Ухвала суду № 29042680, 04.02.2013, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"04" лютого 2013 р. Справа № 903/27/13 - г за позовом публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ

до відповідачів: приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство "Юстиція" в особі Волинської філії ПП "Спеціалізоване підприємство "Юстиція", м. Луцьк

першого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Волинської області, м. Луцьк

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Мазурок Микола Леонідович, с. Шепель Луцького району

про визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації арештованого рухомого майна

Суддя Войціховський В.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Юськов О.В. - начальник управління пізнього збору проблемної заборгованості роздрібних клієнтів Хмельницької обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (дов. №62/10/22-Н від 22.11.2010р.)

від відповідачів: Ліщук О.О. - головний державний виконавець Першого відділу ДВС Луцького МУЮ (дов. №1428 від 31.01.2013р.)

Дацюк В.Є. - представник Волинської філії ПП "Спеціалізоване підприємство "Юстиція" (дов. №6 від 01.02.2013р.)

в судовому засіданні взяв участь: Мазурок М.Л.

Суть спору: публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" звернулось до господарського суду з позовом до відповідачів: приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство "Юстиція" в особі Волинської філії ПП "Спеціалізоване підприємство "Юстиція" та першого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Волинської області про визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації арештованого рухомого майна.

Ухвалою господарського суду від 09.01.2013р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено її розгляд в судовому засіданні, зобов'язано сторін надати суду ряд документів, необхідних для об'єктивного вирішення спору по суті, письмові пояснення по суті вимог, а також визнано обов'язковою явку в судове засідання їх повноважних представників. Цією ж ухвалою у відповідності із ст. 27 ГПК України було залучено до участі у розгляді справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Мазурка Миколу Леонідовича, Луцький район, с. Шепель.

Ухвалою суду від 21.01.2013р. у зв'язку з невиконанням сторонами вимог суду (неподання витребуваних документів та матеріалів, ненаправлення в судове засідання повноважних представників) розгляд справи відкладався із повторним зобов'язанням позивача, відповідачів та третьої особи на стороні відповідачів вчинити певні дії, надати суду витребувані ним документи, а також направити в судове засідання своїх представників.

В судовому засіданні представник позивача, надавши на вимогу суду витребувані документи, пред'явлені до відповідачів позовні вимоги підтримав та просить суд визнати недійсним аукціон з реалізації арештованого майна, а саме: автомобіля марки Mitsubishi Pajero, 2003 р.в., д.р.н. ВХ5934АТ, номер кузова/шасі JMBLYV78W3J002372, який був проведений Волинською філією приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство "Юстиція" за адресою : м. Луцьк, вул. Коперніка, 8а, визнати недійсним протокол №09/114/11/3-1 проведення аукціону з реалізації арештованого рухомого майна від 15.04.2011р., складений Волинською філією ПП "Спеціалізоване підприємство "Юстиція", згідно з яким переможцем аукціону став Мазурок Микола Леонідович (Волинська область, Луцький район, с. Шепель, вул. Шевченка, 31, ІПН 2279118412), визнати недійсним Акт про придбання майна з аукціону від 15 квітня 2011 року, виданий першим відділом державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції, про придбання Мазурком Миколою Леонідовичем майна - автомобіля марки Mitsubishi Pajero, 2003 р.в., д.р.н. ВХ5934АТ, номер кузова/шасі JMBLYV78W3J002372, а також стягнути з відповідачів понесені кредитною установою при поданні позову до суду судові витрати.

Присутній в судовому засіданні представник Волинської філії приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство "Юстиція" з приводу пред'явлених позовних вимог заперечив та просить суд в їх задоволенні відмовити, зокрема, з тих обставин, що останні є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Представник першого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Волинської області в судовому засіданні з приводу позовних вимог заперечив та просить суд відмовити позивачу у їх задоволенні.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Мазурок Микола Леонідович своїми усними поясненнями засвідчив на безпідставності пред'явлених позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи на стороні відповідачів, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

На примусовому виконанні у першому відділі державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції перебував виконавчий напис нотаріуса №794 від 02.06.2010р. про звернення стягнення на заставне майно - автомобіль марки Mitsubishi Раjего, 2003 р.в., д.н. ВХ5934АТ, номер кузова/шасі JMBLYV78W3J002372, який належав Катушинському Сергію Анатолійовичу, за рахунок коштів від реалізації якого необхідно було задовольнити вимоги ПAT "Райффайзен Банк Аваль" в сумі 24587,67 дол. США та витрати по вчиненню виконавчого напису в розмірі 1700 грн.

Державним виконавцем першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Чернацькою О.В. 31 січня 2011 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса №794 від 02.06.2010р. про звернення стягнення на заставне майно - автомобіль марки Mitsubishi Раjего, 2003 р.в., д.н. ВХ5934АТ, номер кузова/шасі JMBLYV78W3J002372, який належав Катушинському Сергію Анатолійовичу, на користь ПAT "Райффайзен Банк Аваль".

У порядку виконавчого провадження державним виконавцем 14 лютого 2011 року було проведено опис та арешт заставного автомобіля та передано автомобіль на відповідальне зберігання директору ПП "Дінат" Пінчуку Г.Л.

21 лютого 2011 року державним виконавцем було винесено постанову про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні з метою визначення реальної ринкової вартості описаного рухомого майна.

28 лютого 2011 року на адресу ПAT "Райффайзен Банк Аваль" надійшла копія висновку експерта від 07 листопада 2010 року згідно котрого було визначено вартість автомобіля, котра станом на 21 лютого 2011 року склала 36 493 грн.

28 квітня 2011 року на рахунок ПAT "Райффайзен Банк Аваль" від першого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Волинської області надійшли кошти в сумі 32064 грн. від реалізації автомобіля, який належав Катушинському С.А.

04 травня 2011 року позивачем було направлено лист на адресу першого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Волинської області з проханням надати документи, які підтверджують факт реалізації заставного автомобіля, котрий, з боку органу виконавчої служби, було залишено без відповіді.

14 червня 2011 року позивачем на адресу відділу ДВС Луцького міського управління юстиції було направлено повторний лист з проханням надати документи, які підтверджують факт реалізації вищевказаного автомобіля. Лише після цього на адресу ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" було надіслано копію протоколу проведення аукціону з реалізації арештованого рухомого майна від 15 квітня 2011 року (вх. №3280 від 04.07.2011р.), відповідно до якого було встановлено, що аукціон з реалізації арештованого рухомого майна було проведено Волинською філією приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство "Юстиція", а переможцем аукціону визнано Мазурка Миколу Леонідовича.

Не погоджуючись із результатами проведеного аукціону позивач звернувся до суду з відповідним позовом про визнання недійсним аукціону з реалізації арештованого майна, визнання недійсним протоколу проведення аукціону, а також визнання недійсним Акту про придбання майна з аукціону.

Захист цивільних прав та інтересів забезпечується застосуванням передбачених цивільним законодавством заходів захисту. До кола заходів захисту цивільних прав та інтересів, чинним Цивільним кодексом віднесено припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі. Так, відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003р. у справі №1-12/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Позов про визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації арештованого рухомого майна є способом ефективного поновлення прав ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" - стягувача за виконавчим написом нотаріуса №794 від 02.06.2010р. про звернення стягнення на заставне майно - автомобіль марки Mitsubishi Раjего, 2003 р.в., д.н. ВХ5934АТ, номер кузова/шасі JMBLYV78W3J002372, який належав Катушинському Сергію Анатолійовичу, за рахунок коштів від реалізації якого необхідно було задовольнити вимоги ПAT "Райффайзен Банк Аваль" в сумі 24587,67 дол. США та витрати по вчиненню виконавчого напису в розмірі 1700 грн.

Поруч з цим звертаючись до суду з відповідним позовом позивач зазначив в якості відповідачів у справі спеціалізовану організацію, яка проводила реалізацію арештованого майна (ліцитатора), а також орган державної виконавчої служби.

Судом встановлено, що спір про визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації арештованого рухомого майна безпосередньо зачіпає інтереси переможця аукціону - фізичної особи Мазурка Миколи Леонідовича (згідно протоколу №09/114/11/З-1 від 15.04.2011р. - а.с. 10), котрий, в силу фактичних обставин справи, повинен бути залученим до участі у розгляді даної справи в якості співвідповідача, однак не в статусі суб'єкта підприємницької діяльності, а в статусі фізичної особи.

Згідно ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 ЦК України дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

З огляду на положення ст. 202 ЦК України прилюдні торги є за своєю правовою природою багатостороннім правочином, оскільки в них мають місце всі елементи притаманні правочину. Під час проведення прилюдних торгів продавець (в особі ліцитатора) та учасники торгів у встановленому законом порядку певними діями (ціновими пропозиціями) визначають переможця торгів та ціну продажу майна, в результаті чого переможець торгів набуває право на придбання об'єкту.

Тому, результатом проведення прилюдних торгів є визначення покупця - переможця торгів та завершення процедури торгів шляхом підписання протоколу ліцитатором та покупцем, який одержав право на придбання об'єкта.

Факт затвердження протоколу торгів має юридичне значення в аспекті виникнення підстав для подальшої сплати коштів за придбаний об'єкт, оформлення органом виконавчої служби відповідного акта та видачі покупцеві свідоцтва про придбання даного об'єкту. При цьому, оформлення окремого договору купівлі-продажу щодо придбаного об'єкту законом не передбачено.

Оскільки, згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, господарський суд дійшов висновку, що підписання протоколу прилюдних торгів - ліцитатором та покупцем, є ніщо інакше, як укладення ними (ліцитатором та покупцем) відповідної угоди.

Сама та обставина, що переможець прилюдних торгів - фізична особа Мазурок Микола Леонідович, не був зазначений при поданні позову позивачем в статусі відповідача, не могла бути підставою для розгляду спору по суті господарським судом, оскільки предмет спору безпосередньо стосується прав і обов'язків зазначеної фізичної особи.

Відповідно до ст. 21 ГПК України сторонами у судовому процесі - позивачами і відповідачами, можуть бути підприємства та організації, зазначені в ст. 1 цього Кодексу, а саме: підприємства, установи, організації та інші юридичні особи (в тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, а у випадках передбачених законодавчими актами України - державні та інші органи, громадяни, що не є суб'єктами підприємницької діяльності. До справ такої категорії відносяться корпоративні спори та справи про банкрутство, що не має місця у даному випадку.

Відповідно до ст.ст. 1, 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи, де учасниками господарського процесу є юридичні особи, а також громадяни -суб'єкти підприємницької діяльності.

Перелік справ, підвідомчих господарським судам, визначено статтею 12 ГПК України, зокрема, у відповідності до положень названої статті в редакції станом на 04.02.2013р., ними є:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів;

5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;

6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів;

7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України;

8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24.10.2011р. "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" із наступними змінами та доповненнями, у вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:

- участь у спорі суб'єкта господарювання;

- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;

- наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;

- відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Статтею 30 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи.

В даному випадку, враховуючи суб'єктний склад учасників процесу (до яких невід'ємно повинна входити фізична особа-переможець торгів Мазурок Микола Леонідович), господарський суд вважає, що даний спір підвідомчий загальному, а не господарському суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження по справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Зазначена правова позиція знайшла своє відображення у численних судових актах, зокрема, постанові Вищого господарського суду України від 31.05.2012р. у справі №5004/2164/11, постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 26.07.2012р. у справі №5004/263/12 та ін.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням); закриття провадження у справі.

У відповідності до пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про Закон України "Про судовий збір" від 25.08.2011р. №01-06/1175/2011 (з наступними змінами та доповненнями) статтею 7 Закону України "Про судовий збір" врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору, в тому числі визначено підстави такого повернення, яке здійснюється за ухвалою суду. Зокрема, сума судового збору підлягає поверненню у випадку, зазначеному у таких нормах Господарського процесуального кодексу України: частині четвертій статті 22 (зменшення позивачем розміру позовних вимог); у цьому разі судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; частині другій статті 435 (повернення заяви про вжиття запобіжних заходів); частині першій статті 63 (повернення позовної заяви); частині першій статті 97 (повернення апеляційної скарги); частині першій статті 1113 (повернення касаційної скарги); частині четвертій статті 11120 (повернення заяви про перегляд судових рішень господарських судів); частині шостій статті 113 (повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами); частині четвертій статті 1222 (повернення заяви про скасування рішення третейського суду); частині четвертій статті 1228 (повернення заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду); частині першій статті 62 (відмова у прийнятті позовної заяви); частині першій статті 81 (залишення позову без розгляду), крім випадку, коли позов залишений без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача; частині першій статті 80 (припинення провадження у справі).

Пунктом 4.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із наступними змінами та доповненнями) у вирішенні питань розподілу судових витрат необхідно мати на увазі, що за змістом п.п. 4 і 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" припинення провадження у справі і залишення позову без розгляду тягнуть за собою повернення сплачених сум судового збору (за винятком випадку, коли позов залишено без розгляду в зв'язку з повторною неявкою представника позивача на виклик у засідання господарського суду, якщо таке нез'явлення перешкоджало вирішенню спору).

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги прийняття господарським судом за наслідками розгляду в судовому засіданні даної справи ухвали про припинення провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, у господарського суду виникають обставини для прийняття відповідної ухвали про повернення публічному акціонерному товариству "Райффайзен Банк Аваль" з Державного бюджету сплаченої ним суми судового збору 1147 грн. (оригінали платіжного доручення №119267 від 26.12.2012р. на суму платежу 1073 грн. та платіжного доручення №12754377 від 23.01.2013р. на суму платежу 74 грн. знаходяться в матеріалах справи).

На підставі викладеного, керуючись ст. 7 Закону України "Про судовий збір", ст.ст. 11, 15, 202, 626 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 15, 30 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 1, 12, 21, п. 1 ч. 1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Провадження у справі припинити.

2. Управлінню державної казначейської служби України у місті Луцьку повернути публічному акціонерному товариству "Райффайзен Банк Аваль" (м. Київ, вул. Лєскова, 9, код ЄДРПОУ 14305909) з Державного бюджету судовий збір в загальному розмірі 1147 грн., сплачений останнім при поданні позовної заяви до господарського суду Волинської області згідно платіжного доручення №119267 від 26.12.2012р. на суму платежу 1073 грн. та згідно платіжного доручення №127543 від 23.01.2013р. на суму платежу 74 грн., відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Суддя В. А. Войціховський