Ухвала суду № 29040166, 30.01.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4454/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Волков А.С. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

30 січня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 01.11.2012 року по справі за позовом дочірнього підприємства «Ферми Данам» до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про стягнення бюджетної заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

ДП «Ферми Данам» звернулися до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Миронівської МДПІ Київської області ДПС, ГУ ДКС України у Київській області про стягнення бюджетної заборгованості в сумі 307576,00 грн..

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01.11.2012 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Миронівська МДПІ Київської області ДПС подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконної, на їх думку, постанову суду та постановити нову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, а також порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, з чим апеляційна інстанція не може не погодитися, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у листопаді 2007 року позивач подав до Кагарлицької ОДПІ в Київській області декларацію від 20.11.2007 року № 112955 з ПДВ за жовтень 2007 року, розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про проведення бюджетного відшкодування в сумі 307576,00 грн. на рахунок платника податків у банку.

У грудні 2007 року посадовими особами Кагарлицької ОДПІ в Київській області проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку позивача з питань достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2007 року (акт перевірки від 18.12.2007 року № 518/15-00/30048738).

За результатами перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.12.2007 року № 0006731500/0, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 307576,00 грн..

Постановою Господарського суду Київської області від 29.05.2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2009 року, податкове повідомлення-рішення від 18.12.2007 року № 0006731500/0 скасовано.

В силу ч. 1 ст. 72 КАСУ обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно п. 2 ст. 255 КАС України - обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

У серпні 2012 року позивач звернувся до податкового органу з вимогою від 21.08.2012 року № 743 про повернення належної йому суми бюджетного відшкодування.

Листом від 20.09.2012 року № 911/10/10, Миронівська МДПІ Київської області ДПС (правонаступником Кагарлицької ОДПІ в Київській області) повідомили позивача про те, що ухвалою ВАСУ від 20.11.2009 року № К-50345/09 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Кагарлицької ОДПІ в Київській області на згадані вище ухвалу Київського ААС від 13.10.2009 року та постанову Господарського суду київської області від 29.05.2008 року. У зв'язку з цим у податкового органу відсутні підстави для надання висновку органу державного казначейства про суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, оскільки не закінчилась процедура судового оскарження.

Колегія суддів не може погодитися з такими доводами податкової інспекції, з огляду на наступне.

Пунктом 1.8 ст. 1 ЗУ «Про податок на додану вартість» зазначено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, зазначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.1, підпункту 7.7 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному зазначенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього підпункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.2 підпункту 7.7 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Підпунктом 7.7.4 пункту 7.7 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» передбачено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'яти основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Відповідно до підпунктів 7.7.5 - 7.7.6 пункту 7.7 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом того ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Підпунктом 7.7.7 пункту 7.7 ЗУ «Про податок на додану вартість» визначено, що якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган: у разі зниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів; у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, у якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку податкове повідомлення, у якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Аналогічні за змістом норми закріпленні у ст. 200 Податкового кодексу України.

Отже, позивач має право бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 307576,00 грн., а обставини, що пов'язані з виникненням у позивача такого права підтверджуються постановою Господарського суду Київської області від 29.05.2008 року, що набрала законної сили, а, отже, не потребують додаткового доказування.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 1 ст. 255 КАС України постанова суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Таким чином, не заслуговують на увагу посилання апелянта на оскарження ухвали Київського ААС від 13.10.2009 року та постанови Господарського суду Київської області від 29.05.2008 року в касаційному порядку, оскільки це не тягне за собою звільнення від обов'язку щодо виконання судового рішення, яке набрало законної сили, а обставини, встановленні останнім не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності відмови повернення позивачу спірної суми бюджетного відшкодування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 01.11.2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 31.01.2013 року.

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.