Постанова № 29040170, 29.01.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29 січня 2013 року 15 год. 40 хв. № 2а-13528/12/2670

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-2" до державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування рішень відповідача.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 03 жовтня 2012 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-2" (також далі за текстом - позивач) до державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва (також далі за текстом - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 22 травня 2012 року № 00022822-7, № 00022922-7 та № 00023022-7 (також далі за текстом - оскаржувані рішення).

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначив, що оскаржуваними рішеннями відповідач протиправно збільшив позивачу суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість (також далі за текстом - ПДВ) та з податку на прибуток (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), а також зменшив розмір від'ємного значення суми ПДВ у загальному розмірі 1331786,00 грн.

Ухвалою суду від 05 жовтня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У судових засіданнях представник позивача позов підтримав та просив задовольнити його повністю.

Представник відповідача позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 13 листопада 2012 року, та письмових поясненнях, наданих суду у судовому засіданні 10 грудня 2012 року. Пояснив, що оскаржувані рішення є правомірними, оскільки складені відповідачем у зв'язку з виявленням у ході перевірки порушень позивачем чинного податкового законодавства.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі за текстом - КАС України), у судовому засіданні 21 січня 2013 року судом здійснено заміну відповідача - державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва його представником - державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби.

Крім того, враховуючи достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 21 січня 2013 року, на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, судом прийнято рішення про подальший розгляд справи у порядку письмово провадження. Представники сторін проти вказаного рішення суду не заперечували.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 13 по 20 квітня 2012 року проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 27 квітня 2012 року № 1765/22-7/32373468 про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток підприємств та ПДВ при взаємовідносинах із товариством з обмеженою відповідальністю "БВК "Будівельник" (також далі за текстом - ТОВ "БВК "Будівельник") за період із 01 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року (також далі за текстом - акт перевірки), згідно з висновками якого, позивачем:

- порушено абзац 4 підпункту 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого занижено податок на прибуток підприємств у загальному розмірі 766592,00 грн., у тому числі за 2009 рік - 766592,00 грн.;

- порушено підпункт 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого занижено ПДВ у загальному розмірі 281632,00 грн., у тому числі за грудень 2009 року - 281632,00 грн., та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у загальному розмірі 21505,00 грн., у тому числі за грудень 2009 року - 21505,00 грн.

Перевірку проведено на підставі постанови про призначення позапланової документальної перевірки фінансово-господарської діяльності позивача від 10 лютого 2012 року (також далі за текстом - постанова про призначення перевірки), відповідно до направлення від 13 квітня 2012 року № 189/22-7 та наказу від 12 квітня 2012 року № 403, копію якого вручено особисто під розписку законному представнику позивача 12 квітня 2012 року.

На підставі акту перевірки, 22 травня 2012 року відповідачем складено оскаржувані рішення: № 00022922-7, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 281632,00 грн. за основним платежем та у розмірі 70408,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 00023022-7, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 766592,00 грн. за основним платежем та у розмірі 191649,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 00022822-1, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 21505,00 грн.

За результатами розгляду скарг в адміністративному (досудовому) порядку, оскаржувані рішення залишено без змін.

Суд не погоджується з доводами позивача та його представників щодо наявності підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи документів та наступних положень і обставин.

Так, згідно з підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, підпунктом 75.1.2 п. 75.1, підпунктом 78.1.11 п. 78.1, п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України (також далі за текстом - ПК України), органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

З наявної у матеріалах справи копії постанови про призначення перевірки вбачається, що у ході розслідування кримінальної справи № 53-3666, порушеної за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 205 ч. 1, 358 ч.ч. 1, 3 Кримінального кодексу України, виявлено, що позивач та ТОВ "БВК "Будівельник" мали фінансово-господарські відносини, спрямовані на мінімізацію податкових зобов'язань позивача та з ознаками безтоварних операцій.

10 листопада 2011 року у приміщенні офісу позивача проведено обшук, під час якого виявлено та вилучено оригінали податкових накладних та актів приймання виконаних робіт по взаємовідносинах позивача із ТОВ "БВК "Будівельник", а також кошти у загальному розмірі 505115,00 грн., опечатані банківськими стрічками від 20 вересня, 04 та 05 листопада 2011 року, походження яких не виявлено.

Згідно з наявними у матеріалах справи листами СВ Деснянського РУ ГУ МВС України у місті Києві від 05 листопада 2012 року № 46/14747 та від 24 січня 2013 року № 46/827, у ході розслідування вказаної кримінальної справи жодних документів на підтвердження законності походження вилучених у ході обшуку офісу позивача коштів у вказаному розмірі не виявлено.

