Ухвала суду № 29038471, 16.01.2013, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 1312/2-373/12 Головуючий у 1 інстанції: Жовнір Г. Б.

Провадження № 22-ц/783/191/13 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

Категорія:27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2013 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :

головуючого -Мікуш Ю.Р.,

суддів -Берези В.І. Павлишина О.Ф.

при секретарі Проворна Н.,

з участю представника ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" Гриновець Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Личаківського районного суду м.Львова від 28 лютого 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»до ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 , про стягнення заборгованості за кредитним договором ,-

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 28 лютого 2012 року позов задоволено .

Стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_4 , ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість по кредитному договору №010/08-3/3325, укладеному 19.11.2007р. в розмірі 486789,58грн.(чотириста вісімдесять шість тисяч сімсот вісімдесят дев»ять грн.58 коп.) та 1820грн.судових витрат.

Рішення суду оскаржила відповідач ОСОБА_4 В апеляційній скарзі зазначає, що вважає рішення суду незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права. Стверджує, що судом порушено ст.76 ЦПК України, оскільки позовна заява та судові повістки були вручені сторонній особі, чим її позбавлено права подати заперечення та пред»явити зустрічний позов. На думку апелянта, суд не дослідив на якій підставі змінено процентну ставку за кредитом, а також не перевірив правильність нарахування заборгованості за увесь період та правильність нарахування процентів за користування кредитом, не дослідив правомірність збільшення процентних ставок за кредитом, а також наявність підстав у банку звертатися з вимогою про дострокове погашення кредиту. Крім цього, апелянт зазначає, що суд необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про долучення до матеріалів справи квитанцій про часткове погашення кредиту, а натомість зобов»язав позивача уточнити позовні вимоги, однак цього зроблено не було та суд стягнув всю суму заборгованості, хоча борг частково погашений, що підтверджується квитанціями. Також апелянт вказує на те, що судом не взято до уваги рішення Господарського суду Львівської області, згідно якого борг в розмірі 486789,58 грн. стягнуто також з ПП «Тракт-плюс». Крім цього стверджує, що банк в односторонньому порядку підняв процентну ставку за кредитом, про що не повідомив поручителя, а тому договір поруки вважається припиненим, відповідно до ст.559 ЦК України. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" на заперечення доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали цивільної справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_4 не підлягає до задоволення.

Матеріалами справи та судом встановлено , що 19.11.2007 року між ВАТ „Райффайзен Банк Аваль" (правонаступником якого є ПАТ „Райффайзен Банк Аваль„ та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір №010/08-3/3325. Відповідно до п.1 частини №1 позивач надав ОСОБА_5 кредит у розмірі 740000 грн. на споживчі цілі строком до 18.11.2017 року під 12,75 відсотків річних ( а.с.9).

01.10.2009 року було укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору про збільшення відсоткової ставки, також було погоджено новий графік повернення кредиту та сплати інших платежів (а.с.17-18). З метою забезпечення виконання зобов"язання позичальника по кредитному договору було укладено договори поруки:1)№010/08-3/3325/1 від 19.11.2007 року, укладений між банком та ОСОБА_4 09.07.2008р. укладено додаткову угоду №1 до договору поруки щодо збільшення відсоткової ставки за кредитним договором; 2)№010/08-3/3325/3 від 19.11.2007 року ., укладений між банком та ОСОБА_6 09.07.2008 року укладено додаткову угоду №1 до договору поруки щодо збільшення відсоткової ставки за кредитним договором.

Однак, незважаючи на умови кредитного договору та взяті на себе зобов"язання відповідач ОСОБА_5 кредит не погашав та не сплачував відсотки внаслідок чого йому нарахована пеня за несвоєчасне виконання зобов"язання станом на 22.08.2011 р. , що в сумі становить 486789,58 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до п.п.2.3 договору позичальник зобов"язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом. Пунктом 2.3.2 передбачено, що у випадку порушення умов цього договору позичальник зобов"язаний сплачувати банку пеню та штрафні санкції , передбачені цим договором( а.с.11).

На підставі ст.1054 ч.2 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів за користування кредитом в залежності від його суми.

Судом належно перевірено та встановлено, що станом на 22.08.2011 року загальна сума заборгованості по кредитному зобов"язанню ОСОБА_5 перед ПАТ „Райффайзен Банк Аваль „ за кредитним договором № 010/08-3/3325, укладеним 19.11.2007 року становить 486789,58 грн.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" та стягуючи суму боргу із позичальника та поручителів, суд підставно виходив із вимог ст.553 та 554 ЦК України .

Стаття 554 ЦК України передбачає, що у разі порушення боржником зобов"язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову ( субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Доводи апелянта ОСОБА_4 про те, що банк не повідомляв її про зміну процентної ставки суперечать додатковій угоді №1 від 01.10.2009 року до кредитного договору № 010/08-3/3325 від 19.11.2007 року згідно якої поручитель ОСОБА_4 особисто надала згоду на зміну процентної ставки до зазначеного вище Кредитного договору та підтвердила свої зобов"язання особистим підписом. (а.с.18 зв.).

Наявність рішення господарського суду Львівської області від 18.10.2011 року про стягнення боргу з ПП „Тракт-Плюс" не є подвійним стягненням боргу на яку посилається апелянт ОСОБА_4 оскільки відповідно до ч.1 ст.543 ЦК України у разі солідарного обов"язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов"язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом так і від будь-кого з них окремо.

Згідно пояснень представника позивача ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" Гриновець Г.Г. відповідачем ОСОБА_5 в грудні 2012 року погашено заборгованість по спірному кредиту на суму 350 тисяч грн., що свідчить про наміри боржника погасити борг, який він визнає.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Підстав для скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає, оскільки таке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303,304, 307ч.1п.1,314 ч.1п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Личаківського районного суду м.Львова від 28 лютого 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена до Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі 20 днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий Ю.Р.Мікуш

Судді О.П.Павлишин

В.І.Береза