Рішення № 29036410, 31.10.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2012 р.Справа № 5023/3293/12 вх. № 3293/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Френдій Н.А.

при секретарі судового засідання Алексєєвій Т.О.

розглянувши матеріали справи

за позовом Заступника військового прокурора Харківського гарнізону, вул. Клочківська, 228, м. Харків, 61045; в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, проспект Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168;

до відповідача 1- фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

відповідача 2 - фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_3

відповідача 3 - ВКФ ТОВ "Укрінвестстрой", вул. Польова, 67, м. Харків, 61001, код ЄДРПОУ 25183504

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_3, АДРЕСА_4

про визнання недійсним договору та витребування майна із незаконного володіння, визнання права власності

за участю представників:

прокурора - Гелета О.О., посвідчення № 618 від 27.07.2006р.;

позивача - не з'явився;

відповідача 1 - ОСОБА_4 (довіреність №2542 від 31.07.2012 р.),

відповідача 2 - не з'явився;

відповідача 3 - Голубовський І.В. (довіреність б/н від 31.12.2011 р.),

третьої особи - не з'явився;

Учасникам судового процесу роз'яснено права і обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

СУТЬ СПРАВИ:

Заступник військового прокурора Харківського гарнізону звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до відповідача 1 фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 та до відповідача 2 фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_3, про визнання недійсним договору купівлі-продажу 20 квартир загальною площею 1609,18 кв.м. в житловому будинку АДРЕСА_2 за 615000,00 грн. від 30.11.2005 р., укладеного між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, якого вказано переможцем ауціону від 29.11.2005 р. та ВКФ ТОВ "Укрінвестстрой" в особі ліквідатора ОСОБА_2, про витребування із незаконного володіння фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 незаконно проданих йому квартир в будинку АДРЕСА_2, а саме: №№ 1, 2, 3, 4, і 21 першого поверху; квартири №№ 5, 6, 7, 8, 23, 26 другого поверху, квартири №№ 9 і 12 третього поверху; квартири №№ 13, 15 і 16 четвертого поверху та квартири №№ 17, 19, 20 і 38 п'ятого поверху та про визнання за вказаними квартирами права власності за Міністерством оборони України.

Ухвалою суду від 05.08.2012р. залучено до участі у справі іншого відповідача 3 - ВКФ ТОВ "Укрінвестстрой", вул. Польова, 67, м. Харків, 61001, код ЄДРПОУ 25183504.

Прокурор в судовому засіданні 31.10.2012р. та позивач матеріалів на вимогу ухвал суду від 17.10.2012 р. та від 25.10.2012р. не надали, а саме: ані прокурором ані позивачем не надано правового обґрунтування позовних вимог щодо визнання права власності на спірні квартири за Міністерством оборони України та про витребування майна із незаконного володіння; чіткої копії договору купівлі-продажу від 30.11.2005р.; доказів введення в експлуатацію спірного майна - квартир в будинку АДРЕСА_2, а саме: №№ 1, 2, 3, 4, і 21 першого поверху; квартири №№ 5, 6, 7, 8, 23, 26 другого поверху, квартири №№ 9 і 12 третього поверху; квартири №№ 13, 15 і 16 четвертого поверху та квартири №№ 17, 19, 20 і 38 п'ятого поверху; витягу БТІ на спірне нерухоме майно; доказів наявності арешту, накладеного в межах розслідування кримінальної справи № 21030141 постановою слідчого прокуратури Київського району міста Харкова від 03.03.2004р. на спірне майно та копії довідок про включення відповідача 3 до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців станом на день розгляду справи.

Відповідач 1 та його представник в судовому засіданні 31.10.2012р. проти позовних вимог прокурора заперечував в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 14.08.2012р., та просив суд відмовити в задоволенні позову повністю.

Відповідач 3 та його представник в судовому засіданні 31.10.2012р. проти позовних вимог прокурора заперечував в повному обсязі з підстав, викладених у письмових поясненнях (вх. № 17454), які були розцінені судом як відзив на позовну заяву.

Представник позивача у жодне судове засідання, в тому числі й 31.10.2012р., явки свого повноважного представника не забезпечив, про причину неявки на час розгляду справи суд не повідомив, докази вручення судової ухвали від 25.10.2012р. станом на момент судового засідання в матеріалах справи відсутні.

Відповідач 2 явки у судове засідання 31.10.2012р. свого повноважного представника не забезпечив, витребуваних судом матеріалів суду не надав, а саме документально обґрунтованого відзиву на позов, про причину неявки суд не повідомив. Докази вручення судової ухвали від 25.10.2012р. станом на момент судового засідання в матеріалах справи відсутні.

Третя особа - ОСОБА_3, в судове засідання 31.10.2012р. не з'явився, документи на вимогу ухвал суду від 17.10.2012 р. та від 25.10.2012р. не надав, а саме не надано письмових пояснень з приводу позовних вимог та відзиву відповідача, про причину неявки суд не повідомив.

Про час та місце розгляду справи позивач, відповідач 2 та третя особа були повідомлені належним чином, що підтверджується відміткою про направлення ухвали суду від 25.10.2012р. учасникам судового процесу на їх адреси, що зазначені у позовній заяві, але, як вже зазначалось вище, поштові повідомлення про вручення судової ухвали вказаним особам на час розгляду справи не повернулися.

Згідно п.п. 4.1.3 -4.1.5. п. 4.1. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №1149 від 12.12.2007р. нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - 4.1.1. Місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; п.п.4.1.2. У межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+1; п.п. 4.1.3. Між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+2; п.п. 4.1.4. Між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. (Пункт 4.1 глави 4 в редакції Наказу Міністерства транспорту та зв'язку N 1267 ( z1254-09 ) від 08.12.2009р.)

Відповідно до п.4.2. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №1149 від 12.12.2007р. при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

З огляду на вищевказане, суд вважає, що всі учасники судового процесу належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

За висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення, внаслідок чого справа розглядається відповідно до норм ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників відповідача 1 та відповідача 3, оцінивши представлені докази в їх сукупності, судом встановлено наступне:

В обґрунтування позовних вимог в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу №19 від 30.11.2005 р. прокурор вказує на те, що продавцем майна ВКФ ТОВ «Укрінвестстрой»на аукціоні 29.11.2005 року була особа, яка не мала повноважень щодо реалізації майна ВКФ ТОВ «Укрінвестстрой», й не була власником цього майна, а це свідчить, що у ОСОБА_2 не було прав на продаж зазначеного майна, - підставою для такого твердження прокурора є усунення ОСОБА_2 від виконання обов'язків ліквідатора постановою господарського суду Харківської області від 10.11.2005 року, що суперечить вимогам ст. 688 ЦК України, що, на думку прокурора, свідчить про те, що торги «Харківського Аукціонного Центру», філії ДАК «НМАЦ»від 29.11.2005 року з продажу майна ВКФ ТОВ «Укрінвестстрой»та Договір купівлі-продажу від 30.11.2005 року, укладений за результатами торгів в простій, письмовій формі є недійсними.

Щодо решти позовних вимог прокурора, а саме щодо витребування із незаконного володіння фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 незаконно проданих йому квартир в будинку АДРЕСА_2, а саме: №№ 1, 2, 3, 4, і 21 першого поверху; квартири №№ 5, 6, 7, 8, 23, 26 другого поверху, квартири №№ 9 і 12 третього поверху; квартири №№ 13, 15 і 16 четвертого поверху та квартири №№ 17, 19, 20 і 38 п'ятого поверху та про визнання за вказаними квартирами права власності за Міністерством оборони України, то прокурором не наведено правових підстав стосовно їх обгрунтування.

Натомість відповідач 1 та відповідач 3 відмовити вказують на те, що з'ясування питання про повноваження ліквідатора ОСОБА_2 на дату проведення аукціону від 29.11.2005р. не має значення для вирішення питання про дійсність цього аукціону та укладеного за його наслідками договору, оскільки нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу № 19 від 30.11.2005р. відбулося на виконання рішення господарського суду Харківської області від 10.01.2006р. у справі № 40/15-06 22.03.2006р., тобто зазначений договір купівлі-продажу був під час нотаріального посвідчення підписаний від імені ВКФ ТОВ "УкрІнвестСтрой"його ліквідатором -арбітражним керуючим ОСОБА_2., в той період, за який його повноваження як ліквідатора ВКФ ТОВ "УкрІнвестСтрой"не оспорюються й самим позивачем, адже на дату нотаріального посвідчення цього договору набрала законної сили і була чинною постанова ХАГС від 06.02.2006 р. у справі № Б-24/115-04, якою скасовано ухвалу ГСХО по цій же справі від 10.11.2005 р., що усувала арбітражного керуючого ОСОБА_2 від виконання обов'язків ліквідатора ВКФ ТОВ "УкрІнвестСтрой". Заперечуючи проти правомірності позовних вимог прокурора, відповідачі вказують на те, що ФОП ОСОБА_1 повністю розрахувався за придбані спірні квартири, що, у тому числі, підтверджується рішенням господарського суду Харківської області від 21.10.2009р. у справі № 57/212-08. Отже, схвалення (прийняття та використання грошових коштів) ВКФ ТОВ "УкрІнвестСтрой"договору купівлі-продажу №19 від 30.11.2005р. зумовлює неможливість визнання недійсним і цього договору і усіх юридично значимих дій, що передували його укладенню та виступали умовами його укладення, також зазначає, що спір щодо дійсності договору купівлі-продажу №19 від 30.11.2005р. вже розглянутий судом та цей договір визнано дійсним, про що постановлено судове рішення від 15.04.2010р. у справі № 53/330-08 (н.р. 40/15-06), яке набрало законної сили, у зв'язку з чим обговорення питання про недійсність вказаного договору є недоречним, при цьому рішенням господарського суду Харківської області від 15.04.2010р. у справі № 53/330-08 (н.р. 40/15-06) визнано право власності ФОП ОСОБА_1 на спірні квартири, що виключає наявність підстав для задоволення позовних вимог прокурора як в частині віндикаційних вимог так і вимог про визнання права власності на спірні квартири.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають в повному обсязі з наступних підстав:

30 листопада 2005 року на підставі протоколу аукціону по лоту № 1 від 29.11.2005 року між фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 та Виробничо-комерційною фірмою Товариством з обмеженою відповідальністю "УкрІнвестСтрой" в особі ліквідатора було у простій письмовій формі укладено договір купівлі-продажу за № 19, за яким позивач продав фізичний особі -підприємцю ОСОБА_1, як переможцю аукціону, за 615 000 гривень 20 квартир загальною площею 1609,18 кв.м. (квартири №№ 1, 2, 3, 4, 21 першого поверху, квартири №№ 5, 6, 7, 8, 23, 26, другого поверху, квартири №№ 9, 12 третього поверху, квартири №№ 13, 15, 16 четвертого поверху, квартири №№ 17, 19, 20, 38 п'ятого поверху) в житловому будинку по АДРЕСА_2

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.

Отже, вирішуючи спір про визнання угоди недійсною необхідно встановити наявність тих обставин, з якими закон повязує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. За приписами статті 203 кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Щодо відсутності у ліквідатора ОСОБА_2 повноважень проведення аукціону, то по-перше, ОСОБА_2 втратив повноваження ліквідатора позивача лише з 11 липня 2006 року - дати набрання законної сили постановою Вищого господарського суду України, якою ухвалу господарського суду Харківської області по справі № Б-24/115-04 від 10.11.2005 р. залишено в силі, а по-друге, найбільш істотною є та обставина, що з'ясування питання про повноваження ліквідатора ОСОБА_2 на дату проведення аукціону не має ніякого значення для вирішення питання про дійсність укладеного за його наслідками договору. Зазначене випливає з того, що аукціон від 29.11.2005 року не є правочином, за яким право власності на спірні квартири перейшло до ФОП ОСОБА_1; зазначений аукціон лише надав ФОП ОСОБА_1 право на укладення договору купівлі-продажу спірних квартир. Це право реалізоване ФОП ОСОБА_1 шляхом укладення з відповідачем 3 договору купівлі-продажу № 19 від 30.11.2005 року, на підставі якого ФОП ОСОБА_1 і набув право власності на спірні квартири.

Також слід зазначити, що нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу № 19 від 30.11.2005 року відбулося на виконання рішення господарського суду Харківської області від 10.01.2006 року по справі № 40/15-06 вже 22 березня 2006 року (скасоване лише 23.09.2008р. постановою ВГСУ). Отже зазначений договір купівлі-продажу, під час нотаріального посвідчення, підписаний від імені ТОВ «УкрІнвестСтрой»його ліквідатором - арбітражним керуючим ОСОБА_2. в той період, який його повноваження як ліквідатора ВКФ ТОВ «УкрІнвестСтрой»не оспорюються сторонами, адже на дату нотаріального посвідчення вказаного договору купівлі-продажу набрала законної сили і зберігала її постанова Харківського апеляційного господарського суду від 06.02.2006 року по справі № Б-24/115-04, якою було скасовано ухвалу господарського суду Харківської області по цій же справі від 10.11.2005 року, що усувала арбітражного керуючого ОСОБА_2 від виконання обов'язків ліквідатора ВКФ ТОВ «УкрІнвестСтрой».

Стосовно розбіжностей у текстах спірного договору № 19 від 30.11.2005 р. в простій письмовій та нотаріальній письмовій формах, на які вказує прокурор у позовній заяві, то ці питання про наведені розбіжності було досліджено господарським судом Харківської області під час розгляду справи № 53/330-08 (н.р. 40/15-06) за позовом ФО П ОСОБА_1, м. Харків, до ВКФ ТОВ "УКрІнвестстрой", м. Харків про визнання договору дійсним та визнання права власності, рішенням від 15.04.2010 р. (том 1-ий, а.с. 92-96), по якій судом встановлено, що «тексти договору № 19 від 30 листопада 2005 року в простій письмовій формі та в нотаріально посвідченому вигляді є юридично тотожними, адже стосуються ідентичного предмету, ідентичні за визначеною ними ціною, змістом прав та обов'язків сторін».

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Вищевказаним судовим рішенням позов задоволено частково. Визнано дійсним договір купівлі-продажу № 19 від 30 листопада 2005 року, укладений в простій письмовій формі між фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) та Виробничо-комерційною фірмою Товариством з обмеженою відповідальністю "УкрІнвестСтрой" (код 25183504) в особі ліквідатора ОСОБА_2. Визнано за фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) право власності на 20 квартир загальною площею 1609,18 кв.м., а саме: на квартири № № 1, 2, 3, 4, 21 першого поверху, квартири №№ 5, 6, 7, 8, 23, 26, другого поверху, квартири № № 9, 12 третього поверху, квартири №№ 13, 15, 16 четвертого поверху, квартири № № 17, 19, 20, 38 п'ятого поверху в житловому будинку по АДРЕСА_2 В частині позовних вимог про зобов'язання Виробничо-комерційної фірми Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрІнвестСтрой" (код 25183504) дооформити укладений з фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) договір купівлі-продажу № 19 від 30 листопада 2005 року відповідно до вимог статті 657 Цивільного кодексу України, тобто нотаріально засвідчити, - провадження у справі припинено. Стягнуто з Виробничо-комерційної фірми Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрІнвестСтрой" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 6235,00 гривень державного мита та 118,00 гривень витрат на ІТЗ судового процесу.

Суд ураховує те, що, незважаючи на те, що договір купівлі-продажу № 19 від 30 листопада 2005 року, укладений в простій письмовій формі між фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) та Виробничо-комерційною фірмою Товариством з обмеженою відповідальністю "УкрІнвестСтрой" (код 25183504) в особі ліквідатора ОСОБА_2, - визнано дійсним рішенням від 15.04.2010р. у справі № 53/330-08 (н.р. 40/15-06), при розгляді даної справи слід надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та правові норми, що підлягають застосуванню для вирішення даного спору, оскільки склад учасників у даній справі є відмінним від складу учасників у справі № 53/330-08 (н.р. 40/15-06), та підстав для припинення позову у цій частині, згідно п.2 ч.1 ст. 80 ГПК, немає.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Доказів наявності арешту, накладеного в межах розслідування кримінальної справи № 21030141 постановою слідчого прокуратури Київського району міста Харкова від 03.03.2004р. на спірне майно, на наявність якого під час укладення спірного договору вказував прокурор у позові, ані в порядку ст. 33 ГПК України ані на неодноразове витребовування судовими ухвалами таких доказів (від 17.10.2012р. та від 25.10.2012р.) прокурором та позивачем надано не було, що виключає підставність таких посилань.

За вказаних умов суд вважає, що договір купівлі-продажу № 19 від 30.11.2005 р. зі сторони відповідача 3 підписаний в особі його повноважних органів управління, якими згідно із абз. 6 ч. 1 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ", у відповідні періоди були ліквідатори ОСОБА_2 та ОСОБА_6

Враховуючи недоведення прокурором наявності будь-якої з передбачених ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України підстав для визнання спірного договору недійсним, а також досягнення сторонами домовленості стосовно всіх істотних умов, що ставляться до даного виду правочинів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання його недійсним.

Щодо витребування із незаконного володіння фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 незаконно проданих йому квартир в будинку АДРЕСА_2, а саме: №№ 1, 2, 3, 4, і 21 першого поверху; квартири №№ 5, 6, 7, 8, 23, 26 другого поверху, квартири №№ 9 і 12 третього поверху; квартири №№ 13, 15 і 16 четвертого поверху та квартири №№ 17, 19, 20 і 38 п'ятого поверху, та визнання права власності на спірне майно за Міністерством Оборони України, суд ураховує те, що ані прокурор ані позивач доказів на вимогу ухвал суду від 17.10.2012 р. та від 25.10.2012р. не надали, а саме до суду не надано правового обґрунтування позовних вимог щодо визнання права власності на спірні квартири за Міністерством оборони України та про витребування майна із незаконного володіння; чіткої копії договору купівлі-продажу від 30.11.2005р.; доказів введення в експлуатацію спірного майна - квартир в будинку АДРЕСА_2, а саме: №№ 1, 2, 3, 4, і 21 першого поверху; квартири №№ 5, 6, 7, 8, 23, 26 другого поверху, квартири №№ 9 і 12 третього поверху; квартири №№ 13, 15 і 16 четвертого поверху та квартири №№ 17, 19, 20 і 38 п'ятого поверху; витягу БТІ на спірне нерухоме майно; доказів наявності арешту, накладеного в межах розслідування кримінальної справи № 21030141 постановою слідчого прокуратури Київського району міста Харкова від 03.03.2004р. на спірне майно.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

У відповідності до вимог ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

При цьому, суд бере до уваги, що в п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12. 2011 року, зазначено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Так, відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності, зокрема, є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За приписами ст. 317 цього Кодексу власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже, в даному випадку підтвердження в суді права власності, що складає предмет спору, здійснюється, зокрема, шляхом підтвердження фактів, що свідчать про володіння спірним майном на праві власності.

При цьому, якщо майно знаходиться у володінні особи, її право на майно захищається презумпцією правомірності фактичного володіння.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Отже, для задоволення вимоги про витребування майна необхідною є сукупність умов:

- з позовом має право звернутися тільки власник майна;

В даному разі обставини справи свідчать про те, що Міністерство оборони України ніколи власником спірних квартир не було. Відповідно до п. 3.2.1. договору № 9/1-3-1д про сумісну діяльність від 15.05.2003 р. виконавець - ВКФ ТОВ «УкрІнвестСтрой», зобов'язався передати пайовику - Міністерству оборони України, квартири після введення будинку до експлуатації. На момент же визнання позивача банкрутом і проведення аукціону від 29.11.2005 року, на якому відповідач - ФОП ОСОБА_1 придбав спірні квартири, відповідний будинок до експлуатації введений не був, внаслідок чого право власності відповідача 1 зареєстроване як на незавершені будівництвом квартири №№ 1, 2, З, 4, 21, 5, 6, 7, 8, 23, 26, 9, 12, 13, 15, 16, 17,19, 20, 38 в будинку АДРЕСА_2 (витяг про реєстрацію права власності № 10128252 від 17.03.2006 р., том 2-ий, а.с.62). Відповідно до ч. 1 ст. 334 ЦК України 2003 р. (так само як і відповідно до ч. 1 ст.128 ЦК УРСР 1963 р., чинного на момент укладення договору № 9/1-3-1д про сумісну діяльність від 15.05.2003 р.) право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом, проте спірні квартири Міністерству оборони не передавалися, адже їх не існувало як завершених будівництвом квартир, які б відповідали вимогам договору № 9/1-3-1д про сумісну діяльність від 15.05.2003 р.

- майно повинне перебувати у іншої особи незаконно, без правової підстави;

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.04.2010 р. у справі №53/330-08 (н.р. 40/15-06), яке у встановленому порядку набрало законної сили, визнано право власності відповідача ФОП ОСОБА_1 на спірні квартири, що повністю виключає наявність правових підстав для задоволення віндикаційних позовних вимог прокурора, заявлених в інтересах держави в особі Міністерства оборони України.

Таким чином, у суду відсутні підстави вважити що відповідач 2 користується спірним майном неправомірно, у зв'язку з чим вимога прокурора про витребування майна у відповідача 2 також не підлягає задоволенню, а відповідно і у задоволенні позовних вимог прокурора про визнання права власності за Міністерством оборони України на квартири №№ 1, 2, 3, 4, і 21 першого поверху; квартири №№ 5, 6, 7, 8, 23, 26 другого поверху, квартири №№ 9 і 12 третього поверху; квартири №№ 13, 15 і 16 четвертого поверху та квартири №№ 17, 19, 20 і 38 п'ятого поверху в будинку АДРЕСА_2, - суд відмовляє.

Слід зазначити, що позовні вимоги заявлені до відповідача 2 - фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_3, який не є стороною договору купівлі-продажу №19 від 30.11.2005 р., укладеного між ФОП ОСОБА_1 (покупець) та ВКФ ТОВ "УкрІнвестСтрой" (продавець) в особі ліквідатора арбітражного керуючого ОСОБА_2, який відповідно до положень абз. 6 ч. 1 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом" під час укладення вказаного договору, тому суд вважає, що ФОП ОСОБА_2 є неналежним відповідачем у даній справі, а відтак позовні вимоги заявлені щодо нього безпідставні, що є підставою для відмови в позові в цій частині.

Витрати по сплаті судового збору згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на позивача, проте оскільки із даним позовом до суду звернувся прокурор, судові витрати не підлягають стягненню до Державного бюджету України.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 22, 29, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Відмовити в задоволенні позову Заступника військового прокурора Харківського гарнізону; в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 та до Виробничо-комерційної фірми товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвестстрой" про визнання недійсним договору купівлі-продажу 20 квартир загальною площею 1609,18 кв.м. в житловому будинку АДРЕСА_2 за 615000,00 грн. від 30.11.2005 р., укладеного між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, якого вказано переможцем ауціону від 29.11.2005 р. та ВКФ ТОВ "Укрінвестстрой" в особі ліквідатора ОСОБА_2.

2. Відмовити в задоволенні позову Заступника військового прокурора Харківського гарнізону; в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про витребування із незаконного володіння фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 незаконно проданих йому квартир в будинку АДРЕСА_2, а саме: №№ 1, 2, 3, 4, і 21 першого поверху; квартири №№ 5, 6, 7, 8, 23, 26 другого поверху, квартири №№ 9 і 12 третього поверху; квартири №№ 13, 15 і 16 четвертого поверху та квартири №№ 17, 19, 20 і 38 п'ятого поверху.

3. Відмовити в задоволенні позову Заступника військового прокурора Харківського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, про визнання права власності за Міністерством оборони України на квартири №№ 1, 2, 3, 4, і 21 першого поверху; квартири №№ 5, 6, 7, 8, 23, 26 другого поверху, квартири №№ 9 і 12 третього поверху; квартири №№ 13, 15 і 16 четвертого поверху та квартири №№ 17, 19, 20 і 38 п'ятого поверху в будинку АДРЕСА_2.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 05. 11.2012 р.

Суддя Френдій Н.А.