На підставі аналізу вилучених у ході обшуку документів виявлено, що з метою штучного завищення витрат виробництва та виведення прибутку з обороту, 30 вересня 2009 року між позивачем та ТОВ "БВК "Будівельник", яке має ознаки фіктивності, укладено договір купівлі-продажу № 30-09/09 (також далі за текстом - договір № 30-09/09), предметом якого є надання послуг з придбання будівельних матеріалів, на підтвердження факту виконання умов якого між позивачем та ТОВ "БВК "Будівельник" підписано акти приймання виконаних підрядних робіт за вересень та жовтень 2009 року.

З наявних у матеріалах справи копій вказаних актів вбачається, що у них не зазначено прізвище, ім'я, по батькові та посада осіб, які їх підписали, дати підписання та порядкових номерів. До того ж, на акті приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2009 року замість печатки позивача стоїть відтиск печатки дочірнього підприємства "ТБС" (також далі за текстом - ДП "ТБС").

У протоколі допиту свідка від 23 січня 2012 року зафіксовано, що законний представник позивача (директор ТОВ "Трансбуд-2") не зміг пояснити, зокрема, чому в актах приймання виконаних підрядних робіт за вересень та жовтень 2009 року не зазначено порядкових номерів та чому на акті приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2009 року замість печатки позивача стоїть відтиск печатки ДП "ТБС". При цьому, законний представник позивача пояснив, що ДП "ТБС" займається будівництвом та орендує приміщення за адресою: м. Київ, вул. Ризька, 73-Б. Стосовно фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ "БВК "Будівельник" зазначив, що обставини укладання договору № 30-09/09 він не пам'ятає, посадових осіб вказаного товариства на слух ідентифікувати не може, а всі відомості про кількість придбаних товарно-матеріальних цінностей (також далі за текстом - ТМЦ), транспортних засобів, що здійснювали їх транспортування та пункт призначення відвантаження придбаних ТМЦ зазначено у первинних документах.

Відповідно до висновку експерта від 25 листопада 2011 року № 577, підписи від імені директора ТОВ "БВК "Будівельник" у податкових накладних від 30 вересня 2009 року № 965, від 30 жовтня 2009 року № 1365 та від 31 грудня 2009 року № 2008 характеризуються транскрипційною різницею між собою, а згідно з висновком експерта від 25 листопада 2011 року № 578, відтиски печатки ТОВ "БВК "Будівельник", що містяться на податкових накладних від 31 серпня 2009 року № 596 та № 597, від 30 жовтня 2009 року № 1363 та № 1364, нанесені способом високого друку (одним кліше).

Стосовно договору № 30-07/09 (також далі за текстом - договір № 30-07/09), укладеного 30 липня 2009 року між позивачем та ТОВ "БВК "Будівельник", суд зазначає наступне.

В акті перевірки зазначено, що відповідно до податкової звітності з податку на прибуток підприємств та ПДВ (електронної копії з інформаційної бази АІС "Податки"), у деклараціях, поданих протягом 2009 року, у графах "керівник підприємства" та "бухгалтер" зазначено одну особу - ОСОБА_1.

При цьому, як виявлено відповідачем та перевірено у ході судового розгляду справи, договір № 30/07-09 підписаний від імені ТОВ "БВК "Будівельник" ОСОБА_2, тобто особою, відношення якої до фінансово-господарської діяльності вказаного товариства встановити не представилось за можливе.

До того ж, у матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б могли свідчити про реальність господарських операцій, здійснених у зв'язку з виконанням умов договору № 30-07/09.

З аналізу викладених положень та обставин суд прийшов до висновку про відсутність фактичного здійснення позивачем господарської діяльності, що, у свою чергу, підтверджує правильність висновків відповідача щодо заниження позивачем податку на прибуток та ПДВ у загальному розмірі 1069729,00 грн.

Згідно з абзацом 4 підпункту 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11, наявність укладеного між учасниками господарської операції договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум ПДВ є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Отже, витрати, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

У Постанові Верховного Суду України від 07 лютого 2012 року № 21-425во10 зазначено, що наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.

З аналізу викладених положень вбачається, що платник податків має право сформувати валові витрати та податковий кредит тільки на підставі тих документів, які виписано у разі фактичного здійснення господарської операції.

Однак, як уже зазначалось вище, господарські операції між позивачем та ТОВ "БВК "Будівельник" за договорами № 30-07/09 та № 30-09/09 фактично не здійснювались. Документи фінансово-господарської звітності позивача у ході судового розгляду справи дослідити не представилось за можливе, оскільки такі документи вилучено слідчими органами у рамках розслідування вказаної кримінальної справи.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представники позивача не надали належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов.

Представники відповідача у ході судового розгляду справи, за переконанням суду, надали достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-2" до державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування рішень відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-11, 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-2" до державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби від 22 травня 2012 року № 00022822-7, № 00022922-7 та № 00023022-7.

2. Копії постанови направити (вручити) сторонам у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин