Рішення № 29038115, 29.01.2013, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/381/13 Головуючий у суді І-ї інстанції Вдовіченко М.М.

Спори, що виникають із договорів найму (оренди) Доповідач Мурашко С. І.

РІШЕННЯ

Іменем України

29.01.2013 колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Мурашка С.І.

суддів -Бубличенко В.П., Голованя А.М.

при секретарі -Савченко Н.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до фермерського господарства «ОСОБА_3»про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 15 вересня 2011 року і

В С Т А Н О В И Л А :

В березні 2011 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до фермерського господарства «ОСОБА_3»(далі-ФГ) та просила визнання недійсним договір оренди земельної ділянки, від 27 серпня 2007 року, укладеного між нею та ФГ.

Зазначала, що в серпні 2007 року домовилась з відповідачем про укладення договору оренди належної їй на праві власності земельної ділянки, площею 5,24 га, розташованої на території Кіровської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області. З головою ФГ погодили всі істотні умови договору, в тому числі щодо строку оренди на 3 роки, розміру орендної плати в натуральній формі, що в грошовому вигляді становить не менше 4% від вартості землі, додаткових послуг.

Відповідач повинен був підготувати текст договору, після чого надати їй для підпису та зареєструвати. Вона передала земельну ділянку в користування ФГ, однак протягом трьох років не могла забрати другий примірник договору, а коли в січні 2011 року вдалося його отримати, виявила, що умови договору щодо строку оренди, розміру орендної плати були змінені.

Посилаючись на те, що договір вона не підписувала і з зазначеними в ньому умовами не згодна, просила визнати договір недійсним на підставі ч.3 ст.203 ЦК України.

Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 15 вересня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновку суду фактичним обставинам справи та просить ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явилися, про дату час та місце розгляду повідомлялися належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, відповідно до ст..303 ЦПК України, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ст..213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст..214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Таким вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 5,24 га, яка розташована на території Кіровської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, на підставі Державного акта на право власності на землю від 05 січня 2005 року.

23 серпня 2007 року між ОСОБА_2 та ФГ укладено договір оренди земельної ділянки строком на 5 років, який зареєстровано у встановленому законом порядку.

Висновком судово-почеркознавчої експертизи №2543/02 від 24 червня 2011 року встановлено, що підпис у договорі оренди землі від 23 серпня 2007 року, укладеному між ОСОБА_2 та ФГ «ОСОБА_3», виконаний не самою ОСОБА_2, а іншою особою.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що протягом строку дії договору позивачка його умови не оспорювала, регулярно отримувала орендну плату, що свідчить про те, що умови договору відповідають її дійсному волевиявленню як орендодавця.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна.

Відповідно до вимог ст..ст.202,204, ч.1ст.215 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, він є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3,5,6 статті 203 ЦПК України.

В порушення ст..ст.213,214 ЦПК України суд першої інстанції вищезазначені положення закону не врахував, залишив поза увагою наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочинів недійсними, не дав належної оцінки тим обставинам, що спірний договір оренди підписаний невстановленою особою, ОСОБА_2 його не підписувала, згоди і повноважень на його укладання іншій особі на надавала, а тому суд дійшов помилкового висновку, що договір оренди укладено у відповідності із вимогами діючого законодавства щодо наявності вільного волевиявлення позивачки на укладення договору.

Дійшовши висновку, що позивачка отримавши орендну плату і не оспорюючи умов договору, схвалила правочин та підстави для визнання його недійсним відсутні, суд не звернув уваги на те, що особа, яка підписала договір, не була представником орендодавця і не мала будь-яких повноважень на вчинення дій від імені позивачки, тому наступне його схвалення було неможливим.

За таких обставин позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

Оскільки суд першої інстанції ухвалюючи рішення допустив порушення норм матеріального і процесуального права та прийшов до висновків які не відповідають обставинам справи, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст.88 ЦПК з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню понесені нею судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 78 грн. 62 коп. та 74 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 15 вересня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Визнати недійсним договір оренди землі, від 27 серпня 2007 року, укладеного між ОСОБА_2 та фермерським господарством «ОСОБА_3», зареєстрованого у Маловисківському районному відділі КРФЦДЗК 27 серпня 2007 року за №41.

Стягнути з фермерського господарства «ОСОБА_3»(код НОМЕР_2) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 78 грн. 62 коп. сплаченого судового збору та 74 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення апеляційного суду набирає чинності з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді