Ухвала суду № 29042468, 01.02.2013, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 2011/13996/12

УХВАЛА

ИМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2013 Дзержинський районний суд м. Харкова

в складі головуючого - судді Хайкіна В.М.

при секретарі Шептуха В.М.

з участю судового розпорядника ОСОБА_1

з участю представника ВДВС ОСОБА_2

з участю представника стягувача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові подання старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУ Юстиції у Харківській області про визначення частки майна боржника,-

ВСТАНОВИВ:

Старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУ Юстиції у Харківській області звернувся до суду із поданням про визначення частки майна боржника ОСОБА_4 у межах належної йому частки у майні ТОВ «Компанія «ОСОБА_5», та стягнення суми заборгованості з ТОВ «Компанія «ОСОБА_5», посилаючись на те, що на примусовому виконанні знаходиться виконавчий лист виданий 02.10.2012 року Дзержинським районним судом м. Харкова у справі № 2011/13996/12 про стягнення боргу з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6

Під час проведення виконавчих дій встановлено відсутність будь-якого майна у ОСОБА_4, однак згідно наданих державним реєстратором відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, ОСОБА_4 є власником частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ОСОБА_5»(код ЄДРПОУ: 34859114, юридична адреса: 61036, м. Харків, Комінтернівський район, вул. Морозова, будинок 6), що становить 32,325 % статутного капіталу цього Товариства, розмір внеску ОСОБА_4 до статутного капіталу складає 1 913 000,00 грн..

В судовому засіданні старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУ Юстиції у Харківській області, уточнив вимоги подання, відмовився від вимог щодо стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ОСОБА_5», просить суд винести ухвалу про визначення частки майна ТОВ «Компанія «ОСОБА_5»у межах належної боржнику ОСОБА_4 частки у майні ТОВ «Компанія «ОСОБА_5»у межах суми 9 293 114,25 грн. для звернення стягнення.

Представник стягувача в судовому засіданні подання підтримав, зазначив, що згідно законодавства передбачена можливість звернути стягнення на частину майна ТОВ, пропорційну частці учасника цього ТОВ у статутному капіталі, за його особистими боргами у разі недостатності у нього іншого майна для задоволення вимог кредиторів. Частина майна, що підлягає виділу, або обсяг коштів, що становлять її вартість, встановлюється згідно з балансом, який складається на дату предявлення вимог кредиторами. У звязку з чим вважає за необхідне задовольнити подання в повному обсязі.

Боржник, третя особа у судове засідання не зявились, про час та місце засідання були повідомленні належним чином, причини неявки суду не повідомили, що відповідно до частини 2 статті 379 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи вважає встановленими наступні факти та відповідні їм правовідносини.

В провадженні відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУ Юстиції у Харківській області знаходиться виконавче провадження № 35327759 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 боргу в сумі 9 800 000,00 грн.

З метою встановлення майнового стану боржника були направлені запити до відповідних розпорядників інформації, так згідно відповідей з ГУМВС України в Харківській області У ДАІ, ДПС України у Харківській області, Держсільгоспінспекції в Харківській області, КП «Харківське міське БТІ», Управлінням Держкомзему у м. Харкові, у ОСОБА_4 відсутнє будь-яке майно.

05.12.2012 р. державним виконавцем здійснено вихід за місцем проживання та реєстрації боржника, а саме за адресою: АДРЕСА_1 з метою перевірки майнового стану боржника. В ході перевірки встановлено, що за зазначеною адресою відсутнє рухоме майно, на яке можливо звернути стягнення за виконавчим документом, квартира знаходиться у стані капітального ремонту.

При цьому, згідно наданого державним реєстратором Виконавчого комітету Харківської міської ради витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_4 є власником частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ОСОБА_5»(код ЄДРПОУ: 34859114, юридична адреса: 61036, м. Харків, вул. Морозова, буд. 6), що становить 32,325 % статутного капіталу цього Товариства. Розмір внеску до статутного капіталу складає 1 913 000,00 грн..

Боржником ОСОБА_4 в ході виконавчого провадження були надані письмові пояснення стосовно наявності у нього майна, на яке можливо звернути стягнення за виконавчим документом.

Так, ОСОБА_4 повідомив, що він не має фінансової можливості самостійно виконати рішення суду та повернути кошти стягувачу. Але при цьому він має частку у статутному капіталі ТОВ «Компанія «ОСОБА_5»(ЄДРПОУ 34859114) в розмірі 32,325 %.

На підтвердження цих відомостей боржником надано копію останньої редакції Статуту ТОВ «Компанія «ОСОБА_5», баланс Товариства станом на 30.09.2012 р. отриманий з Управління статистики Харківської області та витяг з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Також ОСОБА_4 пояснив, що з метою отримати можливість погасити власні борги, на протязі 2012 р. він неодноразово звертався до співучасників ТОВ «Компанія «ОСОБА_5»щоб останні скористалися своїм переважним правом на придбання частки боржника. Проте останні не погодились придбавати його частку.

Згідно з частини 1 статті 14 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обовязкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Обовязковість виконання судових рішень є однією з конституційних засад судочинства (п.9) ч. 3 ст. 129 Конституції України).

Відповідно до Преамбули Закону України Про виконавче провадження, саме цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України; примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України Про державну виконавчу службу (ст. 2 Закону).

Згідно зі статтею 8 Закону України Про виконавче провадження сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник; стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ; боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом. Статтею 9 Закону передбачено, що сторони можуть реалізовувати свої права і обовязки у виконавчому провадженні самостійно або через представників; повноваження представника повинні бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до вимог закону.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження ОСОБА_4 у добровільному порядку рішення Дзержинського районного суду м. Харкова у справі № 2011/13996/12 у встановлений строк не виконано.

Відповідно до частини 7 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження»особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобовязані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій. Відтак, враховуючи невиконання боржником судового рішення в добровільному порядку у визначений строк, з метою дотримання вимог закону та не порушення прав стягувача державним виконавцем розпочато примусове виконання вказаного рішення суду.

Відповідно до частин 2,5 статті 52 Закону України Про виконавче провадження, стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення; черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 63 Закону звернення стягнення на будинок, квартиру, земельну ділянку, інше нерухоме майно фізичної особи проводиться у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна.

Відповідно до статті 113 Цивільного кодексу України, господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками; господарські товариства можуть бути створені, в тому числі, у формі товариства з обмеженою відповідальністю, що передбачено також ст. 1 Закону України Про господарські товариства.

Згідно з частини 1 статті 50 вказаного Закону, товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Статутний капітал товариства становить суму вкладів його учасників (ч. 1 ст. 87 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України Про господарські товариства вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом. Статтею 53 Закону передбачено право учасника товариства з обмеженою відповідальністю продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства чи третім особам. Майнова участь у господарському товаристві породжує майнові права (п. д) ч. 1 ст. 10 Закону) та майнові зобовязання (п. б) ч. 1 ст. 11 Закону) учасника цього товариства.

Статтею 190 ЦК України передбачено, що майнові права та обовязки є майном, а статтею 2 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень конкретизовано, що майнові права та обовязки належать до складу рухомого майна.

Таким чином, суд приходить до висновку, що частка участі у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю є майновим правом в розумінні актів цивільного законодавства, тобто є видом рухомого майна, і на неї поширюється правовий режим рухомої речі, а отже така частка є відчужуваною та підлягає грошовій оцінці.

Відповідно до частини 1 статті 149 ЦК України, звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі, за його особистими боргами допускається лише у разі недостатності у нього іншого майна для задоволення вимог кредиторів. Частина майна, що підлягає виділу, або обсяг коштів, що становлять її вартість, встановлюється згідно з балансом, який складається на дату пред'явлення вимог кредиторами.

Аналогічні положення містить стаття 57 Закону України «Про господарські товариства»та п. 9.9. Статуту ТОВ «Компанія «ОСОБА_5».

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.10.2008 р. при визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з ТОВ, а також порядку і строків їх виплати мають застосовуватися відповідні положення установчих документів товариства.

У випадку неврегульованості в установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства.

Аналогічна правова позицій викладена у рекомендаціях Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 № 04-5/14, де зазначено, що учасник товариства має право на вартість частки майна товариства пропорційна розміру його частки у статутному капіталі товариства. А вартість частки майна Товариства, повинна визначатися з розрахунку вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення тощо з урахуванням майнових зобов'язань товариства.

Відповідно до частини 1 статті 190 ЦК України майном, крім речей, вважаються майнові права та обов'язки. У частині 1 статті 66 та у статті 139 ГК України визначено, що майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства.

Майно підприємства обліковується на його балансі, де відображається вартість активів підприємства та джерел їх формування. Тому в основу розрахунку вартості частини майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить з товариства, за загальним правилом, повинна братись балансова вартість майна товариства. Активи (майно і в тому числі майнові вимоги) товариства відображаються у статтях активу балансу за кодами 010, 020, 030, 035, 040, 045, 050, 060, 100, 110, 120, 130, 140, 150, 160, 170, 180, 190, 200, 210, 230, 240, 250. Зобов'язання товариства та забезпечення майбутніх витрат і платежів товариства визначаються у статтях пасиву балансу за кодами 400, 410, 420, 440, 450, 460, 470, 500, 510, 520, 530, 540, 550, 560, 570, 580, 590, 600, 610.

Представником стягувача, у звязку з законодавчою неврегульованістю порядку визначення вартості чистих активів товариства з обмеженою відповідальністю, дотримуючись принципу аналогії закону, запропоновано використати «Методичні рекомендації щодо визначення вартості чистих активів акціонерних товариств»затверджені Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.11.2004 р. № 485.

Суд, враховуючи ідентичність змісту балансів таких юридичних осіб, як Акціонерне товариство та Товариство з обмеженою відповідальністю, погоджується з висновком представника стягувача про доцільність використання зазначених методичних рекомендацій для визначення вартості чистих активів ТОВ.

Так, згідно рекомендацій визначена вартість чистих активів ТОВ «Компанія «ОСОБА_5», станом на дату предявлення вимог кредиторами, шляхом вирахування із суми активів, прийнятих до розрахунку, суми зобовязань, прийнятих до розрахунку.

Для визначення вартості чистих активів складено розрахунок за даними бухгалтерської звітності відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку N 2 "Баланс", затвердженого наказом Міністерства фінансів України 31.03.1999 р. N 87, зареєстрованого в Мінюст України 21.06.1999 р. N 396/3689.

Користуючись формулою, передбаченою вищезазначеним чинним актом та даними балансу, чисті активи ТОВ «Компанія «ОСОБА_5»дорівнюють у грошовому еквіваленті 28 479 000 гривень, виходячи із розрахунку:

(необоротні активи + оборотні активи + витрати майбутніх періодів) (довгострокові зобовязання + поточні зобовязання + забезпечення наступних виплат і платежів + доходи майбутніх періодів) = Чисті активи ТОВ

(9000 + 92000 + 40000 + 22488000 + 5403000 + 62000 + 2502000 + 240000 + 731000) (2523000 + 91000 + 4000+ 18000 + 182000) = 28 749 000

Таким чином, за результатами підрахунку встановлена вартість частини майна ТОВ «Компанія «ОСОБА_5», яка пропорційно частці ОСОБА_4 у статутному капіталі Товариства, належить ОСОБА_4 та повинна бути виплачена або виділена в натурі для погашення його особистих боргів, у випадку відсутності у нього іншого майна. Вартість такої частини складає 9 293 114,25 грн., виходячи із розрахунку:

(28 749 000 : 100) х 30,325 = 9 293 114,25.

Відповідно до положень частин 5, 6 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження»встановлено, що у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визнається судом за поданням державного виконавця.

Статтею 379 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного виконавця.

Факт внесення ОСОБА_4 коштів до статутного капіталу ТОВ «Компанія «ОСОБА_5»підтверджується даними балансу.

Таким чином, аналізуючи зібрані в ході виконавчого провадження матеріали, враховуючи, що у боржника ОСОБА_4 відсутнє наявне майно, у звязку з чим прямо встановлена недостатність іншого майна, окрім частки у майні ТОВ «Компанія «ОСОБА_5», для задоволення вимог кредиторів за вищевказаним виконавчим провадженням, суд за таких обставин вважає що подання підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 208-210, 293, 294, 296, 379 ЦПК України, ст. 149 ЦК України, ст.ст. 52,55 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 57 Закону України «Про господарські товариства»суд,-

УХВАЛИВ:

Подання старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУ Юстиції у Харківській області про визначення частки майна боржника задовольнити.

Визначити частку майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ОСОБА_5»(код ЄДРПОУ: 34859114, юридична адреса: 61036, місто Харків, Комінтернівський район, вулиця Морозова, будинок 6) у межах належної боржнику ОСОБА_4 частки у майні ТОВ «Компанія «ОСОБА_5»у межах суми 9 293 114,25 грн., для звернення стягнення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом пяти днів з дня її проголошення, а у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує-протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали до Апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд м. Харкова.

Головуючий