Рішення № 29038308, 31.01.2013, Старосамбірський районний суд Львівської області

Справа № 2-338/11

Провадження № 2/455/4/2013

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

31 січня 2013 року м.Старий Самбір

Старосамбірський

районний суд Львівської області

у складі: головуючої - судді Лойзик М.В.

при секретарі Шайда Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Старий Самбір справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, про поділ майна подружжя ,

В С Т А Н О В И В:

03.08.2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду із цим позовом посилаючись на те, що з 26.09.1992 до 01.03.2011 року перебувала з відповідачем у шлюбі, від якого мають двоє дітей. За час шлюбу придбали майно: житловий будинок по АДРЕСА_3, два гаражі та магазин-салон по АДРЕСА_3, 2/6 квартири АДРЕСА_1, нежитлову будівлю АДРЕСА_4 (на продуктовому ринку), автомобіль Фольксваген Т4, н.з. НОМЕР_3, квартиру АДРЕСА_2.

Добровільно поділити його не можуть, тому змушена шукати захисту своїх інтересів у суді. Оскільки з нею проживають обоє дітей, то у відповідності зі ст.71 СК України просила відступити від принципу рівності часток подружжя, виділивши їй більшу частину спільно нажитого майна, а саме: житловий будинок по АДРЕСА_3, приміщення двох гаражів під цим будинком та магазин-салон, а також присудити їй 1/2 частину вартості товару та обладнання магазину-салону і 1/2 частину вартості автомобіля Фольксваген Т4, н.з. НОМЕР_3. Крім того, визнати за нею право на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1, що зареєстрована на відповідача, а відповідачу виділити автомобіль, товар і обладнання магазину-салону, квартиру АДРЕСА_2 та нежитлову будівлю АДРЕСА_4.

Відповідач проти цього позову заперечив та подав зустрічний, яким просив залишити йому квартиру АДРЕСА_3, автомобіль Фольксваген, а ОСОБА_1 присудити 2/6 частини квартири по АДРЕСА_1 та рухоме майно - меблі, три телевізори, 2 тюнери, 2 компютери, холодильник, пральну машину,

газову плиту, морозильну камеру - всі речі придбані у період з 1998 по 2007 рік, загальною вартістю 56700 гривень.

Квартиру АДРЕСА_2 просив не включати у спільне майно подружжя, так як він придбав її на пози-чені гроші через два роки після припинення подружніх відносин. Що стосується нежитлової будівлі АДРЕСА_4, то така належить ТзОВ «Старосамбірський ринок» і він, будучи учасником цього товариства із часткою у статутному фонді 12400 гривень, просто орендував на території ринку два павільйони НОМЕР_4 та НОМЕР_5, отже це майно теж не може бути предметом цього спору.

28.01.2013 року в судовому засіданні ОСОБА_1 змінила позовні вимоги і просила виділити їй з урахуванням інтересів неповнолітніх дітей, що проживають з нею, - 2/6 частини квартири АДРЕСА_1 вартістю 86518 гривень, будинок по АДРЕСА_3 загальною площею 80.3 кв.м та будинок АДРЕСА_1 площею 34.2 кв.м - загальною вартістю 446711 гривні, або всього майна на суму 533229 гривень, а відповідачу - автомобіль Т4 н.з. НОМЕР_3 вартістю 53895 гривень, квартиру АДРЕСА_2 вартістю 160000 гривень та нежитлову будівлю АДРЕСА_4 вартістю 200000 гривень, або всього майна на суму 233895 гривень.

Досліджені докази та відповідні їм правовідносини дають підстави для часткового задаоволення позовних вимог.

Із долученого до справи рішення Старосамбірського районного суду від 01.03.2011 року (а.с.10) вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 26.09.1992 року до 01.03.2011 року, мають двоє дітей - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.11-12).

У відповідності з п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року № 11, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст.60,69 СК України, ч.3 ст.368 ЦК України), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Згідно показань сторін та долучених до справи документів (а.с. 13-16,18,19,43,56,61-65,92-102, 121-123) за час спільного подру-

жнього життя вони нажили: 2/6 частини квартири АДРЕСА_1 вартістю 86518 гривень, будинок по АДРЕСА_3 загальною площею 80.3 кв.м вартістю 2788543 гривні та будинок АДРЕСА_1 площею 34.2 кв.м вартістю 168168 гривні, автомобіль Т4 н.з. НОМЕР_3 вартістю 53895 гривень.

Суд не може погодитися із твердженням позивача про те, що при-дбана відповідачем після розлучення - 18.05.2011 року квартира АДРЕСА_2 (а.с.47,17, 54,55) належить до спільної сумісної власності подружжя, оскільки, як вбачається із рішення Старосамбірського районного суду (а.с.10), шлюб між сторонами був розірваний 01.03.2011 року, а подружні відносини та ведення спільного господарства вони припинили ще на початку 2010 року.

Крім того, у суді не було спростовано твердження відповідача про те, що на придбання цієї квартири 10.05.2011 року він позичив у ОСОБА_6 5500 доларів США, копію розписки про що долучив до справи (а.с.42).

Твердження позивача про те, що спільною власністю подружжя є нежитлова будівля АДРЕСА_4 (на продуктовому ринку) спростовується долученим до справи витягом про реєстрацію права власності № 22734263 від 15.05.2009 року, у відповідності з яким власником цієї будівлі є ТзОВ «Старосамбірський ринок».

Згідно довідки (а.с.40) та довідки № 2 від 21.01.2013 року ОСОБА_2 до жовтня 2011 року був учасником ТзОВ «Старосамбірський ринок» із часткою у статутному фонді 12400 гривень і тільки орендував павільйони НОМЕР_4 та НОМЕР_5.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що квартира АДРЕСА_2 та нежитлова будівля АДРЕСА_4 не підлягають поділу між сто-ронами, оскільки всупереч вимог ст.60 ЦПК України, якою встановлений обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, позивачем не доведено факт придбання квартири за рахунок спільних коштів, а власником нежитлової будівлі є ТзОВ «Старосамбірський ринок».

Оскільки в суді встановлено, що на час припинення ведення спіль-ного господарства сторони мали право на 2/6 частини квартири АДРЕСА_1, будинок по АДРЕСА_3 загальною площею 80.3 кв.м та будинок АДРЕСА_1 площею 34.2 кв.м, автомобіль Т4 н.з. НОМЕР_3, то саме це майно слід розділити між ними.

Згідно з ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Проте у відповідності з ч.2,3 цієї статті при вирі-шенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одер-жують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Згідно вимог ст.71 СК України майно, що є об'єктом права спіль-ної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Оскільки, як встановлено в суді, ОСОБА_2 має іншу сім'ю, а діти сторін залишилися проживати з матір'ю, то враховуючи інтереси дітей, із яких сину - ОСОБА_5 12 років, а дочка ОСОБА_4 здобуває вищу освіту, отже їм необхідне житло, їх утримання вимагає значних затрат, тому суд вважає можливим відступити від начала рів-ності та збільшити частку майна ОСОБА_1

З огляду на те, що ОСОБА_1 працює вчителем і має гарантований заробіток, а ОСОБА_2 є підприємцем (свідоцтво про державну реєстра-цію серії НОМЕР_6 (а.с41), суд вважає доцільним виділити йому із спільного майна магазин та автомобіль, що забезпечить йому можливість добувати засоби для існування.

Що стосується спільно нажитого сторонами за час шлюбу рухомого майна, то в судовому засіданні вони заявили, що досягли згоди про порядок його використання, так само вирішили питання розподілу су-дових витрат.

А тому, керуючись ст.10,11,209,212,214-215,218 ЦПК України, ст. 60-61,69,70,71 Сімейного Кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Розділити майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2, виділивши:

ОСОБА_1, проживаючій у АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, -

2/3 частину квартири АДРЕСА_1 вартістю 86518 гривень;

житловий будинок по АДРЕСА_3 з гаражами вартістю 278543 гривні, або всього майна на суму 365061 (триста шістдесят п'ять гривень шістдесят одна) гривня, а

ОСОБА_2, проживаючому АДРЕСА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_2, -

магазин-салон по вулиці АДРЕСА_3 вартістю 168168 гривень та автомобіль Фольксваген Т-4 вартістю 53895 гривень, або всього майна на суму 222063 (двісті двадцять дві тисячі шістдесят три) гривні.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду через Старосамбірський районний суд на протязі 10 днів з часу його проголошення.

Суддя