ред.1963 року) загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Отже, враховуючи ст. 58 Конституції України, яка передбачає, що закон у часі зворотної дії не має, що позивач за час дії ЦК УРСР (в ред.1963 року), а саме: за період з 31.01.1999 року по 29.06.2001 року пропустив строк позовної давності, з клопотанням про поновлення строку до суду не звертався, поважних причин його пропуску не навів, суд вважає, за необхідне застосувати строки позовної давності.

У зв'язку з тим, що позивачем пропущено строк звернення до суду, а сума втраченого заробітку за період з 31.01.1999 року по 29.06.2001 року складає 962,55 гривень, а також враховуючи кошти в розмірі 394,62 гривень, перераховані позивачу у 1999 році, сума втраченого заробітку за період з 29.06.2001 року по 01.08.2012 року складає: 7750,66 гривень - 962,55 гривень - 394,62 гривень = 6393,49 гривень.

Що стосується вимог позивача щодо щомісячного стягнення з відповідача на його користь коштів за шкоду спричинену його здоровю, суд насамперед врахував 50% вини позивача, встановлену 20% втрату професійної працездатності, а також мінімальну заробітну плату, таким чином, суд дійшов висновку, що з 01.04.2012 року з відповідача на користь позивача слід стягнути відшкодування суми шкоди у звязку з пошкодженням здоровя щомісячно в розмірі 109,40 гривень. А також, у звязку з збільшенням розміру мінімальної заробітної плати з 01.07.2012 року відповідач щомісяця повинен відшкодувати суму шкоди у звязку з пошкодженням здоровя ОСОБА_1 в розмірі 110,20 гривень.

Згідно зі ст.ст. 58, 59, 212 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони повинні обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Ст. 60 ЦПК України передбачає, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В ході судового засідання, витрати щодо надання юридичної допомоги в розмірі 4235,93 гривень, належним чином не були підтверджені позивачем.

Крім того, відповідно до ст. 84 ЦПК України витрати, повязані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 4235,93 гривень слід відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до п. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухваленого рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

За таких обставин, з ДП «Донецька залізниця» в особі Вагонного депо Луганськ «ДП «Донецька залізниця» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 214,60 гривень.

Керуючись ст.ст. 58 Конституції України, ст.ст. 71, 440, 441, 450, 457 ЦК УРСР (в ред. 1963 року), ст. ст. 1187, 1193, 1195, 1197 ЦК України, п.4 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України в редакції 2004 року, ст. ст. 10,11, 58, 59, 60, 84, 88, 209,212, 214-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 до ДП «Донецька залізниця» в особі Вагонного депо Луганськ «ДП «Донецька залізниця» про відшкодування шкоди у звязку з ушкодженням здоровя задовольнити частково.

Стягнути з ДП «Донецька залізниця» в особі Вагонного депо Луганськ «ДП «Донецька залізниця» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування шкоди за період з 29.06.2001 року по 01.08.2012 року 6393 (шість тисяч триста девяносто три) гривні 49 копійок .

Стягнути з ДП «Донецька залізниця» в особі Вагонного депо Луганськ «ДП «Донецька залізниця» на користь ОСОБА_1 шкоду спричинену здоровю щомісячно з 01.04.2012 року в розмірі 109 (сто девять) гривень 40 коп., а з 01.07.2012 року 110 (сто десять) гривень 20 коп. безстроково з урахуванням перерахунку при збільшенні заробітної плати.

Стягнути з ДП «Донецька залізниця» в особі Вагонного депо Луганськ «ДП «Донецька залізниця» судовий збір в розмірі 214 (двісті чотирнадцять) грн. 60 коп. на р/р 31210206700005, Код ЄДРПОУ: 37991503, МФО: 804013, Банк: ГУДКСУ у Луганській області, Одержувач: УДКСУ у м. Луганську, призначення платежу: Камянобрідський районний суд м. Луганська, код класифікації доходів: 22030001, Код ЄДРПО: 05381751.

В іншій частині позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Луганської області через Камянобрідський районний суд м. Луганська шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СуддяА.О.Пташкіна